ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 травня 2021 року
м. Київ
справа №360/3142/19
адміністративне провадження №К/9901/9205/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Головуючої судді - Желтобрюх І.Л.,
суддів: Білоуса О.В., Блажівської Н.Є.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Луганській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2019 року (головуюча суддя Свергун І.О.) та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2020 року (колегія суддів у складі: головуюча суддя Гаврищук Т.Г., судді Геращенко І.В., Сіваченко І.В.) у справі №360/3142/19 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Луганській області про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень,
установив:
У липні 2019 року ФОП ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Луганській області (далі - ГУ ДПС у Луганській області), в якому просила визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 25 квітня 2019 року №00000851406, №00000861406, №00000871406.
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2019 року, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2020 року, позов задоволено частково: визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення від 25 квітня 2019 року №00000861406, яким до ФОП ОСОБА_1 застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у сумі 941535,75 грн; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволених позовних вимог відповідач звернувся із касаційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалені судами рішення в оскаржуваній частині як такі, що прийняті із порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову в цій частині відмовити. Скаржник вважає помилковим висновок судів попередніх інстанцій про те, що спірне податкове повідомлення-рішення є неправомірним, оскільки перевіркою було достовірно встановлено порушення позивачем вимог пункту 11 розділу ІІ Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 29 грудня 2017 року №148.
Підставою касаційного оскарження судових рішень у цій справі скаржником зазначено неправильне застосування судами (судом) норм матеріального права та порушення норм процесуального права у випадку, передбаченому пунктом 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), - якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, а саме: судом не враховано постанов Верховного Суду від 23 січня 2018 року у справі №2а-12605/11/2670, від 15 серпня 2018 року у справі №822/1985/17, від 31 липня 2018 року у справі №813/2229/17.
Також заявник касаційної скарги звертає увагу не порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права в частині недопуску до судового засідання свідка (посадової особи податкового органу, яка проводила фактичну перевірку), який прибув в судове засідання, однак допитаний судом не був.
Від ФОП ОСОБА_1 надійшов до суду відзив на касаційну скаргу, в яких позивач просить залишити без змін рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволених позовних вимог, а скаргу відповідача - без задоволення. Вважає, що Указ Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" від 12 червня 1995 року №436/95 (далі - Указ Президента України №436/95) не міг бути підставою до застосування штрафу у даному випадку, оскільки є підзаконним нормативно-правовим актом, а відтак, застосуванню не підлягав.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.
Суди встановили, що ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа-підприємець 25 березня 2014 року, види діяльності - 47.73 Роздрібна торгівля фармацевтичними товарами в спеціалізованих магазинах, 47.74 Роздрібна торгівля медичними й ортопедичними товарами в спеціалізованих магазинах та ін. 18 листопада 2014 року Державною службою з лікарських засобів позивачу видано ліцензію серії АЕ №295149 на здійснення роздрібної торгівлі лікарськими засобами.
На підставі наказу від 28 березня 2019 року №347 та направлень на перевірку від 28 березня 2019 року №281, №282 контролюючим органом проведено фактичну перевірку аптеки № НОМЕР_1 " ІНФОРМАЦІЯ_1" за адресою: АДРЕСА_1, за місцем здійснення господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 . За наслідками проведеної перевірки відповідачем складено акт від 5 квітня 2019 року.
За наслідками встановлених перевіркою порушень 25 квітня 2019 року контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення:
- №00000851406, яким на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України (далі - ПК України), пункту 1 статті 17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 1 грн;
- №00000871406, яким на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54, пункту 121.1 статті 121, пункту 117.1 статті 117 ПК України до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 680 грн;
- №00000861406, яким на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті ПК України, абзацу 3 статті 1 Указ Президента України №436/95 до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 941535,75 грн.
Задовольняючи позовні вимоги та скасовуючи податкове повідомлення-рішення від 25 квітня 2019 року №00000861406, суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідачем не було доведено належними й допустимими доказами факт порушення позивачем підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті ПК України, абзацу 3 статті 1 Указу Президента України №436/95. Поряд із тим, суди визнали безпідставними доводи позивача про те, що Указ Президента України №436/95 не може бути підставою до застосування штрафу, оскільки вважали, що означений має юридичну силу Закону України й станом на дату прийняття спірного рішення Указ Президента України №436/95 був чинним.
Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених ними фактичних обставин справи, колегія суддів виходить з наступного.
Одним із спірних у цій справі є питання правомірності застосування до позивача санкцій на підставі Указу №436/95 за податковим повідомленням-рішенням від 25 квітня 2019 року №00000861406.
Означене податкове повідомлення-рішення прийняте з огляду на встановлене податковою перевіркою порушення позивачем пункту 11 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 29 грудня 2017 року №148 (далі за текстом - Положення №148), а саме: за період з 1 січня по 29 березня 2019 року готівку в сумі 188307,15 грн не оприбуткувано в день її одержання у повній сумі фактичного надходження до книги обліку доходів.
Так, відповідно до пункту 11 Положення №148 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) готівка, що надходить до кас, оприбутковується в день од