ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 травня 2021 року
м. Київ
справа № 640/25049/19
адміністративне провадження № К/9901/10900/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Єресько Л.О.,
суддів: Загороднюка А.Г., Соколова В.М.,
розглянув у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу № 640/25049/19
за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора про визнання протиправними та скасування наказу та рішення, зобов`язання вчинити дії
за касаційною скаргою Офісу Генерального прокурора
на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2021 року, постановлену у складі колегії суддів: головуючого судді Кобаля М.І., суддів: Геращенка І.В., Міронової Г.М.,
УСТАНОВИВ:
Суть спору
1. У грудні 2019 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Офісу Генерального прокурора (далі - відповідач), де просив визнати протиправним та скасувати наказ Генеральної прокуратури України від 12 листопада 2019 року № 1439ц про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника начальника першого слідчого відділу управління з розслідування злочинів, вчинених злочинними організаціями Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України та органів прокуратури на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру", з 15 листопада 2019 року; поновити ОСОБА_1 в органі прокуратури та на посаді заступника начальника першого слідчого відділу управління з розслідування злочинів, вчинених злочинними організаціями Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України, з 15 листопада 2019 року; стягнути з Генеральної прокуратури України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 15 листопада 2019 року по дату винесення судового рішення.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
2. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 грудня 2020 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ Генеральної прокуратури України від 12 листопада 2019 року № 1439ц про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника начальника першого слідчого відділу управління з розслідування злочинів, вчинених злочинними організаціями Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України та органів прокуратури на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру", з 15 листопада 2019 року. Поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника начальника першого слідчого відділу управління з розслідування злочинів, вчинених злочинними організаціями Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України, з 16 листопада 2019 року. Стягнуто з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 16 листопада 2019 року по 22 грудня 2020 року у розмірі 554 357,04 грн без урахування обов`язкових відрахувань. В решті позовних вимог відмовлено.
3. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Офіс Генерального прокурора оскаржив його в апеляційному порядку.
4. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2021 року апеляційне провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора про визнання протиправними та скасування наказу та рішення, зобов`язання вчинити дії зупинено до набрання законної сили судовим рішенням Верховного Суду у справі № 640/24863/19.
5. Зупиняючи провадження в справі, суд апеляційної інстанції виходив з того, що ухвалою Верховного Суду від 16 грудня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі №640/24863/19, в якій містяться типові спірні правовідносини.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух у касаційній інстанції
6. 29 березня 2021 року на адресу Верховного Суду надійшла касаційна скарга Офісу Генерального прокурора, у якій скаржник просить скасувати ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2021 року, а справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
7. У касаційній скарзі скаржник вказує на те, що виходячи зі змісту пункту 5 частини другої статті 236 КАС України, підставою для зупинення судом провадження у справі може бути перегляд в касаційному порядку судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) саме палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду. Втім, як свідчать матеріали справи, зупиняючи провадження у справі ухвалою від 23 лютого 2021 року, Шостий апеляційний адміністративний суд виходив з того, що ухвалою Верховного Суду від 16 грудня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі № 640/24863/19, в якій містяться типові спірні правовідносини. Під час постановлення оскаржуваної ухвали апеляційним судом не досліджувалось питання, чи дійсно касаційний перегляд справи № 640/24863/19 буде здійснюватися палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду й відповідні докази в матеріалах даної справи відсутні. Водночас, згідно з даними Єдиного державного реєстру судових рішень 16 грудня 2020 року Верховним Судом у складі судді-доповідач Загороднюка А.Г., суддів: Єресько Л.О., Соколова В.М у справі № 640/24863/19 (№ К/9901/29873/20) прийнято постанову про відкриття касаційного провадження й, при цьому, відомості про те, що справа передавалась на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду відсутні. Таким чином, зупиняючи провадження у справі на підставі пункту 5 частини другої статті 236 КАС України, суд апеляційної інстанції вийшов за межі повноважень, наданих йому процесуальним законодавством, оскільки постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 жовтня 2020 року у справі № 640/24863/19 переглядається в касаційному порядку колегією у складі трьох суддів, а не палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду, а тому підстави для зупинення провадження у справі відсутні.
7.1. Крім того, скаржник наголошує, що суд апеляційної інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали виходив з типовості спірних правовідносин в цих справах, проте не навів жодного обґрунтування типовості правовідносин. При цьому своєчасність, тобто вирішення публічно-правового спору в розумні строки, разом з принципами правової визначеності та доступності до правосуддя, є одним із ключових елементів принципу верховенства права в адміністративному судочинстві. Зупинення в справі № 640/25049/19 не дає можливості вирішення питання по суті спору в розумні строки і позбавляє сторони законного права на справедливий суд.
7.2. В касаційній скарзі скаржник зауважив, що у справах № 640/25049/19 та в справі № 640/24863/19 різні правовідносини, які між собою не є тотожними та подібними. Рішення, яке буде прийнято Верховним Судом в справі № 640/24863/19, не впливає на результат розгляду справи № 640/25049/19, у зв`язку з чим суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про необхідність зупинення провадження в справі до набрання законної сили рішенням Верховного Суду в справі № 640/24863/19. Позовні вимоги у вищевказаних справах не є тотожними, оскільки оскаржувані накази про звільнення носять індивідуальний характер та є актами індивідуальної дії, містять обставини щодо кожного з позивачів окремо. Не є тотожними також і підстави позовних вимог та фактичні обставини справи. У даній справі та у справі, на яку суд апеляційної інстанції посилається як на типову предмет позову, його підстави та заявлені позовні вимоги, не є аналогічними. Відтак, в кожному випадку суду необхідно досліджувати та встановлювати конкретні індивідуальні обставини, що складають підставу позову.
8. 29 березня 2021 року відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя - доповідач) Єресько Л.О., судді Загороднюк А.Г., Соколов В.М.
9. Ухвалою Верховного Суду від 07 квітня 2021 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
10. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О. від 27 травня 2021 року закінчено підготовчі дії у справі та призначено її до розгляду у порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами у відповідності до пункту 3 частини 1 статті 345 КАС України.
Позиція інших учасників справи.
11. Від позивача відзиву на касаційну скаргу не надходило, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає перегляду рішення судів попередніх інстанцій.