ПОСТАНОВА
Іменем України
31 травня 2021 року
м. Київ
справа № 816/1440/16
адміністративне провадження № К/9901/34919/18, К/34918/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Стародуба О.П.,
суддів - Єзерова А.А., Кравчука В.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "АВМ АМПЕР", Державної екологічної інспекції в Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 01.11.2016 (суддя - Удовіченко С.О.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.12.2016 (судді - Лях О.П., Старосуд М.І., Яковенко М.М.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АВМ АМПЕР" до Державної екологічної інспекції в Полтавській області про визнання протиправним та скасування припису,
в с т а н о в и в :
У вересні 2016 року ТОВ "АВМ АМПЕР" звернулось до суду з позовом, в якому просило:
визнати протиправними та скасувати пункти 2, 3, 5, 6, 7 припису відповідача від 01.07.2016 №06-23-25.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач 16.08.2007 зареєстрований як юридична особа, номер запису про державну реєстрацію в ЄДР 15851450000005849, вид економічної діяльності - виробництво електророзподільчої та контрольної апаратури. (том І а.с. 69 - 70)
Листом від 27.04.2016 №1622/01-14/06-09 відповідач повідомив позивача про проведення у термін з 01.06.2016 по 22.06.2016 щодо підприємства планової перевірки дотримання останнім вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища. (том І а.с. 95)
За результатами проведеної перевірки складено Акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами від 22.06.2016 №113/01-01-14. (том І а.с. 97 - 105)
Згідно інформації, вказаної у Акті перевірки, в межах здійснення планового заходу державного нагляду (контролю) встановлено, що у підприємства відсутні документи, що посвідчують право користування останнього земельною ділянкою загальною площею 234 м2, розташованою за адресою: Полтавська область, м. Кременчук, вул. Красіна, 6, що є порушенням статей 125, 126 Земельного кодексу України. Крім того, позивачем не надано на перевірку робочий проект на облаштування дільниці сріблення та дільниці травлення з актами вводу їх в експлуатацію (свідоцтво вводу в експлуатацію), що свідчить про те, що позивач здійснює на дільниці сріблення покриття деталей в гальванічних ваннах та на дільниці травлення (травлення сталі в гальванічних ваннах) за відсутності позитивного висновку державної екологічної експертизи, що є порушенням статті 39 Закону України "Про екологічну експертизу", статті 29 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", пункту 1 Переліку видів діяльності та обʼєктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 28.08.2013 №808. Крім того, перевіркою встановлено, що відповідно до протоколу вимірювання показників складу та властивостей проб стічних вод від 11.01.2016 має місце перевищення допустимих концентрацій по наступним речовинам: - хром (ІІІ) : ДК - 0,05 мг/дм3, фактично - 0,009 +- 0,023 мг/дм3, проте очисні споруди необхідної потужності, що запобігають забрудненню і засміченню вод або їх шкідливій дії відсутні. Таким чином, товариство здійснює скиди до системи каналізації КП "Кременчукводоканал" з перевищенням встановлених нормативів ГСД в порушення статей 44, 98 Водного кодексу України та Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України. Також у позивача відсутній дозвіл на здійснення операцій у сфері поводження з відходами, що є порушенням статей 17, 32, 33 Закону України "Про відходи", статті 55 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища".
На підставі Акту перевірки від 22.06.2016 №113/01-01-14 відповідачем складено припис від 01.07.2016 №06-231-25, пунктами 2, 3, 5, 6, 7 якого зобовʼязано позивача: (том І а.с. 111)
Пункт 2 припису - у строк до 01.09.2016 забезпечити ТОВ "АВМ АМПЕР" очисними спорудами необхідної потужності, що запобігають забрудненню і засміченню вод або їх шкідливій дії та не допускати перевищення допустимих величин показників (ДВП) скидання забруднюючих речовин ТОВ "АВМ АМПЕР" до системи каналізації КП "Кременчукводоканал";
Пункт 3 припису - у строк до 01.09.2016 отримати у встановленому законодавством порядку дозвіл на здійснення операцій у сфері поводження з відходами;
Пункту 5 припису - у строк до 01.08.2016 надати до Держекоінспекції робочий проект на облаштування дільниці сріблення та дільниці травлення ТОВ "АВМ АМПЕР" з актами вводу їх в експлуатацію (свідоцтво вводу в експлуатацію), що знаходиться за адресою: Полтавська область, м. Кременчук, вул. Красіна, 6;
Пункт 6 припису - у строк до 01.09.2016 отримати висновок державної екологічної експертизи з розділом ОВНС на дільницю сріблення (покриття деталей в гальванічних ваннах) та на дільницю травлення (травлення сталі в гальванічних ваннах);
Пункт 7 припису - у строк до 01.08.2016 отримати у встановленому законодавством порядку документи, що посвідчують право користування земельною ділянкою загальною площею 234 м2, що знаходиться за адресою: Полтавська область, м. Кременчук, вул. Красіна, 6.
Позивач, не погоджуючись з встановленими в ході планової перевірки порушеннями вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів та вимогами відповідача виконати пункти 2, 3, 5, 6, 7 припису №06-231-25 від 01.07.2016, звернувся до суду з цим позовом.
В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що зазначені у пунктах 2, 3, 5, 6, 7 припису інспекції від 01.07.2016 №06-23-25 вимоги суперечать чинному законодавству. Вимога відповідача щодо встановлення товариством очисних споруд необхідної потужності, що запобігають забрудненню і засміченню вод або їх шкідливій дії не ґрунтується на законі, оскільки ані в акті перевірки, ані в оскаржуваному приписі не наведено жодної норми, яка б передбачала такий обовʼязок, при цьому з аналізу положень статті 98 Водного кодексу України слідує, що заборона на введення в дію обʼєктів не забезпечених пристроями і очисними спорудами необхідної потужності, що запобігають забрудненню і засміченню вод або їх шкідливій дії стосується нових і реконструйованих підприємств, цехів, агрегатів, комунальних та інших обʼєктів.
Стосовно вимоги інспекції щодо необхідності отримання товариством у встановленому законодавством порядку дозволу на здійснення операцій у сфері поводження з відходами, то така вимога є необґрунтованою з огляду на внесення Законом України від 09.04.2014 №1193-VІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо скорочення кількості документів дозвільного характеру" до Законів України "Про відходи" та "Про Перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності" змін, якими передбачено скасування необхідності одержання лімітів на утворення та розміщення відходів, у тому числі й погодження Мінприроди щодо небезпечних відходів та дозволів на розміщення відходів.
Крім того, приймаючи рішення про зобовʼязання товариства отримати висновок державної екологічної експертизи на діючі обʼєкти, відповідач вийшов за межі наданих йому повноважень.
Щодо пункту 7 оскаржуваного припису, то останній винесений інспекцією в порушення статті 16 Закону України "Про оренду землі" та статей 203, 627 Цивільного кодексу України.
Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 01.11.2016, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.12.2016, позов задоволено частково.
Визнано протиправними та скасовано пункти 2, 5, 7 припису Державної екологічної інспекції в Полтавській області від 01.07.2016 №06-23-25.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову частково, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що дотримуючись вимог Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затв. наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 19.02.2002 №37, а також умов договорів від 11.03.2015 №48 та від 01.01.2013 №308, за понаднормовий скид забруднень у міську каналізацію КП "Кременчукводоканал" виставлено ТОВ "АВМ Ампер" рахунки на оплату понаднормового скиду забруднень від 17.09.2015 №799, від 16.11.2015 №1050, від 14.12.2015 №1163, від 15.01.2016 №21 та від 16.03.2016 №269, і позивачем в повному обсязі проведено оплату по зазначених рахунках, про що свідчать наявні у справі банківські виписки, а тому сплативши кошти згідно рахунків, виставлених КП "Кременчукводоканал", у визначений чинним законодавством спосіб, підприємство понесло відповідальність за понаднормовий скид забруднень у міську каналізацію.
Таким чином вимогу інспекції про необхідність забезпечити позивача очисними спорудами необхідної потужності, що запобігають забрудненню і засміченню вод або їх шкідливій дії, суди попередніх інстанцій вважали необґрунтованою, оскільки ані у Акті перевірки, ані у приписі від 01.07.2016 №06-231-25 відповідачем не наведено жодної норми законодавства, яка б передбачала такий обовʼязок.
При цьому суди виходили з того, що стаття 98 Водного кодексу України, на яку посилається відповідач, не може поширюватися на спірні правовідносини, оскільки із наведених інспекцією у Акті перевірки мотивів не вбачається, що перевищення вимог кількісних та якісних характеристик стічних вод позивачем відбувалося саме за рахунок нових чи реконструйованих приміщень останнього. Крім того, після виявлення фактів понаднормового скиду товариством забруднень у міську каналізацію відносно останнього не було складено протоколу про вчинення адміністративного правопорушення за статтею 59 КУпАП.
Щодо пункту 5 припису, суди виходили з того, що позивач не є власником приміщень, що становлять собою дільниці сріблення та травлення за адресою: Полтавська область, м. Кременчук, вул. Красіна, 6, зазначене майно є власністю ПАТ "Кременчуцький завод комунального устаткування" і позивач лише орендує у заводу майно згідно договору оренди нежилих приміщень від 01.10.2015 №88/15-3.
При цьому суди критично оцінили посилання відповідача у Акті перевірки на ту обставину, що приміщення, у яких знаходяться дільниці сріблення та травлення за адресою, орендуються позивачем у ПАТ "Кременчуцький завод комунального устаткування" згідно іншого договору від 01.07.2014 №4, оскільки такі посилання не відповідають дійним обставинам справи та спростовуються наявним у матеріалах справи додатком до зазначеного договору, що визначає конкретний перелік приміщень, орендованих товариством згідно цього договору, і який не містить жодних записів стосовно приміщень дільниці сріблення та травлення.
Щодо пункту 7 припису, суди виходили з того, що за приписами пункту 9 рішення сесії Кременчуцької міської ради Полтавської області від 27.04.2016 вирішено поновити позивачу з 25.03.2016 строком на пʼять років договір оренди землі від 14.03.2011 шляхом укладення додаткової угоди до договору, зауваживши при цьому, на необхідність у шестимісячний термін, замовити документ, що посвідчує право користування земельною ділянкою. Так, 23.06.2016 між позивачем та Кременчуцькою міською радою підписано відповідну додаткову угоду, тобто під час ухвалення пункту 7 оскаржуваного припису у відповідача не було підстав вважати, що позивачем порушуються приписи статей 125, 126 Земельного кодексу України, так як останньому рішенням сесії міської ради від 27.01.2016 надано право протягом шести місяців, тобто до 27.10.2016, замовити документ, що посвідчує право користування земельною ділянкою, що позивач і зробив.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог щодо скасування пункту 3 припису, суди виходили з того, що дозвіл на здійснення операцій у сфері поводження з відходами, що передбачений положеннями Закону України "Про відходи" міститься у Переліку документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності (додаток до Закону України від 19.05.2011 №3392-VI), а тому суди не погодились з позицією позивача щодо відсутності у ТОВ "АВМ АМПЕР" необхідності мати дозвіл на здійснення операцій у сфері поводження з відходами.
Крім того, враховуючи вимоги статті 13 Закону України "Про екологічну експертизу" та положення постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Переліку видів діяльності та обʼєктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку" від 28.08.2013 №808, а також те, що позитивний висновок державної екологічної експертизи на дільницю сріблення (покриття деталей в гальванічних ваннах) та на дільницю травлення (травлення сталі в гальванічних ваннах) у товариства відсутній, суди дійшли висновку про обґрунтованість пункту 6 оскаржуваного припису.
З ухваленими у справі рішеннями не погодився позивач, звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просив скасувати судові рішення судів попередніх інстанцій в частині відмови в задоволенні позову з прийняттям в цій частині нової постанови про їх задоволення.
В обґрунтування касаційної скарги позивач посилається на те, що Законом України від 09.04.2014 №1193-VІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо скорочення кількості документів дозвільного характеру" внесено зміни до Законів України "Про відходи" та "Про Перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності", якими передбачено скасування необхідності одержання лімітів на утворення та розміщення відходів, у тому числі й погодження Мінприроди щодо небезпечних відходів та дозволів на розміщення відходів. При цьому, правильність своєї позиції позивач підтверджує лист Мінприроди від 20.05.2014 №7/1409-14, відповідно до якого з 26.04.2014 субʼєкти господарювання можуть провадити господарську діяльність без одержання лімітів на утворення та розміщення відходів та дозволів на розміщення відходів.
Крім того, посилається на те, що ані стаття 9, ані стаття 13 Закону України "Про екологічну безпеку", ані будь-якими іншими нормами не визначено Державну екологічну інспекцію України як субʼєкта екологічної експертизи та не наділено повноваженнями щодо прийняття рішень по проведенню державної екологічної експертизи. В той же час відповідно до пункту 4.2 Положення про державну екологічну інспекцію України, затв. наказом Президента України від 13.04.2011 №454/2011 до повноважень відповідача під час проведення перевірок відноситься лише здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням вимог висновків державної екологічної експертизи.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач просив залишити її без задоволення.
З ухваленими у справі рішеннями не погодився також відповідач, звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просив скасувати судові рішення судів попередніх інстанцій в частині задоволення позову з прийняттям в цій частині нової постанови про відмову в їх задоволенні.
В обґрунтування касаційної скарги посилався на те, що ТОВ "АВМ АМПЕР" повинно було забезпечити очисними спорудами необхідної потужності, що запобігають забрудненню і засміченню вод або їх шкідливій дії.
Крім того, посилається на те, що у додатку до договору оренди від 01.07.2014 №4 дільниці сріблення та дільниці травлення чи будь-яка будівля за вказаним призначенням не зазначені. Отже, виявлений факт може свідчити про самовільне облаштування позивачем вказаних дільниць.
Також посилається на те, що під час перевірки виявлено, що додаткова угоду до договору оренди землі від 14.03.2011, яка укладена 13.06.2016, в Управлінні Держкомзему у м. Кременчук Полтавської області не зареєстрована, що не відповідає положенням норм статей 125, 126 Земельного кодексу України, та свідчить, що позивачем земельна ділянка фактично використовується без документів, що засвідчують право її користування.
Відзиву позивача на касаційну скаргу відповідача до суду не надходило.