Постанова
Іменем України
19 травня 2021 року
м. Київ
справа № 175/5648/13
провадження № 61-17516св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Русинчука М. М., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1,
відповідач за первісним позовом - ОСОБА_2,
відповідач (позивач за зустрічним позовом) публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк",
особа, яка подала апеляційну скаргу - ОСОБА_3,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_3, підписану адвокатом Заврієм Русланом Леонідовичем, на ухвалу Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 14 вересня 2015 року в складі судді Шабанова А. М. та на постанову Дніпровського апеляційного суду від 27 жовтня 2020 року в складі колегії суддів Куценко Т. Р., Деркач Н. М., Макарова М. О.,
ВСТАНОВИВ :
Описова частина
Короткий зміст заяви про забезпечення позову
14 вересня 2015 року ПАТ "Укрсоцбанк" звернулось до суду з заявою про забезпечення зустрічного позову ПАТ "Укрсоцбанк" до ОСОБА_1 про внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записів про обтяження нерухомого майна забороною та іпотекою.
Заява мотивована тим, що 05 серпня 2008 року між ОСОБА_1 та ПАТ "Укрсоцбанк" укладено кредитний договір № 990/33-53, відповідно до умов якого банк надав позичальнику грошові кошти у сумі 90 000 доларів США.
В забезпечення виконання умов кредитного договору № 990/33-53 від 15 серпня 2008 року між сторонами укладено Іпотечний договір № 9, відповідно до пункту 1.1. якого передано в іпотеку в якості забезпечення виконання ОСОБА_1 зобов`язання за кредитним договором № 990/33-53 від 15 серпня 2008 року нерухоме майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1 .
Заочним рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 27 грудня 2013 року в цій справі визнано недійсним договір іпотеки від 15 серпня 2008 року; скасовано заборону на відчуження квартири АДРЕСА_1, накладену приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Гупало К. В. та зареєстровану в Єдиному реєстрі заборон на відчуження об`єктів нерухомого майна № 115; виключено з Єдиного реєстру іпотек відомості щодо обтяження нерухомого майна іпотекою згідно договору іпотеки № 9 від 15 серпня 2008 року; виключено з Єдиного реєстру заборон на відчуження об`єктів нерухомого майна запис щодо накладення заборони відчуження за вказаним договором іпотеки.
11 серпня 2014 року відділом державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Дніпропетровського МУЮ ГУЮ у Дніпропетровській області виконане вказане заочне рішення та припинено заборону на відчуження відносно вказаної квартири.
Ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 14 серпня 2015 року вказане заочне рішення скасовано та призначено справу до розгляду.
14 вересня 2015 року ПАТ "Укрсоцбанк" подало зустрічний позов до ОСОБА_1 про внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записів про обтяження нерухомого майна забороною та іпотекою.
Оскільки іпотека та заборона на відчуження вказаної квартири були припинені на підставі заочного рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 27 грудня 2013 року, скасованого 14 серпня 2015 року, банк просив накласти арешт на квартиру АДРЕСА_1, яка є предметом іпотеки та предметом спору.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 14 вересня 2015 року задоволено заяву ПАТ "Укрсоцбанк" про забезпечення позову; накладено арешт на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 .
Суд першої інстанції виходив із того, що невжиття заходів забезпечення позову у цій справі утруднить чи зробить неможливим виконання рішення суду, що призведе до порушення прав та законних інтересів іпотекодержателя.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
11 грудня 2019 року ОСОБА_3 як особа, що не брала участі у справі, подала апеляційну скаргу на ухвалу Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 14 вересня 2015 року про накладення арешту на нерухоме майно, у якій просила її скасувати. В обґрунтування апеляційної скарги вказувала, що арешт накладено на майно, яке належить їй на праві власності та було придбано на підставі договору купівлі-продажу від 17 жовтня 2014 року. Рішенням Дніпропетровського районного суду м. Дніпропетровська від 29 жовтня 2015 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ПАТ "Укрсоцбанк" про захист прав споживача шляхом визнання договору іпотеки недійсним та зустрічним позовом ПАТ "Укрсоцбанк" до ОСОБА_1 про внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записів про обтяження нерухомого майна забороною та іпотекою відмовлено, але одночасно з ухваленням рішення суд не скасував заходи забезпечення позову, що порушує її права як власника квартири. Вказує, що під час вирішення питання про накладення арешту на майно суд першої інстанції не встановив особу власника квартири та не залучив її до участі в справі.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 27 жовтня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишено без задоволення; ухвалу Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 14 вересня 2015 року про накладення арешту на нерухоме майно залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що квартира АДРЕСА_1 придбана ОСОБА_1 за кредитні кошти та знаходиться в іпотеці у іпотекодержателя ПАТ "Укрсоцбанк" з 15 серпня 2008 року.
Апеляційний суд установив, що відповідно до статті 23 Закону України "Про іпотеку" у разі переходу права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки, а тому у зв`язку з відсутністю доказів про припинення іпотеки, дійшов висновку про відсутність підстав для скасування ухвали суду першої інстанції.
Аргументи учасників справи
У листопаді 2020 року представник ОСОБА_3 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просив ухвалу Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 14 вересня 2015 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 27 жовтня 2020 року скасувати і закрити провадження у справі. Посилався на порушення судами норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд вийшов за межі предмету апеляційного оскарження, оскільки ОСОБА_3 на обставини того, що вона є новим іпотекодавцем, не посилалася, і такі обставини не стосуються підстав застосування судом першої інстанції заходу забезпечення позову. Таким чином постанова апеляційного суду не містить мотивів, за якими апеляційний суд погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції про накладення арешту на нерухоме майно та висновків за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланнями на норми права, якими керувався суд першої інстанції, задовольняючи заяву.
Рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 21 грудня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі.
Ухвалою Верховного Суду від 13 травня 2021 року справу призначено до розгляду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 21 грудня 2020 року вказано, що наведені у касаційній скарзі доводи представника ОСОБА_3 містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження (неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права).