ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 травня 2021 року
м. Київ
справа № 806/1291/14
адміністративне провадження № К/9901/27220/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Гончарової І.А.,
суддів: Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
здійснивши попередній розгляд касаційної скарги Головного управління Державної податкової служби у Житомирській області
на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 14 липня 2016 року (головуючий суддя - Семенюк М.М.)
та постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2016 року (колегія суддів: головуючий суддя - Котік Т.С., судді - Жизневська А.В., Охрімчук І.Г.)
у справі №806/1291/14
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фабрика КЛАСУМ"
до Головного управління Державної податкової служби у Житомирській області
про визнання дій неправомірними, визнання нечинними та скасування податкових повідомлень - рішень,
ВСТАНОВИВ:
У березні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Фабрика КЛАСУМ" (далі - позивач, платник, Товариство, ТОВ "Фабрика КЛАСУМ") звернулося до Житомирського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Житомирської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області, правонаступником якої є Головне управління Державної податкової служби у Житомирській області
(далі - відповідач, контролюючий орган, Житомирська ОДПІ), в якому просило:
- визнати неправомірними дії Житомирської ОДПІ щодо прийняття податкових повідомлень - рішень від 25.10.2013 №0001882201, №0001892201, №0001902201 та від 08.01.2014 №0000022201, №0000032201;
- визнати нечинними та скасувати незаконні податкові повідомлення-рішення Житомирської ОДПІ від 25 жовтня 2013 року:
№ 0001882201 про збільшення грошового зобов`язання з податку на прибуток на загальну суму 602732,00 грн, у тому числі 484709,00 грн за основним платежем та 118023,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями;
№ 0001892201 про зменшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за ІІ-IV квартали 2011 року в розмірі 7365552,00 грн;
№ 0001902201 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 114275,00 грн, у тому числі 91420,00 грн за основним платежем та 22855,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями;
- визнати нечинними та скасувати незаконні податкові повідомлення-рішення Житомирської ОДПІ від 08 січня 2014 року:
№ 0000022201 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 505791,00 грн, у тому числі 337194,00 грн за основним платежем та 168597,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями;
№ 0000032201 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 137130,00 грн, у тому числі 91420,00 грн за основним платежем та 45710,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями;
№ 0000012201 про зменшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за ІІ-IV квартали 2011 року в розмірі 418346,00 грн.
На обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив про правомірність формування Товариством даних податкового обліку у періоді, що перевірявся, та безпідставність викладених в акті перевірки висновків про порушення платником вимог податкового законодавства.
Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2014 року, адміністративний позов задоволено частково:
- визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Житомирської ОДПІ від 08 січня 2014 року № 0000022201, № 0000032201 та № 0000012201. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 29 березня 2016 року касаційну скаргу Житомирської ОДПІ задоволено частково, ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2014 року та постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2014 року скасовано в частині визнання нечинними та скасування податкових повідомлень - рішень Житомирської ОДПІ від 08.01.2014 №0000022201, №0000032201 та №0000012201 та направлено справу в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції. В іншій частині судові рішення залишено без змін. Скасовуючи в частині рішення судів попередніх інстанцій та направляючи справу в цій частині на новий розгляд, суд касаційної інстанції зазначив, що судам необхідно дослідити, чи підтверджується первинними бухгалтерськими документами реальність здійснення господарських операцій між позивачем і ТОВ "Асті-Ко", МПП "К.В.Ком", ТОВ "Медіа-Трейд", ТОВ "Реванш", ТОВ "САВ-Транс", ФОП ОСОБА_1, ТПП м. Вінниця, ТОВ "МК Медіа", ТОВ "Медіа Дім "Ріа", ТОВ "Інформаційне агентство "Мир Квартир" та ТОВ "Кристал" у спірному періоді. Встановити, чи спричинили такі операції реальні зміни в майновому стані платника податків. Вищий адміністративний суд України вказав, що судами попередніх інстанцій не досліджено договорів та обставин, що підтверджують або спростовують реальність здійснення господарських операцій між позивачем та вказаними вище контрагентами, а саме: можливостей останніх щодо виконання укладених з позивачем договорів, зокрема, наявності технічних та технологічних можливостей, питання щодо фактичної сплати позивачем податку на додану вартість в ціні придбаного товару (робіт, послуг), не досліджено рух активів у процесі здійснення господарських операцій між позивачем та зазначеними контрагентами. Вищий адміністративний суд України також зазначив, що судам необхідно було дослідити договори щодо збільшення строків позовної давності для вирішення питання щодо наявності на момент проведення перевірки у позивача безповоротної фінансової допомоги по заборгованості ТОВ "Фабрика Класум" перед ТОВ "Класичні сучасні меблі" та ТОВ "Інтерсталь". Також судам необхідно дослідити порядок формування ТОВ "Фабрика Класум" суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за ІІ-IV квартали 2011 року в розмірі 418346,00 грн в розрізі із дослідженням первинних документів позивача.
За результатами нового розгляду справи, постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 14 липня 2016 року позов задоволено частково: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Житомирської ОДПІ від 08.01.2014 року: № 0000032201 в частині збільшення Товариству суми грошового зобов`язання за основним платежем - 87946,00 грн, за штрафними санкціями - 43973,00 грн; № 0000022201 в частині збільшення позивачу суми грошового зобов`язання за основним платежем - 261592,00 грн, за штрафними санкціями - 130796,00 грн; № 0000012201 в частині зменшення платнику суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на 379469,00 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що надані платником первинні документи підтверджують правомірність формування Товариством даних податкового обліку за результатами господарських відносин з ТОВ "Асті-Ко", МПП "К.В.Ком", ТОВ "Медіа-Трейд", ТОВ "Реванш", ТОВ "САВ-Транс", ПП ОСОБА_1 у періоді, що перевірявся, та протиправність викладених в акті перевірки висновків в цій частині. Суд першої інстанції вказав про безпідставність тверджень контролюючого органу про неправомірність формування Товариством даних податкового обліку на підставі податкової накладної від 10.10.2011 №9, виписаної ТОВ "Кристал", з посиланням на те, що остання оформлена неналежним чином, оскільки вищевикладене спростовується наявними у матеріалах справи доказами. Також Житомирських окружний адміністративний суд зазначив, що заборгованість Товариства перед ТОВ "Класичні і сучасні меблі" у розмірі 330646,17 грн не є такою, що не стягнута після закінчення строку позовної давності (безповоротною фінансовою допомогою), а тому відсутні правові підстави для віднесення зазначеної суми заборгованості до складну інших доходів Товариства. Натомість Житомирський окружний адміністративний суд зазначив про обґрунтованість доводів контролюючого органу про відсутність фактичного здійснення господарської діяльності між позивачем та Вінницькою торгово-промисловою палатою, ТОВ "МК Медіа", ТОВ "Медіо Дім "РІА" та ТОВ ІА "Мир квартир" у спірному періоді. Вказав, що борг Товариства перед ТОВ "Інтерстиль" у розмірі 95677,00 грн є безповоротною фінансовою допомогою щодо якої минув строку позовної давності, а тому платник зобов`язаний був віднести зазначену суму заборгованості до складу інших доходів. Крім того, суд першої інстанції дійшов висновку по безпідставність віднесення позивачем до складу інших витрат 551710,00 грн.
Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2016 року апеляційну скаргу Житомирської ОДПІ залишено без задоволення. Апеляційну скаргу Товариства задоволено частково.
Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 14 липня 2016 року скасовано в частині відмови в задоволенні позову про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000012201 від 08.01.2014 щодо зменшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на 243769,00 грн та прийнято в цій частині нову постанову, якою задоволено ці позовні вимоги: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000012201 від 08.01.2014 в частині зменшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на 243769,00 грн. В іншій частині постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 14 липня 2016 року залишено без змін.
Скасовуючи частково рішення суду першої інстанції та задовольняючи в цій частині позовні вимоги, Житомирський апеляційний адміністративний суд зазначив про помилковість висновків суду першої інстанції про безпідставність віднесення Товариством до складу інших витрат амортизації податкової різниці у сумі 551710,00 грн.
Не погодившись із зазначеними рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на помилкове застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просив їх скасувати в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. На обґрунтування вимог касаційної скарги зазначає, що судом першої інстанції було надано належну правову оцінку висновкам контролюючого органу щодо безпідставного віднесення позивачем до інших витрат амортизації податкової різниці у розмірі 551710,00 грн. Вказав про відсутність фактичного здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ "Асті-Ко", МПП "К.В.Ком", ТОВ "Медіа-Трейд", ТОВ "Реванш", ТОВ "САВ-Транс" та ПП ОСОБА_1 у періоді, що перевірявся, а також протиправність формування Товариством даних податкового обліку на підставі податкової накладної від 10.10.2011 №9, виписаної ТОВ "Кристал".
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16 січня 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача.
06 лютого 2017 року від позивача надійшли заперечення на касаційну скаргу, в яких Товариство зазначає про законність і обґрунтованість рішень судів попередніх інстанцій та безпідставність доводів, викладених у касаційній скарзі.
Рішення судів попередніх інстанцій в частині відмови у задоволенні позовних вимог сторонами не оскаржуються, а тому не є предметом касаційного розгляду справи.
Підпунктом 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України, в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року) передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
28 лютого 2018 року касаційну скаргу передано до Верховного Суду в порядку, передбаченому Розділом VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 03.10.2017).
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, посадовими особами відповідача проведено виїзну планову документальну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2011 по 31.12 2012, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011 по 31.12.2012, за результатами якої складено акт від 07.10.2013 № 1051/22-01/31106292 (далі - Акт перевірки).
Як вбачається з Акта перевірки, контролюючий орган дійшов висновку про порушення Товариством вимог:
- підпунктів 14.1.225, 14.1.257 пункту 14.1 статті 14, пункту 44.1 статті 44, підпунктів 135.5.4, 135.5.5 пункту 135.5 статті 135, підпункту 138.1.1, пункту 138.1, пунктів 138.2, 138.5, 138.8,138.10 статті138, підпунктів 139.1.9, 139.1.12 пункту 139.1 статті 139, підпункту 140.1.2 пункту 140.1 статті 140, статті 144, пункту 146.12 статті 146, пункту 150.1 статті 150, пункту 6 підрозділу 4 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України, в результаті чого Товариством занижено податок на прибуток на загальну суму 491017,00 грн, зокрема, за ІІ-IV квартали 2011 року на 12618,00 грн, І квартал 2012 року на 106480,00 грн, І півріччя 2012 року на 129768,00 грн, 9 місяців 2010 року в сумі 258006,00 грн, 2012 рік в сумі 478399,00 грн та зменшено від`ємне значення об`єкта оподаткування в сумі 736552,00 грн за ІІ-IV квартали 2011 року;
- пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198, пунктів 201.1, 201.4, 201.6, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього в сумі 92754,00 грн, зокрема, за жовтень 2011 року - 5795,00 грн, листопад 2011 року - 20143,00 грн, грудень 2011 року - 15150,00 грн, січень 2012 року - 740,00 грн, лютий 2012 року - 4040,00 грн, березень 2012 року - 7326,00 грн, квітень 2012 року - 4340,00 грн, травень 2012 року - 3994,10 грн, червень 2012 року - 5359,00 грн, липень 2012 року - 4657,00 грн, серпень 2012 року - 4048,00 грн, вересень 2012 року - 4055,00 грн, жовтень 2012 року - 5970,00 грн, листопад 2012 року - 5263,00 грн, грудень 2012 року - 1874,00 грн.
На підставі Акта перевірки, а також за результатами розгляду заперечень Товариства, 25.10.2013 відповідач прийняв податкові повідомлення-рішення:
- № 0001882201, яким Товариству збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 602732,00 грн, зокрема, за основним платежем - 484709,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 118023,00 грн;
- № 0001892201, яким платнику зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за ІІ-IV квартали 2011 року на 7365552,00 грн;
- № 0001902201, яким Товариству збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 114275,00 грн, зокрема, за основним платежем - 91420,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями - 22855,00 грн.
За результатами адміністративного оскарження зазначених податкових повідомлень-рішень рішенням Головного управління Міндоходів у Житомирській області (далі - ГУ Міндоходів у Житомирській області) № 14951/П-С/10-205 від 25.12.2013 податкові повідомлення - рішення скасовані в частині.
У подальшому, Житомирською ОДПІ прийнято податкові повідомлення - рішення від 08.01.2014:
- № 0000022201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 505791,00 грн, з яких за основним платежем - 337194,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями - 168597,00 грн;
- № 0000032201, яким платнику збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 137130,00 грн, зокрема, за основним платежем - 91420,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 45710,00 грн;
- № 0000012201, яким платнику зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за ІІ-IV квартали 2011 року на 418346,00 грн.
Вважаючи зазначені податкові повідомлення - рішення протиправними, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.
Спірні правовідносини регулюються Податковим кодексом України в редакції, що була чинною на момент їх виникнення.
Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Підунктом 14.1.27 пункту 14.1 статті 14статті 14 ПК України визначено, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).
Відповідно до пункту 138.1 статті 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5, 138.10-138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
Згідно з підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 ПК України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об`єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; витрати банківських установ, до яких відносяться: а) процентні витрати за кредитно-депозитними операціями, в тому числі за кореспондентськими рахунками та коштами до запитання, цінними паперами власного обігу; б) комісійні витрати, в тому числі за кредитно-депозитними операціями, розрахунково-касове обслуговування, інкасацію та перевезення цінностей, операціями з цінними паперами, операціями на валютному ринку, операціями з довірчого управління; в) від`ємний результат (збиток) від операцій з купівлі/продажу іноземної валюти та банківських металів; г) від`ємне значення курсових різниць від переоцінки активів та зобов`язань у зв`язку зі зміною офіційного курсу національної валюти до іноземної валюти відповідно до підпункту 153.1.3 пункту 153.1 статті 153 цього Кодексу; ґ) суми страхових резервів, сформованих у порядку, передбаченому статтею 159 цього Кодексу; д) суми коштів (зборів), внесені до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб; е) витрати з придбання права вимоги на виконання зобов`язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги (факторинг); є) витрати, пов`язані з реалізацією заставленого майна; ж) інші витрати, прямо пов`язані зі здійсненням банківських операцій та наданням банківських послуг; з) інші витрати, передбачені цим розділом.
Собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов`язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; вартості придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну) (пункту 138.8 статті 138 ПК України).
Підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України встановлено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Пунктом 198.1 статті 198 ПК України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (пункт 198.6 статті 198 ПК України).
Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту та витрат мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту та витрат наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.
Таким чином, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.
При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні врахувати, що відповідно до вимог статті 71 КАС України, (тут і далі у редакції чинній на час вирішення спору), обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.
У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податкового кредиту та витрат, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статті 72 цього Кодексу.
Згідно зі статті 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем (Покупець) та ТОВ "Асті-Ко" (Постачальник) було укладено договір від 01.08.2011 № 01/08-1. Згідно з умовами зазначеного договору Покупець придбав в Постачальника дошки, пиломатеріали, шпон на загальну суму 41250,00 грн.
На підтвердження фактичного виконання умов зазначеного договору, позивач надав копії видаткових накладних, податкових накладних, платіжних доручень.
Також, у спірному періоді позивач мав господарські відносини із МПП "К.В.Ком".
Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, Товариство придбало у МПП "К.В.Ком" шпон на загальну суму 32274,74 грн.
На підтвердження фактичного здійснення господарських операцій позивач надав копії видаткових накладних, податкових накладних, платіжних доручень.
Поставка товару від ТОВ "Асті-Ко" та МПП "К.В.Ком" з м. Києва на адресу позивача (с. Тетерівка Житомирського району) здійснювалася власним транспортом Товариства, на підтвердження чого позивач надав копії свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів.
Також між позивачем (Замовник) та ТОВ "Реванш" (Виконавець) укладено договір про перевезення вантажів від 01.02.2011 та від 01.02.2012, за умовами якого Виконавець надає Замовнику автомобіль, придатний для перевезення лісу-кругляка. Автомобіль має бути у належному стані (мати пристрої для перевезення лісу-кругляка, пальне і т.д.). Виконавець має забезпечувати перевезення лісу-кругляка відповідно до заявки Замовника.
На підтвердження фактичного виконання умов зазначеного договору позивач надав копії податкових накладних, актів здачі - прийняття робіт, товарно-транспортних накладних. Надані платником первинні документи містять усю необхідну інформацію щодо характеру наданих послуг, його вартості, кілометражу перевезення та вантажу.
Крім того, 01.04.2011 між ТОВ "Фабрика КЛАСУМ" (Замовник) та ТОВ "САВ-Транс" (Перевізник), а також 01.01.2012 між позивачем (Замовник) та ФОП ОСОБА_1 (Перевізник) укладено договори перевезення пасажирів автомобільним транспортом за маршрутом м. Житомир - с. Тетерівка - м. Житомир.
На підтвердження фактичного виконання умов зазначеного договору, позивач надав копії актів виконаних робіт та податкових накладних, з яких, зокрема, вбачається, що послуги з перевезення пасажирів за вказаним маршрутом у жовтні-грудні 2011 року надавло ТОВ "САВ-Транс", а в січні-грудні 2012 року - ФОП ОСОБА_1 .
Суди попередніх інстанцій встановили, що отримання Товариством від ТОВ "Реванш", ТОВ "САВ-Транс", ПП ОСОБА_1 послуг за вказаними вище договорами безпосередньо пов`язано з господарською діяльністю платника, оскільки у позивача відсутні необхідні транспортні засоби для самостійного перевезення придбаного лісу-кругляку, якій позивач використовує у виробництві, а також перевезення пасажирів (робітників платника) з м. Житомира до місця роботи в с. Тетерівка та назад.
Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про правомірність формування товариством податкового кредиту та витрат за результатами господарських відносин із вказаними контрагентами.
Суд касаційної інстанції вважає безпідставними посилання контролюючого органу інформацію, отриману від інших податкових органів, зокрема, акти ДПІ у Печерському районі м. Києва № 3699/22-9/37317518 від 12.09.2012 щодо документального підтвердження господарських відносин ТОВ "Асті-Ко" з контрагентами за період з 01.01.2012 по 31.01.2012, та № 469/2220/25291027 від 26.07.2012 щодо документального підтвердження господарських відносин МПП "К.В.Ком" з контрагентами за березень 2012 року, оскільки остання носить лише інформаційний характер.
Також колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується з висновками контролюючого органу, що податкова накладна від 10.10.2011 № 9, виписана TОB "Кристал", оформлена неналежними чином, оскільки такі твердження відповідача спростовуються оригіналом накладної, що наявна у матеріалах справи.
Пунктом 6 підрозділу 4 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України встановлено:
"Для визначення переліку об`єктів основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів за групами відповідно до пункту 145.1 статті 145 цього Кодексу з метою нарахування амортизації з дати набрання чинності розділом III цього Кодексу застосовуються дані інвентаризації, проведеної за станом на 1 квітня 2011 року.
Вартість, яка амортизується, по кожному об`єкту основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів визначається як первісна (переоцінена) з урахуванням капіталізованих витрат на модернізацію, модифікацію, добудову, дообладнання, реконструкції тощо, а також суми накопиченої амортизації за даними бухгалтерського обліку на дату набрання чинності розділом III цього Кодексу.
Норми цього підпункту поширюються також на платників податку у разі їх переходу із спрощеної системи оподаткування на загальну.
До переоціненої вартості основних засобів не включається сума дооцінки основних засобів, що проведена після 1 січня 2010 року.
Якщо загальна вартість усіх груп основних засобів за даними бухгалтерського обліку менша, ніж загальна вартість усіх груп основних фондів за даними податкового обліку на дату набрання чинності розділом III цього Кодексу, то тимчасова податкова різниця, яка виникає в результаті такого порівняння, амортизується як окремий об`єкт із застосуванням прямолінійного методу протягом трьох років.
Строк корисного використання об`єктів основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів для нарахування амортизації з дати набрання чинності розділом III цього Кодексу визначається платником податку самостійно з урахуванням дати введення їх в експлуатацію, але не менше мінімально допустимих строків корисного використання, визначених пунктом 145.1 статті 145 цього Кодексу.
Первісна вартість основних засобів не збільшується на вартість придбання або поліпшення після дати набрання чинності розділом III цього Кодексу в частині витрат, віднесених на збільшення балансової вартості об`єктів до такої дати".
Як вірно встановлено судом апеляційної інстанції та не спростовано відповідачем, підставою для неправильного розрахунку тимчасової податкової різниці слугували допущені контролюючим органом у "Розрахунку тимчасової податкової різниці по ТОВ "Фабрика КЛАСУМ" суперечності, зокрема невідповідності зазначених у ньому сум, що призвело до помилкових висновків про протиправність віднесення Товариством до складу інших витрат амортизації податкової різниці у сумі 551710,00 грн.
Враховуючи вищевикладене, а також те, що скаржником у касаційній скарзі не наведено належних доводів помилковості такого висновку суду апеляційної інстанції, Суд не вбачає правових підстав для скасування рішення суду апеляційної інстанції в цій частині.
Відповідно до підпункту 14.1.257 пункту 141 статті 14 ПК України безповоротна фінансова допомога - це сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності.
Підпунктом 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 ПК України встановлено, що інші доходи включають, зокрема, вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.
Крім того, Верховний Суд звертає увагу на те, що касаційна скарга відповідача не містить жодних інших доводів, крім тих, яким надавалася належна правова оцінка судами попередніх інстанцій, зокрема про те, що заборгованість Товариства перед ТОВ "Класичні і сучасні меблі" у розмірі 330646,17 грн не є такою, щодо якої минув строк позовної давності, тобто безповоротною фінансовою допомогою, за таких обставин суд касаційної інстанції не вбачає правових підстав для скасування рішень судів попередніх інстанцій в цій частині.
Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Відповідно до частини третьої статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Розглянувши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та здійснивши системний аналіз долучених до справи доказів, проаналізувавши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм законодавства, колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій, а тому касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.
Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 343, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України,