ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 травня 2021 року
м. Київ
справа №320/2460/19
адміністративне провадження №К/9901/5802/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Судді-доповідача - Желтобрюх І.Л.,
суддів: Білоуса О.В., Блажівської Н.Є.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Київській області на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Собків Я.М., судді - Епель О.В., Степанюк А.Г.) у справі №320/2460/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
установив:
У травні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (далі - ГУ ДФС у Київській області, правонаступником якого є ГУ ДПС у Київській області), в якому просила визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення від 9 жовтня 2018 року №0017821303, №0017811303 та №0017831303. На обґрунтування позовних вимог зазначала, що висновки податкового органу, викладені в акті перевірки, є безпідставними й такими, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства. Окрім того, стверджувала, що відповідачем не дотримано процедури проведення перевірки.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2019 року позивачу відмовлено в задоволенні позову.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року скасовано рішення Київського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2019 року, прийнято нове, яким позов ОСОБА_1 задоволено в повному обсязі.
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, вважаючи, що воно прийняте із порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, відповідач звернувся із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року та залишити в силі рішення Київського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2019 року.
Підставою касаційного оскарження судових рішень у цій справі скаржником зазначено неправильне застосування судами (судом) норм матеріального права та порушення норм процесуального права у випадку, передбаченому пунктом 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі за текстом - КАС України), - якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
На обґрунтування доводів касаційної скарги її заявник зазначає, що судом апеляційної інстанції безпідставно досліджувались обставини дотримання контролюючим органом процедури проведення податкової перевірки ОСОБА_1, оскільки наказ про призначення перевірки позивачем не оскаржувався, як і не ставилось нею питання про визнання незаконними дій контролюючого органу в ході призначення чи проведення перевірки.
В контексті таких доводів заявник касаційної скарги звертає увагу на правову позицію, викладену Верховним Судом в постановах від 22 травня 2018 року у справі №804/2491/15, від 9 жовтня 2018 року у справі №820/1864/17, від 18 липня 2019 року у справі №0440/5993/18.
У відзиві на касаційну скаргу позивач, ОСОБА_1, просить залишити касаційну скаргу відповідача без задоволення, а оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції - без змін, як законне й обґрунтоване, повністю підтримуючи аргументи й мотиви, з яких виходив апеляційний суд при ухваленні рішення.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі наказу №1863 від 6 вересня 2018 року Головним управлінням ДФС у Київській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку з питань дотримання своєчасності, достовірності повноти нарахування та сплати податку на доходи з фізичних осіб до бюджету при отриманні доходу як додаткове благо фізичної особи-платника податків - ОСОБА_1, за результатами якої складено акт від 20 вересня 2019 року.
Перевіркою встановлено, що між ОСОБА_1 та ТОВ "ФК "Факторинг Про" було укладено низку Договорів кредиту на загальну суму 1070000,00 грн. На випадок неповернення виданих за кредитними договорами грошових коштів ТОВ "ФК "Факторинг Про" уклало договори страхування ризиків, страховик - ПрАТ "СК "Дніпроінмед". Отриману ТОВ "ФК "Факторинг Про" суму кредиту було повернуто за рахунок страхових виплат за вирахуванням франшизи в розмірі 796950,00 грн. Сума в розмірі 273050,00 грн станом на 31 грудня 2016 року не повернена ТОВ "ФК "Факторинг Про". За результатами перевірки встановлено, що дохід, отриманий ОСОБА_1 за рахунок погашення страховою компанією основної суми боргу ТОВ "ФК "Факторинг Про", є додатковим благом відповідно до пункту "г" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України (далі - ПК України). Однак, податкової декларації про майновий стан і доходи за період 1 січня 2015 року по 31 грудня 2016 року ОСОБА_1 не подавала. 12 липня 2018 року ГУ ДФС у Київській області направило на адресу ОСОБА_1 запит про надання інформації, пояснень та документальних підтверджень", однак, відповідних пояснень позивач не надала.
Отже, проведеною перевіркою встановлено наступні порушення позивачем вимог податкового законодавства: неподання декларації про отримані доходи за 2015 рік; заниження загального річного оподатковуваного доходу за 1 січня по 31 грудня 2015 року на суму 796950,00 грн, та заниження суми податку на доходи фізичних осіб, що підлягає сплаті до бюджету за 2015 рік в сумі 158781,00 грн; заниження військового збору за 2015 рік в сумі 11954,25 грн.
На підставі встановлених перевіркою порушень 9 жовтня 2018 року відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення:
№0017811303, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем "податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування", в сумі 198476,25 грн;
№0017821303, яким до позивача застосовано штрафні санкції в сумі 170 грн;
№0017831303, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем "військовий збір" в сумі 14942,82 грн.
Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з правомірності спірних податкових повідомлень-рішень, оскільки вважав, що дохід, отриманий позивачем за рахунок погашення страховою компанією основної суми боргу, є додатковим благом, та, відповідно, підлягає оподаткуванню. Стосовно доводів позивача про порушення відповідачем процедури проведення перевірки суд першої інстанції вказав, що дослідженню у даній справі підлягають виключно обставини прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, оскільки лише вони є предметом позову.
Приймаючи протилежне рішення та задовольняючи позов суд апеляційної інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 не була повідомлена про факт проведення щодо неї документальної позапланової невиїзної перевірки, оскільки отримала наказ про її призначення через два календарних дні після її завершення. Як наслідок, апеляційний суд вважав, що невиконання вимог ПК України щодо необхідності завчасного повідомлення особи про проведення щодо неї перевірки призводить до визнання незаконними як самої перевірки, так і прийнятих за наслідками її проведення індивідуальних актів.
Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених ними фактичних обставин справи, колегія суддів виходить з наступного.
Згідно з пунктом 79.2 статті 79 ПК України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки. Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.
Відповідно до пункту 42.2 статті 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адре