Постанова
Іменем України
26 травня 2021 року
м. Київ
справа № 727/2525/20
провадження № 61-4679св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Висоцької В. С.,
суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В., Петрова Є. В., Ткачука О. С. (суддя-доповідач),
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом Приватного підприємства "Світвуд Україна" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання договору дарування недійсним, за касаційною скаргою Приватного підприємства "Світвуд Україна" на постанову Чернівецького апеляційного суду від 15 лютого 2021 року, прийняту у складі колегії суддів: Кулянди М. І., Одинака О. О., Литвинюк І. М.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
Учервні 2018 року Приватне підприємство "Світвуд Україна" (далі -
ПП "Світвуд Україна") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання недійсним договору дарування 1/3 частини квартири АДРЕСА_1, укладеного 05 червня 2019 року між відповідачками.
Позовмотивований тим, що 10 вересня 2015 року ПП "Світвуд Україна" звернулося до Господарського суду Чернівецької області з позовом до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення попередньої оплати у сумі 806 885 грн, сплаченої ними відповідачці на виконання умов договору купівлі-продажу обладнання від 21 серпня 2012 року, укладеного між ними.
Рішенням Господарськогосуду Чернівецької області від 05 квітня 2017 року у цій справі позовПП "Світвуд Україна" задоволено. Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 12 липня 2017 року, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 06 грудня 2017 року, рішення Господарського суду Чернівецької області від 05 квітня 2017 року скасовано, у задоволенні позовних вимог ПП "Світвуд Україна" відмовлено у зв`язку з тим, що відсутні докази того, що правовідносини сторін у цій справі виникли на підставі договору, а отже відповідно до ст. 1212 ЦК України мають бути повернені власнику як безпідставно набуті.
У квітні2018 року ПП "Світвуд Україна" звернулось з позовом до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно отриманих коштів. Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівців від 07 лютого 2019 року у справі № 727/3262/18 позов задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПП "СвітвудУкраїна" безпідставно отримані грошові кошти у розмірі 682 785 грн. Проте постановою Чернівецького апеляційного суду від 25 квітня 2019 року провадження у справі закрито у звʼязку з тим, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Під часрозгляду цієї справи ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівців від 14 травня 2018 року накладено арешт на нерухоме майно, а саме на квартиру АДРЕСА_1, що належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2 .
Ухвалою Шевченківськогорайонного суду м. Чернівців від 17 травня 2019 року скасовано накладений арешт на квартиру за заявою ОСОБА_1
03 червня2019 року ПП "Світвуд Україна" звернулося до Господарського суду Чернівецької області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно отриманих коштів у сумі 744 235 грн 65 коп.
15 червня2019 року між ОСОБА_1 та її матірʼю ОСОБА_2 було укладено договір дарування 1/3 частини квартири АДРЕСА_1 .
Рішенням Господарськогосуду Чернівецької області від 08 жовтня 2019 року у справі № 926/1320/19, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 13 січня 2020 року, позов ПП "Світвуд Україна" задоволено частково, стягнуто на його користь з ОСОБА_1 безпідставно отримані кошти у сумі 293 670 грн, 3% річних у сумі 26 368 грн 05 коп. та судовий збір у сумі 4 800 грн 57 коп.
Після набраннярішенням суду законної сили ПП "Світвуд Україна" звернулось до виконавчої служби із заявою про його примусове виконання. Постановою приватного виконавця Кошкера І. А. від 13 лютого 2020 року відкрито виконавче провадження щодо виконання наказу № 926/1320/19, виданого 05 листопада2019 року Господарським судом Чернівецької області.
Рішення простягнення коштів не виконано, оскільки під час примусового виконання встановлено, що відповідачка ОСОБА_1 15 червня 2019 року відчужила майно, на яке може бути звернено стягнення, на користь своєї матері, за безоплатним договором.
Позивач вважав, що вказанийправочин є фіктивним і таким, що порушує його законні права, оскільки дії сторін під час його укладення направлені не на реальне настання правових наслідків, обумовлених договором дарування, а на фіктивний перехід права власності на квартиру з метою приховання цього майна від наступного звернення на нього стягнення в рахунок виконання рішення суду про стягнення безпідставно отриманих коштів, що є підставою для визнання договору дарування недійсним.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівців від 04 листопада 2020 року позов ПП "Світвуд Україна" задоволено.
Визнано недійсним договір дарування 1/3 частини квартири АДРЕСА_1, посвідчений приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Пентелюк Т. Л. 15 червня 2019 року, зареєстрований в реєстрі за № 7511.
Припинено право власності на 1/3 частини квартири АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 .
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що дії ОСОБА_1 по відчуженню належної їй 1/3 частини квартири своїй матері ОСОБА_2, при наявності в провадженні суду позовної заяви про стягнення коштів, вказують на те, що спірний правочин вчинено без наміру створення правових наслідків, обумовлених цим договором, з направленням дій сторін договору на фіктивний перехід права власності на нерухоме майно до близького родича та з метою приховати це майно від виконання в майбутньому за його рахунок грошового зобов`язання.
Короткий зміст постанови апеляційного суду
Постановою Чернівецького апеляційного суду від 15 лютого 2021 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення у справі про відмову в задоволенні позову ПП "Світвуд Україна". Вирішено питання про судові витрати.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що підстав вважати оспорюваний правочин фіктивним немає, оскільки суд встановив, що під час укладення цього договору було дотримано вимоги чинного законодавства, у тому числі щодо форми та змісту, відповідного типу правочину. Об`єкт нерухомого майна, що передавався дарувальником ( ОСОБА_1 ) належав їй на праві приватної власності. Дарунок за спірним договором було передано дарувальником і прийнято обдарованою ОСОБА_2 та він використовувався останньою, спірний договір не може бути визнаний недійсним з причин його фіктивності (неспрямованості на реальне настання обставин, обумовлених ним).
Також суд апеляційної інстанції виходив із того, що предмет дарування на час укладення спірного договору не знаходився в заставі, не перебував під обтяженням, зареєстрованим на користь позивача. Щодо предмета дарування були відсутні будь-які судові рішення щодо звернення стягнення, тощо.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У березні 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ПП "Світвуд Україна", у якій заявникпросить скасувати постанову Чернівецького апеляційного суду від 15 лютого 2021 року та залишити в силі рішення Шевченківського районного суду м. Чернівців від 04 листопада 2020 року, посилаючись на те, що суд в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Доводи інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просять залишити касаційну скаргу ПП "Світвуд Україна" без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 05 квітня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
16 квітня 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
17 травня 2021 року справа призначена до судового розгляду.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадах: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
За частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Фактичні обставини у справі, встановлені судами
Суд встановив, що у вересні 2015 року ПП "Світвуд Україна" звернулося до Господарського суду Чернівецької області з позовом до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення попередньої оплати у сумі 806 885 грн, сплаченої ними відповідачці на виконання умов договору купівлі-продажу обладнання від 21 серпня 2012 року, укладеного між ними.
Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 05 квітня 2017 року у цій справі позов ПП "Світвуд Україна" задоволено, стягнуто на користь останнього з фізичноїособи - підприємця ОСОБА_1 заборгованість, яка з урахуванням уточнених вимог становила 682 785 грн (а. с. 7-9). Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 12 липня 2017 року (а. с. 10-13), залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 06 грудня 2017 року (а. с. 14-17), рішення Господарського суду Чернівецької області від 05 квітня 2017 року скасовано, у задоволенні позовних вимог ПП "Світвуд Україна" відмовлено. Підставою для відмови у задоволенні позову було те, що договірні відносини між ПП "Світвуд Україна" та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу обладнання від 21 серпня 2012 року не підтверджені належним чином. З цього слідує, що вказанігрошові кошти є набутими відповідачкою безпідставно.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівців від 07 лютого 2019 року у справі № 727/3262/18 позов ПП "Світвуд Україна" до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_1 безпідставно отримані грошові кошти у сумі 682 785 грн (а. с. 18-22), однак постановою Чернівецького апеляційного суду від 25 квітня 2019 року (а. с. 25-26), провадження у справі було закрито у зв`язку з тим, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівців від 14 травня 2018 року у справі № 727/3262/18 (а. с. 23-24) накладено арешт на нерухоме майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1, що належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2 .
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівців від 17 травня 2019 року скасовано накладений арешт на квартиру за заявою ОСОБА_1 .
Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 08 жовтня 2019 року (а. с. 30-32), залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 13 січня 2020 року (а. с. 34-36), у справі № 926/1320/19 позов ПП "Світвуд Україна" до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно отриманих коштів задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_1 безпідставно отримані кошти у сумі 293 670 грн, 3% річних у сумі 26 368 грн 05 коп. та судовий збір у сумі 4 800 грн 57 коп.
13 лютого 2020 року приватним виконавцем Кошкером І. А. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання наказу № 926/1320/19, виданого 05 листопада 2019 року Господарським судом Чернівецької області (а. с. 38).
Рішення суду про стягнення коштів не виконано, оскільки 15 червня 2019 року - після відкриття Господарським судом Чернівецької області провадження у справі № 926/1320/19, між ОСОБА_1 та її матір`ю ОСОБА_2 було укладено договір дарування частки квартири (а. с. 6), відповідно до умов якого ОСОБА_1 (дарувальник) подарувала ОСОБА_2 (обдаровувана) 1/3 частину квартири АДРЕСА_1 . Договір було посвідчено приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Пентелюк Т. Л., про що зроблено запис в реєстрі за № 7511.
Предметом розгляду у цій справі є вимоги ПП "Світвуд Україна" щодо визнання недійсним договору дарування від 15 червня 2019 року, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Підставою для пред`явлення таких вимог ПП "Світвуд Україна" зазначало укладення ОСОБА_1 договору дарування майна зі своєю матір`ю ОСОБА_2 з метою приховання цього майна від наступного звернення стягнення на нього в рахунок погашення заборгованості за невиконаним зобов`язанням, тобто посилилося на фіктивність укладеного між відповідачками договору дарування.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.
Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачені у статті 203 ЦК України. Підстави недійсності правочину визначені у статті 215 ЦК України.
Згідно зі статтею 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.
За змістом частини п`ятої статті 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до змісту статті 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.
Для визнання правочину фіктивним суди повинні встановити наявність умислу в усіх сторін правочину. При цьому необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків.
У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто обидві сторони, вчиняючи фіктивний правочин, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, тобто мають інші цілі, ніж передбачені правочином. Такий правочин завжди укладається умисно.
Основними ознаками фіктивного правочину є: введення в оману (до або в момент укладення угоди) третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов`язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину.
Укладення договору, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням частин першої та п`ятої статті 203 ЦК України, що за правилами статті 215 цього Кодексу є підставою для визнання його недійсним відповідно до статті 234 ЦК України.
Такі правові висновки зроблені у постановах Верховного Суду України від 19 жовтня 2016 року (провадження № 6-1873цс16), від 23 серпня 2017 року у справі № 306/2952/14-ц та від 09 вересня 2017 року у справі № 359/1654/15ц, де вказано про неправильність застосування судами попередніх інстанцій статей 203, 215, 234 ЦК України у спорах, що виникли із договорів, укладених сторонами, які є близькими родичами, без перевірки, чи передбачали ці сторони реальне настання правових наслідків, обумовлених спірними правочинами; чи направлені дії сторін договорів на фіктивний перехід права власності на нерухоме майно до близького родича з метою приховати це майно від виконання в майбутньому за його рахунок судового рішення про стягнення грошових коштів, зокрема чи продовжував дарувальник фактично володіти та користуватися цим майном.