Постанова
Іменем України
26 травня 2021 року
м. Київ
справа № 465/2569/13-ц
провадження № 61-2917св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Висоцької В. С.,
суддів: Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В., Ткачука О. С.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2 (правонаступник - ОСОБА_3 ),
особа, яка подала апеляційну скаргу - ОСОБА_4,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_5 на постанову Львівського апеляційного суду від 09 серпня 2018 року у складі колегії суддів: Шеремети Н. О., Ванівського О. М., Цяцяка Р. П.
у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про спонукання до вчинення дій.
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про спонукання до вчинення дій.
Позов мотивований тим, що 10 жовтня 2003 року між позивачем та ОСОБА_6 було укладено договір зберігання, за яким ОСОБА_6 передав позивачу на зберігання нежитлове приміщення площею 58,00 кв. м, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 на строк до 10 жовтня 2010 року.
По закінченню договору зберігання, оглянувши приміщення, ОСОБА_6 відмовився його приймати, мотивуючи це тим, що приміщення пошкоджене, зокрема в ньому демонтована сантехніка, вибиті вікна, двері, відсутня електропроводка, пошкоджені стіни, підлога, відключені комунікації.
У ОСОБА_6 була заборгованість за договором зберігання у сумі 16 000,00 грн. ОСОБА_1 і ОСОБА_6 уклали додаткову угоду до договору зберігання, відповідно до якої ОСОБА_1 виплатив компенсацію за зазначене приміщення з урахуванням заборгованості ОСОБА_6 в розмірі 250 000,00 грн, що підтверджується розпискою ОСОБА_6 . Згідно умов додаткової угоди нежитлове приміщення площею 58,00 кв. м, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, залишається у власності ОСОБА_1 . Також, ОСОБА_6 зобов`язався переоформити всі правовстановлюючі документи на ОСОБА_1 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 помер. Єдиним спадкоємцем ОСОБА_6 є його дружина - ОСОБА_2 . Позивач звернувся до відповідача з вимогою переоформити нежитлове приміщення площею 58,00 кв. м, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, відповідач не заперечила, проте ухилялася від вчинення дій для переоформлення права власності.
Позивач, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив зобов`язати відповідача передати у власність нежитлове приміщення площею 58,00 кв. м, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та визнати за ним право власності на нежитлове приміщення площею 58,00 кв. м, що позначене на поверховому плані під літерами 88-1, 88-2, 88-9, 88-10, 88-11 за адресою: АДРЕСА_1 .
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Франківського районного суду м. Львова від 25 квітня 2013 року позов задоволено.
Зобов`язано ОСОБА_2 передати ОСОБА_1 у власність нежитлове приміщення площею 58,00 кв. м, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Визнано за ОСОБА_1 право власності на нежитлове приміщення площею 58,00 кв. м, що позначене на поверховому плані під літерами 88-1, 88-2, 88-9, 88-10, 88-11 в будинку АДРЕСА_1 .
Рішення місцевого суду мотивоване тим, що відповідач ухиляється від оформлення у встановленому законом порядку права власності на приміщення на АДРЕСА_1, чим порушує право позивача, який, на думку суду, правомірно набув у власність згадане приміщення.
Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 08 лютого 2016 року апеляційне провадження за апеляційною скаргою Львівської міської ради на рішення Франківського районного суду м. Львова від 25 квітня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про спонукання до вчинення дій закрито.
Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 09 жовтня 2017 року залучено до участі у справі ОСОБА_3, як правонаступника ОСОБА_2, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Постановою Львівського апеляційного суду від 09 серпня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 задоволено.
Рішення Франківського районного суду м. Львова від 25 квітня 2013 року - скасовано, провадження у справі закрито.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що за відсутності правовстановлюючих документів про належність ОСОБА_6, ОСОБА_2 на праві власності нежитлового приміщення площею 58,00 кв. м у житловому будинку АДРЕСА_1, що позначене на поверховому плані під літерами 88-1, 88-2, 88-9, 88-10, 88-11, суд першої інстанції безпідставно задовольнив позовні вимоги ОСОБА_1, а тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню. Зважаючи на відсутність заведеної спадкової справи після смерті ОСОБА_1, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3, відсутність інформації про його спадкоємців, колегія суддів апеляційного суду вважала, що оскаржуване рішення суду підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі у зв`язку зі смертю позивача ОСОБА_1, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у березні 2020 року до Верховного Суду, ОСОБА_5 (особа, яка набула у власність спірне приміщення 19 червня 2013 року), посилаючись на порушення норм процесуального права, просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати і ухвалити нове рішення, яким справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 02 квітня 2020 року відкрито касаційне провадження у цивільній справі, витребувано її з Франківського районного суду м. Львова.
23 березня 2021 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі суддів Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Литвиненко І. В.
На підставі ухвали Верховного Суду від 17 травня 2021 року справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження колегією в складі п`яти суддів.
Згідно з протоколом автоматичного визначення складу колегії суддів від 18 травня 2021 року визначено наступний склад колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду для розгляду справи: Грушицький А. І. (суддя-доповідач), Висоцька В. С., Литвиненко І. В., Петров Є. В., Ткачук О. С.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 19 січня 2019 року у справі № 2-327/2008 (провадження № 61-9462св18) та від 23 жовтня 2019 року у справі № 2/1522/10820/11 (провадження № 61-33281св18).
У касаційній скарзі зазначається, що суд апеляційної інстанції розглянув справу без залучення правонаступників та за відсутності учасника справи, належним чином не повідомленого про дату, час і місце судового засідання.
У вказаній справі правонаступником ОСОБА_1 є ОСОБА_5, який є власником спірного приміщення відповідно до договору купівлі-продажу від 19 червня 2013 року. При переході прав та обов`язків відносно майна (нежитлового нерухомого приміщення на підставі договору купівлі-продажу) від одного суб`єкта права іншому суб`єкту права відбувається сингулярне правонаступництво.
Доводи інших учасників справи
Інші учасники справи не надіслали відзив на касаційну скаргу.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суд установив, що 10 жовтня 2003 року ОСОБА_6 та ОСОБА_1 уклали договір зберігання, за умовами якого ОСОБА_6 передав на зберігання ОСОБА_1 нежитлове приміщення площею 58,00 кв. м, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, строк зберігання до 10 жовтня 2010 року, що підтверджується актом приймання-передачі від 10 жовтня 2003 року.
Актом обстеження нежитлових приміщень ЛКП "Вулецьке" від 15 вересня 2009 року та попередженням ЛКП "Вулецьке" від 24 вересня 2009 року № 302 підтверджується, що приміщення за адресою: АДРЕСА_1 знаходиться в незадовільному стані, зокрема, пошкоджені вікна та двері, відсутні водопровідні труби, електропроводка, пошкоджена штукатурка та підлога.
Відповідно до пункту 1 додаткової угоди від 04 травня 2011 року до договору зберігання від 10 жовтня 2003 року, укладеної між сторонами, у зв`язку зі значним пошкодженням переданого на зберігання нежитлового приміщення площею 58,00 кв. м, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, ОСОБА_6 відмовився від його прийняття зі зберігання. ОСОБА_1 компенсував ОСОБА_6 вартість пошкодженого приміщення в розмірі 250 000,00 грн, про що свідчить розписка ОСОБА_6 від 04 травня 2011 року.
Згідно з пунктом 3 додаткової угоди приміщення площею 58,00 кв. м, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, переходить у власність ОСОБА_1 з моменту укладення цієї угоди. Відповідно до копії поверхового поверху приміщення на АДРЕСА_1 позначене під літерами 88-1, 88-2, 88-9, 88-10, 88-11.
Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 17 травня 2012 року ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (т. 1 а. с. 20).
Як вбачається з листа П`ятої Львівської державної нотаріальної контори від 23 червня 2018 року № 1964/01-16 спадкова справа після смерті ОСОБА_1 в П`ятій Львівській державній нотаріальній конторі не заводилась. В інформаційній довідці зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) № 52392019 від 22 червня 2018 року відсутня інформація про відкриття спадкової справи після смерті ОСОБА_1, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 (т. 2 а. с. 56, 57).
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.