ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 травня 2021 року
м. Київ
справа №640/11130/19
адміністративне провадження №К/9901/11592/20
Колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду:
суддя-доповідач - Гусак М. Б., судді - Ханова Р.Ф., Усенко Є.А.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві (як правонаступника Головного управління ДФС у м. Києві) на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду (судді Глущенко Я.Б., Мельничук В.П., Пилипенко О.Є.) від 1 квітня 2020 року у справі № 640/11130/19 за позовом Приватного акціонерного товариства "Укрзерноімпекс" до Головного управління ДФС у м. Києві, Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,
УСТАНОВИЛА:
Приватне акціонерне товариство "Укрзерноімпекс" звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві, Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії.
Окружний адміністративний суд м. Києва (суддя Донець В.А.) рішенням від 26 грудня 2019 року позов задовольнив частково.
2 березня 2020 року Головне управління ДФС у м. Києві звернулося з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції, додавши клопотання про звільнення від сплати судового збору та поновлення строку на апеляційне оскарження.
Шостий апеляційний адміністративний суд ухвалами від 12 березня 2020 року у задоволенні клопотання відповідача про звільнення від сплати судового збору відмовив, апеляційну скаргу залишив без руху для подання документа про сплату судового збору та клопотання про поновлення строку із зазначенням інших поважних підстав його пропуску.
30 березня 2020 року Головне управління ДФС у м. Києві подало клопотання про продовження строку для виконання вимог ухвали апеляційного суду від 12 березня 2020 року в частині подання документа про сплату судового збору.
Шостий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 1 квітня 2020 року відмовив у задоволенні клопотання відповідача про продовження строку для виконання вимог ухвали суду від 12 березня 2020 року, у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 грудня 2019 року відмовив.
Не погодившись із цією ухвалою, Головне управління ДПС у м. Києві, як правонаступник Головного управління ДФС у м. Києві, подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права судом апеляційної інстанції, просить ухвалу скасувати, справу направити до апеляційного суду для продовження розгляду.
Позивач правом на подання відзиву на касаційну скаргу не скористався.
Переглянувши оскаржувану ухвалу в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до частин першої - третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення відповідає.
Згідно з частиною першою статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Частиною третьою статті 295 КАС України передбачено, що строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
При цьому норми КАС України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визнаються поважними в кожному конкретному випадку з урахуванням обставин у справі.
Статтею 44 КАС України передбачено обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом (частина перша, пункти 6, 7 частини п`ятої цієї статті).
Наведеними положеннями КАС України чітко обумовлений характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема, щодо дотримання встановленого законом строку на апеляційне оскарження судового рішення.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, апеляційний суд виходив із того, що у клопотанні про поновлення строку апелянтом не вказано, які об`єктивні перешкоди зумовили подання апеляційної скарги 2 березня 2020 року на рішення суду, яке було отримано ним 15 січня 2020 року.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 квітня 2021 року у справі №640/11130/19 зроблено висновок про те, що до поданої з пропуском строку скарги (без клопотання про його поновлення чи з визнанням судом вказаних у ньому підстав неповажними), яка, крім цього, має інші недоліки, і ці недоліки скарги після залишення її судом без руху не усунуто, зокрема й не подано відповідного клопотання із зазначенням інших причин для його поновлення, слід застосовувати наслідки, передбачені пунктом 4 частини першої статті 299 КАС України.
Зважаючи на те, що скаржник не усунув недоліки апеляційної скарги, а також не виконав вимоги, зазначені в ухвалі апеляційного суду щодо подання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням інших підстав, колегія суддів погоджується з доводами суду апеляційної інстанції про те, що підстави для поновлення такого строку відсутні.
За наведених обставин, колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду вважає, що висновки суду апеляційної інстанції відповідають вимогам законодавства, підтверджуються встановленими у справі обставинами та не спростовуються доводами касаційної скарги.
Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
За правилами частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 341, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, колегія суддів