ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 травня 2021 року
м. Київ
справа № 804/6618/16
адміністративне провадження № К/9901/31992/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Гончарової І.А.,
суддів: Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області
на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2016 року (головуючий суддя - Царікова О.В.)
та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2017 року (колегія суддів: головуючий суддя - Олефіренко Н.А., судді - Білак С.В., Шальєва В.А.)
у справі №804/6618/16
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮНІЛАЙФ.ПВ"
до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,
ВСТАНОВИВ:
У жовтні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ЮНІЛАЙФ.ПВ" (далі - позивач, платник, Товариство, ТОВ "ЮНІЛАЙФ.ПВ") звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області (далі - відповідач, контролюючий орган, ГУ ДФС у Дніпропетровській області), в якому просило:
- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 08.09.2016 №0006021407 та №0006001407;
- визнати протиправною бездіяльність ГУ ДФС у Дніпропетровській області щодо невідображення в акті перевірки невикористаного ТОВ "ЮНІЛАЙФ.ПВ" податкового кредиту за 2014 рік на загальну суму 269268,00 грн.
На обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив про правомірність формування Товариством даних податкового обліку за результатами господарських відносин із ТОВ "ТД Білецьких", ТОВ "Палот Інжиніринг", ТОВ "Дніпро Мет Інвест" та ТОВ "ТД Норден Груп" у періоді, що перевірявся, натомість відповідач як суб`єкт владних повноважень не підтвердив правомірності викладених в акті перевірки висновків про порушення платником вимог податкового законодавства.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2016 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2017 року, адміністративний позов задоволено частково:
- визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 08.09.2016 №0006021407 та №0006001407;
- стягнуто з ГУ ДФС у Дніпропетровській області на користь ТОВ "Юнілайф.ПВ" судові витрати з оплати судового збору у розмірі 6689,23 грн. У задоволенні решти заявлених позовних вимог відмовлено повністю.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що надані платником первинні документи підтверджують правомірність формування Товариством даних податкового обліку за результатами господарських відносин із вказаними вище контрагентами. Суди вказали про законність формування Товариством податкового кредиту у розмірі 51058,00 грн та безпідставність висновків контролюючого органу про заниження позивачем податку на прибуток приватних підприємств на суму 345202,00 грн за результатами господарських відносин із ТОВ "ТД Білецьких", ТОВ "Палот Інжиніринг", ТОВ "Дніпро Мет Інвест", ТОВ "Норден Груп" у періоді, що перевірявся, та протиправність оскаржуваних податкових повідомлень - рішень контролюючого органу. При цьому суди дійшли висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльності ГУ ДФС у Дніпропетровській області щодо невідображення в акті перевірки невикористаного ТОВ "ЮНІЛАЙФ.ПВ" податкового кредиту за 2014 рік на загальну суму 269268,00 грн.
Не погодившись із зазначеними рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив їх скасувати в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. На обґрунтування вимог касаційної скарги зазначає, що господарська діяльність між позивачем та ТОВ "ТД Білецьких", ТОВ "Палот Інжиніринг", ТОВ "Дніпро Мет Інвест". та ТОВ "Норден Груп" у періоді, що перевірявся, фактично не здійснювалася. Укладені між позивачем та вказаними контрагентами у спірний період договори мали формальний характер, фактично не виконувалися, натомість були направлені на штучне формування податкового кредиту та витрат, мінімізацію податкових зобов`язань Товариства. Контролюючий орган посилається на те, що розрахунок між позивачем та ТОВ "ТД Білецьких" за договором поставки від 09.04.2013 №09/04-13, а також між Товариством та ТОВ "Палот Інжиніринг" за договором поставки від 08.01.2014 №08/01-14 фактично не проведений, оскільки на момент укладення договорів про відступлення права вимоги новий кредитор був ліквідований. Відповідач наголошує на тому, що згідно з відомостями бази ЄРПН неможливо прослідкувати походження придбаного позивачем товару, а також зазначає, що у контрагентів відсутні необхідні основні засоби та трудові ресурси для виконання умов спірних договорів.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 29 серпня 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача.
Від позивача відзиву на касаційну скаргу не надійшло, що не перешкоджає розгляду справи.
Підпунктом 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України, в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року) передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
02 березня 2018 року касаційну скаргу передано до Верховного Суду в порядку, передбаченому Розділом VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 03.10.2017).
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, посадовими особами відповідача проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2015, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2015, за результатами якої складено акт від 19.08.2016 №457/04-36-14-01/37252922 (далі - Акт перевірки).
Як вбачається з Акта перевірки, контролюючий орган дійшов висновку про порушення Товариством вимог:
- статей 134, 135, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження платником податку на прибуток, що підлягає сплаті в бюджет, на суму 311370,00 грн, у тому числі за 2013 рік - 89372,00 грн, за 2014 рік - 6795,00 грн, та за 2015 рік - 248563,00 грн;
- пунктів 198.1, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту на загальну суму 101626,00 грн, зокрема: за березень 2013 року на 9666,00 грн, за квітень 2013 року на 11289,00 грн, за травень 2013 року на 12879,00 грн, за червень 2013 року на 13404,00 грн, за липень 2013 року на 3030,00 грн, за серпень 2013 року на 9459,00 грн, за вересень 2013 року на 14192,00 грн, за жовтень 2013 року 9902,00 грн, за листопад 2013 року на 7550,00 грн, за грудень 2013 року на 7550,00 грн.
На підставі Акта перевірки відповідач прийняв податкові повідомлення - рішення від 08.09.2016:
- №0006021407, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 369361,75 грн, з яких за основним платежем - 345202,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями - 24159,75 грн;
- №0006001407, яким Товариству збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 76587,00 грн, з яких за основним платежем - 51058,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями - 25529,00 грн
Контролюючий орган дійшов висновку про відсутність фактичного здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ "ТД Білецьких", ТОВ "Палот Інжиніринг", ТОВ "Дніпро Мет Інвест" та ТОВ "Норден Груп" у періоді, що перевірявся.
Відповідно до статті 159 КАС України (в редакції, що діяла до 15.12.2015) судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вищенаведені вимоги кореспондуються з приписами статті 242 КАС України (в редакції, що діє з 15.12.2015).
На думку колегії суддів, оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій зазначеним вимогам не відповідають, виходячи з наступного.
Спірні правовідносини регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України) в редакції, що була чинною на момент їх виникнення.
ПК України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Згідно з підпунктом 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).
Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України у цьому розділі об`єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.
Пунктом 135.2 статті 135 ПК України встановлено, що доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Відповідно до пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Згідно з підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України (у редакції від 17.01.2015) встановлено, що Об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.
Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Пунктом 198.1 статті 198 ПК України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6 статті 198 ПК України).
Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту/витрат наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.
Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податків та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.
Отже, наслідки для податкового обліку створює фактичний рух активів за результатами здійснення господарських операцій, що є обов`язковою умовою для формування податкового кредиту та витрат, і вказана обставина є визначальною для дослідження судами під час вирішення цієї справи.
Таким чином, господарські операції для визначення податкового кредиту та витрат мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити, зокрема, наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податків в документах обліку.
При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні врахувати, що відповідно до вимог статті 71 КАС України, (у редакції, чинній на час вирішення спору), обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.
У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував суми податкового кредиту/витрат, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 71 КАС України (у редакції, чинній на час вирішення спору), згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
З матеріалів справи вбачається, що між позивачем (Покупець) та ТОВ "Дніпро Мет Інвест" (Продавець) укладено договір поставки від 01.03.2013 №01/03-13, за умовами якого Постачальник зобов`язується постачати Покупцю, а Покупець - приймати та оплачувати непродовольчі товари народного споживання, за замовленням Покупця. Пунктом 2.1 цього договору встановлено, що доставка товару здійснюється зі складу Продавця за рахунок та на склад Покупця, який знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Шутя, 3в.
На підтвердження фактичного виконання умов зазначених договорів позивач надав копії видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, податкових накладних, платіжного доручення, банківської виписки.
Також між позивачем (Покупець) та ТОВ "ТД Норден Груп" (Постачальник) укладено договір поставки від 02.12.2013 №02/12-1, за умовами якого Постачальник зобов`язується постачати Покупцю, а Покупець приймати та сплачувати непродовольчі товари за замовленням Покупця. Згідно з пунктом 2.1 договору доставка товару здійснюється зі складу Продавця за рахунок та на склад Покупця, який знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Шутя, 3в.
На підтвердження фактичного виконання умов зазначеного договору, позивач надав копії видаткових накладних, податкових накладних, товарно-транспортних накладних.
08.01.2014 між ТОВ "Юнілайф.ПВ" (Покупець) та ТОВ "Палот Інжиніринг" (Постачальник) укладено договір поставки №08/01-14, за умовами якого Постачальник зобов`язується постачати Покупцю, а Покупець - приймати та оплачувати непродовольчі товари за замовленням Покупця. Згідно з пунктом 2.1 договору доставка товару здійснюється зі складу Продавця за рахунок та на склад Покупця, який знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Шутя, 3в.
На підтвердження фактичного виконання умов зазначеного договору Товариство надано копії видаткових накладних, податкових накладних, товарно-транспортних накладних.
На підтвердження здійснення розрахунку за договором поставки від 08.01.2014 № 08/01-14 позивач надав договір про відступлення права вимоги від 28.09.2015 №2809/15, укладений між ТОВ "Палот Інжиніринг" (Первісний кредитор) та ТОВ "Вітрос" (Новий кредитор), за умовами якого Первісний кредитор за плату передає, а Новий кредитор приймає на себе право вимоги, що належить Первісному кредитору, і стає кредитором за договором купівлі - продажу №08/01-14 від 08.01.2014, укладеним між Первісним кредитором та Товариством.
Крім того, 09.04.2013 між ТОВ "ЮНІЛАЙФ.ПВ" (Покупець) та ТОВ "Торгівельний Дім Білецьких" (Постачальник) укладено договір поставки від 09.04.2013 №09/04-13, за умовами якого Постачальник зобов`язується постачати Покупцеві, а Покупець приймати та оплачувати непродовольчі товари за замовленням Покупця. Пунктом 2.1 цього договору визначено, що доставка товарів здійснюється зі складу Продавця та за рахунок та на склад Покупця, який знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Шутя, 3в.
На підтвердження фактичного виконання умов зазначеного договору позивач надав копії видаткових накладних, податкових накладних, товарно - транспортних накладних.
Також позивач на підтвердження здійснення розрахунку за договором поставки від 09.04.2013 №09/04-13 надав копію банківської виписки, згідно з якою позивач здійснив оплату на користь ТОВ "Торгівельний Дім Білецьких" за договором поставки від 09.04.2013 №09/04-13 на суму 24000,00 грн. Крім того, Товариство надало договір про відступлення права вимоги від 25.09.2015 №2509/15, укладений між ТОВ "Торгівельний Дім Білецьких" (Первісний кредитор) та ТОВ "Вітрос" (Новий кредитор), за умовами якого Первісний кредитор за плату передає, а Новий кредитор приймає на себе право вимоги, що належить Первісному кредиторові, і стає кредитором за договором купівлі-продажу №09/04-13 від 09.04.2013, укладеним між Первісним кредитором та Товариством.
Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що надані позивачем первинні документи підтверджують правомірність формування Товариством даних податкового обліку за результатами господарських відносин із вказаними вище контрагентами.
Верховний Суд вважає висновки судів попередніх інстанцій передчасними, виходячи з наступного.
Так, на обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник зазначає про відсутність фактичного здійснення розрахунку між позивачем та ТОВ "ТД Білецьких" за договором поставки від 09.04.2013 №09/04-13, а також між Товариством та ТОВ "Палот Інжиніринг" за договором поставки від 08.01.2014 №08/01-14, оскільки на момент укладення договорів про відступлення права вимоги контрагенти позивача - ТОВ "Палот Інжиніринг" та ТОВ "ТД Білецьких" були ліквідовані, зокрема, ТОВ "Палот Інжиніринг" згідно з ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 24 грудня 2014 року та ТОВ "ТД Білецьких" згідно з ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 05.02.2015 у справі №904/8843/14. Крім того, контролюючий орган зазначив про відсутність у контрагентів необхідних умов для здійснення господарської діяльності.
Суди попередніх інстанцій під час розгляду справи не надали належної правової оцінки доводам скаржника про відсутність фактичного здійснення розрахунку між позивачем та ТОВ "ТД Білецьких", ТОВ "Палот Інжиніринг" за договорами поставки від 09.04.2013 №09/04-13 та від 08.01.2014 №08/01-14. Не з`ясували, чи проводився розрахунок між позивачем та ТОВ "ТД Норден Груп" за договором поставки від 02.12.2013 №02/12-1, оскільки зі змісту рішень судів попередніх інстанцій вбачається, що первинні (розрахункові) документи, які б підтверджували здійснення сторонами розрахунку за цим договором, під час розгляду справи судами попередніх інстанцій не досліджувалися. Також суди не дослідили можливість здійснення контрагентами господарських операцій з урахуванням часу, місцезнаходження майна, обсягу матеріальних ресурсів, управлінського або технічного персоналу, виробничих активів тощо. Не встановили, чи наявні у контрагентів необхідні складські приміщення для тимчасового зберігання товару.
Вищевикладене, у своїй сукупності, ставить під сумнів фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та вказаними контрагентами у спірному періоді.
За таких обставин колегія суддів Касаційного адміністративного суду дійшла висновку, що внаслідок неповного з`ясування обставин справи суди попередніх інстанцій дійшли передчасного висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 08.09.2016 №0006021407 та №0006001407, не забезпечили повного і всебічного з`ясування обставин в адміністративній справі, не вжили визначених законом заходів, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю і передати справу на новий розгляд.
Частиною першою статті 353 КАС України обумовлено, що підставою для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.
Враховуючи вищевикладене, керуючись статями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,