ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 травня 2021 року
м. Київ
справа № 826/10465/17
адміністративне провадження № К/9901/48895/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Пасічник С.С.,
суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Київської міської митниці ДФС на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 лютого 2018 року (суддя Смолій І.В.) та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2018 року (головуючий суддя Епель О.В., судді: Карпушова О.В., Кобаль М.І.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Флауер сервіс" до Київської міської митниці ДФС, Головного управління Державної казначейської служби в м.Києві про визнання протиправним та скасування рішення, скасування митної декларації та зобов`язання вчинити певні дії,
В С Т А Н О В И В:
В серпні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Флауер сервіс" (далі - Товариство, позивач) звернулось до суду з позовом до Київської міської митниці ДФС (далі - Митниця, відповідач), Головного управління Державної казначейської служби в м.Києві, в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 16 березня 2017 року №/2017/000249/2; скасувати митну декларацію від 16 березня 2017 року №UA100110/2017/131935 в частині визначення митної вартості товару №1 за методом 6; зобов`язати Митницю вжити заходів щодо повернення надмірно сплачених коштів з Державного бюджету України у зв`язку з прийняттям неправомірного рішення про коригування митної вартості товарів від 16 березня 2017 року №UA100110/2017/000249/2 шляхом складання висновку про повернення коштів та його направлення до ГУ ДКСУ України в м.Києві, а саме: ввізного мита (5%) в сумі 44 791,06 грн., податку на додану вартість (20%) в сумі 188 122,42 грн.
Обґрунтовуючи позовну заяву, Товариство вказувало, що визначення митним органом митної вартості товарів, які ввозились на митну територію України, по другорядному (резервному), а не по основному (за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)), як було здійснено позивачем, методу суперечить вимогам Митного кодексу України (далі - МК України), оскільки декларантом було надано всі необхідні документи для ідентифікації товарів, що ввозились, та підтвердження заявленої ним митної вартості останніх; крім того, внаслідок здійсненого відповідачем коригування Товариством понесено додаткові витрати (у виді надмірно сплачених ввізного мита та податку на додану вартість), які мають бути йому відшкодовані.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 лютого 2018 року позов задоволено в повному обсязі.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2018 року рішення Окружного адміністративного суду м.Києва від 08 лютого 2018 року в частині задоволення позовних вимог про скасування митної декларації від 16 березня 2017 року №UA100110/2017/131935 та зобов`язання Митниці вжити заходів щодо повернення Товариству надмірно сплачених коштів з Державного бюджету України у зв`язку з прийняттям неправомірного рішення про коригування митної вартості товарів від 16 березня 2017 року №UA100110/2017/000249/2 шляхом складання висновку про повернення коштів та його направлення до Головного управління Державної казначейської служби України в м.Києві, а саме: ввізного мита (5 %), що становить 44 791,06 грн., ПДВ (20 %), що становить 188 122,42 грн. скасовано, а адміністративний позов в цій частині позовних вимог залишено без задоволення; в іншій частині рішення Окружного адміністративного суду м.Києва від 08 лютого 2018 року залишено без змін.
Приймаючи такі рішення, суди дійшли висновку, що позивачем подано всі належні та допустимі докази в підтвердження правильності обраного методу визначення митної вартості товарів та числових значень останньої, а отже, як наслідок, відсутність у відповідача підстав для коригування митної вартості імпортованих позивачем товарів за іншим (другорядним) методом. Водночас, апеляційний суд, відмовляючи в задоволенні частини позовних вимог, вказав на те, що митна декларація від 16 березня 2017 року №UA100110/2017/131935 є джерелом інформації, а не владно-розпорядчим рішенням митного органу, тож її скасування не відповідає завданням адміністративного судочинства та не є належним способом захисту і відновлення порушеного права позивача; до того ж позовна вимога щодо повернення Товариству надміру сплачених коштів є передчасною, оскільки на стадії виниклих між сторонами правовідносин позивач до відповідача із заявою про їх повернення не звертався і Митницею не були реалізовані її дискреційні повноваження щодо вирішення даного питання.
Не погоджуючись з прийнятими судами рішеннями, Митниця звернулась до суду з касаційною скаргою, в якій просила їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, зазначаючи, що митну вартість імпортованих позивачем товарів було нею скориговано у зв`язку із непідтвердженням Товариством правильності обраного методу визначення їх митної вартості та її складових, а також наявністю розбіжностей у поданих ним документах.
При цьому зміст касаційної скарги свідчить, що відповідачем рішення судів попередніх інстанцій оскаржуються лише в частині задоволення позовних вимог, а відтак відповідно до статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) саме в цій частині вони й підлягають касаційному перегляду.
Позивач в письмовому відзиві на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечив, вважаючи їх безпідставними, а рішення судів попередніх інстанцій, які він просив залишити без змін, - обґрунтованими та законними.
Переглянувши судові рішення та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вказує на таке.
Судами встановлено, що 20 січня 2017 року між Товариством (як покупцем) та Компанією "DEROMA SPA" (як постачальником) укладено контракт №ІТ-DM001, предметом якого є поставка товарів, а саме: горщиків для квітів та аксесуарів для саду, ціна, якість та кількість яких визначені в додатках до нього (специфікаціях).
Ціни на товар по інвойсу встановлюються в Євро та розуміються на умовах FCA Malo, Italy у відповідності до Інкотермс 2010 (пункт 2.1 контракту).
У пункті 2.3 зазначеного контракту сторонами погоджено здійснення оплати товару на умовах 100% передплати, у зв`язку з чим позивачем було перераховано на рахунок контрагента 13 403,52 Євро.
Постачання товару здійснюється партіями у відповідності з відвантажувальними інвойсами (пункт 3.1 контракту).
15 березня 2017 року на підставі вищезазначеного контракту позивачем заявлено до митного оформлення товари та подано митну декларацію №UA100110/2017/131816, в якій митну вартість визначено за основним методом - ціною договору (контракту).
На підтвердження заявленої митної вартості позивачем до митного оформлення було подано: рахунок-фактуру (інвойс) від 07 березня 2017 року №2017/V1/005056, автотранспортну накладну від 07 березня 2017 року №711221, сертифікат з перевезення (походження товару) від 08 березня 2017 року №Q 744557, платіжний документ, що підтверджує вартість товару, від 23 лютого 2017 року №306, рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги від 13 березня 2017 року №А 0000029978, документ, що підтверджує вартість перевезення товару, від 13 березня 2017 року №212-С, документ, що підтверджує вартість страхування товару, від 13 березня 2017 року, доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) додаток №1 від 20 січня 2017 року, зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються та подаються до митного оформлення, договір про надання послуг митного брокера від 27 січня 2017 року №10817, договір (контракт) про перевезення від 25 січня 2017 року №0125, інформацію про позитивні результати здійснення фітосанітарного контролю товару, інформацію про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару, інформаційний код результатів митного огляду (перегляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі, багажу від 15 березня 2017 року №1/1-1-0-1/1.3/00/1/3/1.5.
15 березня 2017 року відповідачем надіслано позивачеві повідомлення про наявність розбіжностей в документах, поданих для митного оформлення товару, що ускладнює визначення митної вартості товару, у зв`язку з чим запропоновано подати додаткові документи, а саме: страхові документи, виписку з бухгалтерської документації, каталоги, специфікації, прайс-листи виробника товару, ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою їх продажу, висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини, копію митної декларації країни відправлення.
У відповіді на вказане повідомлення Товариство зазначило, що документи згідно частини 2 статті 53 МК України надано повністю, крім додаткових документів: висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлених спеціалізованими експертними організаціями, експортної декларації, прайс-листа виробника, бухгалтерської документації, надати які немає можливості.
16 березня 2017 року відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA100110/2017/000249/2, відповідно до якого визначено останню за резервним методом.
В графі 33 рішення вказано про те, що подані документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, а саме: згідно умов контракту товар постачається на умовах 100% передоплати, проте проформу-інвойс про здійснення останньої не подано; у платіжному дорученні на суму 13 403,52 Євро міститься посилання лише на контракт від 20 січня 2017 року №ІТ-DM001 на суму 450 000 Євро, а у довідці про страхові видатки не вказано реквізити інвойсу і СMR, що не дає можливості ідентифікувати їх з постачаємою партією товару; крім того, довідка про страхові видатки видана 13 березня 2017 року, а на СMR відмітка про перетин митного кордону 09 березня 2017 року.
В подальшому після сплати Товариством відповідних митних платежів в загальній сумі 232 913,48 грн. товар випущено у вільний обіг.
Не погоджуючись зі здійсненим Митницею коригуванням митної вартості імпортованих товарів, Товариство звернулось до суду з позовом у даній справі.
В частині 2 статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно ж до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Згідно з пунктами 23 та 24 частини 1 статті 4 МК України митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.
За змістом статей 49, 50 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.
Митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу (частини 1 та 2 статті 51 МК України).
Так частинами 1 - 3 статті 57 (глава 9 розділу ІІІ) МК України передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Згідно із частинами 1 - 2 статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.
У разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT) (частина 1 статті 64 "Резервний метод" МК України).
Відповідно до частини 2 статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
За змістом частин 1 - 3 статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (частини 5 - 6 статті 53 МК України).
Згідно із частинами 1 - 3 статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
В той же час частиною 6 зазначеної статті передбачено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
У відповідності до частин 1 та 2 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
У разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі (частина 12 статті 264 МК України).
Отже митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК України (у разі визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за першим методом).
При цьому, митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, або ж у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість.
Водночас приписи вказаних статей зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності; у випадку ж коригування митним органом митної вартості товару рішення про таке коригування повинно містити мотиви його прийняття.
Разом з тим суди, оцінивши під час розгляду справи документи, які подавались позивачем під час митного оформлення товарів, прийшли до висновку про недоведеність відповідачем неповноти, неточності чи недостатності наданих позивачем з первинною МД документів та наведених в них відомостей для визначення митної вартості товарів за основним методом; наявності встановлених частинами 1 та 2 статті 58 МК України обмежень для застосування першого методу та обставин, зазначених в частині 6 статті 54 МК України, для відмови у митному оформленні товарів за першим методом, а отже і підстав для застосування положень частини 3 статті 57 та частини 3 статті 58 МК України, тобто використання другорядного методу визначення митної вартості товару при недоведеності неможливості її визначення за основним; при цьому подані позивачем документи кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товари та їх ціну, а отже у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), й не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом; в той же час відповідачем не надано доказів на спростування визначеної Товариством вартості товарів, а саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товарів та рівнем митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або підставою для незастосування обраного ним методу її визначення.
Так, щодо посилань митного органу на неподання позивачем проформи-інвойсу (тобто попереднього рахунку) на здійснення предоплати, суди вказали про подання ним під час митного оформлення рахунку-фактури (інвойсу) від 07 березня 2017 року №2017/V1/005056 на суму поставки партії товару - 13 403,52 Євро.
Стосовно тверджень відповідача про те, що у платіжному дорученні, поданому позивачем, міститься посилання лише на контракт від 20 січня 2017 року №ІТ-DМ001 на суму 450 000 Євро, суди відзначили, що контрактом передбачено поставку товару партіями та, разом з тим, визначено загальну вартість операцій, які будуть здійснені між його сторонами, а не ціну конкретної поставки, яка, в даному випадку, здійснена позивачем на підставі цього контракту та оплата за яку підтверджується відповідним платіжним дорученням на суму 13 403,52 Євро, що також відповідає вартості даної партії товарів, визначеній в інших товаросупровідних документах, зокрема, специфікації, рахунку-фактурі.
З приводу незазначення у довідці про страхові видатки реквізитів інвойсу і СMR та видачі останньої 13 березня 2017 року, тоді як на СMR міститься відмітка про перетин митного кордону 09 березня 2017 року, суди прийшли до висновку, що здійснення страхування та понесені в зв`язку із цим витрати повністю підтверджено поданими Товариством документами (договором страхування, документом про вартість страхування), вказана ж довідка є додатковим документом інформаційно-підтверджувального характеру та, як така, могла бути видана у будь-який час.
Разом з тим, під час розгляду справи в судах попередніх інстанцій відповідач посилався й на невідповідність базису поставки в прайс-листі постачальника умовам контракту, проте, суди встановили, що поставка товару здійснювалась на умовах FCA Malo, Italy, що відповідає умовам контракту та підтверджується усіма товаросупровідними документами; водночас, частиною 3 статті 53 МК України прайс-листи виробника товару віднесено до переліку додаткових документів, що подаються при митному оформленні; до того ж, прайс-лист є документом довільної форми й чинне законодавство не встановлює вимог до його форми та змісту; наявність же чи відсутність у прайс-листі певних відомостей (реквізитів) або їх невідповідність дійсним умовам поставки, лише сама по собі не може свідчити про заниження митної вартості товарів.
Враховуючи викладене вище в сукупності, суди попередніх інстанцій у справі, що розглядається, прийшли до висновку про наявність правових підстав для визнання протиправним та скасування рішення Митниці про коригування митної вартості товарів від 16 березня 2017 року №UA100110/2017/000249/2.
Доводи ж касаційної скарги не спростовують мотивів, покладених судами в основу оскаржуваних рішень, й не свідчать про неправильне застосування ними норм матеріального права або ж порушення процесуальних норм, а фактично зводяться лише до переоцінки встановлених судами обставин справи, що, в свою чергу, не відноситься до повноважень суду касаційної інстанції.
Відповідно до частин 1 та 4 статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 327, 341, 345, 349, 350, 355 КАС України, Суд