ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 травня 2021 року
м. Київ
справа №805/588/17-а
адміністративне провадження №К/9901/32029/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Гончарової І.А.,
суддів: Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Волноваської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецької області
на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 30 травня 2017 року (головуючий суддя- Кірієнко В.О.)
та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 02 серпня 2017 року (колегія суддів: головуючий суддя - Блохін А.А., судді - Гаврищук Т.Г., Сухарьок М.Г.)
у справі № 805/588/17-а
за позовом Публічного акціонерного товариства "Донбасенерго" Старобешівської теплової електричної станції
до Волноваської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 24 жовтня 2016 року № 000373530, № 000374530, № 000375530, № 000376530, № 000377530,
ВСТАНОВИВ:
У січні 2017 року Публічне акціонерне товариство "Донбасенерго" Старобешівська теплова електрична станція (далі - позивач, платник, Товариство) звернулося до Донецького окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Волноваської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області (далі - відповідач, контролюючий орган, Волноваська ОДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 24 жовтня 2016 року № 000373530, № 000374530, № 000375530, № 000376530, № 000377530.
На обґрунтування своїх позовних вимог Товариство зазначило, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення прийняті відповідачем всупереч вимог Податкового кодексу України, Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" від 2 вересня 2014 року № 1669-VІІ, розпорядження Кабінету Міністрів України № 1053-р від 30 жовтня 2014 року "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція" та розпорядження Кабінету Міністрів України "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція" від 2 грудня 2015 року № 1275-р. Позивач зазначає, що в силу статей 6-7 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" звільнений від сплати за користування земельними ділянками державної або комунальної власності як такий, що зареєстрований та здійснює свою господарську діяльність у населеному пункті, на території якого здійснювалась антитерористична операція. Також вказує, що незважаючи на, що він звільнений від сплати за землю згідно з статтями 6-7 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", з метою уникнення нарахування штрафних санкцій, Товариство сплатило земельний податок, що підтверджується наявними у матеріалами справи доказами.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 30 травня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 02 серпня 2017 року, адміністративний позов задоволено частково:
- визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Волноваської ОДПІ від 24 жовтня 2016 року № 000373530 в частині зобов`язання сплатити штраф у розмірі 10% у сумі 491,86 грн за платежем земельний податок з юридичних осіб; № 000374530 в частині зобов`язання сплатити штраф у розмірі 10% у сумі 95,80 грн за платежем земельний податок з юридичних осіб; № 000375530 в частині зобов`язання сплатити штраф у розмірі 10% у сумі 2035,91 грн за платежем земельний податок з юридичних осіб; № 000376530 в частині зобов`язання сплатити штраф у розмірі 10% у сумі 5947,00 грн за платежем земельний податок з юридичних осіб; № 000377530 в частині зобов`язання сплатити штраф у розмірі 10% у сумі 6954,93 грн за платежем земельний податок з юридичних осіб;
- стягнуто з Волноваської ОДПІ за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства витрати по сплаті судового збору у розмірі 689,00 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про протиправність застосування до позивача штрафних санкцій за несвоєчасну сплату земельного податку за січень, лютий 2015 року з огляду на те, що 27 лютого 2015 року позивач надав до АТ "Ощадбанк" платіжні доручення від 26.02.2015 за №1128, №1129, №1130, №1131, №1133 на загальну суму 83427,16 грн, що не були перераховані банком у встановлені терміни у зв`язку з зупиненням видаткових операцій по рахунку позивача до 27.03.2015. При цьому, суди попередніх інстанцій зазначили, що оскільки Законом України від 02 вересня 2014 року № 1669-VІІ "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" зміни до Податкового кодексу України не вносились, положення статті 6 зазначеного Закону не звільняють Товариство від обов`язку щомісячної сплати за землю, встановленого пунктом 287.3 статті 287 Податкового кодексу України.
Не погодившись із зазначеними рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просив їх скасувати в частині задоволених позовних вимог та прийняти в цій частині нову постанову про відмову у задоволенні позову. На обґрунтування вимог касаційної скарги зазначає про помилковість висновків судів попередніх інстанцій про протиправність застосування до платника штрафних санкцій за несвоєчасну сплату земельного податку за січень, лютий 2015 року, з огляду на те, що ПАТ "Ощадний банк України" листом від 24.02.2015 №31/3-13/1-123-1766 повідомило позивача про зупинення до 27.03.2015 видаткових операцій по рахунку Товариства, відповідно останній був повідомлений про неможливість виконання у визначний законодавством строк поданих ним платіжних доручень.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 31 серпня 2017 року відкрито провадження у справі.
Підпунктом 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України, в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року) передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
02 березня 2018 року касаційну скаргу передано до Верховного Суду в порядку, передбаченому Розділом VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 03.10.2017).
Від позивача відзиву на касаційну скаргу не надійшло, що не перешкоджає розгляду справи.
Рішення судів попередніх інстанцій в частині відмови у задоволенні позовних вимог не оскаржуються, а тому не є предметом касаційного розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.
Як вірно встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, структурною одиницею позивача було подано податкові декларації з плати за землю від 03.02.2015: № 9008264230, згідно з якими податкове зобов`язання із земельного податку за 2015 рік складає 131251,85 грн; № 9008263168, згідно з якою податкове зобов`язання із земельного податку за 2015 рік складає 6176,12 грн; №9008262175, згідно з якою податкове зобов`язання з земельного податку за 2015 рік складає 31708,76 грн; № 9008262538, згідно з якою податкове зобов`язання з земельного податку за 2015 рік складає 383391,94 грн; № 9008256097, згідно з якою податкове зобов`язання із земельного податку за 2015 рік складає 448597,06 грн.
17.03.2017 позивачем подано уточнюючі податкові декларації з плати за землю № 9276972366, № 9276972373, № 9276972370, № 9276972375, № 9276972374, якими зменшено податкове зобов`язання із земельного податку за 2015 рік до 0,00 грн.
Посадовими особами відповідача проведено камеральну перевірку своєчасності сплати позивачем земельного податку за період вересень, жовтень 2014 року та січень, лютий 2015 року, за результатами якої було складено акт від 23.09.2016 за №2788/05-33-42-12-01/00131083 (далі - Акт перевірки).
На підставі Акта перевірки відповідач прийняв податкові повідомлення-рішення від 24 жовтня 2016 року:
- № 000373530, яким за затримку сплати Товариством грошового зобов`язання за платежем земельний податок з юридичних осіб позивача зобов`язано сплатити штраф у розмірі 10% у сумі 914,98 грн;
- № 000374530, яким за затримку сплати позивачем грошового зобов`язання за платежем земельний податок з юридичних осіб позивача зобов`язано сплатити штраф у розмірі 10% у сумі 178,22 грн;
- № 000375530, яким за затримку сплати платником грошового зобов`язання за платежем земельний податок з юридичних осіб позивача зобов`язано сплатити штраф у розмірі 10% у сумі 3787,34 грн;
- № 000376530, яким за затримку сплати Товариством грошового зобов`язання за платежем земельний податок з юридичних осіб позивача зобов`язано сплатити штраф у розмірі 10% у сумі 11062,99 грн;
- № 000377530, яким за затримку сплати Товариством грошового зобов`язання за платежем земельний податок з юридичних осіб позивача зобов`язано сплатити штраф у розмірі 10% у сумі 12974,91 грн;
Вважаючи зазначені податкові повідомлення - рішення протиправними, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.
Згідно з підпунктом 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) плата за землю це обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
Відповідно до пункту 269.1 статті 269 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі. Останні ж, як визначає зміст підпункту 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), це юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.
Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункт 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Підпунктом 270.1.1 пункту 270.1 статті 270 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що об`єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.
За правилами пункту 286.2 статті 286 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов`язку подання щомісячних декларацій.
Згідно з пунктом 287.3 статті 287 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податкове зобов`язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.
Пунктом 126.1 статті 126 ПК України встановлено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств, рентної плати протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що 27 лютого 2015 року Товариство подало до ПАТ "Державний ощадний банк України" платіжні доручення від 26.02.2015 за №1128, №1129, №1130, №1131, №1133 на загальну суму 83427,16 грн, що не були виконані банком у встановлені терміни у зв`язку з зупиненням видаткових операцій на рахунку позивача до 27.03.2015. Саме з огляду на ці обставини, суди дійшли висновку про протиправність застосування до позивача штрафних санкцій за несвоєчасну сплату земельного податку за січень, лютий 2015 року.
Верховний Суд вважає такі висновки судів попередніх інстанцій помилковими з огляду на те, що про зупинення видаткових операцій на його поточному рахунку № НОМЕР_1 позивач був повідомлений 24.02.2015, що підтверджується наявним у матеріалах справи листом ПАТ "Державний ощадний банк України" від 24.02.2015 № 31/3-13/1-123-1766 (вх. №01-00721-08/17 від 24.02.2015).
Тобто, надаючи до ПАТ "Державний ощадний банк України" платіжні доручення від 26.02.2015 № 1128, № 1129, № 1130, № 1131, № 1133, позивач усвідомлював неможливість їх виконання у визначний законодавством строк.
З огляду на вищевикладене, суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову з цих підстав.
При цьому, Верховний Суд зазначає, що суди попередніх інстанцій невірно застосували норми матеріального права, зокрема, зазначили, що оскільки Законом України від 02 вересня 2014 року № 1669-VІІ "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" зміни до ПК України не вносились, положення статті 6 зазначеного Закону не звільняють Товариство від обов`язку щомісячної сплати за землю, встановленого пунктом 287.3 статті 287 ПК України.
Так, Указом Президента України від 14.04.2014 № 405/2014 уведено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" та розпочато проведення антитерористичної операції на території Донецької і Луганської областей.
Зазначений Указ Президента України набрав чинності 14.04.2014.
З метою забезпечення підтримки суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення, прийнято Закон України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" від 02.09.2014 № 1669-VII (далі - Закон № 1669-VII).
Статтею 1 названого Закону визначено, що періодом проведення антитерористичної операції є час між датою набрання чинності Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14.04.2014 № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.
Отже, датою початку періоду проведення антитерористичної операції є 14.04.2014. Указ про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України Президентом України не приймався, тобто період проведення антитерористичної операції триває.
Згідно з статтею 6 Закон № 1669-VII під час проведення антитерористичної операції звільнити суб`єктів господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.
Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження № 1053-р від 30 жовтня 2014, яким затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.
В подальшому, розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05 листопада 2014 № 1079-р зупинено дію розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 № 1053 "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція".
02 грудня 2015 року Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження № 1275-р "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України".
Вищевказаними розпорядженнями затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція з початку її проведення.
Згідно з додатками до розпоряджень Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2015 року № 1275-р та № 1053-р від 30 жовтня 2014 року, до зазначених населених пунктів належить Старобешівській район Донецької області, зокрема, Осиківська сільська рада, Старобешівська селищна рада, Олександрівська сільська рада, Марь`янівська сільська рада та Новосвітська селищна рада, землі яких знаходяться у постійному користуванні позивача.
З огляду на положення статті 6 Закону № 1669-VII позивач звільнений від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності на період проведення антитерористичної операції в силу прямої дії Закону, що не було враховано судами попередніх інстанцій під час розгляду справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30 листопада 2018 року у справі №805/3518/15-а.
Враховуючи, що предметом касаційного розгляду є законність і обґрунтованість рішень судів попередніх інстанцій в частині застосування до Товариства штрафних санкцій за несвоєчасну сплату земельного податку за січень, лютий 2015 року, беручи до уваги факт подання платником уточнюючих податкових декларацій з плати за землю № 9276972366, № 9276972373, № 9276972370, № 9276972375, № 9276972374, якими зменшено податкове зобов`язання із земельного податку за 2015 рік до 0,00 грн, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність у контролюючого органу правових підстав для застосування до Товариства штрафних санкцій за несвоєчасну сплату земельного податку за січень, лютий 2015 року з урахуванням висновків, викладених у цій постанові.
Згідно зі статтею 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається : неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.
З урахуванням наведеного вище, суд касаційної інстанції дійшов висновків про наявність підстав для зміни мотивувальних частин рішень судів попередніх інстанцій.
Керуючись статями 242, 341, 345, 349, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд