Постанова
Іменем України
(додаткова)
19 травня 2021 року
м. Київ
справа № 445/2464/14-ц
провадження № 61-2010св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М. (суддя-доповідач), Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Комунальне підприємство Львівської обласної ради "Золочівське міжрайонне бюро технічної інвентаризації", Золочівська державна нотаріальна контора Львівської області, П`ята львівська державна нотаріальна контора, Підгайчиківська сільська рада Золочівського району Львівської області, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_5, ОСОБА_6,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи заяву ОСОБА_3 про ухвалення додаткового рішення у справі за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Золочівського районного суду Львівської області від 26 грудня 2017 року в складі судді Кіпчарського О. М. та постанову Львівського апеляційного суду від
20 грудня 2018 рокув складі колегії суддів: Струс Л. Б., Левика Я. А., Шандри М. М.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Комунального підприємства Львівської обласної ради "Золочівське міжрайонне бюро технічної інвентаризації" (далі - КП "Золочівське МБТІ"), Золочівської державної нотаріальної контори Львівської області (далі - Золочівська державна нотаріальна контора), П`ятої львівської державної нотаріальної контори, Підгайчиківської сільської ради Золочівського району Львівської області (далі - Підгайчиківська сільська рада), ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_5,
ОСОБА_6, про визнання недійсними рішень сільської ради, свідоцтва про право власності, витягів з реєстру прав власності на нерухоме майно, визнання свідоцтв про право на спадщину за законом та за заповітом такими, що втратили чинність, зобов`язання вчинити дії.
В остаточному варіанті позовних вимог з урахуванням заяв про збільшення та уточнення позовних вимог від 26 липня 2017 року (а. с. 80-88, т. 2) ОСОБА_1 просив суд:
скасувати рішення виконавчого комітету Підгайчиківської сільської ради від 28 жовтня 2003 року № 58 про оформлення права власності на житловий будинок ОСОБА_7 з моменту прийняття;
скасувати рішення Підгайчиківської сільської ради від 05 серпня 2008 року № 340 про передачу у власність земельних ділянок ОСОБА_8 з моменту прийняття;
визнати недійсним свідоцтво про право власності на житловий будинок
з дворовими спорудами на АДРЕСА_1 від 25 листопада 2003 року з моменту його видачі;
визнати недійсним витяг з реєстру права власності на нерухоме майно, житловий будинок з дворовими спорудами, який знаходиться на АДРЕСА_1 від 25 листопада 2003 року, реєстраційний № 3612953, виданий КП "Золочівське МБТІ"
ОСОБА_7 з моменту його видачі;
визнати недійсним витяг з реєстру права власності на нерухоме майно - будинок з дворовими спорудами, який знаходиться на АДРЕСА_1 від 13 травня 2008 року
№ 18778400, реєстраційний № 3612953, виданий КП "Золочівське МБТІ"
ОСОБА_8 з моменту його видачі;
визнати недійсним витяг з державного реєстру прав від 28 вересня 2011 року № 31468543, реєстраційний № 3612953 на будинок з дворовими спорудами, який знаходиться на АДРЕСА_1, виданий КП "Золочівське МБТІ"
ОСОБА_4 з моменту його видачі;
визнати недійсним витяг з державного реєстру прав від 28 вересня 2011 року № 31468672, реєстраційний № 3612953 на будинок з дворовими спорудами, який знаходиться на АДРЕСА_1, виданий КП "Золочівське МБТІ"
ОСОБА_2 з моменту його видачі;
визнати недійсним витяг з державного реєстру прав від 28 вересня 2011 року № 31468775, реєстраційний № 3612953 на будинок з дворовими спорудами, який знаходиться на АДРЕСА_1, виданий КП "Золочівське МБТІ"
ОСОБА_3 з моменту його видачі;
вважати такими, що втратили чинність свідоцтва про право на спадщину за заповітом і за законом від 12 травня 2008 року № 1285 та № 1291, видані Золочівською державною нотаріальною конторою на житловий будинок з дворовими спорудами на АДРЕСА_1 ОСОБА_8 з моменту їх видачі;
вважати такими, що втратили чинність свідоцтва про право на спадщину за законом від 15 липня 2011 року, видані П`ятою львівською державною нотаріальною конторою ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_3 з моменту їх видачі;
зобов`язати Золочівську державну нотаріальну контору видати позивачу свідоцтво про його право на спадщину за законом на житловий будинок з дворовими спорудами на АДРЕСА_1 та на земельну ділянку площею 0,46 га за цією ж адресою.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Золочівського районного суду Львівської області від 26 грудня
2017 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду від
20 грудня 2018 року,позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано недійсним та скасовано рішення виконавчого комітету Підгайчиківської сільської ради від 28 жовтня 2003 року № 58 про оформлення права власності на житловий будинок, що знаходиться на АДРЕСА_1, за ОСОБА_7 .
Визнано недійсним та скасовано свідоцтво про право власності на житловий будинок, розташований на АДРЕСА_1, виданого ОСОБА_7 25 листопада 2003 року виконавчим комітетом Підгайчиківської сільської ради.
Визнано недійсним та скасовано свідоцтво про право на спадщину за законом, видане ОСОБА_8 12 травня 2008 року на 1/2 частину житлового будинку, розташованого на АДРЕСА_1, державним нотаріусом Золочівської державної нотаріальної контори Папірянською О. О., зареєстроване в реєстрі за № 1291.
Визнано недійсним та скасовано свідоцтво про право на спадщину за заповітом, видане ОСОБА_8 12 травня 2008 року на 1/2 частину житлового будинку, розташованого на АДРЕСА_1, державним нотаріусом Золочівської державної нотаріальної контори Папірянською О. О., зареєстроване в реєстрі за № 1285.
Визнано недійсним та скасовано свідоцтво про право на спадщину за законом, видане ОСОБА_2 15 липня 2011 року на 1/3 частину житлового будинку, розташованого на АДРЕСА_1, державним нотаріусом П`ятої львівської державної нотаріальної контори Кіріловою Т. М., зареєстроване в реєстрі за № 3-2081.
Визнано недійсним та скасовано свідоцтво про право на спадщину за законом, видане ОСОБА_4 15 липня 2011 року на 1/3 частину житлового будинку, розташованого на АДРЕСА_1, державним нотаріусом П`ятої львівської державної нотаріальної контори Кіріловою Т. М., зареєстроване в реєстрі за № 3-2105.
Визнано недійсним та скасовано свідоцтво про право на спадщину за законом, видане ОСОБА_3 15 липня 2011 року на 1/3 частину житлового будинку, розташованого на АДРЕСА_1, державним нотаріусом П`ятої львівської державної нотаріальної контори Кіріловою Т. М., зареєстроване в реєстрі за № 3-2093.
Визнано недійсним та скасовано рішення Підгайчиківської сільської ради від
05 серпня 2008 року № 340 в частині передачі у власність ОСОБА_8 земельної ділянки площею 0,25 га для обслуговування житлового будинку, що розташований на АДРЕСА_1 .
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Короткий зміст судового рішення суду касаційної інстанції
Рішення судів попередніх інстанцій оскаржувались у касаційному порядку в частині задоволених позовних вимог, а тому в іншій частині вимог, у задоволенні яких відмовлено (щодо визнання недійсними витягів про реєстрацію прав власності на нерухоме майно, визнання свідоцтв про право на спадщину такими, що втратили чинність, зобов`язання видати позивачу свідоцтво про право на спадщину на спірне майно) ці судові рішення не переглядалися.
Постановою Верховного Суду від 11 листопада 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_3 задоволено.
Рішення Золочівського районного суду Львівської області від 26 грудня 2017 року та постанову Львівського апеляційного суду від 20 грудня 2018 року в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 до КП "Золочівське МБТІ", Золочівської державної нотаріальної контори, П`ятої львівської державної нотаріальної контори, Підгайчиківської сільської ради, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання недійсними рішень сільської ради, свідоцтв про право на спадщину скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення.
Відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до КП "Золочівське МБТІ", Золочівської державної нотаріальної контори, П`ятої львівської державної нотаріальної контори, Підгайчиківської сільської ради, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про:
визнання недійсними рішення виконавчого комітету Підгайчиківської сільської ради від 28 жовтня 2003 року № 58 про оформлення права власності на житловий будинок ОСОБА_7 та рішення Підгайчиківської сільської ради від 05 серпня 2008 року № 340 про передачу у власність земельних ділянок
ОСОБА_8 ;
визнання такими, що втратили чинність свідоцтва про право на спадщину за заповітом і за законом від 12 травня 2008 року № 1285 та № 1291, видані Золочівською державною нотаріальною конторою на житловий будинок
з дворовими спорудами на АДРЕСА_1 ОСОБА_8 та свідоцтв про право на спадщину за законом від 15 липня 2011 року, видані П`ятою львівською державною нотаріальною конторою ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 з моменту їх видачі.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної і касаційної скарг в розмірі 5 314,60 грн.
Короткий зміст заяви про ухвалення додаткового судового рішення
У березні 2021 року ОСОБА_3 подала до Верховного Суду заяву про ухвалення додаткового судового рішення. Заява мотивована тим, що у касаційній скарзі вона просила суд скасувати рішення судів попередніх інстанцій, ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. Таким чином, вона просила скасувати рішення судів попередніх інстанцій та відмовити у задоволенні усіх позовних вимог ОСОБА_1 .
Рішенням Золочівського районного суду Львівської області від 26 грудня
2017 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду від
20 грудня 2018 року,задоволено вісім позовних вимог ОСОБА_1 .
Разом з цим, Верховний Суд не ухвалив рішення щодо однієї із задоволених судами попередніх інстанцій позовної вимоги, а саме: про визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності на житловий будинок, який розташований на АДРЕСА_1, виданого ОСОБА_7 25 листопада 2003 року виконавчим комітетом Підгайчиківської сільської ради.
Тому ОСОБА_3 просила її заяву задовольнити та ухвалити додаткове судове рішення, яким рішення Золочівського районного суду Львівської області від 26 грудня 2017 рокута постанову Львівського апеляційного суду від 20 грудня 2018 року в частині вимоги про визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності на житловий будинок, що розташований на
АДРЕСА_1, виданого
ОСОБА_7 25 листопада 2003 року виконавчим комітетом Підгайчиківської сільської ради скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні цієї вимоги відмовити.
Короткий зміст заперечення на заяву про ухвалення додаткового судового рішення
У травні 2021 року від ОСОБА_1 надійшло запечення, в якому він просив відмовити у задоволенні заяви про ухвалення додаткового судового рішення.
Крім того, зазначає, що підстав для задоволення заяви ОСОБА_3 немає, оскільки:
на його думку, заява складена не особисто ОСОБА_3, а іншою особою. У касаційній скарзі ОСОБА_3 не просила касаційний суд відмовити у задоволенні позовної вимоги про визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності на житловий будинок, що розташований на
АДРЕСА_1, виданого
ОСОБА_7 25 листопада 2003 року виконавчим комітетом Підгайчиківської сільської ради;
заява ОСОБА_3 з підстав пропущення позовної давності щодо оскарження правовстановлюючого документу задоволенню не підлягає;
відповідно до частини другої статті 12 Закону України "Про власність" рішення, чинного на час виникнення спірних правовідносин, рішення виконавчого комітету Підгайчиківської сільської ради від 28 жовтня 2003 року № 58 про оформлення права власності на житловий будинок ОСОБА_7 не
є підставою виникнення права власності;
у касаційній скарзі ОСОБА_3 не вказала та не надала належних доказів щодо того, яким чином, у який спосіб та на підставі якого правовстановлюючого документа (правочину) її дідом ОСОБА_7 було набуто право власності на спірний будинок;
суд касаційної інстанції дійшов правильного висновку, що суди попередніх інстанцій, задовольняючи його позовні вимоги частково, не врахували преюдиційні обставини, встановлені рішенням Золочівського районного суду Львівської області від 28 травня 2013 року у справі № 1310/1784/2012, тому обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог про визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину від 12 травня 2008 року, виданих Золочівською державною нотаріальною конторою ОСОБА_8 (щодо прав на будинок), а також про визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину (щодо прав на будинок), які були видані П`ятою львівською державною нотаріальною конторою 15 липня 2011 року ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 ;
ОСОБА_3 не надала суду жодних доказів того, що ОСОБА_9, ОСОБА_10 та позивач відчужили на користь її діда ОСОБА_7 спірний будинок. При цьому рішення виконавчого комітету Підгайчиківської сільської ради від 28 жовтня 2003 року № 58 не є правовстановлюючим документом, який підтверджує підстави набуття ОСОБА_7 права власності на будинок;
у рішенні Золочівського районного суду Львівської області від 28 травня
2013 року у справі № 1310/1784/2012 вказано, що у спірному будинку проживав ОСОБА_7, а не ОСОБА_12, тому припускати, що будинок належав саме ОСОБА_7
є недопустимим і сумнівним відповідно до частини шостої статті 81 ЦПК України;
приймаючи рішення виконавчого комітету Підгайчиківської сільської ради від 28 жовтня 2003 року № 58, орган місцевого самоврядування вийшов за межі свої повноважень, тому це рішення є незаконним.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до пункту 1 частини п`ятої статті 265 ЦПК України в резолютивній частині рішення зазначається висновок суду про задоволення позову чи про відмову в позові повністю або частково щодо кожної із заявлених вимог.
Отже, за загальним правилом у рішенні суду повинні бути вирішені усі заявлені вимоги.
Відповідно до частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, зокрема, якщо стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;.
Аналіз матеріалів справи свідчить, що позовна вимога ОСОБА_1 до КП "Золочівське МБТІ", Золочівської державної нотаріальної контори, П`ятої львівської державної нотаріальної контори, Підгайчиківської сільської ради, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності на житловий будинок, який розташований на АДРЕСА_1, виданого ОСОБА_7 25 листопада 2003 року виконавчим комітетом Підгайчиківської сільської ради вирішена (задоволена) судами першої та апеляційної інстанції.
Суд касаційної інстанції, розглядаючи касаційну скаргу на рішення Золочівського районного суду Львівської області від 26 грудня 2017 року та постанову Львівського апеляційного суду від 20 грудня 2018 року, судового рішення щодо вказаної вимоги не ухвалив.
Надаючи оцінку обґрунтованості аргументів ОСОБА_3 та наявності підстав для скасування судових рішень судів попередніх інстанцій в частині невирішеної позовної вимоги, колегія суддів зазначає наступне.
Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач (частина перша статті
Відповідачем у цивільному процесі є особа, яка притягується судом до відповіді за порушення, оспорення або невизнання прав, свобод чи охоронюваних законом інтересів позивача. У передбачених законом випадках відповідачами можуть бути й інші особи, на адресу яких спрямована вимога позивача.
Відповідно частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі
№ 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18) зроблено висновок, що "пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження".
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 травня 2020 року в справі № 175/1941/16-ц (провадження № 61-19798св18) вказано, що "у справах про визнання права власності у порядку спадкування належним відповідачем є спадкоємець (спадкоємці), який прийняв спадщину, а у випадку їх відсутності, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття, належним відповідачем є відповідний орган місцевого самоврядування".
Тобто у справах про визнання права власності у порядку спадкування належним відповідачем є спадкоємець (спадкоємці), який прийняв спадщину.
У справі, що переглядається, встановлено, що спір виник між позивачем і ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, які є спадкоємцями після смерті ОСОБА_8 (спадкоємця після смерті ОСОБА_7 ). Тому у цьому спорі належними відповідачами є зазначені спадкоємці. Натомість у справі, що переглядається, позов пред`явлений також і до КП "Золочівське МБТІ", Золочівської державної нотаріальної контори, П`ятої львівської державної нотаріальної контори, Підгайчиківської сільської ради, які є неналежними відповідачами.
За таких обставин у задоволенні позовної вимоги про визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності на житловий будинок, який розташований на АДРЕСА_1, виданого ОСОБА_7 25 листопада 2003 року виконавчим комітетом Підгайчиківської сільської ради, до цих відповідачів належить відмовити.
Щодо цієї ж позовної вимоги, яка пред`явлена до належних відповідачів:
ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, колегія суддів зазначає наступне.
У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 27 січня 2020 року в справі № 761/26815/17 (провадження
№ 61-16353сво18) зроблено висновок, що "недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим".
Згідно з частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.
У пункті 49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі № 905/2260/17 вказано, що "як захист права розуміють державно-примусову діяльність, спрямовану на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав".
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року справі
№ 910/3009/18 (провадження № 12-204гс19) від 04 вересня 2018 року вказано, що "ефективний спосіб захисту прав повинен забезпечити поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування, тобто такий захист повинен бути повним та забезпечувати таким чином мету здійснення правосуддя та принцип процесуальної економії (забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту)".
У частині першій та другій статті 2 ЦПК України закріплено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Тлумачення вказаних норм свідчить, що завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту. Схожий за змістом висновок зроблений в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19).
Рішенням Золочівського районного суду Львівської області від 28 травня
2013 року у справі № 1310/1784/2012 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2,
ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 05 грудня 2013 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 березня 2014 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано частково недійсними свідоцтва про право на спадщину за законом, що були видані 12 травня 2008 року Золочівською державною нотаріальною конторою ОСОБА_8 на 1/2 частину земельної ділянки загальною площею 1,8515 га на території Підгайчиківської сільської ради Золочівського району і на половину майнового паю КСП "Нива" Золочівського району.
Визнано частково недійсними свідоцтва про право на спадщину, які були видані П`ятою львівською державною нотаріальною конторою 15 липня 2011 року
ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про право на спадщину на земельну ділянку, яка перейшла ОСОБА_8 після смерті матері ОСОБА_11, в частині спадкування земельної ділянки площею 0,9257 га землі (половина земельної ділянки, що належала ОСОБА_11 ).
У задоволенні іншої частини, позовних вимог відмолено, зокрема, щодо:
визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого Золочівською державною нотаріальною конторою 12 травня 2008 року ОСОБА_8 на 1/2 частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами на АДРЕСА_1 ;
визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого Золочівською державною нотаріальною конторою 12 травня 2008 року ОСОБА_8 на 1/2 частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами за цією ж адресою;
визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_8, виданих П`ятою львівською державною нотаріальною конторою15 липня 2011 року ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 по 1/3 частини спадкового майна кожному.
У справі, що переглядається:
ОСОБА_1 у цій справі пред`явив позовну вимогу до ОСОБА_2,
ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності на житловий будинок, який розташований на АДРЕСА_1, виданого ОСОБА_7 25 листопада 2003 року виконавчим комітетом Підгайчиківської сільської ради;
право власності на спірний будинок в порядку спадкування набула спадкоємець ОСОБА_7 - ОСОБА_8, а після її смерті - спадкоємці
ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 ;
рішенням Золочівського районного суду Львівської області від 28 травня
2013 року, яке набрало законної сили 05 грудня 2013 року, констатовано відсутність правових підстав для визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину на спірний будинок, виданих ОСОБА_8 після смерті ОСОБА_7, та ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 після смерті ОСОБА_8 .
За таких обставинвисновки судів попередніх інстанцій про наявність підстав для визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності на спірний житловий будинок, виданого 25 листопада 2003 року ОСОБА_7,
є помилковими з підстав обрання позивачем неефективного способу захисту. Тому рішення судів щодо цієї позовної вимоги підлягають скасуванню із ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позову в цій частині.
Доводи ОСОБА_1 вказаних висновків не спростовують, зводяться до необхідності здійснення переоцінки доказів у справі, що знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду, ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм законодавства.