Постанова
Іменем України
26 травня 2021 року
м. Київ
справа № 204/8433/20
провадження № 61-1963св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,
Шиповича В. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Дніпропетровський окружний адміністративний суд, Третій апеляційний адміністративний суд,
розглянув в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського апеляційного суду, у складі судді Макарова М. О., від 03 лютого 2021 року про повернення апеляційної скарги,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та відомості про рух справи в суді першої інстанції
У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Дніпропетровського окружного адміністративного суду, Третього апеляційного адміністративного суду про відшкодування шкоди завданої неправомірними, на думку позивача, діями судів у справі № 569зп-20/160.
ОСОБА_1 просив встановити, що в результаті неправомірних дій Дніпропетровського окружного адміністративного суду та Третього апеляційного адміністративного суду у справі № 569зп-20/160, а саме обмеження від імені України гарантованого Конституцією України права на звернення до суду за матеріальним станом, що заборонено статтями 19, 22, 24, 64 Конституції України, йому спричинена матеріальна і моральна шкода; відшкодувати за рахунок держави моральну шкоду, яка передбачена статтею 25 Закону України "Про звернення громадян", статтями 23, 276, 1173, 1176 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), спричинену діями Дніпропетровського окружного адміністративного суду в розмірі
250 прожиткових мінімумів для працездатних осіб та діями Третього апеляційного адміністративного суду в розмірі 1 000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Ухвалою Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська, у складі судді Черкеза Д. Л., від 11 грудня 2020 року відмовлено у відкритті провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 186 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), оскільки розгляд судом позовних вимог, незалежно від їх викладення та змісту, предметом яких є оскарження процесуальних дій (бездіяльності) судді (суду), пов`язаних із розглядом справи (від стадії відкриття провадження у справі до розгляду по суті, перегляду судових рішень у передбачених процесуальним законом порядках і їх виконання), нормами ЦПК України чи іншими законами України не передбачено.
Не погодившись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 через систему "Електронний суд" подав до Дніпровського апеляційного суду апеляційну скаргу на вказану ухвалу Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська від 11 грудня 2020 року.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просив звільнити його від сплати судового збору, посилаючись на скрутний майновий стан та пункт 13 частини другої статті 3 Закону України "Про судовий збір".
Короткий зміст судових рішень апеляційного суду
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 22 січня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська від 11 грудня 2020 року залишено без руху до надходження справи із суду першої інстанції.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 28 січня 2021 року відмовлено у звільненні ОСОБА_1 від сплати судового збору, апеляційну скаргу залишено без руху та встановлено десятиденний строк з дня отримання апелянтом копії цієї ухвали для усунення недоліків, шляхом надання документу про сплату судового збору в сумі 454 грн і подачі нової апеляційної скарги із зазначенням відомостей про всіх учасників справи та наданням її копій відповідно до кількості учасників справи.
Вирішуючи клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору, апеляційний суд вважав, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження відсутності у апелянта можливості сплатити судовий збір у розмірі 454 грн.
01 лютого 2021 року в апеляційному суді зареєстрована заява ОСОБА_1 про усунення недоліків, в якій він вказав відомості передбачені пунктом 3 частини другої статті 356 ЦПК України щодо Дніпропетровського окружного адміністративного суду та Третього апеляційного суду адміністративного суду і повторно просив звільнити його від сплати судового збору на підставі статей 8, 55 Конституції України, пункту 13 частини другої статті 3 Закону України "Про судовий збір".
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 03 лютого 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1, подану 20 січня 2021 року, на ухвалу Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська від 11 грудня 2020 року визнано неподаною та повернуто особі, яка її подала.
Ухвала апеляційного суду про повернення апеляційної скарги мотивована тим, що ОСОБА_1 не виконав вимоги ухвали від 28 січня 2021 року про залишення апеляційної скарги без руху, а саме відсутні докази неможливості сплати судового збору в розмірі 454 грн.
Короткий зміст вимог касаційних скарг
08 лютого 2021 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу Дніпровського апеляційного суду
від 03 лютого 2021 року, а справу повернути на розгляд до суду апеляційної інстанції.
Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 05 квітня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі № 204/8433/20 та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
У квітні 2021 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 12 травня 2021 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Заявник вважає, що апеляційним судом неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права при вирішенні питання про повернення апеляційної скарги.
Вказує, що на підставі статей 3, 8, 22, 24, 55 Конституції України, пункту 13 частини другої статті 3 Закону України "Про судовий збір" він звільнений від сплати судового збору у розглядуваній справі.
У встановлений судом строк відзив на касаційну скаргу не подано
Позиція Верховного Суду
Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
За змістом частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження ухвал суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає задоволенню.