Постанова
Іменем України
26 травня 2021 року
м. Київ
справа № 299/3667/20
провадження № 61-5086св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Жданової В. С., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Коротуна В. М.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Закарпатського апеляційного суду від 23 лютого 2021 року у складі судді Куштан Б. П.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст заявлених вимог
У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до Виноградівського районного суду Закарпатської областіз клопотанням про забезпечення доказів.
Клопотання мотивовано тим, що рішенням виконавчого комітету Вилоцької селищної ради Виноградівського району № 98 від 18 жовтня 2006 року ОСОБА_1 взято на облік як матір-одиначку, яка разом із сином потребує поліпшення житлових умов. Рішенням виконавчого комітету Вилоцької селищної ради Виноградівського району № 116 від 22 жовтня 2008 року виділено їй у комунальну власність квартиру АДРЕСА_1, однак вказана квартира виявилась повністю непридатною для проживання (без вікон, дверей, санвузла). У зв`язку із цим, вона звернулась за правовою допомогою до ОСОБА_2, який повідомив, що є адвокатом, та сплатила йому грошові кошти у сумі 2 000 грн і 150 грн для оформлення довіреності. В подальшому з`ясувалось, що ОСОБА_2 не є адвокатом, та, на думку заявниці, отримав від неї грошові кошти шахрайським шляхом. ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом про відшкодування шкоди, однак ухвалою суду від 01 вересня 2020 року у відкритті провадження їй було відмовлено, оскільки ОСОБА_2 помер.
У зв`язку із цим вона звернулась до суду з клопотанням про забезпечення доказів, а саме - витребування від Виноградівської державної нотаріальної контори належним чином завіреної копії спадкової справи.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Виноградівського районного суду Закарпатської області від 28 жовтня 2020 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення доказів повернуто заявниці.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що заявницею не додано документу про сплату судового збору.
Не погодившись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 подала до суду апеляційну скаргу. При цьому заявниця повідомила суду, що вона є законним представником (опікуном) недієздатного сина - інваліда з дитинства ОСОБА_3, а тому на підставі пункту 9 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір" звільнена від сплати судового збору.
Ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 09 грудня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Виноградівського районного суду від 28 жовтня 2020 року залишено без руху у зв`язку з несплатою судового збору за подання апеляційної скарги та надано строк для усунення недоліків.
Короткий зміст ухвал суду апеляційної інстанції
Ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 23 лютого 2021 року у складі судді Куштан Б. П. апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Виноградівського районного суду від 28 жовтня 2020 року у справі за заявою ОСОБА_1 про забезпечення доказів визнано неподаною і повернуто.
Ухвала суду апеляційноїінстанції мотивована тим, що заявниці необхідно було сплатити судовий збір за подання апеляційної скарги, однак у наданий судом строк вона вказаних недоліків не усунула.
Узагальнені доводи касаційної скарги
23 березня 2021 року (згідно з відміткою на поштовому конверті) ОСОБА_1 подала засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Закарпатського апеляційного суду від 23 лютого 2021 року.
В касаційній скарзі заявник просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції та передати справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
У скарзі вказує, що, повертаючи їй апеляційну скаргу у зв`язку з несплатою судового збору, суд не звернув увагу на те, що вона є законним представником (опікуном) недієздатного сина - інваліда з дитинства ОСОБА_3, а тому на підставі пункту 9 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір" звільнена від його сплати.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 08 квітня 2021 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.
26 квітня 2021 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 17 травня 2021 року справу призначено до судового розгляду.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції не відповідає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства в Україні є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказує, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо апеляційне оскарження існує в національному правовому порядку, держава зобов`язана забезпечити особам під час розгляду справи в апеляційних судах, у межах юрисдикції таких судів, додержання основоположних гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, з урахуванням особливостей апеляційного провадження, а також має братися до уваги процесуальна єдність судового провадження в національному правовому порядку та роль у ньому апеляційного суду (VOLOVIK v. UKRAINE, N 15123/03, § 53, ЄСПЛ, від 06 грудня 2007 року).
При цьому, забезпечення апеляційного оскарження рішення суду має бути здійснено судами з урахуванням принципу верховенства права і базуватися на справедливих судових процедурах, передбачених вимогами положень законодавства, які регулюють вирішення відповідних процесуальних питань.
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.
Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України (тут і далі - в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Апеляційна скарга реєструється у день її надходження до суду апеляційної інстанції та не пізніше наступного дня передається судді-доповідачу, визначеному в порядку, встановленому статтею 33 цього Кодексу. До апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 356 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу (частини перша, друга статті 357 ЦПК України).
Питання про залишення апеляційної скарги без руху суддя-доповідач вирішує протягом п`яти днів з дня надходження апеляційної скарги. Питання про повернення апеляційної скарги суд апеляційної інстанції вирішує протягом п`яти днів з дня надходження апеляційної скарги або з дня закінчення строку на усунення недоліків (частина шоста статті 357 ЦПК України).
З 15 грудня 2017 року ЦПК України не передбачає постановлення ухвал про відкриття або відмову у відкритті апеляційного провадження у справі чи повернення апеляційної скарги суддею-доповідачем одноособово.
За змістом частини шостої статті 357 ЦПК України на стадії відкриття апеляційного провадження суддя-доповідач одноособово може вирішити лише питання залишення апеляційної скарги без руху. Питання щодо повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті та відкриття апеляційного провадження вирішує суд апеляційної інстанції. Його склад визначений у частині третій статті 34 ЦПК України, що міститься у Главі 3 розділу І "Загальні положення" ЦПК України. Згідно з приписом вказаної частини перегляд в апеляційному порядку рішень судів першої інстанції здійснює колегія суддів суду апеляційної інстанції у складі трьох суддів.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У пунктах 15, 16 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 лютого 2021 року в справі № 263/4637/18 (провадження № 14-126цс20) вказано, що "регламентуючи порядок вирішення питання про відкриття апеляційного провадження у справі, закон невипадково розмежував процесуальні питання, які під час перегляду в апеляційному порядку рішень судів першої інстанції вирішує суддя-доповідач, та ті, які вирішує суд апеляційної інстанції. Ухвала про залишення апеляційної скарги без руху спрямована на усунення її недоліків щодо форми та змісту. Ця ухвала не перешкоджає доступу особі до суду, адже після виправлення у встановлений судом строк недоліків апеляційної скарги особа може розраховувати на те, що суд відкриє апеляційне провадження. Натомість, ухвали про повернення апеляційної скарги та про відмову у відкритті апеляційного провадження створюють таку перешкоду і зумовлюють необхідність докласти додаткові зусилля для оскарження судового рішення суду першої інстанції. Тому постановлення таких ухвал вимагає від суду апеляційної інстанції особливої ретельності, що досягається, зокрема, шляхом розгляду означених питань не одноособово суддею-доповідачем, а колегією апеляційного суду у складі трьох суддів. Особа, яка подала апеляційну скаргу, вправі розраховувати на те, що вказані питання розгляне колегіальний склад апеляційного суду, який передбачений частиною третьою статті 34 ЦПК України для перегляду в апеляційному порядку рішень судів першої інстанції. А такий перегляд регламентований у Главі І "Апеляційне провадження" розділу V "Перегляд судових рішень" ЦПК України. Велика Палата Верховного Суду вважає, що слова "суд апеляційної інстанції", вжиті у частинах першій і другій статті 358 ЦПК України, треба розуміти як колегію суддів суду апеляційної інстанції у складі трьох суддів у світлі загальних положень ЦПК України щодо складу суду, який здійснює перегляд в апеляційному порядку рішень судів першої інстанції (частина третя статті 34 ЦПК України).
Таким чином, Закарпатський апеляційний суд помилково постановив у складі судді одноособово ухвалу від 23 лютого 2021 рокупро визнання неподаною і повернення заяви ОСОБА_1 про забезпечення доказів, що призвело до порушення правил щодо складу суду, а тому вказана ухвала суду апеляційної інстанції не може вважатися законною та обґрунтованою, оскільки постановлена з порушенням норм процесуального права, що є підставою для її скасування та направлення справи до апеляційного суду для продовження розгляду.