ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 травня 2021 року
м. Київ
справа № 1.380.2019.000476
адміністративне провадження № К/9901/32297/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Желєзного І.В.,
суддів: Берназюка Я.О., Коваленко Н.В.,
розглянув у порядку письмового провадження
касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
на рішення Львівського окружного адміністративного суду у складі головуючого судді Кухар Н. А. від 13.08.2019 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Матковської З. М., суддів: Кузьмича С. М., Шавеля Р. М. від 23.10.2019
у справі № 1.380.2019.000476
за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Львівської міської ради
про скасування ухвали
ВСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. У січні 2019 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернувся до суду із позовом до Львівської міської ради (далі також - відповідач), в якому просив: скасувати ухвалу Львівської міської ради № 3417 від 17.05.2018 в частині пункту 1 щодо неможливості продовження терміну здійснення підприємницької діяльності у тимчасових спорудах фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, за адресою: АДРЕСА_1, яка зазначена в додатку 1 ухвали № 1568 від 02.03.2017 за № 200.
2. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 13.08.2019, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23.10.2019, у задоволенні позову відмовлено.
3. 20.11.2019 від позивача до Верховного Суду надійшла касаційна скарга на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 13.08.2019 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23.10.2019, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.
4. Ухвалою Верховного Суду від 02.12.2019 відкрито касаційне провадження за цією касаційною скаргою.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
5. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 06.09.2012 Управлінням комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (далі також - Орендодавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі також - Орендар) укладено договір №171-12 на право тимчасового користування окремими конструктивними елементами благоустрою комунальної власності на умовах оренди для розміщення об`єктів соціально-культурного торговельного та іншого призначення.
6. Предметом цього договору є надання Орендодавцем Орендареві права на тимчасове користування окремими конструктивними елементами благоустрою комунальної власності для розміщення об`єктів соціально-культурного, торговельного та іншого призначення на умовах оренди на терміни відповідно до ухвали Львівської міської ради від 01.06.2011 № 566 "Про внесення змін та доповнень до ухвали міської ради" від 18.12.2008 № 2311.
7. Львівською міською радою прийнято ухвалу № 4527 від 23.04.2015 "Про продовження терміну здійснення підприємницької діяльності у тимчасових спорудах та території м. Львова". У пункті 4 цієї ухвали вказано наступне: "Управлінню комунальної власності Департаменту економічної політики укласти та продовжити договори на право тимчасового користування окремими конструктивними елементами благоустрою для розміщення тимчасових споруд терміном їх закінчення до 30.12.2016 згідно з додатками 2р-К,1П".
8. 23.12.2015 Управлінням комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради (далі також - Орендодавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі також - Орендар) укладено договір № 617-15 на право тимчасового користування окремими конструктивними елементами благоустрою комунальної власності на умовах оренди для розміщення тимчасових споруд.
9. Предметом цього договору є надання Орендодавцем Орендареві права на тимчасове користування окремими конструктивними елементами благоустрою комунальної власності для розміщення об`єктів соціально-культурного, торговельного та іншого призначення на умовах оренди на терміни відповідно до ухвали Львівської міської ради від 23.04.2015 № 4527 "Про продовження терміну здійснення підприємницької діяльності у тимчасових спорудах на території м. Львова" та від 23.04.2015 № 4526 "Про затвердження Положення про порядок розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у м. Львові та Комплексної схеми розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у м. Львові" і попереднього договору на право тимчасового користування окремими конструктивними елементами благоустрою комунальної власності на умовах оренди для розміщення об`єктів соціально-культурного, торговельного та іншого призначення № 171-12 від 06.09.2012.
10. Львівською міською радою прийнято ухвалу №1568 від 02.03.2017 "Про продовження терміну здійснення підприємницької діяльності у тимчасових спорудах на території м. Львова". У пунктах 1, 5 цієї ухвали вказано наступне: " 1. Продовжити термін здійснення підприємницької діяльності у тимчасових спорудах, що розміщені на території м. Львова, до 31.05.2018 згідно з додатком 1. 5. Суб`єктам підприємницької діяльності, переліченим у додатку 1, до 01.09.2017 укласти договори на право тимчасового користування окремими конструктивними елементами благоустрою для розміщення тимчасових споруд, до 31.12.2017 привести всю необхідну документацію на розміщення тимчасових споруд відповідно до законодавства України та отримати паспорти прив`язки тимчасових споруд".
11. Ухвалою Львівської міської ради № 2526 від 26.10.2017 внесено зміни до ухвал міської ради від 02.03.2017 № 1568, від 27.04.2017 № 1888 та від 29.06.2017 № 2257, якою пункт 5 викладено у новій редакції: "Cуб`єктам підприємницької діяльності, переліченим у додатку №1, до 31.12.2017 укласти договори на право тимчасового користування окремими конструктивними елементами благоустрою для розміщення тимчасових споруд, до 28.02.2018 привести всю необхідну документацію на розміщення тимчасових споруд відповідно до законодавства України та отримати паспорти прив`язки тимчасових споруд".
12. 31.08.2017 позивачем подано звернення №3-ФОП-74521/АП-2404 до Управління адміністрування послуг Департаменту адміністративних послуг щодо надання висновку про можливість подальшого розміщення тимчасової споруди для продовження підприємницької діяльності на АДРЕСА_1, загальною площею ОКЕБ - 26,00 кв.м, відповідно до ухвали Львівської міської ради від 02.03.2017 № 1568. До заяви долучено перелік документів, зазначених у зверненні.
13. Листом-відповіддю Управління регулювання забудови Департаменту містобудування Львівської міської ради від 11.01.2018 № 2404-92 повідомлено позивача про те, що на поданому позивачем до звернення цифровому плані, виготовленому ПП "Геокапітал", наявні розбіжності між фактичним розташуванням ТС та позначеним контуром місця прив`язки тимчасової споруди, на якій не вказано ТС. У листі зазначено, що це звернення повертається без вирішення питання по суті.
14. 17.05.2018 Львівською міською радою прийнято ухвалу № 3417"Про внесення змін до ухвали міської ради від 02.03.2017 № 1568, від 27.04.2017 № 1888 та від 26.10.2017 № 2526", відповідно до якої пункт перший ухвали від 02.03.2017 № 1568 викладено в новій редакції, а саме: продовжено термін здійснення підприємницької діяльності у тимчасових спорудах, які розміщені на території м. Львова до 31.12.2019 згідно з додатком 1, крім тимчасових споруд, зазначених у пунктах, зокрема, 88, 103, 128, 129, 130, 131, 132, 133, 134, 135, 136, 137, 138, 139, 140, 141, 142, 144, 145, 146, 147, 148, 149, 150 переліку тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у Залізничному районі м. Львова.
IІI. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
15. Позивач в обґрунтування позовних вимог посилався на те, що непродовження терміну здійснення підприємницької діяльності у тимчасовій споруді на АДРЕСА_1 до 31.12.2019 ухвалою Львівської міської ради № 3417 від 17.05.2018 "Про внесення змін до ухвал міської ради від 02.03.2017 № 1568, від 27.04.2017 № 1888 та від 26.10.2017 № 2526" є наслідком протиправних дій органів Львівської міської ради, що істотно порушують права позивача на підприємницьку діяльність.
16. Відповідач заперечував щодо задоволення позову, посилаючись на те, що в межах спірних правовідносин діяв на підставі, в межах правовідносин та у спосіб, передбачені законодавством.
ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
17. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, виходив з того, що позивач із заявою до Управління адміністрування послуг Департаменту адміністративних послуг щодо надання висновку про можливість подальшого розміщення тимчасової споруди для продовження підприємницької діяльності на АДРЕСА_1, загальною площею ОКЕБ - 26,00 кв.м відповідно до ухвали Львівської міської ради від 02.03.2017 № 1568 звернувся лише 31.08.2017, тобто, за день до встановленого ухвалою № 1568 від 02.03.2017 терміну, до якого вже мав укласти договір на право тимчасового користування окремими конструктивними елементами благоустрою для розміщення тимчасових споруд. Оскільки ФОП ОСОБА_1 не уклав договору оренди окремих конструктивних елементів благоустрою для розміщення тимчасових споруд, відповідно це унеможливило їх встановлення та в подальшому він був виключений з Комплексної схеми розміщення тимчасових споруд.
18. Також суд апеляційної інстанції, відхиляючи доводи позивача про протиправність бездіяльності та дій Управління регулювання забудови Департаменту містобудування Львівської міської ради, виходив з того, що предметом цього позову є правомірність ухвали Львівської міської ради № 3417 від 17.05.2018 в частині пункту 1 щодо неможливості продовження терміну здійснення підприємницької діяльності у тимчасових спорудах фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1, яка зазначена в додатку 1 до Ухвали № 1568 від 02.03.2017 за № 200, а не дії чи бездіяльність Управління регулювання забудови Департаменту містобудування Львівської міської ради щодо несвоєчасного, на думку позивача, розгляду його звернень.
V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
19. Позивач у касаційній скарзі не погоджується з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на те, що судами не враховано, що ухвалою Львівської міської ради № 2526 від 26.10.2017 внесено зміни до ухвали міської ради від 02.03.2017 № 1568 "Про продовження терміну здійснення підприємницької діяльності у тимчасових спорудах на території м. Львова", зокрема, щодо терміну, до якого позивач мав укласти договір на право тимчасового користування окремими конструктивними елементами благоустрою для розміщення тимчасових споруд. Зважаючи на наведене, помилковим є висновок судів, що позивач звернувся до Управління адміністрування послуг Департаменту адміністративних послуг із заявою щодо надання висновку про можливість подальшого розміщення тимчасової споруди для продовження підприємницької діяльності за день до встановленого ухвалою терміну, до якого вже мав укласти договір на право тимчасового користування окремими конструктивними елементами благоустрою для розміщення тимчасових споруд. Також судами не враховано, що відповідно до Інформаційної картки строк розгляду документів Управлінням регулювання забудови Департаменту містобудування Львівської міської ради становить 10 робочих днів, проте відповідь на своє звернення від 31.08.2017 позивач отримав 18.01.2018. Це був лист Управління регулювання забудови Львівської міської ради про повернення поданих документів без вирішення питання по суті щодо можливості подальшого розміщення тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності. Законом не передбачено право Управління регулювання забудови Львівської міської ради повертати документи, подані суб`єктом господарювання, без їх розгляду по суті. Наслідком порушення органом Львівської міської ради термінів надання висновків за принципом мовчазної згоди є право вважати погодженим укладення договору на право тимчасового користування конструктивними елементами благоустрою комунальної власності на умовах оренди для розміщення тимчасових споруд. Зважаючи на те, що до 31.12.2017 потрібно було укласти договори на право тимчасового користування окремими конструктивними елементами благоустрою для розміщення тимчасових споруд, така затримка з відповіддю призвела до неможливості повторної подачі документів. Позивачем вчинено необхідні дії для укладення договору на право тимчасового користування окремими конструктивними елементами благоустрою, зокрема в строк було подано документи для продовження такого договору, проте в Управлінні комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради йому відмовили у продовженні вказаного договору, аргументуючи це тим, що відсутній повний пакет документів, а саме: висновок про можливість розміщення тимчасової споруди для укладення договору оренди окремих конструктивних елементів благоустрою (лист № 2302-62 від 04.01.2018).
VІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
20. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
21. Згідно з положеннями частини другої статті 2 КАС України в справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
22. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
23. Згідно зі статтею 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.
24. Щодо доводів позивача, викладених у касаційній скарзі, про неврахування судами попередніх інстанцій під час ухвалення оскаржуваних рішень тієї обставини, що ухвалою Львівської міської ради №2526 від 26.10.2017 внесено зміни до ухвали міської ради від 02.03.2017 № 1568 та продовжено термін укладення договору на право тимчасового користування окремими конструктивними елементами благоустрою для розміщення тимчасових споруд до 31.12.2017, колегія суддів зазначає наступне.
25. Пунктом 5.7 ухвали Львівської міської ради від 23.04.2015 № 4526 "Про затвердження Положення про порядок розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у м. Львові та Комплексної схеми розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у м. Львові" (з урахуванням внесених змін згідно з ухвалою від 02.03.2017 № 1613 "Про внесення змін до ухвали міської ради від 23.04.2015 № 4526 "Про затвердження Положення про порядок розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у м. Львові та Комплексної схеми розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у м. Львові") встановлено, що продовження терміну дії договору оренди окремих конструктивних елементів благоустрою для розміщення ТС здійснюється на підставі відповідних ухвал міської ради з дотриманням вказаних в ухвалах термінів.
26. Ухвалюючи оскаржувані судові рішення суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивач із заявою щодо надання висновку про можливість подальшого розміщення тимчасової споруди для продовження підприємницької діяльності на АДРЕСА_1, загальною площею ОКЕБ - 26,00 кв.м, відповідно до ухвали Львівської міської ради від 02.03.2017 № 1568 до Управління адміністрування послуг Департаменту адміністративних послуг звернувся лише 31.08.2017, тобто, за день до встановленого ухвалою № 1568 від 02.03.2017 терміну, до якого вже мав укласти договір на право тимчасового користування окремими конструктивними елементами благоустрою для розміщення тимчасових споруд.
27. У цьому контексті колегія суддів зазначає наступне.
28. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 02.03.2017 Львівською міською радою прийнято ухвалу № 1568 "Про продовження терміну здійснення підприємницької діяльності у тимчасових спорудах на території м. Львова", згідно з пунктами 1, 5 якої передбачено: " 1. Продовжити термін здійснення підприємницької діяльності у тимчасових спорудах, що розміщені на території м. Львова, до 31.05.2018 згідно з додатком 1. 5. Суб`єктам підприємницької діяльності, переліченим у додатку 1, до 01.09.2017 укласти договори на право тимчасового користування окремими конструктивними елементами благоустрою для розміщення тимчасових споруд, до 31.12.2017 привести всю необхідну документацію на розміщення тимчасових споруд відповідно до законодавства України та отримати паспорти прив`язки тимчасових споруд".
29. Ухвалою Львівської міської ради № 2526 від 26.10.2017 внесено зміни до ухвал міської ради від 02.03.2017 № 1568, від 27.04.2017 № 1888 та від 29.06.2017 № 2257, якою пункт 5 викладено у новій редакції: "Cуб`єктам підприємницької діяльності, переліченим у додатку №1, до 31.12.2017 укласти договори на право тимчасового користування окремими конструктивними елементами благоустрою для розміщення тимчасових споруд, до 28.02.2018 привести всю необхідну документацію на розміщення тимчасових споруд відповідно до законодавства України та отримати паспорти прив`язки тимчасових споруд".
30. Однак суди попередніх інстанцій не надали оцінки вищевикладеним доводам позивача щодо неврахування відповідачем під час прийняття оспорюваного рішення ухвали Львівської міської ради № 2526 від 26.10.2017, якою йому як суб`єкту підприємницької діяльності змінено строк для укладення договору на право тимчасового користування окремими конструктивними елементами благоустрою для розміщення тимчасових споруд.
31. Колегія суддів зауважує, що встановлення тієї обставини, чи поширюється на позивача дія положень ухвали Львівської міської ради № 2526 від 26.10.2017 в частині викладення пункту 5 у новій редакції має важливе значення, оскільки свідчитиме, чи належить позивач до тих суб`єктів підприємницької діяльності, яким згідно з цією ухвалою продовжено строк до 31.12.2017 для укладення договорів на право тимчасового користування окремими конструктивними елементами благоустрою для розміщення тимчасових споруд, а також до 28.02.2018 для приведення всієї необхідної документації на розміщення тимчасових споруд відповідно до законодавства України та отримання паспорта прив`язки тимчасових споруд.
32. У випадку поширення вищезазначених положень ухвали Львівської міської ради № 2526 від 26.10.2017 судам попередніх інстанцій для ухвалення законного та обґрунтованого рішення необхідно надати оцінку доводам позивача щодо можливості застосування у спірних правовідносинах принципу "мовчазної згоди" у зв`язку із нерозглядом по суті Управлінням регулювання забудови Департаменту містобудування Львівської міської ради звернення позивача від 31.08.2017 та повернення поданих ним документів 18.01.2018.
33. У випадку можливості застосування такого судам необхідно перевірити, чи вчинялися позивачем у встановлений ухвалою Львівської міської ради строк передбачені законодавством дії для укладення договору на право тимчасового користування окремими конструктивними елементами благоустрою для розміщення тимчасової споруди.
34. Також судами не перевірено достовірність доводів позивача щодо того, що в Управлінні комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради йому відмовили у продовженні договору, аргументуючи це тим, що відсутній повний пакет документів, а саме: висновок про можливість розміщення тимчасової споруди для укладення договору оренди окремих конструктивних елементів благоустрою з посиланням на лист № 2302-62 від 04.01.2018 (такий судами не досліджувався).
35. Судами не перевірено, які дії вчинялися позивачем для приведення всієї необхідної документації на розміщення тимчасової споруди за адресою: АДРЕСА_1 відповідно до законодавства України та отримання паспорта прив`язки тимчасових споруд, чи вчинялися такі дії у строк, визначений відповідною ухвалою Львівської міської ради, та не встановлено, які саме були підстави для прийняття оспорюваної ухвали в оскаржуваній частині.
36. Натомість до повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об`єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.
37. Верховний Суд наголошує, що принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі полягає насамперед у активній ролі суду при розгляді справи. В адміністративному процесі, на відміну від суто змагального процесу, де суд оперує виключно тим, на що посилаються сторони, мають бути повністю встановлені обставини справи з метою ухвалення справедливого та об`єктивного рішення.
38. Принцип офіційності, зокрема, виявляється у тому, що суд визначає обставини, які необхідно встановити для вирішення спору; з`ясовує якими доказами сторони можуть обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо цих обставин; а у разі необхідності суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, доповнити чи пояснити певні обставини, а також надати суду додаткові докази.
39. Відповідно до частини четвертої статті 9 КАС України суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
40. Згідно з частиною другою статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
41. Одночасно колегія суддів звертає увагу, що встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
42. До повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об`єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.
43. Колегія суддів наголошує, що для повного, об`єктивного та всебічного з`ясування обставин справи суду необхідно надати належну правову оцінку кожному окремому доказу в їх сукупності, які містяться в матеріалах справи або витребовуються, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, з посиланням на це в мотивувальній частині свого рішення, враховуючи при цьому відповідні норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
44. Зазначені вище обставини свідчать про неповне з`ясування судом апеляційної інстанції обставин справи, що призвело до передчасних висновків судів щодо наявності підстав для відмови у задоволенні позову. З урахуванням неповного з`ясування судами попередніх інстанцій всіх обставин у справі, суд касаційної інстанції позбавлений можливості надати їм правову оцінку.
45. Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
46. Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
47. Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
48. У справі "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89) ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно статті 6 Конвенції рішення судів достатнім чином містять мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (рішення у справі "Hirvisaari v. Finland", заява № 49684/99; пункт 30).
49. У справі "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58) зазначено, що призначення обґрунтованого рішення полягає у тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією (рішення у справі "Hirvisaari v. Finland", заява № 49684/99, пункт 30).
50. У пункті 31 рішення у справі "Волошин проти України" (№ 15853/08) та пункті 22 рішення у справі "Бацаніна проти Росії" (№ 3932/02) зазначено, що принцип рівності сторін вимагає "справедливого балансу між сторонами" і кожній стороні має бути надано відповідну можливість для представлення своєї справи в умовах, що не ставлять її у суттєво невигідне становище порівняно з її.
51. У пункті 25 рішення у справі "Проніна проти України" (№ 63566/00), пункті 13 рішення у справі "Петриченко проти України" (№ 2586/07) та пункті 280 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Нечипорук і Йонкало проти України" (№ 42310/04) була висловлена позиція, згідно з якою Суд зобов`язаний оцінити кожен специфічний, доречний та важливий аргумент, а інакше він не виконує свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції.
52. З огляду на викладене, відповідно до положень статті 353 КАС України, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваних рішень судів з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
53. Оскільки колегія суддів направляє справу на новий розгляд до суду першої інстанції, то відповідно до статті 139 КАС України судові витрати новому розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 356, 359 КАС України, Верховний Суд