ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 травня 2021 року
м. Київ
справа № 819/357/16
адміністративне провадження № К/9901/31859/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Гончарової І.А.,
суддів: Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Тернопільської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області
на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 12 травня 2017 року (головуючий суддя - Шульгач М.П.)
та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 серпня 2017 року (колегія суддів: головуючий суддя - Большакова О.О., судді - Коваль Р.Й., Гудим Л.Я.)
у справі №816/357/16
за позовом Публічного акціонерного товариства "Тернопільський радіозавод "Оріон"
до Тернопільської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення № 0000042201 від 04.01.2016,
ВСТАНОВИВ:
У березні 2016 року Публічне акціонерне товариство "Тернопільський радіозавод "Оріон" (далі - позивач, платник, Товариство, ПАТ "Тернопільський радіозавод "Оріон") звернулося до Тернопільського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Тернопільської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області (далі - відповідач, контролюючий орган, Тернопільська ОДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення № 0000042201 від 04.01.2016.
На обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив про правомірність формування Товариством даних податкового обліку за результатами господарських відносин із Підприємством об`єднання громадян "Брендоборонмаркет" Громадської організації "Комітет з питань протидії корупції та організованій злочинності", ТОВ "Платан - Україна", ТОВ "Рекома", ПМП "Еканр" у періоді, що перевірявся, та безпідставність викладених а акті перевірки висновків контролюючого органу про порушення Товариством вимог податкового законодавства.
Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 15 червня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2016 року, адміністративний позов задоволено частково:
- визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Тернопільської ОДПІ від 04.01.2016 № 0000042201 в частині 361534,82 грн;
- стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Тернопільської ОДПІ на користь Товариства судовий збір в сумі 4886,00 грн. В решті позовних вимог відмовлено.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що надані платником первинні документи підтверджують фактичне здійснення господарської діяльності між позивачем та ТОВ "Платан - Україна", ТОВ "Рекома" у періоді, що перевірявся. Вказали, що наведені контролюючим органом на обґрунтування своєї правової позиції доводи не є достатньо вагомими, чіткими та не підтверджені належними доказами. При цьому, суди попередніх інстанцій вказали про протиправність формування платником податкового кредиту за результатами господарських операцій із ПМП "Еканр", Підприємством об`єднання громадян "Брендоборонмаркет" Громадської організації "Комітет з питань протидії корупції та організованій злочинності", оскільки виписані зазначеними контрагентами податкові накладні оформлені з порушенням вимог податкового законодавства, зокрема, вимог пункту 187.1 статті 187, пунктів 198.1, 198.2 статті 198, пунктів 201.1, 201.4, 201.7 статті 201 Податкового кодексу України.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 28 лютого 2017 року касаційні скарги ПАТ "Тернопільський радіозавод "Оріон" та Тернопільської ОДПІ задоволено частково, постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 15 червня 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2016 року скасовано в частині відмови у задоволенні позову про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення №0000042201 від 04.01.2016 на суму 289928,93 грн, а справу у цій частині направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. В іншій частині судові рішення залишено без змін.
Скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій в частині відмови у задоволенні позовних вимог та направляючи справу в цій частині до суду першої інстанції на новий судовий розгляд, Вищий адміністративний суд України зазначив, що суди попередніх інстанцій не надали належної правової оцінки вказаному епізоду, обмежилися при цьому лише доводами про те, що позивач порушив вимоги пункту 187.1 статті 187, пунктів 198.1, 198.2 статті 198, пунктів 201.1, 201.4, 201.7 статті 201 Податкового кодексу України, вказавши, що податкові накладні оформленні не на повну суму податкових зобов`язань продавця, з урахуванням дати виникнення податкових зобов`язань. Суд касаційної інстанції зазначив, що для правильного вирішення справи судам попередніх інстанцій слід дослідити правовий механізм регулювання спірних правовідносин з відповідним розмежуванням висновків щодо передумов та наслідків господарських операцій, з урахуванням необхідності встановлення власне сутності юридичних фактів, що складають зміст досліджуваних правовідносин у справі. Вищий адміністративний суд України наголосив на наявності у суду обов`язку надавати відповідь на кожен із специфічних, доречних та важливих доводів сторін, а також встановлення і надання вичерпної оцінки фактичним обставинам справи.
Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 12 травня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 серпня 2017 року позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Тернопільської ОДПІ від від 04.01.2016 № 0000042201 на суму 289928,93 грн, з них 231943,14 грн основного платежу та 57985,79 грн штрафних фінансових санкцій.
Не погодившись із зазначеними рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, а якій, посилаючись на помилкове застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права просив їх скасувати в частині задоволених позовних вимог та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити в повному обсязі. На обґрунтування вимог касаційної скарги зазначає, що суди попередніх інстанцій не виконали вказівок Вищого адміністративного суду України, викладених в ухвалі від 28 лютого 2017 року, зокрема не надали належної правової оцінки спірному епізоду. Контролюючий орган наголосив на тому, що дата податкової накладної є не лише загальнообов`язковим реквізитом податкової накладної, а і датою виникнення у платника податку права на податковий кредит. Відповідач зазначив, що збільшенню позивачу грошового зобов`язання з ПДВ слугувало віднесення платником до податкового кредиту сум ПДВ по податковим накладним, що не оформлені належним чином.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою платника.
Від позивача відзиву на касаційну скаргу не надійшло, що не перешкоджає розгляду справи.
Підпунктом 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України, в редакції, що діє з 15.12.2017) передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
01 березня 2018 року касаційну скаргу передано до Верховного Суду в порядку, передбаченому Розділом VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 03.10.2017).
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що посадовими особами відповідача проведено документальну позапланову перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині правильності нарахування та повноти сплати до бюджету податку на додану вартість за наслідками здійснення операцій з Підприємством об`єднання громадян "Брендоборонмаркет" Громадської організації "Комітет з питань протидії корупції та організованій злочинності" за період з 01.10.2014 по 31.12.2014, з 01.02.2015 по 28.02.2015 та з 01.04.2015 по 31.05.2015, з ТОВ "Платан-Україна" за період з 01.06.2015 по 30.06.2015, з ТОВ "Рекома" та ПМП "Екран" за період з 01.07.2015 по 31.07.2015, за результатами якої складено акт від 21.12.2015 №7120/22-02/22607719 (далі - Акт перевірки).
За результатами перевірки контролюючий орган дійшов висновку про порушення Товариством вимог пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, абзацу 14 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість на загальну суму 521171 грн, зокрема, за жовтень 2014 року - 116888,00 грн, за листопад 2014 року - 14597,00 грн, за грудень 2014 року - 167663,00 грн, за лютий 2015 року - 29413,00 грн, за травень 2015 року - 36393,00 грн, за червень 2015 року - 71536,00 грн, за липень 2015 року - 84681,00 грн.
На підставі Акта перевірки відповідач прийняв податкове повідомлення - рішення від 04.01.2016 № 0000042201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість із вироблених в України товарів на загальну суму 651463,75 грн, з яких за основним платежем - 521171,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями - 130292,75 грн.
Контролюючий орган дійшов висновку, зокрема, про протиправність формування Товариством податкового кредиту у розмірі 231943,14 грн на підставі податкових накладних, а саме: № 3 від 06.07.201 та № 6 від 16.07.2015, сформованих (виписаних) ПМП "Екран" на адресу Товариства, а також №2 від 02.10.2014, №65 від 21.10.2014, №100 від 31.10.2014, №96 від 29.12.2014, №13 від 05.02.2015, №11 від 04.04.2015, №29 від 16.04.2015, №33 від 21.04.2015, №47 від 24.04.2015, №45 від 24.04.2015, №48 від 24.04.2015, №61 від 28.04.2015, №62 від 28.04.2015, №63 від 28.04.2015, №64 від 28.04.2015, №65 від 28.04.2015, №9 від 14.05.2015, №13 від 19.05.2015, №12 від 19.05.2015, №14 від 19.05.2015, №16 від 19.05.2015, №23 від 25.05.2015, №43 від 28.05.2015, №44 від 28.05.2015, сформованих (виписаних) Підприємством об`єднання громадян "Брендоборонмаркет" Громадської організації "Комітет з питань протидії корупції та організованій злочинності".
Предметом касаційного розгляду справи є правомірність податкового повідомлення - рішення від 04.01.2016 № 0000042201 в частині збільшення Товариству суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість із вироблених в України товарів на 361534,82 грн.
Відповідно до 159 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України, в редакції, що діяла до 15.12.2015) судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вищенаведені вимоги кореспондуються з приписами статті 242 КАС України (в редакції, що діє з 15.12.2015).
На думку колегії суддів, оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій зазначеним вимогам не відповідають, виходячи з наступного.
Спірні правовідносини регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України).
ПК України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України встановлено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Відповідно до пункту 187.1 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Пунктами 198.1, 198.2 статті 198 ПК України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6 статті 198 ПК України).
Пунктом 201.1 статті 201 ПК України встановлено, що платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов`язковим.
У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору;і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).
Відповідно до пункту 201.2 статті 201 ПК України форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Згідно з пунктами 201.4, 201.6, 201.7 статті 201 ПК України податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов`язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.
Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов`язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.
Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що оскільки заборгованість Товариства перед ПМП "Екран" та Підприємством об`єднання громадян "Брендоборонмаркет" Громадської організації "Комітет з питань протидії корупції та організованій злочинності" за податковими накладними, виписаними зазначеними контрагентами, зокрема, № 3 від 06.07.201 та № 6 від 16.07.2015 (виписані ПМП "Екран") та №2 від 02.10.2014, №65 від 21.10.2014, №100 від 31.10.2014, №96 від 29.12.2014, №13 від 05.02.2015, №11 від 04.04.2015, №29 від 16.04.2015, №33 від 21.04.2015, №47 від 24.04.2015, №45 від 24.04.2015, №48 від 24.04.2015, №61 від 28.04.2015, №62 від 28.04.2015, №63 від 28.04.2015, №64 від 28.04.2015, №65 від 28.04.2015, №9 від 14.05.2015, №13 від 19.05.2015, №12 від 19.05.2015, №14 від 19.05.2015, №16 від 19.05.2015, №23 від 25.05.2015, №43 від 28.05.2015, №44 від 28.05.2015 (виписані Підприємством об`єднання громадян "Брендоборонмаркет" Громадської організації "Комітет з питань протидії корупції та організованій злочинності") відсутня, контролюючи орган дійшов безпідставного висновку про завищення платником податкового кредиту з ПДВ на 361534,82 грн.
Верховний Суд вважає такі висновки судів попередніх інстанцій передчасними, виходячи з наступного.
Для цілей податкового обліку беруться до уваги насамперед економічні наслідки, створені господарськими операціями, а не особливості оформлення відповідних операцій, а тому до спірних правовідносин підлягає застосуванню підхід "превалювання суті над формою" та з`ясування справжньої сутності правовідносин, дослідження фактичних відносини, що існували.
Зі змісту вищенаведених положень ПК України вбачається, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку.
Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.
Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.
Таким чином, вирішальною ознакою для з`ясування правомірності формування Товариством податкового кредиту є з`ясування обставин щодо фактичного вчинення позивачем відповідних господарських операцій з метою їх подальшого використання у своїй господарській діяльності.
Скасовуючи в частині рішення судів попередніх інстанцій і направляючи справу у цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції, Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 28 лютого 2017 року зазначив, що суди попередніх інстанцій не надали належної правової оцінки зазначеному епізоду. Суд касаційної інстанції вказав, що суди обмежилися доводами про порушення Товариством вимог пункту 187.1 статті 187, пунктів 198.1, 198.2 статті 198, пунктів 201.1, 201.4, 201.7 статті 201 ПК України, при цьому не зробили жодних висновків щодо передумов та наслідків спірних господарських операцій, що складають зміст досліджуваних правовідносин у справі.
Під час нового розгляду справи судами попередніх інстанцій не виконано вимог ухвали Вищого адміністративного суду України, а саме всупереч вказівок суду касаційної інстанції не з`ясовано суть господарських операцій між позивачем та ПМП "Екран", Підприємством об`єднання громадян "Брендоборонмаркет" Громадської організації "Комітет з питань протидії корупції та організованій злочинності", за результатами виконання яких і були складені спірні податкові накладні. Не встановлено, які договори укладалися між позивачем і вказаними контрагентами, чи фактично вони виконувалися та чи були пов`язані з господарською діяльність платника.
Вищевикладені обставини є вирішальними, для з`ясування правомірності формування Товариством податкового кредиту.
За таких обставин колегія суддів Касаційного адміністративного суду дійшла висновку, що внаслідок неповного з`ясування обставин справи суди попередніх інстанцій дійшли передчасного висновку, не забезпечили повного і всебічно з`ясування обставин в адміністративній справі, не вжили визначених законом заходів, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю і передати справу на новий розгляд.
Частиною першою статті 353 КАС України обумовлено, що підставою для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.
Під час нового розгляду справи судам необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити обставини справи, належним чином їх оцінити, перевірити, якими доказами вони підтверджуються, надати належну правову оцінку кожному окремому доказу та їх сукупності, які містяться в матеріалах справи або витребовуються, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, з посиланням на це в мотивувальній частині свого рішення, виконати вказівки Вищого адміністративного суду України, зазначені в ухвалі від 28 лютого 2017 року, і в залежності від встановленого правильно застосувати норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, прийняти законне і обґрунтоване рішення.
У зв`язку з вищенаведеним, колегія суддів суду касаційної інстанції вважає, що суди попередніх інстанцій допустили порушення норм процесуального права, не встановили при цьому фактичні обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, що є підставою для часткового задоволення касаційної скарги, скасування рішень судів попередніх інстанцій та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,