Постанова
Іменем України
26 травня 2021 року
м. Київ
справа № 201/8437/13-ц
провадження № 61-16175 св 20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),
суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" (правонаступник - товариство з обмеженою відповідальністю "Укрдебет Плюс"), приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Паракуда Ірина Вікторівна,
третя особа - Кіровський відділ виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Укрдебет Плюс" на ухвалу Дніпровського апеляційного суду у складі судді Лаченкової О. В. від 16 жовтня 2020 року,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду позовом до публічного акціонерного банку "Дельта Банк" (далі - ПАТ "Дельта Банк"), приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Паракуди І. В.,
третя особа - Кіровський відділ державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції (далі - Кіровський ВДВС Дніпропетровського МУЮ), про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Позов обґрунтовано тим, що 07 листопада 2005 року між ним та Публічним акціонерним товариством "Сведбанк" (далі - ПАТ "Сведбанк") укладено кредитний договір № 512. Згідно з умовами договору він отримав грошові кошти у розмірі 50 000,00 дол. США.
07 листопада 2005 року він та ПАТ "Сведбанк" уклали договір іпотеки № 512, за умовами якого в якості забезпечення виконання вимог кредитного договору, ним в іапотеку було надано квартиру АДРЕСА_1 .
25 травня 2012 року між ПАТ "Сведбанк" та ПАТ "Дельта Банк" укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за вказаним кредитним договором.
ПАТ "Дельта Банк" звернулося до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Паракуди І. В., якому було надано пакет документів для підтвердження його заборгованості перед банком на загальну суму 1 097 897,30 грн.
У червні 2013 року приватним нотаріусом Паракудою І. В. здійснено виконавчий напис № 1336 про звернення стягнення на квартиру
АДРЕСА_1 .
Вважаючи, що виконавчий напис вчинений без наявності достатніх правових підстав, з порушенням норм чинного законодавства, позивач просив визнати виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню.
Короткий зміст судових рішень
Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 18 вересня 2013 року, з урахуванням ухвали цього суду від 29 червня 2017 року про виправлення описки, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Визнано виконавчий напис від 07 червня 2013 року № 1336, який було вчинено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу
Паракудою І. В., про звернення стягнення на нерухоме майно, що належить ОСОБА_1, а саме квартиру
АДРЕСА_1, для задоволення вимог стягувача - ПАТ "Дельта Банк" в сумі розміром 1 097 897,30 грн, а також суму
в розмірі 2 500,00 грн, як плату за вчинення виконавчого напису, всього
1 100 397,00 грн, таким, що не підлягає виконанню. Скасовано виконавчий напис від 07 червня 2013 року № 1336, який було вчинено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Паракудою І. В., про звернення стягнення на нерухоме майно, що належить ОСОБА_1, а саме квартиру
АДРЕСА_1, для задоволення вимог стягувача - ПАТ "Дельта Банк" в сумі розміром 1 097 897,30 грн.
Постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 березня 2018 року апеляційну скаргу ПАТ "Дельта Банк" задоволено. Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 18 вересня 2013 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 .
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової
палати Касаційного цивільного суду від 27 травня 2020 року касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - Федосєєва Є. О., задоволено частково. Ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 14 квітня 2017 року про відкриття апеляційного провадження у справі скасовано. Постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 березня 2018 року скасовано, справу направлено до суду апеляційної інстанції на новий розгляд (провадження № 61-26880св18).
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 13 липня 2020 року справу призначеного до апеляційного розгляду.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 07 жовтня 2020 року
знято з апеляційного розгляду справу та повернуто апеляційну скаргу до апеляційного суду для виконання вимог статті 357 ЦПК України, оскільки судом не було вирішено питання щодо процесуального строку на апеляційне оскарження рішення суду й відкриття провадження у справі.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 16 жовтня 2020 року
у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ПАТ "Дельта Банк" на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська
від 18 вересня 2013 року відмовлено з підстав, передбачених частиною другою статті 358 ЦПК України та абзацом 3 частини третьої статті 297 ЦПК України 2004 року.
Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що ПАТ "Дельта Банк" подало апеляційну скаргу на судове рішення суду першої інстанції
від 18 вересня 2013 року, строк на апеляційне оскарження якого був встановлений абзацом третім частини третьої статті 297 ЦПК України
2004 року (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та сплив на час подання апеляційної скарги у березні 2017 року, тому на апеляційну скаргу не можуть бути поширені положення ЦПК України, оскільки скарга подана майже через
4 роки після ухвалення судового рішення. При цьому, враховуючи імперативний характер положень абзацу третього частини третьої
статті 297 ЦПК України 2004 року (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року)
і те, що строк, визначений для ПАТ "Дельта Банк", є присічним і поновленню не підлягає, тому суд позбавлений у цьому випадку можливості оцінювати поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У жовтні 2020 року товариство з обмеженою відповідальністю "Укрдебет Плюс" (далі - ТОВ "Укрдебет Плюс") звернулося до Верховного Суду
із касаційною скаргою на ухвалу Дніпровського апеляційного суду
від 16 жовтня 2020 року, з урахуванням її уточнень, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить скасувати оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції та передати справу на новий розгляд до цього суду.
Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду
від 13 листопада 2020 року касаційну скаргу ТОВ "Укрдебет Плюс" залишено без руху з наданням строку для усунення її недоліків, а саме запропоновано заявнику сплатити судовий збір за подання касаційної скарги і надати документи, що підтверджують його сплату. Зазначено строк виконання ухвали, а також попереджено про наслідки її невиконання.
У наданий судом строк ТОВ "Укрдебет Плюс" направило матеріали на усунення недоліків, зазначених в ухвалі Верховного Суду від 13 листопада 2020 року.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2020 року клопотання
ТОВ "Укрдебет Плюс" задоволено, залучено до участі у цій справі правонаступника відповідача ПАТ "Дельта Банк" -ТОВ "Укрдебет Плюс", відкрито касаційне провадження у вказаній справі, витребувано цивільну справу № 201/8437/13-ц із Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська. Надіслано іншим учасникам справи копію касаційної скарги та доданих до неї документів, роз`яснено право подати відзив на касаційну скаргу й надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
У грудні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного судувід 11 травня 2021 року справу призначено до судового розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ТОВ "Укрдебет Плюс" мотивована тим, що оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції ухвалена з порушенням норм процесуального права, оскільки апеляційна скарга ПАТ "Дельта Банк" із клопотанням про поновлення строку на касаційне оскарження була подана до суду за правилами ЦПК України у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року, в якій не було передбачено обмеження для заявника щодо звернення до суду
з апеляційною скаргою та клопотанням про поновлення строку на касаційне оскарження після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення. Відповідні зміни щодо такого обмеження було впроваджено з 15 грудня 2017 року. Проте, суд апеляційної інстанції, постановляючи оскаржувану ухвалу, дійшов помилкового висновку про відсутність правових підстав для з`ясування поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження. Крім цього, судом не було враховано те, що чинний ЦПК України також не обмежує строк апеляційного оскарження одним роком у випадку подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У січні 2021 року представником ОСОБА_1 - адвокатом
Федосєєвим Є. О., подано до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу
ТОВ "Укрдебет Плюс", в якому з урахуванням уточнень, вказує, що доводи касаційної скарги є необґрунтованими, оскільки суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для з`ясування поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження, поданою після значного періоду часу (майже 4 роки), з дня складення повного тексту рішення районного суду, тому просить касаційну скаргу залишити без задоволення.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження
в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України. Зокрема, підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті,
є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скаргаТОВ "Укрдебет Плюс" підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального
чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог
і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції
не відповідає.
Відповідно до пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства в Україні є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Пунктом першим статті 6 Конвенції гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, № 19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).
ЄСПЛ звертав увагу на те, що:
вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (PONOMARYOV v. UKRAINE, № 3236/03, § 41, ЄСПЛ,
від 03 квітня 2008 року);
національні суди, вирішивши поновити пропущений строк оскарження остаточної постанови у справі заявника без наведення відповідних причин та скасувавши в подальшому постанову суду, порушили принцип правової визначеності та право заявника на справедливий судовий розгляд за пунктом 1 статті 6 Конвенції (USTIMENKO v. UKRAINE, № 32053/13, § 53, ЄСПЛ, від 29 жовтня 2015 року).
Отже, у кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності).
Відповідно до Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" з 15 грудня 2017 року набрала чинності нова редакція ЦПК України.
Підпунктом 13 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України,
у редакції 2017 року, судові рішення, ухвалені судами першої інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Аналогічна норма містилася і в частині третій статті 2 ЦПК України в редакції Закону України від 18 березня 2004 року № 1618-IV.
Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду
у постанові від 06 лютого 2019 року у справі № 361/161/13-ц(провадження
№ 61-37352сво18) дійшов висновку, що загальновизнане положення про дію цивільних процесуальних норм у часі передбачає, що незалежно від часу відкриття провадження у справі, при здійсненні процесуальних дій застосовується той процесуальний закон, який діє на момент здійснення таких дій.
Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 18 вересня 2013 року, на яке подана апеляційна скарга, ухвалено до набрання чинності ЦПК України від 15 грудня 2017 року, а тому підлягає оскарженню у строки, передбачені статтею 294 ЦПК України 2004 року.
Відповідно до частини першої статті 294 ЦПК України 2004 року апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
У частині третій статті 297 ЦПК України 2004 року передбачено,
що апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 294 цього Кодексу,
і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом тридцяти днів з моменту отримання ухвали особа має право звернутися до апеляційного суду з заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження.
Встановлено, що апеляційну скаргу на рішення районного суду від 18 вересня 2013 року ПАТ "Дельта Банк" подало 23 березня 2017 року, тобто на час дії ЦПК України 2004 року, одночасно з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження.
При цьому в указаному клопотанні зазначено, що строк пропущено з поважних причин, оскільки ПАТ "Дельта Банк" про розгляду справи в суді першої інстанції не було повідомлено, про результати розгляду дізнався у лютому 2017 року після проведення внутрішньобанківської перевірки й ознайомлення його представника з матеріалами справи 13 березня
2017 року, тому як особа, яка не брала участі у справі, має право на поновлення строку апеляційного оскарження.
Суд апеляційної інстанції на вищевказані обставини уваги не звернув, не виконав вимоги постанови Верховного Суду від 27 травня 2020 року щодо розгляду клопотання ПАТ "Дельта Банк" про поновлення строку на апеляційне оскарження, помилково застосував частину другу статті 358 ЦПК України, оскільки апеляційна скарга подана у березні 2017 року на час дії ЦПК України 2004 року.
Поважність причин пропуску строку апеляційного оскарження апеляційним судом взагалі не була перевірена, хоча Верховний Суд при попередньому скасуванні судових рішень вказав саме на такі дії апеляційного суду.
При цьому, застосування абзацу 3 частини третьої статті 297 ЦПК України 2004 року теж є невірним, оскільки він застосовується у разі, якщо апеляційна скарга прокурора, органу державної влади чи органу місцевого самоврядування подана після спливу одного року з моменту оголошення оскаржуваного судового рішення, проте у цій справі апеляційна скарга була подана ПАТ "Дельта Банк", яке не було повідомлено про розгляд справи.
Крім того, суд апеляційної інстанції за відсутності правових підстав та всупереч послідовності процесуальних дій, визначених ЦПК України, ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 13 липня 2020 року справу призначив до апеляційного розгляду, а ухвалою Дніпровського апеляційного суду
від 07 жовтня 2020 року зняв з апеляційного розгляду справу та повернув апеляційну скаргу до апеляційного суду для виконання вимог статті 357 ЦПК України, оскільки судом не було вирішено питання щодо процесуального строку на апеляційне оскарження рішення суду й відкриття провадження у справі. Такі процесуальні дії апеляційного суду не узгоджуються ні з положеннями ЦПК України 2004 року, ні з положеннями чинної редакції ЦПК України.
Таким чином, ухвала суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційного провадження у цій справі не може вважатися законною та обґрунтованою.
Відповідно до частини четвертої статті 406 ЦПК України у випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.
Згідно з частиною шостою статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції,
що перешкоджають подальшому провадженню у справі.
З огляду на викладене наявні підстави для задоволення касаційної скарги та скасування ухвали апеляційного суду з направленням справи для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження чи відмову у відкритті залежно від встановлення поважності/неповажності підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення місцевого суду.
Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду