Постанова
Іменем України
24 травня 2021 року
м. Київ
справа № 759/1824/20
провадження № 61-8968св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Русинчука М. М. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Крата В. І.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1,
заінтересована особа - Державне підприємство "Антонов",
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 03 лютого 2020 року у складі судді Величко Т. О. та постанову Київського апеляційного суду від 26 травня 2020 року у складі колегії суддів: Борисової О. В., Ратнікової В. М., Левенця Б. Б.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст заяви
У січні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, заінтересована особа - Державне підприємство "Антонов" (далі - ДП "Антонов").
На обґрунтування заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вказував, що він має права, інтереси та зацікавлений у створенні умов для здійснення ним особистих немайнових чи майнових прав, що ґрунтуються на немайнових відносинах, пов`язаних з майновими правами і обов`язками власника патенту України № 18679, виданого 25 грудня 1997 року на винахід "Спосіб контролю різнотяговості двигунів багатодвигунної силової установки літака",
з пріоритетом від 09 листопада 1989 року, що виникли у зв`язку зі створенням та використанням цього винаходу.
Зазначав, що власником патенту № 18679 є ДП "Антонов", і дія цього патенту підтримувалась його власником, проте припинена з 09 листопада 2008 року.
ОСОБА_1 наголошував, що факт використання винаходу ДП "Антонов" підтверджувати не бажає, оскільки це матиме наслідком необхідність дотримання підприємством норм законодавства України, які регулюють винахідницьку діяльність.
Посилався на те, що відсутність підтвердження факту використання винаходу не дозволяє йому повною мірою реалізувати своє право врахувати відповідну складову винагороди при укладенні Договору між роботодавцем і творцем про винагороду, зразок якого затверджено наказом Міністерства освіти і науки України від 28 грудня 2004 року № 986 "Про затвердження зразків документів" (далі - наказ МОН України № 986).
З урахуванням викладеного ОСОБА_1 просив суд встановити юридичний факт використання ДП "Антонов" винаходу "Спосіб контролю різнотяговості двигунів багатодвигунної силової установки літака" згідно з патентом України № 18679, виданим 25 грудня 1997 року.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 03 лютого 2020 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 26 травня
2020 року, у відкриті провадження за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, відмовлено.
Відмовляючи у відкритті провадження за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, суд першої інстанції виходив з того, що із заяви вбачається спір про право.
Апеляційний суд вказав, що ОСОБА_1 просив встановити юридичний факт використання ДП "Антонов" винаходу "Спосіб контролю різнотяговості двигунів багатодвигунної силової установки літака" згідно з патентом України № 18679 в системі порівняння режимів двигунів літака АН-74.Заявник звертався до ДП "Антонов" із заявами про підтвердження факту використання винаходу згідно з патентом України № 18679. Проте ДП "Антонов" листом від 05 березня 2018 року повідомив ОСОБА_1 про те, що норми законодавства не пов`язують укладення договору з авторами винаходу з фактом його використання чи невикористання, наданням авторам будь-якої технічної документації.
На переконання апеляційного суду, застосування права використання винаходу
є взаємопов`язаною дією з використанням цього винаходу, а тому заявлена заявником вимога про встановлення факту використання винаходу, яка не визнається ДП "Антонов", вказує на наявність між ОСОБА_1 та державним підприємством спору про право. Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у відкритті провадження у цій справі на підставі частини четвертої статті 315 ЦПК України, оскільки із заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а тому це питання підлягає розгляду в порядку позовного провадження.
Короткий зміст вимог та доводи касаційної скарги
У червні 2020 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постанову апеляційного суду, справу передати на новий розгляд.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій помилково не застосували норму пункту 50 Тимчасового положення про правову охорону обʼєктів промислової власності та раціоналізаторських пропозицій в Україні, затвердженого Указом Президента України від 18 вересня 1992 року № 479/92; неправильно тлумачили статті 28, 34 і 35 Закону України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі"; не застосували норму закону, який підлягав застосуванню, а саме частину другу статті 315 ЦПК України, що свідчить про вибіркове застосування судами норм матеріального права.
У заяві про встановлення факту, що має юридичне значення, викладено прохання встановити факт законного використання винаходу власником патенту. За умови підтвердження цього факту в автора винаходу відповідно до пункту 50 Тимчасового положення про правову охорону обʼєктів промислової власності та раціоналізаторських пропозицій в Україні виникає право на винагороду. Тобто факт законного використання винаходу самим власником патенту породжує юридичні наслідки: від нього залежить виникнення права на винагороду в автора, а тому такий факт є юридичним фактом, що має значення для охорони прав автора та його інтересів, а також створює умову здійснення ним особистих майнових прав при укладенні Договору між роботодавцем і творцем про винагороду, зразок якого передбачений наказом МОН України № 986.
Суди ж пов`язали встановлення факту використання винаходу в цій справі
з правом на використання, тобто можливим порушенням права власника патенту і спором про субʼєктивне матеріальне право (тобто має особа право використовувати чи не має права). Також суди помилково вважали, що у цій справі не дотримується така суттєва ознака, як відсутність спору про право, оскільки заінтересована особа - ДП "Антонов" не бажає встановлення факту використання винаходу, що означає наявність спору про існування факту, а не права. На думку заявника, безспірність необхідно розуміти лише як відсутність спору про субʼєктивне матеріальне право, але не відсутність спору про існування факту, що встановлюється. Встановлення цього факту не пов`язується із наступним вирішенням спору про право (є воно чи нема). При підтвердженні факту це право є, оскільки воно передбачене нормою законодавства і потрібне автору для врахуванню його інтересу при складанні договору відповідно до затвердженої форми.
Суди неправильно тлумачили норми частини другої статті 28, статті 34 і статті 35 Закону України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі", помилково вважали, що вони підлягають застосуванню під час розгляду заяви про встановлення факту, що має юридичне значення. Крім того, суди неповно з`ясували реальну обставину використання винаходу самим власником патенту
і те, до якого наслідку це призводить стосовно автора винаходу, тому і зробили висновок про наявність у справі спору про право, посилаючись на статтю 35 вказаного Закону. Заявник (автор) не має можливості використовувати цей винахід, тому що виробництво літака, в якому застосовано винахід, можливе лише на авіаційному підприємстві. Відповідно не може бути спору про право використання і про використання саме заявником винаходу, виключні права на який належать власнику патенту - ДП "Антонов".
У цій справі йдеться не про право використання винаходу, а про виникнення права автора на винагороду, щодо якого не може бути спору, оскільки таке право передбачене законодавством. У разі підтвердження наявності юридичного факту використання винаходу він буде мати значення для охорони прав та інтересів заявника і створення умов здійснення ним права врахувати відповідну складову винагороди при складанні договору між роботодавцем і творцем про винагороду, зразок якого передбачений наказом МОН України № 986. На думку ОСОБА_1, факт використання винаходу у цій справі може бути встановлено в окремому провадженні відповідно частини другої статті 315 ЦПК України як факт, від якого залежить виникнення права, і встановлення якого віднесено до справ окремого провадження.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 30 червня 2020 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу із суду першої інстанції.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції
в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 30 червня 2020 року зазначено, що предметом касаційного оскарження є ухвала суду першої інстанції, після її перегляду
в апеляційному порядку щодо відмови у відкритті провадження. Підставою касаційного оскарження зазначених судових рішень заявник вказує порушення норм матеріального права, що передбачені статтями 28, 34, 35 Закону України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі", та порушення норм процесуального права, зокрема статті 315 ЦПК України. Касаційна скарга містить підстави касаційного оскарження, передбачені абзацом 2 частини другої статті 389 ЦПК України.