ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 травня 2021 року
м. Київ
справа № 200/13348/19-а
адміністративне провадження № К/9901/21612/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Мельник-Томенко Ж.М.,
суддів - Жука А.В.,
Мартинюк Н.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 05.05.2020 (головуючий суддя - І.В. Сіваченко, судді - А.А. Блохін, Т.Г. Гаврищук)
у справі № 200/13348/19-а
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Національної поліції в Донецькій області
про визнання протиправною бездіяльності, стягнення грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені,
встановив:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
1. ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Донецькій області, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Донецькій області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористану відпустку як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2019 рік;
- стягнути з Головного управління Національної поліції в Донецькій області на користь позивача грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2019 рік у сумі 37 689, 40 грн. за 70 календарних днів;
- стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 кошти за час затримки розрахунку при звільненні, починаючи з 06.08.2019 по день винесення рішення (на день подання позову сума складає 70 880,94 грн.).
2. В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що наказом Головного управління поліції Національної поліції в Донецькій області № 308 о/с від 30.07.2019 його звільнено зі служби. Зазначає, що у день звільнення повний розрахунок по грошовому забезпеченню не був здійснений відповідачем. Позивач вказує на те, що ним не було використано додаткову відпустку строком 70 календарних днів відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" за період з 2015 року по 2019 рік. Вважає, що нездійснення відповідачем повного розрахунку при звільненні свідчить про наявність підстав для стягнення з відповідача середньої заробітної плати за весь час затримки повного розрахунку при звільненні за період з 06.08.2019 по день винесення рішення суду.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
3. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 15.01.2020 позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Донецькій області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористану відпустку як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2019 рік. Стягнуто з Головного управління Національної поліції в Донецькій області на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2019 рік у сумі 31 406, 76 грн. за 70 календарних днів. Стягнуто з Головного управління Національної поліції в Донецькій області на користь ОСОБА_1 кошти за час затримки розрахунку при звільненні, починаючи з 05.08.2019 по 15.01.2020 у сумі 17 683, 29 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
4. При прийнятті рішення суд першої інстанції дійшов висновку, що при звільненні з органів внутрішніх справ позивач мав право на отримання грошової компенсації за невикористану ним у 2015-2019 роках додаткову відпустку, передбачену пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту". Крім того, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки при проведенні розрахунку при звільненні сума спірної компенсації за невикористану відпустку позивачу як учаснику бойових дій не виплачена з вини відповідача, тому він має нести відповідальність, що передбачена статтею 117 Кодексу законів про працю України. Водночас, суд першої інстанції дійшов висновку, що наявні підстави для застосування принципу співмірності при визначенні розміру відшкодування працівникові середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, у відповідності до статті 117 Кодексу законів про працю України та вказав, що середній заробіток за час затримки розрахунку має бути виплачений позивачу у розмірі 17 683, 29 грн. з урахуванням істотності частки недоплаченої суми порівняно із середнім заробітком працівника.
5. Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 05.05.2020 рішення суду першої інстанції скасовано, у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
6. Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що положення Кодексу законів про працю України та Закону України "Про відпустки" до спірних правовідносин не застосовуються, оскільки вони врегульовані спеціальним законодавством, а саме: Законом України "Про Національну поліцію" та Порядком та умовами виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, який затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 №260, якими не передбачено можливості виплати грошової компенсації за невикористану відпустку як учаснику бойових дій.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
7. У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду апеляційної інстанції скасувати, залишити в силі рішення суду першої інстанції.
8. Підставою касаційного оскарження рішення суду апеляційної інстанції позивач зазначає пункту 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: застосування цим судом в оскаржуваному судовому рішенні норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 07.05.2020 у справі № 360/4127/19. В обґрунтування вимог касаційної скарги зазначає, що норми Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" не обмежують та не припиняють право учасника бойових дій на отримання у рік звільнення виплати грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки. Наголошує, що при звільненні поліцейського - учасника бойових дій, позивач має право на отримання грошової компенсації за невикористану додаткову соціальну відпустку. Вказує, що всупереч цьому суд апеляційної інстанції, порушуючи принцип верховенства права за справою позивача, виніс постанову, яка протилежна постанові, ухваленій у справі № 360/4127/19.
Позиція інших учасників справи
9. У відзиві на касаційну скаргу відповідач з доводами та вимогами касаційної скарги не погоджується, просить касаційну скаргу залишити без задоволення.
Рух касаційної скарги
10. Ухвалою Верховного Суду від 05.10.2020 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 .
11. Ухвалою Верховного Суду від 28.05.2021 призначено справу до касаційного розгляду в порядку письмового провадження.
Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи
12. Згідно наказу Головного управління Національної поліції в Донецькій області від 30.07.2019 № 308 о/с позивача звільнено зі служби в поліції за пунктом 7 частини першої статті 77 (за власним бажанням) Закону України "Про Національну поліцію".
13. Відповідно до довідки Головного управління Національної поліції в Донецькій області від 06.12.2019 № 856 в серпні 2019 позивачу нараховано 103 125, 78 грн. (грошове забезпечення за фактично відпрацьований час; матеріальна допомога на оздоровлення; компенсація за невикористану відпустку за 2019 рік; індексація; винагорода поліцейському, залученому до складу та засобів об`єднаних сил для здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях; одноразова грошова допомога при звільненні).
14. Позивач звернувся до відповідача із заявою від 23.10.2019, в якій просив надати, зокрема, розрахунок кількості днів невикористаної додаткової відпустки, передбаченої статтею 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" за період з дня надання йому статусу учасника бойових дій по день звільнення з Головного управління Національної поліції в Донецькій області; інформацію (у разі наявності) про нарахування та виплату при звільненні компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої статтею 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (розрахунковий лист з розшифровкою нарахувань); довідку про доходи у період з дня надання статусу учасника бойових дій по день звільнення, помісячно.
15. Листом Головного управління Національної поліції в Донецькій області № Б-181/26/02-2019 від 04.11.2019 позивачу повідомлено, що згідно з інформацією, наданою управлінням кадрового забезпечення Головного управління Національної поліції в Донецькій області статус учасника бойових ОСОБА_1 було надано 27.05.2015. Відповідно до статті 16-2 розділу III Закону України "Про відпустки" та пункту 12 частини першої статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" учасники бойових дій мають право на додаткову відпустку із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік. Протягом 2015-2019 років, в період проходження служби в поліції, вищевказану додаткову відпустку ОСОБА_1 не використовував. Зазначено, що відповідно до норм Закону України "Про відпустки" додаткова відпустка учасникам бойових дій не належить до щорічних відпусток, тому така відпустка не переноситься на наступні періоди, не подовжується у випадку хвороби, не ділиться на частини та не замінюється грошовою компенсацією. Враховуючи викладене, законні підстави для нарахування та виплати ОСОБА_1 компенсації за невикористані додаткові відпустки, як учаснику бойових дій, за період з 2015 по 2019 роки відсутні.
16. Вважаючи, що відповідач протиправно не виплатив грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій з 2015 року по 2019 рік, що передбачена пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Релевантні джерела права й акти їх застосування (чинні на час виникнення спірних правовідносин)
17. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
18. Відповідно до частини першої статті 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
19. Згідно з пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" учасникам бойових дій надаються такі пільги, як використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.
20. Положеннями статті 4 Закону України "Про відпустки" передбачено такі види щорічних відпусток: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу зі шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.
21. Відповідно до статті 162 Закону України "Про відпустки" учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни, статус яких визначений Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", особам, реабілітованим відповідно до Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років", із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув`язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу, надається додаткова відпустка зі збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.
22. За правилами статті 116 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
23. Статтею 117 Кодексу законів про працю України визначено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.