Постанова
Іменем України
26 травня 2021 року
м. Київ
справа № 761/20963/17-ц
провадження № 61-2505св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),
суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивач - Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Банк "Таврика" Караченцев Артем Юрійович,
відповідач - ОСОБА_1,
представники відповідача: адвокат Штокалов Єгор Андрійович, адвокат Коломійчук В`ячеслав Олегович,
особа, яка не брала участі у справі, подала апеляційну та касаційну скарги, - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 21 травня 2020 року у складі судді Пономаренко Н. В.та постанову Київського апеляційного суду від 19 січня 2021 року у складі колегії суддів: Приходька К. П., Писаної Т. О., Журби С. О.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2017 року Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Банк "Таврика" Караченцев А. Ю. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Просив стягнути з відповідача на користь Фонду гарантування вкладів фізичних осіб суму збитків у розмірі 26 502 632,50 доларів США, що за офіційним курсом національної валюти України станом на 27 листопада 2012 року складало 211 837 947,47 грн.
Короткий зміст судових рішень
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 23 травня 2018 року позов Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Банк "Таврика" Караченцева А. Ю. залишено без розгляду з підстав, передбачених пунктом 3 частини першої статті 257 ЦПК України, у зв`язку з повторною неявкою позивача в судові засідання.
29 травня 2018 року представник відповідача - адвокат Штокалов Є. А.,звернувся до суду з клопотанням про відшкодування судових витрат у справі, до яких входять витрати на професійну правничу допомогу, понесені ОСОБА_1 у розмірі 150 000,00 грн унаслідок необґрунтованих дій позивача.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 29 лютого 2019 року відмовлено представнику ОСОБА_1 - адвокату Штокалову Є. А., у задоволенні клопотання про компенсацію судових витрат у цивільній справі за позовом Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Банк "Таврика" Караченцева А. Ю. до ОСОБА_1 про стягнення збитків, завданих унаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Постановою Київського апеляційного суду від 15 травня 2019 року ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 28 лютого 2019 року скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 01 липня 2019 року провадження у справі за клопотанням представника ОСОБА_1 - Штокалова Є. А., про компенсацію судових витрат у цивільній справі за позовом Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Банк "Таврика" Караченцева А. Ю. до ОСОБА_1 про стягнення збитків, завданих унаслідок вчинення кримінального правопорушення, закрито з підстав, передбачених пунктом 7 частини першої статті 255 ЦПК України.
Постановою Київського апеляційного суду від 18 вересня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.
Ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 01 липня 2019 року скасовано та направлено справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 21 травня 2020 року клопотання представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Штокалова Є. А., про компенсацію судових витрат у цивільній справі за позовом Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Банк "Таврика" Караченцева А. Ю. до ОСОБА_1 про стягнення збитків, завданих унаслідок вчинення кримінального правопорушення, задоволено.
Стягнуто з Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Банк "Таврика" на користь ОСОБА_1 понесені ним судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 150 000,00 грн.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Банк "Таврика" Караченцев А. Ю., звертаючись до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення, діяв не як представник банку, а як представник Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, оскільки позовні вимоги заявлені саме на користь Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
У разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача (частина п`ята статті 142 ЦПК України).
Суд, задовольняючи клопотання представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Штокалова Є. А., про компенсацію судових витрат, врахував відсутність заяви позивача про зменшення неспівмірних витрат на послуги адвоката, співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката, розмір якої визначений умовами договору, додатковою угодою та актом наданих послуг, а також доведеність відповідності акта наданих послуг фактично наданим послугам правничої допомоги.
Постановою Київського апеляційного суду від 19 січня 2021 року апеляційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб залишено без задоволення.
Ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 21 травня 2020 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що висновки суду першої інстанції ґрунтуються на матеріалах справи, а також узгоджуються з вимогами чинного законодавства.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд з`ясував склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, надав оцінку доказам, поданим на їх підтвердження.
Щодо покладення судових витрат на Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, а не на публічне акціонерне товариство "Банк "Таврика", апеляційний суд зазначив, що, звертаючись до суду Караченцев А. Ю. діяв в інтересах Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, оскільки просив стягнути з ОСОБА_1 суму збитків на користь Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, хоча на дату звернення до суду публічне акціонерне товариство "Банк "Таврика" ще не було ліквідовано. При цьому Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб представляє банк у межах делегованих Фондом повноважень, а у правовідносинах з іншими особами виступає як представник Фонду у межах делегованих ним повноважень, тобто вона не виступає як фізична особа, яка захищає власні права чи інтереси.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У лютому 2021 року Фонд гарантування вкладів фізичних осіб подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржені судові рішення, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає те, що судами попередніх інстанцій належним чином не досліджено зібрані у справі докази та неповно з`ясовано фактичні обставини справи, зокрема, судом апеляційної інстанції не надано належної оцінки всім доводам та запереченням заявника, що призвело до ухвалення судових рішень
з порушенням норм процесуального права.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 березня 2021 року відкрито касаційне провадження в указаній справі та витребувано цивільну справу № 761/20963/17-ц з Шевченківського районного суду м. Києва.
Надіслано учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї документів, роз`яснено їм право подати відзив на касаційну скаргу.
У березні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 квітня 2021 року клопотання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про зупинення виконання судових рішень задоволено частково.
Зупинено виконання ухвалиШевченківського районного суду м. Києва від 21 травня 2020 року до закінчення її перегляду в касаційному порядку.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 квітня 2021 року справу за позовом Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Банк "Таврика" Караченцева А. Ю. до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення, призначено до розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга Фонду гарантування вкладів фізичних осіб мотивована тим, що Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Банк "Таврика" Караченцев А. Ю. звернувся до суду з указаним вище позовом як керівник (ліквідатор) публічного акціонерного товариства "Банк "Таврика", а не як співробітник Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, та здійснював свої повноваження у межах, передбачених статтею 48 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". При цьому Фонд гарантування вкладів фізичних осіб не мав жодного процесуального статусу у цій справі, однак суд першої інстанції прийняв рішення про обов`язки Фонду гарантування вкладів фізичних осіб без його залучення до участі у справі, вказавши в оскаржуваній ухвалі юридичну адресу та унікальний ідентифікаційний номер юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України саме Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Також судами не враховано подібні правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 11 квітня 2018 року у справі № 910/12294/16. Вважає, що судові витрати мають покладатися на юридичну особу, що перебуває у процесі ліквідації - публічне акціонерне товариство "Банк "Таврика".
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У квітні 2021 року представник ОСОБА_1 - адвокат Коломійчук В. О., подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому зазначено, що оскаржені судові рішення є законними і обґрунтованими, суди правильно застосували норми матеріального та процесуального права, надали належну правову оцінку доказам, наданим сторонами.
Також зазначив, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій, зводяться до незгоди з ними, містять посилання на факти, які були предметом дослідження й оцінки судами, які їх обґрунтовано спростували.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
16 червня 2016 року між адвокатом Штокаловим Є. А. та ОСОБА_1 укладено договір № 130 про надання правової допомоги (а. с. 211-215, т. 1).
20 червня 2017 року до договору № 130 про надання правової допомоги між адвокатом Штокаловим Є. А. та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду, яка регулює порядок надання адвокатом правової допомоги клієнту стосовно представництва та захисту його прав та інтересів у справі № 761/20963/17 (а. с. 216-217, т. 1).
25 травня 2018 року між адвокатом Штокаловим Є. А. та ОСОБА_1 укладено угоду про внесення змін до додаткової угоди від 20 червня 2017 року, в якій сторони погодили фіксований гонорар адвоката у розмірі 150 000,00 грн (а. с. 218, т. 1).
Відповідно до квитанції від 25 травня 2018 року № 5435713 ОСОБА_1 здійснено оплату за правову допомогу згідно з додатковою угодою від 20 червня 2017 року № 2 до договору про надання правової допомоги від 16 червня 2016 року № 130 (а. с. 227, т. 1).
У калькуляції б/н за період з 20 червня 2017 року до 25 травня 2018 року зазначено надані ОСОБА_1 послуги (а. с. 219-222, т. 1).
Представник позивача двічі, 22 січня 2018 року та 23 травня 2018 року в судове засідання не з`явився, про час та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суду не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи від позивача до суду не надходило.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга Фонду гарантування вкладів фізичних осібпідлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону судові рішення не відповідають.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).
Статею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Забороняється відмова у розгляді справи з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства, що регулює спірні відносини.
Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з частиною п`ятою статті 142 ЦПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.
Тобто, стягнення з позивача понесених відповідачем судових витрат, зокрема, у разі залишення позову без розгляду, можливе лише у випадку встановлення необґрунтованості дій позивача.
Звернення до суду з позовом є суб`єктивним правом позивача, гарантованим статтями 55, 124 Конституції України, безумовним доступом до правосуддя незалежно від обґрунтованості позову. Разом із цим, залишення заяви без розгляду - це форма закінчення розгляду справи без ухвалення рішення.
Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.
Згідно з частиною третьою статті 12, частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом установлено, що у зв`язку з неявкою представника позивача в судові засідання, призначені на 22 січня 2018 року та 23 травня 2018 року, ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 23 травня 2018 року позов Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Банк "Таврика" Караченцева А. Ю. залишено без розгляду з підстав, передбачених пунктом 3 частини першої статті 257 ЦПК України.
За змістом статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Поклавши відшкодування судових витрат на Уповноважену особу Фондугарантування вкладів фізичних осіб, суди попередніх інстанцій не звернули уваги на таке.
Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб діє від імені банку в межах повноважень Фонду (частина третя статті 37 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб").
Таким чином, Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Банк "Таврика" Караченцев А. Ю. пред`явив позов, як керівник юридичної особи та діяв від імені публічного акціонерного товариства "Банк "Таврика".
При цьому незалежно від того, що просив позивач - Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, згідно з принципом "juranovit curia" суд знає право позов, у разі його задоволення міг стосуватися лише банку.
Відповідно до частин першої, другої статті 48 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд безпосередньо або шляхом делегування повноважень уповноваженій особі Фонду з дня початку процедури ліквідації банку здійснює такі повноваження: 1) здійснює повноваження органів управління банку; 2) приймає в управління майно (у тому числі кошти) банку, вживає заходів щодо забезпечення його збереження, формує ліквідаційну масу, виконує функції з управління та продає майно банку; 3) складає реєстр акцептованих вимог кредиторів (вносить зміни до нього) та здійснює заходи щодо задоволення вимог кредиторів; 4) вживає у встановленому законодавством порядку заходів до повернення дебіторської заборгованості банку, заборгованості позичальників перед банком та пошуку, виявлення, повернення (витребування) майна банку, що перебуває у третіх осіб, оновлює інформацію, що міститься у Кредитному реєстрі Національного банку України; 5) звільняє працівників банку відповідно до законодавства України про працю; 6) заявляє відмову від виконання договорів та в установленому законодавством порядку розриває їх; 7) передає у встановленому порядку на зберігання документи банку, що підлягають обов`язковому зберіганню; 8) здійснює повноваження, що визначені частиною другою статті 37 цього Закону; 9) здійснює відчуження активів та/або зобов`язань банку, якщо це було передбачено планом врегулювання, або в інших випадках, передбачених цим Законом; 10) повертає ініціатору переказу кошти, що надійшли на кореспондентський рахунок банку для зарахування на поточні рахунки клієнтів банку або для виплати переказів протягом процедури ліквідації до дня відкриття банком накопичувального рахунка в Національному банку України (крім коштів, призначенням платежу за якими є погашення зобов`язань перед банком). Фонд може здійснювати інші повноваження, що є необхідні для завершення процедури ліквідації банку.
Згідно з пунктом 17 частини першої статті 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" уповноважена особа Фонду - це працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом та/або делегованих Фондом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що уповноважена особа Фонду в частині реалізації своїх повноважень щодо банку, який ліквідується, виконує повноваження органу управління останнього, оскільки після призначення тимчасової адміністрації керівництво банку втрачає свої повноваження.
Проте суди попередніх інстанцій не звернули уваги на те, щоліквідатор публічного акціонерного товариства "Банк "Таврика" Караченцев А. Ю. виконував свої функції виключно в межах делегованих йому повноважень, передбачених статтею 48 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", серед яких, останньому не надавалося право на звернення з позовною заявою від імені та в інтересах Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Таким чином, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб є самостійною юридичною особою публічного права, що виконує спеціальні функції, має свій окремий ідентифікаційний код юридичної особи та не може бути ототожненим з публічним акціонерним товариством "Банк "Таврика", керівник якого, в особі ліквідатора Караченцева А. Ю., подав до суду позовну заяву про стягнення збитків з ОСОБА_1 .
Крім того, за змістом частини третьої статті 89 ЦПК України для стягнення компенсації здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, відповідачу згідно з процесуальним обов`язком доказування необхідно було довести, а суду встановити і зазначити про це в судовому рішенні, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені в ході розгляду справи та в чому вони виражені, зокрема: чи діяв позивач недобросовісно та пред`явив необґрунтований позов; чи систематично протидіяв правильному та швидкому вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - ущемлення прав та інтересів відповідача; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується.
У порушення статей 89, 263-264, 382 ЦПК України суди на зазначені вище положення закону уваги не звернули, зазначивши, що Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Банк "Таврика" Караченцев А. Ю., звертаючись з позовом до ОСОБА_1 про стягнення збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення, діяв не як представник банку, а як представник Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, оскільки позовні вимоги заявлені саме на користь Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, не з`ясували належним чином фактичних обставин справи щодо заявлених вимог, що має суттєве значення для правильного вирішення питання відшкодування судових витрат, що призвело до їх стягнення з особи, яка не мала процесуального статусу сторони у справі.
При цьому суди не звернули уваги на те, що залишення позову без розгляду у зв`язку з неявкою представника позивача, який був належним чином повідомлений про розгляд справи та повторно не з`явився в судове засідання, не свідчить про безпідставність та необґрунтованість позову.
Сама по собі неявка в судове засідання представника позивача не може бути розцінена як необґрунтовані дії, оскільки це право, а не обовʼязок сторони, передбачене цивільним процесуальним законодавством України, яке не містить обмежень в його реалізації, якщзо суд не визнавав явку обовʼязковою.
Усунути ці недоліки на стадії касаційного перегляду з урахуванням повноваження Верховного Суду та меж перегляду справи в касаційній інстанції (стаття 400 ЦПК Укпраїни), коли необхідно встановлювати фактичні обставини та оцінювати докази, є неможливим.
Відповідно до пункту 1 частини третьої та четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.
Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
За таких обставин оскаржувані судові рішення не відповідають вимогам статті 263 ЦПК України та ухвалені з порушенням норм процесуального права, що в силу пункту 1 частини третьої та четвертої статті 411 ЦПК України є підставою для їх скасування з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись статтями 400, 409, 411, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палатиКасаційного цивільного суду