Постанова
Іменем України
26 травня 2021 року
м. Київ
справа № 742/3254/18
провадження № 61-5000св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Дундар І. О. (суддя-доповідач),
суддів: Антоненко Н. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - публічне акціонерне товариство "Фідобанк",
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Чернігівського апеляційного суду від 10 лютого 2020 року у складі колегії суддів: Скрипки А. А., Онищенко О. І., Харечко Л. К.,
ВСТАНОВИВ:
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2018 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до публічного акціонерного товариства "Фідобанк" (далі - ПУАТ "Фідобанк") про визнання неправомірним та скасування рішення банку в частині визнання пов`язаною з банком особою.
Позов мотивований тим, що 16 грудня 2015 року вона звернулась до Прилуцького відділення ПУАТ "Фідобанк" із заявою про розміщення банківського депозиту № 341938-840/2015, на підставі якої банком було відкрито депозит на загальну суму 2 160 доларів США. Також 25 грудня 2015 року позивач подала до банку заяву про відкриття банківського поточного рахунку № 35117404, відповідно до якої в той же день було відкрито рахунок у банку, при цьому позивач внесла на картковий рахунок кошти в розмірі 10 005 грн. 20 травня 2016 року на підставі рішення Національного банку України № 8 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Фідобанк" до категорії неплатоспроможних", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб було прийнято рішення від 20 травня 2016 року № 783 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПУАТ "Фідобанк" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку". Відповідно до рішення Правління Національного банку України від 18 липня 2016 року № 142-рш "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Фідобанк", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 19 липня 2016 року № 1265 "Про початок процедури ліквідації ПУАТ "Фідобанк" та делегування повноважень ліквідатора банку". Згідно із зазначеним рішенням, було розпочато процедуру ліквідації ПУАТ "Фідобанк" з 20 липня 2016 року до 19 липня 2018 року включно, призначено уповноважену особу Фонду гарантування та делеговано всі повноваження ліквідатора ПУАТ "Фідобанк". Оскільки станом на 01 серпня 2016 року позивачу не були виплачені кошти Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, ОСОБА_1 письмово звернулась із відповідною заявою до уповноваженої особи Фонду з вимогою роз`яснити причини невиплати коштів. Позивач вказує, що у відповідь на її заяву вона отримала лист від 08 серпня 2016 року, в якому було вказано, що рішенням правління ПУАТ "Фідобанк" № 46 від 26 травня 2015 року її включено до переліку асоційованих осіб, як прямого родича керівників відділень ПУАТ "Фідобанк", на підставі анкети, що надійшла від керівників відокремлених структурних підрозділів. У позові ОСОБА_2 зазначає, що главою 3 Постанови Правління НБУ № 315 від 12 травня 2015 року встановлені ознаки визначення фізичних або юридичних осіб такими, що є пов`язаними з банком особами, такі ознаки поділяються на дві категорії: за характером відносин з банком та за характером операцій з банком. У позові ОСОБА_2 стверджує, що пов`язаною з банком особою є лише така особа, яка за характером взаємовідносин з банком та/або за характером операцій з банком одержує привілеї - певні матеріальні переваги в процесі виконання банком своїх функцій. При цьому позивач заперечує, що вона є прямим родичем керівника банку і як наслідок, асоційованою особою.
Виходячи з викладеного, позивач просила:
визнати неправомірними та скасувати рішення правління ПУАТ "Фідобанк" від 26 травня 2015 року, оформлене протоколом № 46 в частині включення до переліку пов`язаних осіб з банком ОСОБА_1, як близького родича керуючого банку.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 09 серпня 2019 року позов ОСОБА_1 до ПУАТ "Фідобанк" про визнання неправомірним та скасування рішення банку в частині визнання пов`язаної з банком особою задоволено частково.
Визнано неправомірним та скасовано рішення Правління ПУАТ "Фідобанк" № 46 від 26 травня 2015 року в частині включення до переліку пов`язаних осіб з ПУАТ "Фідобанк" ОСОБА_1 . Стягнуто з ПУАТ "Фідобанк" на користь ОСОБА_1 704 грн. 80 коп. судового збору. В іншій частині позову - відмовлено.
Частково задовольняючи вимоги заявленого позову у відповідній частині, суд першої інстанції виходив із їх обґрунтованості у вказаній частині, оскільки внаслідок прийняття оспорюваного позивачем рішення банку позивач зазнала грубого порушення свого права власності через те, що її позбавлено власних грошових коштів, які були внесені до банку.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Чернігівського апеляційного суду від 10 лютого 2020 року апеляційну скаргу ПУАТ "Фідобанк" задоволено.
Рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 09 серпня 2019 року скасовано.
Відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ПУАТ "Фідобанк" про визнання неправомірним та скасування рішення банку в частині визнання пов`язаною з банком особою.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПУАТ "Фідобанк" 1 057 грн. 20 коп. в рахунок відшкодування понесених судових витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.
Повернуто ПУАТ "Фідобанк" надмірно сплачені кошти в рахунок оплати судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 1 500 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що вказані зміни до статті 42 Закону України "Про банки і банківську діяльність" були внесені 16 листопада 2017 року, тобто в хронологічному порядку після винесення оскарженої постанови ПУАТ "Фідобанк" від 26 травня 2015 року про віднесення позивача до пов`язаних осіб з банком, та після прийняття Правлінням НБУ рішення № 8 від 20 травня 2016 року про віднесення банку до категорії неплатоспроможних.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У березні 2020 року ОСОБА_1 подала касаційну скаргу, в якій просить постанову Чернігівського апеляційного суду від 10 лютого 2020 року та ухвалити нове рішення, яким закрити провадження на підставі пункту першого частини першої статті 255 ЦПК України. Повернути сплачений судовий збір в суді першої та касаційної інстанції згідно пункту 5 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір".
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми матеріального права, оскільки не застосував постанову Національного Банку України № 315 від 12 травня 2015 року та дійшов висновку щодо можливості визначати пов`язаність особи із банком виключно на підставі норм частини 1 статті 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність" без застосування ознак за характером взаємовідносин та за характером операцій. Суди не врахували висновків Верховного Суду щодо застосування норм права до спірних правовідносин.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 11 червня 2020 року поновлено строк на касаційне оскарження, відкрито касаційне провадження у справі № 742/3254/18, витребувано справу з суду першої інстанції.
У липні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 01 квітня 2021 року справу призначено до судового розгляду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України); якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 11 червня 2020 року зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження: суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 22 січня 2020 року у справі № 761/657/17, від 04 вересня 2018 року у справі № 826/20239/16 та судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 ЦПК України.
Фактичні обставини
Суди встановили, що 16 грудня 2015 року ОСОБА_1 звернулась до ПУАТ "Фідобанк" із заявою про розміщення банківського депозиту № 341938-840/2015 в сумі 2 160 доларів США, із строком залучення депозиту з дня розміщення до 16 червня 2016 року включно.
25 грудня 2015 року ОСОБА_1 звернулась до ПУАТ "Фідобанк" із заявою про відкриття банківського (поточного) рахунку № 35117404 щодо відкриття банківського (поточного) рахунку № НОМЕР_2 у валюті гривня. 25 грудня 2015 року позивачем на банківський рахунок № НОМЕР_2 перераховані кошти в розмірі 10 005,00 грн.
Рішенням Національного банку України від 20 травня 2016 року № 8 "Про віднесення ПУАТ "Фідобанк" до категорії неплатоспроможних", віднесено ПУАТ "Фідобанк" до категорії неплатоспроможних.
20 травня 2016 року на підставі рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 20 травня 2016 року № 783 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПУАТ "Фідобанк" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку", Фондом гарантування вкладів фізичних осіб було видано наказ: розпочати процедуру виведення ПУАТ "Фідобанк" з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації на один місяць з 20 травня 2016 року до 19 червня 2016 року включно; призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та делеговано всі повноваження тимчасового адміністратора ПУАТ "Фідобанк". Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 959 від 09 червня 2016 року було продовжено строки тимчасової адміністрації з 20 червня 2016 року до 19 липня 2016 року (включно).
Рішенням Правління Національного Банку України від 18 липня 2016 року № 142-рш "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПУАТ "Фідобанк", було відкликано банківську ліцензію та ліквідовано ПУАТ "Фідобанк".
19 липня 2016 року рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 1265 "Про початок процедури ліквідації ПУАТ "Фідобанк" та делегування повноважень ліквідатора банку", було розпочато процедуру ліквідації ПУАТ "Фідобанк" з 20 липня 2016 року по 19 липня 2018 року включно, при цьому було призначено уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження ліквідатора ПУАТ "Фідобанк".
ОСОБА_3 з 25 січня 2014 року по 30 червня 2016 року працювала начальником Прилуцького відділення № 1 ПУАТ "Фідобанк", та відповідно до частини першої статті 42 Закону України "Про банки і банківську діяльність" в редакції, чинній станом на період її роботи, як керівник відокремленого підрозділу банку, за своїм статусом була віднесена до категорії працівників: керівники банку.
Як вбачається з особового листка по обліку кадрів ОСОБА_3, автобіографії ОСОБА_3 (дата написання 21 жовтня 2013 року), ОСОБА_3 має сестру: ОСОБА_1, 1979 року народження. Згідно анкети співробітника ПУАТ "Фідобанк", який належить до пов`язаних осіб банку, сестрою ОСОБА_3 є ОСОБА_1 .
На підставі вищезазначених даних протоколом засідання Правління ПУАТ "Фідобанк" № 46 від 26 травня 2015 року, особу ОСОБА_1 включено до Переліку пов`язаних осіб із ПУАТ "Фідобанк" станом на 01 травня 2015 року.
В подальшому, аналогічні рішення були прийняті правлінням банку станом на 01 червня 2015 року, 01 липня 2015 року, 01 серпня 2015 року.
Позиція Верховного Суду
Колегія суддів приймає аргументи, які викладені у касаційній скарзі, з таких мотивів.
Відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 26 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд не відшкодовує кошти: розміщені на вклад у банку особою, яка є пов`язаною з банком особою або була такою особою протягом року до дня прийняття Національним банком України рішення про віднесення такого банку до категорії неплатоспроможних (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність", - протягом року до дня прийняття такого рішення).
За загальним правилом, встановленим статтею 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність", за якою особа, визначена рішенням Національного банку України пов`язаною з банком особою, чи такий банк можуть оскаржити в установленому законом порядку рішення Національного банку України про визначення особи пов`язаною з банком особою, а в разі притягнення такої особи до передбаченої законом відповідальності - оспорити підстави рішення Національного банку України про її визначення пов`язаною з банком особою.
Відповідно до частини першої статті 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність" для цілей цього Закону пов`язаними з банком особами є:
1) контролери банку;
2) особи, які мають істотну участь у банку, та особи, через яких ці особи здійснюють опосередковане володіння істотною участю у банку;
3) керівники банку, керівник служби внутрішнього аудиту, керівники та члени комітетів банку;
4) споріднені та афілійовані особи банку, у тому числі учасники банківської групи;
5) особи, які мають істотну участь у споріднених та афілійованих особах банку;
6) керівники юридичних осіб та керівники банків, які є спорідненими та афілійованими особами банку, керівник служби внутрішнього аудиту, керівники та члени комітетів цих осіб;
7) асоційовані особи фізичних осіб, зазначених у пунктах 1-6 цієї частини;
8) юридичні особи, в яких фізичні особи, зазначені в цій частині, є керівниками або власниками істотної участі;
9) будь-яка особа, через яку проводиться операція в інтересах осіб, зазначених у цій частині, та на яку здійснюють вплив під час проведення такої операції особи, зазначені в цій частині, через трудові, цивільні та інші відносини.
Пунктом 1 глави 1 розділу II Положення про визначення пов`язаних із банком осіб, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 12 травня 2015 року № 315 (далі - Положення № 315), встановлено, що особа є пов`язаною з банком із моменту виникнення підстав для визначення такої особи пов`язаною з банком відповідно до вимог статті 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність".
Відповідно до частини другої статті 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність" банк зобов`язаний подавати Національному банку України інформацію про пов`язаних із банком осіб у порядку, встановленому нормативно-правовими актами Національного банку України.
Банк самостійно виявляє пов`язаних з банком осіб, формує і подає до Національного банку України перелік таких осіб щомісяця. У цьому переліку визначається дата, станом на яку особа визнана такою, що є пов`язаною з банком. Такий перелік є динамічним, він постійно оновлюється на підставі зміни інформації щодо особи, визначеної пов`язаною з банком. Якщо пов`язану з банком особу визначено такою на підставі рішення Комісії і перевірки операцій банків з такими особами, то за відсутності заперечень банку відповідна особа має бути включена банком до наступного щомісячного переліку пов`язаних з банком осіб. Таким чином, рішення Комісії має обмежений термін дії - воно використовується для включення банком особи в наступний щомісячний перелік пов`язаних з банком осіб (це рішення по суті є адресованою банку вказівкою Національного банку України доповнити відповідний перелік, зробленою за наслідками здійснення банківського нагляду).
Таким чином, норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" щодо пов`язаних з банком осіб підлягають застосуванню, якщо особи підпадають під визначення частини першої статті 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність", незалежно від того, чи був такий статус цих осіб підтверджений рішенням Національного банку України чи виявлений банком самостійно.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 червня 2020 року у справі № 826/20221/16 зроблено висновок, що "рішення про погодження умов придбання акцій додаткової емісії неплатоспроможного банку та рішення про погодження умов продажу неплатоспроможного банку не створюють для позивачів правових наслідків, оскільки такі наслідки можуть виникнути лише в разі укладення відповідних договорів. Що ж до наказу про заборону видаткових операцій з рахунків пов`язаних з банком осіб, рішення про здійснення розрахунково-касового обслуговування під час тимчасової адміністрації, наказу про перерахування коштів пов`язаних осіб, то ці рішення є обов`язковими лише для працівників банку, тобто є внутрішніми документами банку. Разом із цим якщо у справі, учасником якої є Фонд та/або його уповноважена особа, суд установить, що оскаржуваний позивачем акт є внутрішнім документом банку, який не створює жодних обов`язків для третіх осіб (у тому числі й контрагентів банку) і не спричиняє порушення будь-яких прав, сфера його застосування обмежується внутрішніми відносинами відповідного банку, то з огляду на правову природу такого акта він не може бути предметом судового розгляду. Зазначена правова позиція наведена Великою Палатою Верховного Суду в постановах від 11 квітня, 16 травня 2018 року у справах № 910/12294/16, 910/24198/16, 910/17448/16 відповідно та інших. Висновки у цих справах стосувалися оскарження рішень/повідомлень уповноважених осіб Фонду щодо визнання правочинів нікчемними. До того ж позивачі не позбавлені права посилатися на неправомірність прийняття таких рішень у частині, що стосується їх прав, як на підставу позову з позовними вимогами, які можуть бути предметом судового розгляду. Таким чином, ураховуючи наведені вище висновки, Велика Палата Верховного Суду вважає, що провадження в адміністративній справі в частині позовних вимог про визнання протиправними та скасування в частині, що стосується позивачів, наказу уповноваженої особи Фонду про заборону видаткових операцій з рахунків пов`язаних з банком осіб, рішення виконавчої дирекції Фонду про погодження умов придбання акцій додаткової емісії неплатоспроможного банку, рішення виконавчої дирекції Фонду про здійснення розрахунково-касового обслуговування під час тимчасової адміністрації у банку, рішення виконавчої дирекції Фонду про погодження умов продажу неплатоспроможного банку, наказу уповноваженої особи Фонду про перерахування коштів пов`язаних з банком осіб не направлене на поновлення (і не здатне поновити) прав позивачів незалежно від юрисдикції суду. Поняття "спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства" слід тлумачити в широкому значенні, тобто як поняття, що стосується спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, і спорів, які взагалі не підлягають судовому розгляду. Отже, провадження у справі в частині зазначених вимог слід закрити, оскільки спір у цій частині не підлягає судовому розгляду в суді жодної юрисдикції".
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 листопада 2020 року у справі № 686/12240/17 (провадження № 61-29086св18) зроблено висновок, що "норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" щодо пов`язаних з банком осіб підлягають застосуванню, якщо особи підпадають під визначення частини першої статті 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність", незалежно від того, чи був такий статус цих осіб підтверджений рішенням Національного банку України чи виявлений банком самостійно. Позивач не позбавлений права посилатися на неправомірність прийняття рішення Правління ПАТ КБ "Євробанк" від 09 червня 2016 року№40 у частині, що стосується його права, як на підставу позову з позовними вимогами, які можуть бути предметом судового розгляду. У даному спорі позовна вимога про визнання неправомірним та скасувати протокольне рішення Правління ПАТ КБ "Євробанк" від 09 червня 2016 року №40, яким затверджено перелік пов`язаних з банком осіб та виключення з переліку пов`язаних осіб з ПАТ КБ "Євробанк" ОСОБА_4 за своєю суттю не може бути самостійною позовною вимогою, а може бути тільки підставою позовної вимоги спрямованої на захист прав позивачів щодо повернення грошових коштів, наданих Банку у депозит. Саме під час розгляду спору про стягнення грошових коштів (депозиту та процентів, нарахованих за ним) позивач вправі доводити відсутність у нього статусу особи, пов`язаної з банком, у певний період часу як підставу своїх вимог, посилаючись безпосередньо на частину першу статті 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність", без оскарження рішення Банку про визнання його пов`язаним з банком особою як самостійної позовної вимоги. Поняття "спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства" слід тлумачити в широкому значенні, тобто як поняття, що стосується спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду. Отже, провадження у справі в частині зазначених вимог слід закрити, оскільки спір у цій частині не підлягає судовому розгляду в суді жодної юрисдикції. До аналогічного правового висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 червня 2020 року у справі № 826/20221/16".
Позивач не позбавлена права посилатися на неправомірність прийняття рішення Правління ПУАТ "Фідобанк" від 26 травня 2015 року № 46 у частині включення до переліку пов`язаних осіб з банком ОСОБА_1, а саме що стосується її права, як на підставу позову з позовними вимогами, які можуть бути предметом судового розгляду.
У даному спорі позовна вимога про визнання неправомірними та скасування рішення правління ПУАТ "Фідобанк" від 26 травня 2015 року, оформлене протоколом № 46 в частині включення до переліку пов`язаних осіб з банком ОСОБА_1, як близького родича керуючого банку за своєю суттю не може бути самостійною позовною вимогою, а може бути тільки підставою позовної вимоги спрямованої на захист прав позивачів щодо повернення грошових коштів, наданих Банку у депозит.
Саме під час розгляду спору про стягнення грошових коштів (депозиту та процентів, нарахованих за ним) позивач вправі доводити відсутність у нього статусу особи, пов`язаної з банком, у певний період часу як підставу своїх вимог, посилаючись безпосередньо на частину першу статті 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність", без оскарження рішення Банку про визнання його пов`язаним з банком особою як самостійної позовної вимоги.
Поняття "спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства" слід тлумачити в широкому значенні, тобто як поняття, що стосується спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду.
Отже, провадження у справі в частині зазначених вимог слід закрити, оскільки спір у цій частині не підлягає судовому розгляду в суді жодної юрисдикції.