ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 травня 2021 року
м. Київ
справа № 520/118/19
адміністративне провадження № К/9901/220/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Усенко Є.А.,
суддів: Гімона М.М., Гусака М.Б.,
секретар судового засідання Кривда В.І.,
представники: позивача - Биструшкін В.Ю., відповідача - Зекова С.П.,
розглянув у судовому засіданні з фіксуванням судового процесу технічними засобами справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Стіл - Профіт" до Головного управління ДФС у Харківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.09.2019 (суддя Шевченко О.В.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 23.12.2019 (головуючий суддя Бершов Г.Є., судді Ральченко І.М., Катунов В.В.),
У С Т А Н О В И В:
У січні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Стіл-Профіт" (далі - ТОВ "Стіл-Профіт", Товариство, позивач) звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у Харківській області (далі - відповідач, ГУ ДПС), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 22.01.2018: - №00000201401 - про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість (далі - ПДВ) на загальну суму 37ʼ 072ʼ 648,75 грн, в тому числі: податкове зобов`язання - 29ʼ 658ʼ 119,00 грн, штрафні (фінансові) санкції - 7ʼ 414ʼ 529,75 грн; №00000211401 - про застосування штрафних (фінансових) санкцій за платежем ʼʼподаток на додану вартістьʼʼ у розмірі 45ʼ 753,41 грн; №00000221401 - про застосування штрафних (фінансових) санкцій за платежем ʼʼподаток на додану вартістьʼʼ у розмірі 510,00 грн, №00000231401 - про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток на загальну суму 5ʼ 204ʼ 918,75 грн, в тому числі: податкове зобов`язання - 4ʼ 163ʼ935,00 грн, штрафні (фінансові) санкції - 1ʼ 040ʼ 983,75 грн; №00000241401 про зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на 65ʼ 777ʼ 456,00 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилався на те, що висновки контролюючого органу, викладені в акті від 24.11.2017 №21199/20-40-14-01-08/39817236 за результатами проведеної планової виїзної перевірки, не відповідають фактичним обставинам, оскільки господарські операції з ПАТ КБ ʼʼПриватБанкʼʼ на підставі договору фінансового лізингу від 20.08.2016 №4С16063ЛИ, з ПАТ ʼʼДніпронафтопродуктʼʼ на підставі договору зберігання від 30.09.2016 №5783 та з ПАТ ʼʼУкртатнафтаʼʼ на підставі договору поставки нафтопродуктів від 29.09.2016 №3024/2/2118 мали реальний характер, підтверджені належним чином складеними первинними та іншими документами бухгалтерського та податкового обліку, які відображають суть і зміст операцій. Позивач доводив, що податкові накладні, виписані ПАТ ʼʼТФП НК ʼʼУкрнафтаʼʼ на операції з постачання нафтопродуктів (бензину та дизельного палива для автомобілів), на підставі яких Товариство задекларувало податковий кредит у розмірі 29ʼ 566ʼ 203,00 грн відповідають вимогам пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України.
Харківський окружний адміністративний суд рішенням від 06.09.2019 адміністративний позов задовольнив частково: визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення від 22.01.2018: №00000231401 - в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток на загальну суму 5ʼ 101ʼ 512,50 грн, в тому числі: податкове зобов`язання - 4ʼ 081ʼ210,00 грн, штрафні (фінансові) санкції - 1ʼ 020ʼ 302,50 грн; №00000241401 - повністю; в іншій частині позовних вимог відмовив.
Другий апеляційний адміністративний суд постановою від 23.12.2019 скасував рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 22.01.2018 №00000231401 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток на загальну суму 103ʼ 406,25 грн, №00000201401 - у повному обсязі, та ухвалив в цій частині нове рішення про задоволення позову. В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.09.2019 залишив без змін.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що ГУ ДФС не довело завищення Товариством від`ємного значення об`єкта оподаткування та заниження податкових зобов`язань з податку на прибуток внаслідок зменшення фінансового результату до оподаткування на витрати за господарськими операціями з ПАТ КБ ʼʼПриватБанкʼʼ на підставі договору фінансового лізингу від 20.08.2016 №4С16063ЛИ. Суд встановив, що зазначений договір був укладений з використанням електронного цифрового підпису (печатки) у порядку, передбаченому Законом України ʼʼПро електронні документи та електронний документообігʼʼ та Законом України ʼʼПро електронний цифровий підписʼʼ, а відповідно до угоди між Товариством та ПАТ КБ "ПриватБанк" про використання електронного цифрового підпису з посиленим сертифікатом ключа від 19.02.2016 - із застосуванням діючих сертифікатів. Станом на дату набуття чинності договору фінансового лізингу від 20.08.2016 №4С16063ЛИ (25.08.2016) ПАТ КБ ʼʼПриватБанкʼʼ було власником всього нерухомого майна, яке було передано банком Товариство у лізинг. За висновком суду наявність технічних паспортів на об`єкти нерухомості не є необхідною умовою для здійснення розрахунку амортизації основних засобів; доказів на підтвердження того, що Товариство нарахувало амортизацію основних засобів, отриманих у лізинг, на суму якої (20474175,70грн) зменшило фінансовий результат до оподаткування, із порушенням вимог підпункту 138.3.1 пункту 138.3 статті 138 Податкового кодексу України (далі - ПК) контролюючий орган не надав.
Суд першої інстанції визнав обґрунтованими висновки контролюючого органу в акті перевірки щодо неправомірного включення Товариством 459ʼ 583,34 грн до складу витрат операційної діяльності, а 91ʼ 917 грн до податкового кредиту за наслідками операцій щодо придбання у ПАТ ʼʼДніпронафтопродуктʼʼ послуг зі зберігання нафтопродуктів на підставі договору зберігання від 30.09.2016 №5783. Суд визнав ці операції такими, що здійснені без реального настання правових наслідків, оскільки ні до перевірки, ні під час розгляду справи позивач не надав документів, передбачених Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпустку та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженою наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства транспорту і зв`язку України, Міністерства економіки України, Держспоживстандатру України 20.05.2008 №281/171/578/155 (далі - Інструкція), так само, як і підтверджених доказами пояснень з приводу обставин щодо придбання палива, яке зберігалося ПАТ ʼʼДніпронафтопродуктʼʼ, обсягів палива та його відвантаження. Суд першої інстанції погодився з доводами відповідача щодо безпідставного включення позивачем до податкового кредиту ПДВ у загальній сумі 29ʼ566ʼ 203,00 грн за податковими накладними, виписаними ПАТ ʼʼТФП НК ʼʼУкрнафтаʼʼ з порушенням підпункту ʼʼеʼʼ пункту 201.1 статті 201 ПК, оскільки вказана в них номенклатура товару (без зазначення, що при виробництві палива дизельного/бензину застосовується багатофункціональний пакет присадок марки "Keropur DP Energy") не відповідає номенклатурі у первинних документах. Суд дійшов висновку, інформація про особливі характеристики, які фактично впливають на собівартість продукції, її подальшу реалізацію, зумовлюють окремий облік та зберігання товару окремо від того, який не має таких характеристик, є обов`язковою та невід`ємною частиною опису (номенклатури) товару. У зв`язку з тим, що позивач не скористався передбаченим пунктом 201.10 статті 201 ПК правом подати скаргу на продавця про порушення порядку виписування податкових накладних, у нього немає права на податковий кредит.
Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову, не погодився з висновками суду першої інстанції про неправомірне формування позивачем показників податкового обліку за наслідками операцій з ПАТ ʼʼДніпронафтопродуктʼʼ. При цьому суд апеляційної інстанції виходив з того, що: 1) передбачений пунктами 14.6, 14.8 та 14.9 Інструкції обов`язок щодо документарного забезпечення обліку нафти і нафтопродуктів, їх кількості й якості, відображення їх руху за бухгалтерським обліком, своєчасне вжиття заходів щодо попередження псування, втрат, нестач та розкрадання нафти і нафтопродуктів, а також створення необхідних умов для їх зберігання встановлено для підприємства, яке здійснює обслуговування та експлуатацію нафтобази, тобто ПАТ ʼʼДніпронафтопродуктʼʼ, а не позивача як поклажодавця. Відпуск нафтопродуктів позивачу як поклажодавцю здійснювався ПАТ ʼʼДніпронафтопродуктʼʼ на підставі відповідних заявок, як це передбачено в договорі зберігання (пункт 2.1.3); 2) у додатках №№ 9, 10 до акта перевірки відображено інформацію щодо постачальників позивача (ПАТ ʼʼТФП НК ʼʼУкрнафтаʼʼ (договір поставки №3024/2/2118 від 29.09.2016) та ПАТ ʼʼНПК-Галичинаʼʼ (договір поставки №32/16-053/2 від 01.12.2016), а також щодо його покупців; 3) згідно з умовами договорів Товариства з ПАТ ʼʼТФП НК ʼʼУкртатнафтаʼʼ та ПАТ ʼʼНПК-Галичинаʼʼ поставка товару здійснюється на умовах "EXW - резервуари нафтобаз ПАТ ʼʼДніпронафтопродуктʼʼ і інших нафтобаз, що належать ПАТ ʼʼДніпронафтопродуктʼʼ на праві власності або використовуються ним на підставі цивільно-правових договорів" і що товар знаходиться в резервуарах ПАТ ʼʼДніпронафтопродуктʼʼ; 4) ТОВ ʼʼСтіл-Профітʼʼ не здійснювало фізичного переміщення товару (пального) з нафтобази, оскільки також придбавало його в резервуарах ПАТ ʼʼДніпронафтопродуктʼʼ; 5) довід контролюючого органу, що пальне придбавалось та реалізовувалось в один день, не відповідає фактичним обставинам, оскільки в актах приймання-передачі нафтопродуктів зазначався не один день, а період, впродовж якого покупець мав прийняти товар (календарний місяць). ʼ
Суд апеляційної інстанції визнав необґрунтованими висновки суду першої інстанції з приводу формування позивачем податкового кредиту в сумі 29ʼ 566ʼ203,00 грн за наслідками операцій з придбання нафтопродуктів у ПАТ ʼʼТФП НК ʼʼУкрнафтаʼʼ, зазначивши, що вказана в податкових накладних номенклатура товару дозволяє ідентифікувати здійснену операцію, визначити її зміст, учасників, податковий звітний період та суму податкових зобов`язань, а тому неточності в описі товару не можуть бути підставою для позбавлення позивача права на податковий кредит. На обґрунтування такого висновку суд апеляційної інстанції також послався на те, що в актах приймання-передачі товару (нафтопродуктів) і в податкових накладних ПАТ вказано однакові код УКТ ЗЕД, кількість і ціна одиниці постачання товару, а тому об`єкт і база оподаткування, суми податкових зобов`язань при складанні податкових накладних не змінилися; код згідно з УКТ ЗЕД пального з присадками та без них співпадає; податкові накладні зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Відмовляючи в задоволенні позову в частині вимог щодо податкових повідомлень-рішень від 22.01.2018 №00000211401 та №00000211401, суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивач не надав доказів на спростування встановлених в акті перевірки правопорушень, які слугували підставою для прийняття цих податкових повідомлень-рішень. Під час апеляційного перегляду справи представник позивача визнав податкове повідомлення-рішення від 22.01.2018 №00000221401 правомірним.
ГУ ДПС подало до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.09.2019 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 23.12.2019 в частині задоволення позовних вимог, у якій заявляє вимоги про скасування вказаних судових рішень та ухвалення нового - про залишення позову без задоволення.
Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, відповідач вказує на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права при встановленні обставин у справі.
Так, ГУ ДПС наголошує на тому, що суди першої та апеляційної інстанцій не взяли до уваги обставини, які мають істотне значення для правильного вирішення спору. Згідно з доводами відповідача не надання Товариством під час перевірки документа, що засвідчує наявність електронного документа на момент підписання договору фінансового лізингу від 20.08.2016 №4С16063ЛИ, свідчить, що вказаний правочин не був укладений. На користь того, що операції з фінансового лізингу не мали реального характеру, відповідно до доводів ГУ ДПС, свідчить і та обставина, що ПАТ КБ ʼʼПриватБанкʼʼ не було власником всього нерухомого майна, яке було предметом договору фінансового лізингу від 20.08.2016 №4С16063ЛИ. Товариство не надало до перевірки експертний висновок щодо незалежної оцінки нерухомого майна, яке було предметом договору фінансового лізингу від 20.08.2016 №4С16063ЛИ; акти про введення в експлуатацію основних засобів від 25.08.2016, складені на підставі наказу №3, який підписано директором 25.09.2016, що свідчить про хронологічну не відповідність зазначених документів; підписання між ПАТ КБ ʼʼПриватБанкʼʼ та ТОВ ʼʼСтіл-Профітʼʼ договору фінансового лізингу від 20.08.2016 №4С16063ЛИ за допомогою електронного цифрового підпису мало місце після 22-ої години, що з урахуванням 8-годинного робочого дня сторін правочину ставить під сумнів реальність здійснення операцій.
Доводячи відсутність послуги зі зберігання нафтопродуктів у правовідносинах позивача з ПАТ ʼʼДніпронафтопродуктʼʼ. ГУ ДПС посилається на такі обставини: акти про прийняття нафтопродуктів (палива) на зберігання та акти про видачу (відпуск, відвантаження) нафтопродуктів складені однією датою без зазначення, що це зведені акти; позивач не надав первинні документи, які б відображали умови поставок позивачу палива, яке в подальшому передавалося на зберігання ПАТ ʼʼДніпронафтопродуктʼʼ.
ГУ ДПС зазначає, що виписані ПАТ ʼʼТФП НК ʼʼУкртатнафтаʼʼ на підставі договору поставки нафтопродуктів від 29.09.2016 №3024/2/2118 податкові накладні не відповідають вимогам підпункту "е" пункту 201.1 статті 201 ПК (не відповідність зазначеної номенклатури товару в податкових накладних із номенклатурою в інших первинних документах), у зв`язку з чим та враховуючи, що позивач не звертався зі скаргою на постачальника, податковий кредит у сумі 29ʼ 566ʼ 203,00 грн позивач задекларував неправомірно.
Позивач у відзиві на касаційну скаргу просить залишити скаргу без задоволення, а ухвалене у справі судове рішення суду апеляційної інстанції без змін. На обґрунтування своєї позиції позивач наводить мотиви, які відповідають підставам задоволення позову судами першої та апеляційної інстанцій.
Касаційний перегляд справи здійснено в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України ʼʼПро внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справʼʼ від 15.01.2020 №460-ІХ, відповідно до пункту 2 розділу ІІ цього Закону, та в межах доводів та вимог касаційної скарги відповідно до частини першої статті 341 КАС.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи відповідача, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права і дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
У судовому процесі встановлено, що ГУ ДПС здійснило документальну планову виїзну перевірку ТОВ ʼʼСтіл-Профітʼʼ з питань дотримання вимог податкового, валютного законодавства, законодавства зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 04.06.2015 по 30.06.2017.
За результатами податкової перевірки складено акт від 24.11.2017 №21199/20-40-14-01-08/39817236 (далі - акт перевірки), в якому зроблені висновки про порушення ТОВ ʼʼСтіл-Профітʼ:
1)підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК внаслідок завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування на 65ʼ 777ʼ 456,00 грн та заниження податкових зобов`язань з податку на прибуток на 4ʼ 163ʼ 935,00 грн (в тому числі: за 2016 рік - 1ʼ 824ʼ 000,00 грн, за І квартал 2017 року - 1ʼ 601ʼ 290 грн, за ІІ квартал 2017 року - 738ʼ 645 грн) внаслідок неправомірного включення до складу інших операційних витрат відсоткової винагороди у розмірі 67ʼ 976ʼ 671,94 грн на користь ПАТ КБ ʼʼПриватБанкʼʼ за договором фінансового лізингу від 20.08.2016 №4С16063ЛИ, та амортизації основних засобів у розмірі 20ʼ 474ʼ 175,70 грн, нарахованої на балансову вартість основних засобів, вказаних в зазначеному договорі.
Висновок про безпідставне формування Товариством операційних витрат на підставі вказаного правочину контролюючий орган обґрунтовує безтоварним характером операцій з фінансового лізингу, з огляду на те, що надані позивачем до перевірки документи, які стосуються цих операцій, а саме: договір фінансового лізингу від 20.08.2016 №4С16063ЛИ, додатки №№1, 2, 3 до цього договору, акт №1 прийому-передачі майна, додаткова угода від 20.08.2018 до договору фінансового лізингу - не містять підпису уповноважених осіб та відбитки печатки сторін договору. Товариство не надало документи, які б підтвердили наявність (сформування) електронного документа (електронних даних) на 20.08.2016 (станом на момент укладення правочину), що відповідно до норм Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за №168/704, тягне за собою оцінку вище перелічених документів, які надав позивач, як нікчемних. ТОВ ʼʼСтіл-Профітʼʼ не надало й висновку щодо незалежної експертної оцінки вартості майна, яке було предметом договору фінансового лізингу від 20.08.2016 №4С16063ЛИ (автомобільні заправні станції (АЗС) з необхідними спорудами та технічними комунікаціями на території Сумської та Чернігівської областей (всього 34 об`єкта). Станом на 20.08.2016 у ПАТ КБ "ПриватБанк" право власності було не на всі об`єкти нерухомого майна, які були предметом договору фінансового лізингу, що підтверджується відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Висновок в акті перевірки, що Товариство неправомірно нарахувало у бухгалтерському обліку амортизацію в розмірі 20474175,70грн на балансову вартість об`єктів нерухомого майна, отриманого за договором фінансового лізингу, та врахувало цю суму при визначенні оподатковуваного прибутку, вмотивований тим, що Товариство під час проведення перевірки не надало технічних паспортів та/або технічної документації на об`єкти нерухомості, які б характеризували їхній технічний стан та дали б змогу визначити ступінь їхнього зносу, придатність до ведення господарської діяльності, встановлення терміну використання, а відтак підтверджували правильність нарахування амортизації. Також в акті зазначено про неузгодженість в контексті хронологічної послідовності між актами про введення в експлуатацію основних засобів від 25.08.2016 та наказу від 25.09.2016 №3, на підставі якого складені акти.
Крім вище наведених фактичних підстав, висновок в акті перевірки про порушення Товариством підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК обґрунтований також тим, зо Товариство безпідставно включило до інших операційних витрат 459ʼ 583,34 грн, які сплатило ПАТ "Дніпронафтопродукт" за послуги із зберігання нафтопродуктів відповідно до договору від 30.09.2016 №5783, що є нікчемним правочином.
На обґрунтування висновку про безтоварний характер операцій з надання послуг ГУ ДФС вказало на відсутність у Товариства усіх первинних документів, передбачених договором від 30.09.2016 №5783, які б підтверджували фактичне виконання договірних зобов`язань: до перевірки не надано заявок та інших документів щодо відвантаження товару залізничним або автомобільним транспортом; документів, складання яких передбачено пунктами 14.6, 14.8 та 14.9 Інструкції (журнал обліку надходження нафти і нафтопродуктів за формою №6-НП, журнал реєстрації проведення вимірювань нафтопродуктів (нафти) в резервуарах за формою №7-НП, товарну книгу кількісного руху нафтопродуктів (нафти) за формою №31-НП); первинних документів щодо підстав та умов придбання Товариством палива, переданого на зберігання ПАТ "Дніпронафтопродукт", а також щодо підстав та умов реалізації цього палива.
Контролюючий орган встановив, що відповідно до договорів, прибуткових та видаткових накладних, актів приймання-передачі нафтопродуктів ТОВ "Стіл-Профіт" з контрагентами-постачальниками та покупцями пальне придбавалось та реалізовувалось в один день, транспортування не здійснювалось, що свідчить про удаваний характер операцій з надання послуг із зберігання.
2)пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 ПК, що призвело до заниження податкових зобов`язань з ПДВ на загальну суму 29ʼ 658ʼ 120,00 грн, в тому числі: за жовтень 2016 року - 13ʼ 368ʼ 154,00 грн, за грудень 2016 року - 22ʼ 033,00 грн, за січень 2017 року - 8ʼ 221ʼ 113,00 грн, за лютий 2017 року - 975ʼ 338,00 грн, за квітень 2017року - 7ʼ 071ʼ481,00 грн, внаслідок неправомірного включення до складу податкового кредиту ПДВ в сумах: а) на 91917,00грн - на підставі податкових накладний від 31.10.2016 № 328, від 31.12.2016 №343, від 31.01.2017 №382, від 15.03.2017 №374, від 30.04.2017 № 338, виписаних ПАТ "Дніпронафтопродукт" на постачання Товариству послуг із зберігання нафтопродуктів відповідно до договору від 30.09.2016 №5783; б) 29ʼ 566ʼ 203,00 грн - на підставі податкових накладних від 31.10.2016 №470, від 31.01.2017 №60, від 28.02.2017 №167, від 30.04.2017 №451, виписаних ПАТ "ТФП НК ʼʼУкртатнафтаʼʼ на постачання Товариству нафтопродуктів відповідно до договору від 29.09.2016 №3024/2/2118.
Згідно з висновками контролюючого органу позивач не має права на податковий кредит на підставі податкових накладних ПАТ "Дніпронафтопродукт" через відсутність операцій з постачання, а податкових накладних ПАТ "ТНК ʼʼУкртатнафтаʼʼ - через не відповідність підпункту "е" пункту 201.1 статті 201 ПК: в податкових накладних невірно зазначено номенклатуру товару (номенклатура товару не відповідає номенклатурі в первинних документах (актах приймання-передачі нафтопродуктів, специфікаціях до договору від 29.09.2016 №3024/2/2118 та паспортах якості). Невідповідність полягала в тому, що опис номенклатури товару в зазначених документах включає помітку, що при виробництві палива дизельного/бензину застосовується багатофункціональний пакет присадок марки Keropur DP Energy, тоді як у податкових накладних опис товару цього не включає.
3) пункту 201.10 статті 201 ПК, що полягало у порушенні термінів реєстрації податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН), виписаних 31.03.2016 та 31.03.2017, на суму ПДВ 454ʼ 517,10 грн (з пропуском строку до 15 календарних днів), а також на суму ПДВ 1ʼ 005,40 грн (з пропуском строку від 31 до 60 календарних днів).
4) пункту 49.2 статті 49 ПК, що полягало у не поданні до контролюючого органу податкових декларацій з ПДВ за грудень 2005 року, січень та лютий 2016 року.
Встановлені актом перевірки порушення слугували підставою для прийняття відповідачем податкових повідомлень-рішень, з приводу правовірності яких виник спір у цій справі.
Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абзац другий пункту 44.1 ПК).
Відповідно до статті 1 Закону №996-XIV первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
За змістом цієї норми обов`язковими для первинного документа є такі ознаки: він має містити відомості про господарську операцію; він підтверджує (фіксує) факт операції.
У свою чергу, господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства (стаття 1 цього ж Закону).
Згідно із частинами першою та другою статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити, перелік яких визначений у цій нормі.
Відповідно до абзацу першого підпункту 134.1.1. пункту 134.1. статті 134 ПК (в редакції, чинній на час виникнення правовідносин, прав і обов`язків сторін, в яких стосується спір у цій справі; далі - так само) об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.
Відповідно до пунктів 6, 7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за №27/4248), витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань