ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 травня 2021 року
м. Київ
справа №160/7321/19
адміністративне провадження №К/9901/18180/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Мельник-Томенко Ж. М.,
суддів - Жука А. В., Мартинюк Н. М.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Соборного відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк", про визнання протиправними та скасування постанов, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 11.06.2020 (колегія суддів у складі: Іванова С. М., Панченко О. М., Чередниченка В. Є.),
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їхнє обґрунтування
У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Соборного відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, де третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк", в якому просив:
- визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Соборного відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Нечай Л. С. від 17.07.2019 про стягнення виконавчого збору у розмірі 1624,91 дол. США у виконавчому провадженні № 57262113;
- визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Соборного відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Нечай Л. С. від 18.07.2019 про відкриття виконавчого провадження у виконавчому провадженні № 59588018.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що виконавчий збір за своєю правовою природою не є санкцією, що застосовується за невиконання рішення суду, а є платою за вчинення дій, пов`язаних з примусовим виконанням виконавчого документу, що здійснюється органами державної виконавчої служби, тобто є державним збором (платою) за таку процедуру. Вважає, що законодавець чітко визначив, що виконавчий збір стягується з фактично стягнутої державним виконавцем суми, при цьому розмір виконавчого збору вираховується саме з фактично стягнутої державним виконавцем суми. Таким чином, на думку позивача, за своїм призначенням виконавчий збір є своєрідною винагородою державному виконавцю за вчинення заходів примусового виконання рішення за умови, що такі заходи призвели до виконання рішення. Проте позивач зазначає, що у межах виконавчого провадження № 57262113, внаслідок примусових заходів виконання судового рішення, відповідачем не було стягнуто коштів, оскільки сума боргу сплачена боржником самостійно, отже, позивач вважає, що відповідач не мав права на стягнення з боржника виконавчого збору у заявленому ним розмірі.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Дніпропетровський окружний адміністративний суд рішенням від 19.02.2020 адміністративний позов задовольнив повністю.
Судове рішення першої інстанції мотивовано тим, що підставою для стягнення виконавчого збору у межах виконавчого провадження про стягнення з боржника коштів є здійснення державним виконавцем дій з фактичного виконання рішення органами державної виконавчої служби, а розмір виконавчого збору обраховується як 10 відсотків від фактично стягнутої суми. При цьому, судом першої інстанції встановлено, що державним виконавцем не було здійснено дій з примусового виконання рішення суду про стягнення з боржника на користь стягувача присуджених сум за виконавчим листом № 201/7008/17, виданим 21.02.2018 Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська. Отже, на думку суду, у державного виконавця були відсутні підстави для стягнення виконавчого збору в тому розмірі, який визначений в оскаржуваній постанові від 17.07.2019 ВП № 57262113.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 11.06.2020 рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.02.2020 скасовано та прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено.
Судове рішення апеляційної інстанції мотивовано тим, що стягнення виконавчого збору (крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується) пов`язується з початком примусового виконання. Примусове виконання рішення розпочинається з моменту прийняття державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження, тому одночасно з відкриттям виконавчого провадження останній повинен вирішити питання про стягнення виконавчого збору. При цьому, стягнення виконавчого збору є безумовною дією, яку здійснює державний виконавець у межах виконавчого провадження незалежно від здійснених дій, і є встановленою державою складовою процедури виконавчого провадження, що гарантує ефективне здійснення виконання рішення суду боржником за допомогою стимулювання боржника до намагання виконати виконавчий документ самостійно до відкриття виконавчого провадження у зв`язку із ймовірністю стягнення відповідної суми у випадку примусового виконання. Таким чином, фактичне виконання судового рішення, крім випадку такого виконання до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, та вжиття виконавцем заходів примусового виконання рішень, не є обов`язковими умовами для стягнення виконавчого збору. При цьому, суд апеляційної інстанції вважав безпідставними посилання суду першої інстанції на правові висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 11.09.2019 по справі № 553/196/18, оскільки предметом оскарження у вказаній справі була постанова про стягнення виконавчого збору, винесена 17.01.2018, тобто під час дії попередньої редакції частини другої статті 27 Закону України "Про виконавче провадження", яка передбачала стягнення виконавчого збору у відсотках від стягнутої суми.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
24.07.2020 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга позивача, у якій скаржник просить скасувати постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 11.06.2020 та залишити в силі рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.02.2020.
У касаційній скарзі скаржник зазначає, що підставами касаційного оскарження постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 11.06.2020 є необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного суду від 20.11.2019 у справі № 480/1558/19 та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, враховуючи наявність протиріч між положеннями частини другої статті 27 і частини першої статті 45 Закону України "Про виконавче провадження", а також наявність факту часткового виконання судового рішення.
На обґрунтування касаційної скарги позивач указує, що дійсно частина друга статті 27 Закону України "Про виконавче провадження" була викладена в новій редакції і набрала чинність 28.08.20218, але питання організації виконання судових рішень і рішень інших органів, у тому числі порядок дій виконавця при відкритті виконавчого провадження, порядок дій у випадку повернення виконавчого документу з підстав закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документу за заявою стягувача регламентують положення багатьох інших статей Закону України "Про виконавче провадження" та Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2021 № 512/5 (далі - Інструкція № 512/5). Наголошує, що застосування положень частини другої статті 27 Закону України "Про виконавче провадження" в редакції, чинній з 28.08.2018 має бути при винесені державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження з метою доведення до боржника інформації, яка сума буде стягнута додатково у випадку примусового виконання виконавчого документу. Крім того, скаржник зазначає про наявність протиріч положень частини другої статті 27 і положень пункту 3 частини першої статті 45 Закону України "Про виконавче провадження". Також зазначає, що судом апеляційної інстанції не розглянуто та не надано відповідної оцінки факту часткового виконання судового рішення та тому, що постановою державного виконавця про відкриття виконавчого провадження від 28.09.2018 № 57262113 був визначений розмір виконавчого збору лише в сумі 952,18 грн (пункт 3 постанови), що не відповідає припасам статті 26 Закону України "Про виконавче провадження". Таким чином, скаржник вважає, що відповідач не має права на стягнення з нього виконавчого збору у заявленому розмірі 1624,9 дол. США, а відповідно до пункту 3 частини першої статті 45 Закону України "Про виконавче провадження" має право на стягнення виконавчого збору у розмірі 10 відсотків фактично стягнутої суми, тобто лише з суми 18 071,33 грн, що фактично стягнуто у виконавчому провадженні внаслідок примусових заходів на виконання судового рішення.
Позиція інших учасників справи
Відсутність відзиву на касаційну скаргу не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
Рух касаційної скарги
24.07.2020 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 11.06.2020.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.07.2020 визначено склад колегії суддів, а саме: головуючого суддю (суддю-доповідача) Шишова О. О., суддів Дашутіна І. В., Яковенка М. М. для розгляду судової справи № 160/7321/19.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду Шишова О. О. (судді-доповідача), Дашутіна І. В., Яковенка М. М. від 21.09.2020 відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 11.06.2020.
Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 29.09.2020 № 1846/0/78-20 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 160/7321/19 у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача Шишова О. О. (рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 21.09.2020 № 12), що унеможливлює його участь у розгляді касаційної скарги.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.09.2020 визначено склад колегії суддів, а саме: головуючого суддю (суддю-доповідача) Мельник-Томенко Ж. М., суддів Жука А. В., Мартинюк Н. М. для розгляду судової справи № 160/7321/19.
Ухвалою Верховного Суду від 28.05.2021 справу прийнято до провадження, закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.
Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи
28.09.2018 державним виконавцем Соборного відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області відкрито виконавче провадження № 57262113 з виконання виконавчого листа № 201/7008/17 від 21.02.2018, виданого Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" заборгованості в сумі 16 249,16 дол. США та пені у розмірі 9521,84 грн.
Постановою державного виконавця про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 22.12.2018 в рамках виконавчого провадження № 57262113 звернуто стягнення на доходи боржника у розмірі 20 % до виплати загальної суми боргу.
17.07.2019 державним виконавцем у межах виконавчого провадження № 57262113 винесена постанова про закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України "Про виконавче провадження" у зв`язку із поданням стягувачем - Публічним акціонерним товариством "УкрСиббанк" заяви про закінчення виконавчого провадження у зв`язку із повним фактичним виконанням.
Також, 17.07.2019 державним виконавцем у межах виконавчого провадження № 57262113 прийняті постанова про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження у сумі 200 грн та постанова про стягнення виконавчого збору у розмірі 10 % від суми 1624,91 дол. США.
У постанові про закінчення виконавчого провадження від 17.07.2019 державним виконавцем також зазначено про часткове стягнення виконавчого збору в сумі 952,18 грн, залишок не стягнутого виконавчого збору складає 1624,91 дол. США, у зв`язку із чим постанову про стягнення виконавчого збору від 17.07.2019 виділено в окреме провадження.
Постановою державного виконавця від 18.07.2019 відкрито виконавче провадження № 59588018 з виконання постанови від 17.07.2019, виданої Соборним відділом державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 1624,91 дол. США.
Не погодившись з обґрунтованістю прийняття наведених постанов, позивач звернувся до суду з даним позовом.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Релевантні джерела права й акти їхнього застосування
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частин першої та другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною третьою статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до статті 1 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII "Про виконавче провадження" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Пунктом 5 частини першої статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди.
Згідно з частиною першою статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Частиною першою статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до частини п`ятої статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
Згідно з частинами першою, другою, четвертою статті 27 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів. Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів). За виконавчими документами про стягнення аліментів за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців, державний виконавець нараховує виконавчий збір із заборгованості зі сплати аліментів. У подальшому державний виконавець зобов`язаний нараховувати виконавчий збір щомісяця у розмірі, визначеному частиною другою цієї статті, залежно від розміру простроченого щомісячного аліментного платежу. Постанова про стягнення виконавчого збору за виконавчими документами про стягнення аліментів виноситься державним виконавцем після погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі або у разі повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження на підставі розрахунку про його нарахування. Стягнутий виконавчий збір перераховується до Державного бюджету України протягом трьох робочих днів з дня надходження на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби.
Частиною п`ятою статті 27 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавчий збір не стягується: 1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів (крім виконавчих документів про стягнення аліментів, за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців), накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню; 2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини; 3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень"; 4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону; 5) у разі виконання рішення приватним виконавцем; 6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.
Виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження (частина дев`ята статті 27 Закону України "Про виконавче провадження").
Відповідно до пункту 9 частини першої статті 39 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Частиною третьою статті 40 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.
Згідно з частиною четвертою статті 42 Закону України "Про виконавче провадження" на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.
Приписами статті 45 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що розподіл стягнутих виконавцем з боржника за виконавчим провадженням грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника) здійснюється у такій черговості: 1) у першу чергу повертається авансовий внесок стягувача на організацію та проведення виконавчих дій; 2) у другу чергу компенсуються витрати виконавчого провадження, не покриті авансовим внеском стягувача; 3) у третю чергу задовольняються вимоги стягувача та стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків фактично стягнутої суми або основна винагорода приватного виконавця пропорційно до фактично стягнутої з боржника суми (крім виконавчих документів про стягнення аліментів); 4) у четверту чергу стягуються штрафи, накладені виконавцем відповідно до вимог цього Закону, та виконавчий збір або основна винагорода за виконавчими документами про стягнення аліментів. Розподіл грошових сум у черговості, зазначеній у частині першій цієї статті, здійснюється в міру їх стягнення.
Відповідно до пункту 21 розділу ІІІ Інструкції № 512/5 у постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу, виконавець зазначає підставу для цього з посиланням на відповідну норму Закону, результати виконання, розмір авансового внеску, який підлягає поверненню стягувачу, а також наслідки закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа, передбачені частиною першою статті 40 Закону. При закінченні виконавчого провадження, поверненні виконавчого документа стягувачу, виконавець залишає у матеріалах виконавчого провадження копію виконавчого документа, а на виконавчому документі ставить відповідну відмітку, у якій зазначаються підстава закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа з посиланням на відповідну норму Закону, залишок нестягненої суми, якщо за виконавчим документом проводилося стягнення, сума стягнутого виконавчого збору або сума стягнутої основної винагороди приватного виконавця. Відмітка на виконавчому документі засвідчується підписом виконавця та скріплюється печаткою.