Постанова
Іменем України
24 травня 2021 року
м. Київ
справа № 752/21958/17
провадження № 61-13361св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крата В. І. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом)- ОСОБА_1,
відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_2,
відповідач за первісним позовом (третя особа за зустрічним позовом)- ОСОБА_3,
відповідач за первісним позовом - відділ приватизації Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації,
треті особи: служба у справах дітей Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кириленко Людмила Василівна,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1, яка підписана представником ОСОБА_4, на постанову Київського апеляційного суду від 28 липня 2020 року у складі колегії суддів: Шкоріної О. І., Кравець В. А., Стрижеуса А. М.,
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, відділу приватизації Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації з позовом провизнання недійсним розпорядження про передачу в приватну власність частини квартири, свідоцтва про право власності на частину квартири та договору дарування частини квартири, визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.
Первісний позов мотивований тим, що ОСОБА_1 є користувачем квартири АДРЕСА_1, куди вона та ОСОБА_2 вселилися як члени сім`ї наймача ОСОБА_5 . ОСОБА_1 успірній квартирі проживає разом зі своїм чоловіком та сином. 02 липня 2010 року ОСОБА_2 уклала шлюб із ОСОБА_3, у зв`язку з чим з 2011 року переїхала проживати до свого чоловіка. 09 червня 2017 року ОСОБА_2 приватизувала 46/100 часток спірної квартири, які 06 листопада 2016 року на підставі договору дарування передала ОСОБА_3 .
ОСОБА_1 вважала, що приватизація є незаконною, оскільки ні вона, ні члени її сім`ї (син, чоловік), які постійно проживають у спірній квартирі, не надавали своєї згоди на приватизацію квартири, загальна площа кімнати, яку приватизувала ОСОБА_2, є більшою, ніж та житлова площа, що виділена їй в одноосібне користування за договором найму, і частково включає в себе загальну площу, виділену в спільне користування всіх наймачів.
ОСОБА_1 просила:
визнати недійсним розпорядження органу приватизації Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації від 9 червня 2017 року № 39016 про передання в приватну власність ОСОБА_2 46/100 часток квартири АДРЕСА_1 ;
визнати недійсним свідоцтво про право власності на 46/100 часток квартири АДРЕСА_1, видане ОСОБА_2 на підставі розпорядження органу приватизації Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації від 09 червня 2017 року № 39016;
визнати недійсним договір дарування 46/100 часток квартири АДРЕСА_1, посвідчений 06 листопада 2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кириленко Л. В., укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ;
визнати ОСОБА_2 такою, що втратила право користування житловою площею у квартирі АДРЕСА_1 .
У липні 2018 року ОСОБА_2 звернулася з зустрічним позовом до ОСОБА_1 про вселення.
Зустрічний позов мотивовано тим, що ОСОБА_1 чинить перешкоди у користуванні житловим приміщенням, змінює замки на вхідних дверях квартири, вчиняє сварки.
ОСОБА_2 просила:
вселити її в квартиру АДРЕСА_1 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 31 травня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано недійсним розпорядження органу приватизації Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації від 09 червня 2017 року № 39016 про передання в приватну власність ОСОБА_2 46/100 часток квартири АДРЕСА_1 .
Визнано недійсним свідоцтво про право власності на 46/100 часток квартири АДРЕСА_1, видане ОСОБА_2 на підставі розпорядження органу приватизації Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації від 09 червня 2017 року № 39016.
Визнано недійсним договір дарування 46/100 часток квартири АДРЕСА_1, посвідчений 06 листопада 2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кириленко Л.В., укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено. Вселено ОСОБА_2 у квартиру АДРЕСА_1 .
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що при приватизації житлових приміщень у квартирі АДРЕСА_1 необхідна була письмова згода всіх повнолітніх членів сім`ї, в тому числі згода ОСОБА_1 як матері неповнолітнього сина, а таких документів ОСОБА_2 до відділу приватизації Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації не подала; загальна площа приватизованої кімнати ОСОБА_2 становить 25,7 кв. м, тобто є більшою, ніж та житлова площа, що виділена їй в одноосібне користування за договором найму (10,5 кв. м), і частково включає в себе житлову площу, виділену в спільне користування їй та ОСОБА_1 з малолітнім сином (кімната 18,40 кв. м); ОСОБА_2, незаконно приватизувавши 46/100 часток спірної квартири, не мала права передавати їх ОСОБА_3 .
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 24 вересня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 31 травня 2019 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що наявні підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання недійсними розпорядження органу приватизації Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації про передання в приватну власність частини квартири, свідоцтва про право власності на частину квартири, договору дарування частини квартири. В іншій частині рішення не оскаржувалося.
Короткий зміст постанови суду касаційної інстанції
Постановою Верховного Суду від 06 травня 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.
Постанову Київського апеляційного суду від 24 вересня 2019 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 про визнання недійсними розпорядження про передачу в приватну власність частини квартири, свідоцтва про право власності на частину квартири, договору дарування частини квартири скасовано, справу в цій частині передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова касаційного суду мотивована тим, що передача займаних квартир (будинків) здійснюється у спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім`ї, які постійно мешкають в даній квартирі (будинку), в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов`язковим визначенням уповноваженого власника квартири (будинку). Відповідно до пункту 4 Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженого наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16 грудня 2009 року № 396, передача займаних квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках, кімнат у комунальних квартирах здійснюється в приватну (спільну сумісну, спільну часткову) власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім`ї, які постійно мешкають у цих квартирах (будинках), жилих приміщеннях у гуртожитку, кімнатах у комунальній квартирі, у тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов`язковим визначенням уповноваженого власника. Право на приватизацію житла мають лише особи, які фактично проживають у займаних квартирах (будинках), жилих приміщеннях у гуртожитках, кімнатах у комунальних квартирах, за згодою всіх повнолітніх членів сім`ї, які постійно мешкають в зазначених приміщеннях, у тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло. Суди встановили, що розпорядженням Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації від 13 листопада 2012 року № 782 розділений договір найму між ОСОБА_2, яка одна мешкає у кімнаті № 6 житловою площею 10,50 кв. м, та ОСОБА_1, яка з родиною з двох осіб (вона, син) мешкає у кімнаті № 7 житловою площею 12,5 кв. м, у трикімнатній квартирі АДРЕСА_1 . Ураховуючи зазначене, ОСОБА_2 і ОСОБА_1 є самостійними наймачами окремих кімнат у комунальній квартирі. Ці кімнати підлягають приватизації кожна окремо особами, яким вона виділена за договором найму, при цьому згоди наймачів інших кімнат на їх приватизацію згідно із законом не вимагається. Апеляційний суд, переглядаючи рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, не перевірив належним чином доводів заявника та у своєму рішенні не зазначив конкретних обставин і фактів, що спростовують доводи апеляційної скарги ОСОБА_2, а лише обмежився посиланням на те, що доводи апеляційної скарги не є правовою підставою для скасування рішення суду першої інстанції.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 28 липня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено.
Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 31 травня 2019 року в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, Відділу приватизації Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації про визнання недійсними розпорядження про передачу в приватну власність частини квартири, свідоцтва про право власності на частину квартири, договору дарування частини квартири, та в частині розподілу судових витрат скасовано і в цій частині ухвалено нове рішення.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, відділу приватизації Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації про визнання недійсними розпорядження про передачу в приватну власність частини квартири, свідоцтва про право власності на частину квартири, договору дарування частини квартири відмовлено.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що право на приватизацію житла мають лише особи, які фактично проживають у займаних квартирах (будинках), жилих приміщеннях у гуртожитках, кімнатах у комунальних квартирах, за згодою всіх повнолітніх членів сім`ї, які постійно мешкають в зазначених приміщеннях, у тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло. Розпорядженням Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації № 782 від 13 листопада 2012 року "Про укладення договорів найму" розділено договори найму з ОСОБА_2, яка одна мешкає в кімнаті № 6 житловою площею 10,50 кв. м та ОСОБА_1 яка родиною з двох осіб (вона, син) мешкає в кімнаті № 7 житловою площею 12,50 кв. м в трикімнатній квартирі АДРЕСА_1, кімната 5 житловою площею 18,40 кв.м. Залишається в спільному користуванні ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на підставі ухвали Голосіївського районного суду м. Києва від 06 червня 2012 року. Тому ОСОБА_2 і ОСОБА_1 є самостійними наймачами окремих кімнат у комунальній квартирі. Ці кімнати підлягають приватизації кожна окремо особами, яким вона виділена за договором найму, при цьому згоди наймачів інших кімнат, в тому числі членів сім`ї наймачів інших кімнат, на їх приватизацію згідно із законом не вимагається. Установлено, що ОСОБА_2 займає кімнату площею 10,5 кв. м, ОСОБА_1 разом зі своєю сім`єю кімнату площею 12, 5 кв. м, площа підсобних приміщень у квартирі складає 14,3 кв. м, до яких включаються наступні приміщення: кухня площею 5,4 кв. м, ванна кімната площею 2,0 кв. м, туалетна кімната площею 1,0 кв. м, коридор площею 5,0 кв. м, шафа площею 0,9 кв. м. Кімната площею 18,4 кв. м є прохідною кімнатою до двох самостійних кімнат і залишилася у спільному користуванні, як і побутові приміщення. Площа підсобних приміщень зазначена в ухвалі Голосіївського районного суду м. Києва від 6 червня 2012 року, якою визнано мирову угоду, укладену між ОСОБА_2 та ОСОБА_1, іншої інформації матеріали справи не містять. За умовами мирової угоди площа квартири без балкону складає 55,7 кв. м; загальна площа кімнат, які виділені ОСОБА_6 та ОСОБА_2 - 23 кв. м, площа підсобних приміщень 14,3 кв. м та кімната, що є у спільному користуванні 18,4 кв. м Крім того, у квартирі розташований балкон площею 0,8 кв. м, що вбачається із розрахунку відділу приватизації. Отже загальна площа складає 56,5 кв. м. За цих умов, з урахуванням, що загальна площа комунальної квартири дорівнює 56,5 кв. м, частка приватизованої ОСОБА_2 становить 25,79 кв. м. За цих умов з урахуванням, що загальна площа комунальної квартири дорівнює 56,4 кв. м, частка приватизованої ОСОБА_2 становить 25,7 кв. м (10,5 кв. м + (10,5 кв. м + 33,4 кв. м) : 23 кв. м) = 10,5 кв. м + 15, 2 кв. м = = 25,7 кв. м). Зазначення у наведених розрахунках різних площ підсобних приміщень та житлової кімнати, що за умовами мирової угоди знаходиться у спільному користуванні, не впливає як на розмір площі, так і на розмір частки, яка виділена у власність ОСОБА_2 . Також не впливає на розмір площі та, відповідно, на розмір частки, що передана у власність ОСОБА_2, зазначення загальної площі 56,4 кв. м, що на 0,1 кв. м менше ніж у мировій угоді.
Аргументи учасників справи
У вересні 2020 року ОСОБА_1 подала касаційну скаргу, в якій просила постанову апеляційного суду скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції порушив принцип змагальності сторін та встановив технічні характеристики квартири на підставі невірного розрахунку площі квартири. Позивач та відповідач є самостійними наймачами окремих кімнат у комунальній квартирі. Ці кімнати підлягають приватизації кожна окремо особами, яким вона виділена за договором найму, при цьому згоди наймачів інших кімнат на їх приватизацію згідно із законом не вимагається. Тобто, відповідач могла приватизувати без згоди позивача лише кімнату № 6 квартири, якою вона одноосібно користується, і відповідно отримати у порядку приватизації 14,13 кв. м, що становить 25/100 частини квартири. Водночас для приватизації житлової кімнати № 5, яка знаходиться у спільному користуванні сім`ї позивача та відповідача, відповідач повинна була отримати згоду позивача від свого імені та від імені сина.
У грудні 2020 року ОСОБА_2, ОСОБА_3 подали письмові пояснення, в яких заперечували проти доводів касаційної скарги та просили врахувати надані письмові пояснення.
У грудні 2020 року ОСОБА_2, ОСОБА_3 подали письмові пояснення, в яких заперечували проти доводів касаційної скарги та просили врахувати надані письмові пояснення.
У грудні 2020 року ОСОБА_2, ОСОБА_3 подали письмові пояснення, в яких заперечували проти доводів касаційної скарги та просили врахувати надані письмові пояснення.
У січні 2021 року ОСОБА_2, ОСОБА_3 подали письмові пояснення, в яких заперечували проти доводів касаційної скарги та просили врахувати надані письмові пояснення.
У січні 2021 року ОСОБА_2 подала письмові пояснення, в яких заперечувала проти доводів касаційної скарги та просила врахувати надані письмові пояснення.
У лютому 2021 року ОСОБА_2, ОСОБА_3 подали письмові пояснення, в яких заперечували проти доводів касаційної скарги та просили врахувати надані письмові пояснення.
У лютому 2021 року ОСОБА_2, ОСОБА_3 подали письмові пояснення, в яких заперечували проти доводів касаційної скарги та просили врахувати надані письмові пояснення.
У квітні 2021 року ОСОБА_3 подав письмові пояснення, в яких заперечував проти доводів касаційної скарги та просив врахувати надані письмові пояснення.
У травні 2021 року ОСОБА_3 подав письмові пояснення, в яких заперечував проти доводів касаційної скарги та просив врахувати надані письмові пояснення.
У травні 2021 року ОСОБА_2, ОСОБА_3 подали письмові пояснення, в яких заперечували проти доводів касаційної скарги та просили врахувати надані письмові пояснення.