Постанова
Іменем України
26 травня 2021 року
м. Київ
справа № 680/142/20
провадження № 61-18566св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Жданової В. С., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Коротуна В. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Енселко Агро",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Хмельницького апеляційного суду від 17 листопада 2020 року у складі колегії суддів: Купельського А. В., Янчук Т. О., Ярмолюка О. І.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енселко Агро" (далі - ТОВ "Енселко Агро") про визнання додаткової угоди до договору оренди землі недійсною та скасування державної реєстрації.
Позовна заява мотивована тим, що він є власником земельної ділянки площею 2,07 га, кадастровий номер 6823355100:08:001:0140. Між ним та ТОВ "Енселко Агро" 01 жовтня 2012 року укладено договір оренди цієї земельної ділянки строком на 5 років, про що в Державному реєстрі здійснено запис № 7522547 від 29 жовтня 2014 року, тобто через два роки та 28 днів після його укладення. Датою закінчення договору оренди позивач вважає 29 жовтня 2019 року.
16 липня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про те, що не має наміру продовжувати договірні відносини, на що працівником відповідача йому було вручено примірник додаткової угоди від 02 жовтня 2015 року до договору оренди землі, згідно з якою строк договору оренди земельної ділянки продовжено до 29 жовтня 2029 року.
Зазначає, що додаткову угоду від 02 жовтня 2015 року ОСОБА_1 не підписував, про що свідчить висновок експертного дослідження за результатами проведення експертизи від 03 грудня 2019 року, про що він повідомив відповідача. Оскільки цю додаткову угоду він не підписував та нікого не уповноважував на її підписання, що свідчить про відсутність його волевиявлення, ОСОБА_1 звернувся з цим позовом до суду.
На підставі викладеного ОСОБА_1 просив визнати недійсною додаткову угоду від 02 жовтня 2015 року до договору оренди землі від 01 жовтня 2012 року (кадастровий номер земельної ділянки 6823355100:08:001:0140), укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ "Енселко Агро" та скасувати державну реєстрацію додаткової угоди від 02 жовтня 2015 року до договору оренди землі від 01 жовтня 2012 року, зареєстровану у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 7522547 від 29 червня 2016 року, яку укладено між ОСОБА_1 та ТОВ "Енселко Агро".
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Новоушицького районного суду Хмельницької області від 07 серпня 2020 року, повний текст якого виготовлений 07 серпня 2020 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано недійсною додаткову угоду від 02 жовтня 2015 року до договору оренди землі від 01 жовтня 2012 року (кадастровий номер земельної ділянки 6823355100:08:001:0140), укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ "Енселко Агро".
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач довів належними та допустимими доказами, що він не підписував оспорювану ним додаткову угоду до договору оренди землі, тобто відсутнє волевиявлення на укладення договору, що є підставою для визнання такого договору недійсним.
Не погодившись з таким рішенням місцевого суду, ТОВ "Енселко Агро" 17 вересня 2020 року засобами поштового зв`язку подало апеляційну скаргу.
Ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 13 жовтня 2020 року відкрито апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Хмельницького апеляційного суду від 17 листопада 2020 року рішення місцевого судув частині визнання недійсною додаткової угоди від 02 жовтня 2015 року до договору оренди землі від 01 жовтня 2012 року скасовано та ухвалено нове рішення у справі, яким у задоволенні позову відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що обраний позивачем спосіб захисту є неефективним та не відповідає змісту порушеного права.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у грудні 2020 року до Верховного Суду ОСОБА_1, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції ухвалив рішення необґрунтовано з порушенням норм матеріального та процесуального права, неповно та неправильно встановив обставини, які мають значення для справи, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.
Заявник зазначив, що суд апеляційної інстанції, відкривши апеляційне провадження ухвалою від 13 жовтня 2020 року, не зазначив підстави поновлення строку на апеляційне оскарження та взагалі не розглянув питання щодо можливості поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, про що просив представник ТОВ "Енселко Агро" у відповідному клопотанні.
Доводи інших учасників справи
Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 21 грудня 2020 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою в указаній справі та витребувано матеріали цивільної справи.
02 лютого 2021 року вказана справа передана на розгляд до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 17 травня 2021 рокусправу призначено до судового розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково.