ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 травня 2021 року
м. Київ
справа № 815/2412/18
адміністративне провадження № К/9901/23811/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Стеценка С.Г.,
суддів: Рибачука А.І., Тацій Л.В.,
розглянувши в письмовому провадженні в касаційному порядку адміністративну справу № 815/2412/18
за позовом ОСОБА_1
до Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради, державного реєстратора Комунального підприємства "Агенція державної реєстрації" Степанчук Євгенії Григорівни
треті особи: Міністерство юстиції України, ОСОБА_2
про визнання протиправним та скасування рішення
за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2019 року (головуючий суддя: Андрухів В. В.) та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 05 серпня 2019 року (колегія у складі: головуючого судді: Крусяна А. В., суддів: Градовського Ю. М., Яковлєва О. В.)
В С Т А Н О В И В:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. У травні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради, державного реєстратора Комунального підприємства "Агенція державної реєстрації" Степанчук Є. Г., треті особи: Міністерство юстиції України, ОСОБА_2, в якому просив:
визнати протиправним та скасувати рішення щодо державної реєстрації прав та їх обтяжень, індексний номер 38063464 від 10 листопада 2017 року, запис про право власності № 23300675 в Державному реєстрі прав власності на нерухоме майно, щодо реєстрації за ОСОБА_2 права власності на житловий будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1404335351101.
2. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив про те, що державний реєстратор КП "Реєстраційна служба Одеської області" протиправно здійснив реєстрацію спірного запису, оскільки оскаржений запис про право власності суперечить резолютивній частині рішення Київського районного суду м. Одеси від 06 жовтня 2010 року у справі № 2-300/2010, яким було вирішено спір між позивачем та третьою особою щодо права власності та користування житловим будинком.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
3. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2019 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 05 серпня 2019 року позов задоволено повністю.
4. Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що фактично державний реєстратор зареєструвала інший об`єкт, ніж зазначено в рішенні Київського районного суду м. Одеси від 06 жовтня 2010 року у справі № 2-300/2010, що призвело до порушення прав позивача, і такі дії посприяли ухиленню ОСОБА_2 від виконання рішення суду.
Поряд з цим, суди зазначили, що предметом розгляду у справі є відповідність закону реєстраційної дії, а не спірність питання щодо права власності чи користування житловим будинком, тому спір у справі є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
5. 21 серпня 2019 року на адресу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_2 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2019 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 05 серпня 2019 року, в якій скаржник просить скасувати вказані судові рішення і закрити провадження у справі.
6. Обґрунтовуючи касаційну скаргу, скаржник зазначає про те, що судами першої та апеляційної інстанцій неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті. Судами не враховано, що спір у даній справі не є публічно-правовим, а отже не може розглядатися за правилами адміністративного судочинства. Так, спір у цій справі виник з приводу порушення майнового права позивача - права користування власністю дій ОСОБА_2 та державного реєстратора Степанчук Є. Г., а отже повинен розглядатися за правилами цивільного судочинства.
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
7. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21 серпня 2019 року визначено колегію суддів для розгляду цієї справи у складі головуючого судді Стеценка С. Г., суддів: Рибачука А. І., Тацій Л. В.
8. Ухвалою Верховного суду від 29 серпня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2019 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 05 серпня 2019 року.
9. Ухвалою Верховного Суду від 28 травня 2021 року закінчено підготовку справи до касаційного розгляду і, враховуючи приписи п. 3 ч. 1 ст. 345 КАС України постановлено здійснювати такий в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами з 31 травня 2021 року.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
10. Як убачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, рішенням Київського районного суду м. Одеси від 06 жовтня 2010 року у справі № 2-300\2010 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розподіл спільного майна та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розподіл майна, позов ОСОБА_2 задоволено. Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину житлового будинку з надвірними спорудами по АДРЕСА_1, що складається з приміщень у будинку літ. "А" 1-4, 2-1, 2-2, 2-3, 2-4, 2-5, загальною площею 70 кв.м., в тому числі житловою - 47,9 кв.м., з надвірних споруд - водопровідна шахта III, 1/2 частина огорож та мостіння. Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину земельної ділянки по АДРЕСА_1, що складає 0,0337 га за цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд. Позов ОСОБА_1 задоволено частково. Виділено з домоволодіння АДРЕСА_1 в самостійний об`єкт нерухомості 1/2 частину, належну ОСОБА_1, що складається з приміщень у будинку літ. "А" 1-1, 1-2, 1-5, 1-6,1-7, 1-8, 1-9, погрібу, загальною площею 79,2 кв.м, в тому числі житловою - 38,2 кв.м, з надвірних споруд гараж літ. "Д", 1/2 частину огорож, мостіння, що розташовані на земельній ділянці площею 0,0337 га. Визнано за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок загальною площею 79,2 кв.м., в тому числі житловою - 38,2 кв.м., з надвірними спорудами у вигляді гаражу літ. "Д", огорож, мостіння, що розташовані на земельній ділянці площею 0,0337 га по АДРЕСА_1 . Припинено право спільної часткової власності ОСОБА_2 і ОСОБА_1 на домоволодіння АДРЕСА_1 і на земельну ділянку площею 0,0674 га по АДРЕСА_1 . Зобов`язано виконати будівельні роботи у будинку АДРЕСА_1 після отримання відповідного дозволу від органів місцевого самоврядування: ОСОБА_2 - розібрати дверні блоки між приміщеннями 1-4, 1-9, 1-6, закласти пройоми в стінах та перегородках, встановити перемички, обладнати вхідні двері; ОСОБА_1 - зробити пройоми в стінах та обладнати вхідні та внутрішні двері у приміщеннях 1-2-1-9, встановити перемички, закласти пройом. У задоволенні інших вимог ОСОБА_1 відмовлено. Вказане судове рішення набрало законної сили 17 жовтня 2010 року.
11. Також, в провадженні Київського районного суду м. Одеси перебувала справа № 1512/6795/2012 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та інших про виселення з приміщення горища й повернення приміщення горища у первісний стан.
Рішенням апеляційного суду Одеської області від 16 лютого 2017 року у справі № 1512/6795/2012 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Київського районного суду м. Одеси від 16 лютого 2015 року у частині відмови у позові про виселення з простору горища залишено без змін. Рішення Київського районного суду м. Одеси від 16 лютого 2015 року у частині відмови у позові про зобов`язання привести у первісний стан приміщення горища скасовано. Позов ОСОБА_1 про зобов`язання привести у первісний стан приміщення горища задоволено частково. Зобов`язано ОСОБА_2 привести приміщення горища, розташованого над приміщеннями 1-1, 1-2 основної частини житлового будинку під літерою "А" і над приміщеннями 1-9 прибудови під літерою "А1" в первинний стан станом на 26 листопада 2010 року шляхом розібрання перегородки, оздоблювальних покриттів та підлог, віконних склопакетів з наступним відновленням покрівлі даху, розібрання дверного блоку, радіаторів системи опалення, а також закласти дверний проріз коридору другого поверху, що знаходиться у користуванні ОСОБА_2 .
12. З інформації Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 05 березня 2018 року № 116224952, 08 листопада 2017 року ОСОБА_2 звернулася до державного реєстратора КП "Реєстраційна служба Одеської області" із заявою про реєстрацію прав на нерухоме майно та надала документи, а саме: технічний паспорт, виданий TOB "ПІВДЕНЬЖИТЛОБУД" від 06 листопада 2017 року; рішення Київського районного суду м. Одеси від 06 жовтня 2010 року у справі № 2-300/2010.
13. Державний реєстратор Комунального підприємства "Реєстраційна служба Одеської області" Степанчук Є. Г. прийняла рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 38063464 від 10 листопада 2017 року, внесла до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про право власності № 23300675 від 08 листопада 2017 року на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 140433531101, внесла до реєстру дані з технічного паспорту, виданого TOB "ПІВДЕНЬЖИТЛОБУД" від 06 листопада 2017 року, які різняться з технічними даними, зазначеними у рішенні суду від 06 жовтня 2010 року у справі № 2-300/2010, а саме: площа об`єкту більша; у плані поверхів будинку зазначено новий об`єкт - приміщення 2-6, площею 17,9кв.м. об`єкт (за рішенням суду від 16 лютого 2015 року у справі № 1512/6995/2012 повинно бути приведено до первинного стану).
14. Отже, в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, в описі об`єкта нерухомого майна замість зазначених у рішенні суду даних - загальна площа (кв.м): 70, житлова площа (кв.м): 47.9, зазначені дані: загальна площа (кв.м): 87.9, житлова площа (кв.м): 48.4, не внесені зазначення складових частин об`єкту нерухомого майна, а саме: приміщень у будинку "А": 1-4, 2-1, 2-2, 2-3, 2-4, 2-5, замість зазначення складової частини нерухомого майна "водопровідна шахта III" зазначено "шахта, III".
15. 07 березня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Міністерства юстиції України зі скаргою на рішення державного реєстратора Комунального підприємства "Реєстраційна служба Одеської області" Степанчук Є. Г., в якому просив внести зміни до записів Державного реєстру прав та виправити помилки, допущені державним реєстратором під час винесення рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 38063464 від 10 листопада 2017 року, а саме: в розділі актуальної інформації про об`єкт нерухомого майна виправити помилку та внести дані - загальну площу (кв.м): 70, житлова площа (кв.м): 47,9, замість помилково внесених - загальної площі (кв.м): 87,9, житлової площі (кв.м): 48,4; в розділі Актуальної інформації про право власності виправити помилки та видалити запис про технічний паспорт, серія та номер: -, виданий 06 листопада 2017 року, видавник: TOB "ПІВДЕНЬЖИТЛОБУД" як підставу виникнення права власності.
16. Наказом Міністерства юстиції України від 28 березня 2018 року № 1101/7 відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_1 від 09 березня 2018 року у зв`язку з тим, що розгляд питань, порушених у скарзі, не належить до компетенції Міністерства юстиції України.
17. Вважаючи таке рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень незаконним та необґрунтованим, ОСОБА_1 звернувся до суду із цим позовом.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
18. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених ст. 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
19. Розглядаючи справу по суті заявлених позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанцій керувалися тим, що спір у цій справі є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів.
20. Проте такий висновок не ґрунтується на правильному застосуванні норм процесуального права.
21. Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
22. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
23. Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
24. На підставі пункту 7 частини першої статті 4 КАС України суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
25. Статтею 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження; спори між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень.
26. Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
27. Водночас помилковим є поширення юрисдикції адміністративних судів на всі спори, стороною яких є суб`єкт владних повноважень, оскільки при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і господарських справ недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення суб`єктного складу спірних правовідносин. Визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
28. Публічно-правовим вважається, зокрема, спір, у якому сторони правовідносин виступають одна щодо іншої не як рівноправні і в якому одна зі сторін виконує публічно-владні управлінські функції та може вказувати або забороняти іншому учаснику правовідносин певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.
29. Необхідною ознакою суб`єкта владних повноважень є здійснення ним публічно-владних управлінських функцій. Ці функції суб`єкт повинен виконувати саме в тих правовідносинах, у яких виник спір.
30. Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення, як правило майнового, приватного права чи інтересу.
31. Згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16, якщо позивач не був заявником стосовно оскаржених ним реєстраційних дій, які були вчинені за заявою іншої особи, такий спір є спором про цивільне право незалежно від того, чи здійснено державну реєстрацію прав на нерухоме майно з дотриманням державним реєстратором вимог законодавства та чи заявляються, окрім вимог про скасування оспорюваного рішення, запису в державному реєстрі прав, вимоги про визнання недійсними правочинів, на підставі яких прийнято спірне рішення, здійснено оскаржуваний запис.
32. Натомість до юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб`єктами стосовно їх прав та обов`язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб`єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого суб`єкта, а останній відповідно зобов`язаний виконувати вимоги та приписи такого суб`єкта владних повноважень (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 914/2006/17).
33. Виникнення спірних правовідносин у цій справі зумовлено незгодою ОСОБА_1 з рішенням щодо державної реєстрації прав та їх обтяжень, а саме запису щодо реєстрації за ОСОБА_2 права власності на житловий будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1404335351101.
34. Ухвалюючи рішення, суди попередніх інстанцій не врахували того, що цей спір є спором про цивільне право, тобто має приватноправовий характер, а саме є спором між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 щодо права на спірне нерухоме майно, яке підлягає державній реєстрації.
35. З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що спір про скасування рішення щодо державної реєстрації прав та їх обтяжень, індексний номер 38063464 від 10 листопада 2017 року, запис про право власності № 23300675 в Державному реєстрі прав власності на нерухоме майно, щодо реєстрації за ОСОБА_2 права власності на житловий будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1404335351101 має розглядатися як спір, пов`язаний з порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно іншою особою. Належним відповідачем у такій справі є особа, право на майно якої оспорюється. Участь державного реєстратора як співвідповідача (якщо позивач чи третя особа вважають їх винними в порушенні прав) у спорі не змінює його цивільно-правового характеру.
36. Отже, спір у цій справі не є публічно-правовим. Оскарження рішення щодо державної реєстрації прав та їх обтяжень безпосередньо пов`язане із захистом позивачем свого цивільного права у спорі щодо нерухомого майна з ОСОБА_2 . Такий спір має приватноправовий характер. З огляду на суб`єктний склад сторін спору його слід вирішувати за правилами цивільного судочинства.
37. За правилами пункту 1 частини першої статті 15 Цивільного процесуального кодексу України (у редакції, чинній на час прийняття оскаржуваних судових рішень) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.
38. Крім того, скасування державної реєстрації права, належного одній особі, за заявою іншої особи в порядку адміністративного судочинства не дозволяє остаточно вирішити спір між цими особами. Тож не виконується основне завдання судочинства.
39. Така правова позиція узгоджується з висновками викладенеми у постанові Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі № 826/14873/15.
40. Та обставина, що станом на момент розгляду цієї справи у Верховному Суді спір про право на вказаний об`єкт нерухомості вирішений, не спростовує висновків про те, що в даному випадку, незважаючи на участь у спорі суб`єкта владних повноважень, цей спір не є публічно-правовим та не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки пов`язані із захистом цивільного права.
41. При цьому визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі з обов`язком суб`єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій, бездіяльності чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін. Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися "судом, встановленим законом" у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції.
42. Відповідно до частини першої статті 2 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
43. На підставі частини першої статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
44. Відповідно до статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
45. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
46. У справі, що розглядається, позовні вимоги спрямовані на захист майнових прав позивача, порушених оскаржуваним реєстраційним рішенням відповідача.
47. Отже, якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язаний з реалізацією майнових або особистих немайнових інтересів особи, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту її цивільних прав та інтересів.
48. Таким чином, розгляду адміністративними судами підлягають спори, що мають в основі публічно-правовий характер, тобто випливають із владно-розпорядчих функцій або виконавчо-розпорядчої діяльності публічних органів. Якщо в результаті прийняття рішення особа набуває речового права на об`єкт нерухомого майна, то спір стосується цивільного права і за суб`єктним складом сторін має розглядатися за правилами цивільного чи господарського судочинства.
49. Суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, установлених статтями 238, 240 КАС. Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтею 19 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги (стаття 354 КАС України).
50. Пунктом 5 частини першої статті 349 цього ж Кодексу передбачено, що суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі.
51. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
52. Отже, оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню із закриттям провадження у справі.
Керуючись статтями 238, 344, 349, 354, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду,