ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 травня 2021 року
м. Київ
справа № 240/5314/18
адміністративне провадження № К/9901/17938/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Желєзного І. В.
суддів: Коваленко Н. В., Чиркіна С. М.
розглянув у попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області
на рішення Житомирського окружного адміністративного суду у складі головуючого судді Капинос О. В. від 19.02.2019 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Драчук Т. О., суддів: Совгири Д. І., Охрімчук І. Г. від 27.05.2019
у справі № 240/5314/18
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, державного інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області Ковальчука Володимира Володимировича
про визнання дій протиправними, визнання протиправними та скасування актів та припису
ВСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. У листопаді 2018 року ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернувся до суду із позовом до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області (далі також - відповідач 1), державного інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області Ковальчука В. В. (далі також - відповідач 2), в якому просив: визнати протиправними дії Державного інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області Ковальчука В. В. щодо проведення перевірки відносно ОСОБА_1 ; визнати протиправним та скасувати акт обстеження земельної ділянки від 31.10.2018 №814-ДК/769/АО/10/01-18, акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом земельної ділянки від 31.10.2018 №814-ДК/1154/АО/10/01-18 та припис від 31.10.2018 №814-ДК/0805Пт/АО/10/01-18.
2. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 19.02.2019, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27.05.2019, позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано припис Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області від 31.10.2018 №814-ДК/0805Пр/03/01/-18; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено; стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 704,80 грн.
3. 26.06.2019 від відповідача 1 до суду надійшла касаційна скарга на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 19.02.2019 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27.05.2019, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
4. Ухвалою Верховного Суду від 22.08.2019 відкрито касаційне провадження за цією касаційною скаргою.
5. 09.09.2019 від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому просить відмовити у її задоволенні у повному обсязі, а позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
6. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 02.09.2018 ОСОБА_2 подав начальнику управління контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області заяву, в якій повідомив, що у АДРЕСА_1 у ОСОБА_1 розташований офіс в напівпідвальному приміщенні з торця будинку. В результаті самовільного захвату землі ОСОБА_1 на прибудинковій території зробив алею із каменю, яка веде з дороги до дверей його офісу. Без будь-якого дозволу навколо торця будинку побудував паркан із каменю, захопивши землю, яка йому не належить. Також перед вхідними дверима самовільно облаштував площадку із каменю, яка сягає всієї ширини торця будинку. У зв`язку з цим просив зобов`язати ОСОБА_1 привести прибудинкову територію будинку АДРЕСА_2 в належний стан, демонтувавши кам`яні доріжки, площадки та паркани.
7. 29.10.2018 на підставі заяви ОСОБА_2 в.о. начальника Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області Музиченко О. виніс наказ №814-ДК про здійснення державного контролю за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів шляхом проведення перевірки дотримання вимог земельного законодавства під час використання земельної ділянки по АДРЕСА_2 . Термін проведення перевірки визначено з 29.10.2018 по 01.11.2018.
8. За результатами обстеження земельної ділянки та перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом - земельною ділянкою державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області Ковальчуком В. В. складено акт обстеження земельної ділянки від 31.10.2018 №814-ДК/769/АО/10/01/-18 та акт перевірки від 31.10.2018 №814-ДК/1154/АП/09/01/-18.
9. В актах зазначено, що у АДРЕСА_2 з торця багатоквартирного будинку біля входу в підвальне приміщення громадянин ОСОБА_1 на земельній ділянці (прибудинкова територія, площею 0,046 га, комунальної власності, землі житлової, громадської забудови), облаштував площадку з каменю та побудував кам`яний паркан. Будь-які рішення органів місцевого самоврядування чи виконавчої влади про передачу в користування цієї земельної ділянки ОСОБА_1 відсутні, що відповідно до вимог статті 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" свідчить про факт самовільного зайняття земельної ділянки.
10. 31.10.2018 відповідачем винесено припис №814-ДК/0805Пр/03/01/-18 про усунення ОСОБА_1 встановлених актами порушень до 30.11.2018.
11. Згідно з витягом з рішення виконкому Радомишльської ради Житомирської області від 14.07.1998 №177 ОСОБА_1, проживаючому по АДРЕСА_3, надано дозвіл провести реконструкцію головного входу та прилеглої території офісу нотаріуса по АДРЕСА_2 .
12. 03.07.2006 вбудоване приміщення по АДРЕСА_2 подаровано ОСОБА_3 згідно з договором дарування, що підтверджується копіями договору дарування від 03.07.2006 та витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно.
13. Позивач вважає дії інспектора щодо проведення перевірки неправомірними, акти та припис протиправними, тому звернувся до суду для захисту порушених, на його думку, прав.
IІI. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
14. Позивач в обґрунтування позовних вимог посилався на те, що оскаржувані акти та припис є протиправними, оскільки ОСОБА_1 не має жодного відношення до прибудинкової території по АДРЕСА_2 . Перевірку проведено з порушенням процедури, а саме особисто його не запрошено на перевірку, в акті обстеження земельної ділянки місце розташування земельної ділянки зазначено Селянщинська сільська рада Черняхівський район, а по факту вона знаходиться у м. Радомишлі, не з`ясовано, хто є власником земельної ділянки, хто вчинив протиправні дії.
15. Відповідач 1 заперечував щодо задоволення позову, посилаючись на те, що посадові особи відповідача 1, приймаючи оспорювані рішення, діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені законодавством.
ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
16. Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову в частині позовних вимог про визнання протиправними та скасування акта обстеження земельної ділянки від 31.10.2018 №814-ДК/769/АО/10/01/-18 та акта перевірки від 31.10.2018 №814-ДК/1154/АП/09/01/-18, виходив з того, що ці акти не породжують для позивача будь-яких правових наслідків, не впливають на його права, обов`язки та законні інтереси, а тому вимоги щодо їх скасування є безпідставними та задоволенню не підлягають. Щодо позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування припису від 31.10.2018 №814-ДК/0805Пт/АО/10/01-18 суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем під час перевірки не встановлено та в ході розгляду справи не доведено використання саме позивачем земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу влади, а отже припис винесений за відсутності на те правових підстав та з порушенням процедури проведення перевірки, тому підлягає скасуванню як протиправний. Щодо позовних вимог про визнання протиправними дій державного інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області Ковальчука В. В. при проведенні перевірки відносно ОСОБА_1 суд зазначив, що підстави для задоволення позовну в цій частині відсутні, оскільки встановлення правомірності його дій лягло в основу оскаржуваного припису, тому повторного встановлення не потребує та охоплюється застосованим способом захисту порушеного права шляхом скасування припису.
17. Суд апеляційної інстанції, переглядаючи рішення суду першої інстанції в частині, в якій позов задоволено, погодився з вищезазначеними у цій частині висновками суду першої інстанції.
V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ВІДЗИВУ НА НЕЇ
18. Відповідач 1 у касаційній скарзі не погоджується з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на те, що такими не враховано, що будь-які рішення органів місцевого самоврядування чи органів виконавчої влади про передачу в користування земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 ОСОБА_1 не надавались, що свідчить про факт самовільного зайняття ним земельної ділянки. Судами не враховано, що акт обстеження складений у присутності ОСОБА_4, який може підтвердити факт того, що позивач зайняв самовільно земельну ділянку, а також те, що перевірка здійснена на підставі листа ОСОБА_2, який також може підтвердити факт зайняття земельної ділянки позивачем. Окрім цього, рішенням Радомишльської міської ради саме позивачу надавався дозвіл на проведення реконструкції головного входу та прилеглої території офісу, що є підтвердженням факту використання земельної ділянки. Посилання представника позивача на недотримання відповідачами вимог Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" при прийнятті наказу та проведенні перевірки є безпідставними.
19. Позивач у відзиві на касаційну скаргу посилається на те, що оскаржувані судові рішення в частині задоволення позову є законними та обґрунтованими. ОСОБА_5 не мав повноважень від імені відповідача 1 підписувати та подавати до суду апеляційну скаргу у цій справі. Відповідачі не подавали заяву про поновлення процесуальних строків для звернення до суду з апеляційною скаргою, а тому така мала б бути залишеною судом апеляційної інстанції без розгляду. Окрім цього, позивач просить залучити адвоката як представника Головного управління Держгеокадастру в Житомирській області до участі у цій справі, оскільки ОСОБА_5 не може представляти інтереси відповідача 1 на підставі довіреності.
VІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
20. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України), колегія суддів зазначає наступне.
21. Як вбачається зі змісту касаційної скарги, відповідач 1 оскаржує рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі в частині, в якій позов задоволено, відтак колегія суддів здійснює перегляд оскаржуваних судових рішень у цих межах.
22. Колегія суддів зауважує, що позивачем касаційна скарга у цій справі не подавалась, а тому безпідставними є вимоги, викладені у відзиві на касаційну скаргу про задоволення його позову у повному обсязі. Окрім цього, з наведених підстав колегія суддів відхиляє доводи позивача, викладені у касаційній скарзі щодо відсутності у представника відповідача 1 повноважень підписувати та подавати апеляційну скаргу, а також про пропущення відповідачами строків подання апеляційної скарги та наявності підстав для залишення її без розгляду.
23. Щодо доводів позивача, викладених у відзиві на касаційну скаргу, щодо відсутності у ОСОБА_5 повноважень представляти інтереси відповідача 1 на підставі довіреності та необхідності залучення для цього адвоката, колегія суддів відхиляє такі з огляду на наступне.
24. Згідно з підпунктом 11 пункту 16-1 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України визначено, що представництво відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 та статті 131-2 цієї Конституції виключно прокурорами або адвокатами у Верховному Суді та судах касаційної інстанції здійснюється з 01.01.2017; у судах апеляційної інстанції - з 01.01.2018; у судах першої інстанції - з 01.01.2019. Представництво органів державної влади та органів місцевого самоврядування в судах виключно прокурорами або адвокатами здійснюється з 01.01.2020.
25. Згідно з частиною першою статті 55 КАС України (тут і далі також - в редакції, чинній на момент подання касаційної скарги) сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
26. Нормами частин третьої, четвертої статті 55 КАС України визначено, що юридична особа, суб`єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її (його) імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника. Держава, територіальна громада бере участь у справі через відповідний орган державної влади, орган місцевого самоврядування відповідно до його компетенції, від імені якого діє його керівник або представник.
27. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 59 КАС України повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені, зокрема, довіреністю фізичної або юридичної особи.
28. Згідно з частиною третьою даної статті довіреність від імені юридичної особи видається за підписом (електронним цифровим підписом) посадової особи, уповноваженої на це законом, установчими документами.
29. Частиною восьмою статі 59 КАС України встановлено, що у разі подання представником до суду заяви, скарги, клопотання він додає довіреність або інший документ, що посвідчує його повноваження, якщо в справі немає підтвердження такого повноваження на момент подання відповідності заяви, скарги, клопотання.
30. Аналіз наведених положень КАС України дає підстави для висновку, що право на подання і підписання касаційної скарги касаційної скарги у даній справі має особисто керівник або представник на підставі довіреності; на момент подання касаційної скарги нормами Конституції України та КАС України було передбачено, що представником відповідача може бути уповноважена особа, яка діє на підставі довіреності, виданої за підписом (електронним цифровим підписом) посадової особи, уповноваженої на це законом, установчими документами.
31. Касаційна скарга Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 19.02.2019 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27.05.2019 у цій справі підписана ОСОБА_5, який діє на підставі довіреності № 3 від 02.01.2019, згідно з якою він уповноважений, зокрема, представляти інтереси Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області у Верховному Суді, оскаржувати судові рішення у касаційному порядку.
32. Колегія суддів зауважує, що наявність у ОСОБА_5 повноважень на підписання та подання касаційної скарги як представника відповідача 1 вже перевірялась судом під час постановлення ухвали про відкриття касаційного провадження та Верховний Суд дійшов висновку про відсутність відповідних перешкод.
33. Щодо доводів відповідача, викладених у касаційній скарзі, про помилковість висновків судів відносно наявності підстав для скасування оскаржуваного припису, колегія суддів зазначає наступне.
34. Згідно з положеннями частини другої статті 2 КАС України в справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
35. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
36. Статтею 2 Земельного кодексу України (тут і далі також - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Об`єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).
37. Відповідно до статті 187 Земельного кодексу України контроль за використанням та охороною земель полягає в забезпеченні додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і громадянами земельного законодавства України.
38. Згідно з положеннями статті 188 Земельного кодексу України державний контроль за використанням та охороною земель здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, а за додержанням вимог законодавства про охорону земель - центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів. Порядок здійснення державного контролю за використанням та охороною земель встановлюється законом.
39. Відповідно до пункту 1, підпункту 25-1 пункту 4 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 № 15 (тут і далі також - Положення №15, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів. Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, організовує та здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням земельного законодавства, використання та охороною земель усіх категорій і форм власності.
40. Відповідно до підпункту 1 пункту 3 Положення №15 одним із основних завдань Держгеокадастру є реалізація державної політики у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.
41. Правові, економічні та соціальні основи організації здійснення державного контролю за використанням та охороною земель визначає Закон України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" (тут і далі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), який спрямований на забезпечення раціонального використання і відтворення природних ресурсів та охорону довкілля.
42. Згідно з положеннями статті 4 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" визначено, що об`єктом державного контролю за використанням та охороною земель є всі землі в межах території України.
43. Статтею 5 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" встановлено, що державний контроль за дотриманням вимог законодавства України про охорону земель здійснює центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.
44. Статтями 9, 10 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" передбачено, що державний контроль за використанням та охороною земель, дотриманням вимог законодавства України про охорону земель і моніторинг ґрунтів здійснюються шляхом, зокрема, проведення перевірок, розгляду звернень юридичних і фізичних осіб. Державні інспектори у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель мають право, зокрема, безперешкодно обстежувати в установленому законодавством порядку земельні ділянки, що перебувають у власності та користуванні юридичних і фізичних осіб, перевіряти документи щодо використання та охорони земель; давати обов`язкові для виконання вказівки (приписи) з питань використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель відповідно до їх повноважень, а також про зобов`язання приведення земельної ділянки у попередній стан у випадках, установлених законом, за рахунок особи, яка вчинила відповідне правопорушення, з відшкодуванням завданих власнику земельної ділянки збитків.
45. Відповідно до положень статті 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" самовільним зайняттям земельної ділянки є будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочинну щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.
46. Як встановлено судами попередніх інстанцій, 31.10.2018 відповідачем 2 винесено припис №814-ДК/0805Пр/03/01/-18 про усунення ОСОБА_1 встановлених актами порушень до 30.11.2018, а саме у АДРЕСА_2 з торця багатоквартирного будинку біля входу в підвальне приміщення громадянин ОСОБА_1 на земельній ділянці (прибудинкова територія, площею 0,046 га, комунальної власності, землі житлової, громадської забудови) облаштував площадку з каменю та побудував кам`яний паркан. Рішення органів місцевого самоврядування чи виконавчої влади про передачу в користування цієї земельної ділянки ОСОБА_1 відсутні, що відповідно до вимог статті 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" свідчить про факт самовільного зайняття земельної ділянки.
47. В обґрунтування своєї позиції щодо протиправності цього припису ОСОБА_1 пояснив, що не має жодного відношення до прибудинкової території по АДРЕСА_2 . Кам`яного паркану на цій земельній ділянці не будував, а реконструкція прилеглої на той час території біля приміщення проведена у 1998 році з дозволу органів місцевого самоврядування.
48. Ухвалюючи оскаржувані судові рішення, суди першої та апеляційної інстанції виходили з того, що згідно з витягом з рішення виконкому Радомишльської ради Житомирської області від 14.07.1998 №177 ОСОБА_1, проживаючому по АДРЕСА_3, надано дозвіл на проведення реконструкції головного входу та прилеглої території офісу нотаріуса по АДРЕСА_2 . Вбудоване приміщення по АДРЕСА_2 03.07.2006 подаровано ОСОБА_3 згідно з договором дарування. Доводи, зазначені в заяві громадянина ОСОБА_2, на підставі якої було призначено перевірку, відповідачами не перевірялись, а позивач під час перевірки (складання актів та припису) присутнім не був. Зважаючи на викладене, суди дійшли висновку, що відповідачем не доведено того факту, що саме позивач здійснив будівництво паркану.
49. Не погоджуючись із цим висновком судів попередніх інстанцій, відповідач 1 у касаційній скарзі зазначав, що судами не враховано, що факт здійснення позивачем самовільного зайняття земельної ділянки може підтвердити ОСОБА_4, який був присутнім під час складання акта обстеження земельної ділянки, та листом ОСОБА_2, який може підтвердити зазначену обставину. Крім цього, рішенням Радомишльської міської ради надано дозвіл позивачу на проведення реконструкції головного входу та прилеглої території офісу, що є підтвердженням факту самовільного використання ним земельної ділянки.
50. У даному контексті колегія суддів зауважує, що судами попередніх інстанцій правильно не прийнято до уваги твердження відповідачів про вчинення позивачем факту самовільного використання земельних ділянок з посиланням на повідомлення цієї обставини ОСОБА_2, оскільки дане повідомлення не може достовірно свідчити про вчинення порушення саме позивачем.
51. З аналогічних підстав колегія суддів відхиляє доводи відповідача 1, викладені у касаційній скарзі, про неврахування судами тієї обставини, що акт обстеження складений у присутності ОСОБА_4, який міг би підтвердити факт, що позивач зайняв самовільно земельну ділянку.
52. Щодо доводів відповідача 1, викладених у касаційній скарзі, про надання саме позивачу рішенням Радомишльської міської ради дозволу на проведення реконструкції головного входу та прилеглої території офісу, що, на думку відповідача, є підтвердженням факту самовільного використання земельної ділянки позивачем, колегія суддів зауважує, що, як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідачем не доведено, ким саме та коли саме вчинено зазначене у акті обстеження земельної ділянки, акті перевірки та приписі порушення. Також відповідачем не встановлено, який об`єм робіт здійснений позивачем відповідно до наданого йому дозволу та чи були проведені ним роботи за адресою: АДРЕСА_2, дозвіл на проведення яких йому не було надано. Зважаючи на викладене, наявність цього рішення без встановлення цих обставин уповноваженим суб`єктом владних повноважень не може бути підтвердженням факту самовільного використання земельної ділянки позивачем.
53. З огляду на вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що факт вчинення ОСОБА_1 порушення земельного законодавства, а саме: самовільного використання земельної ділянки у АДРЕСА_2 (прибудинкова територія, площею 0,046 га, комунальної власності, землі житлової, громадської забудови), є недоведеним, що свідчить про невідповідність оскаржуваного припису критеріям, встановленим частиною другою статті 2 КАС України.
54. Колегія суддів звертає увагу, що у випадку недоведеності відповідачами вчинення саме позивачем самовільного використання земельної ділянки у АДРЕСА_2 шляхом облаштування площадки з каменю та побудови кам`яного паркану, неможливо зобов`язати останнього усунути порушення, які він не вчиняв. Відповідач повинен встановити суб`єкта, який вчинив дане правопорушення, або ж у випадку його відсутності встановити цей факт у передбачений законодавством спосіб та вчинити у межах наданих йому повноважень дії, спрямовані на усунення порушення.
55. Окрім цього, колегія суддів зауважує, що відповідно до пункту 2 частини першої статті 13 Закону України від 06.09.2005 №2807-IV "Про благоустрій населених пунктів" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі також - Закон №2807-IV) прибудинкові території належать до об`єктів благоустрою населених пунктів.
56. Режим використання об`єктів благоустрою визначено статтею 14 Закону №2807-IV, яка передбачає, що такі об`єкти використовуються відповідно до їх функціонального призначення для забезпечення сприятливих умов життєдіяльності людини на засадах їх раціонального використання та охорони з урахуванням вимог правил благоустрою території населених пунктів, інших вимог, передбачених законодавством.
57. Згідно з пунктом 1, 2 частини першої статті 16 Закону №2807-IV на об`єктах благоустрою забороняється, зокрема, виконувати роботи без дозволу в разі, якщо обов`язковість його отримання передбачена законом; самовільно влаштовувати городи, створювати, пошкоджувати або знищувати газони, самовільно висаджувати та знищувати дерева, кущі тощо.
58. Відповідно до приписів частин першої, другої статті 34 Закону №2807-IV правила благоустрою території населеного пункту (далі також - Правила) - нормативно-правовий акт, яким установлюються вимоги щодо благоустрою території населеного пункту. Правила розробляються на підставі Типових правил благоустрою території населеного пункту (далі також - Типові правила) для всіх сіл, селищ, міст і затверджуються відповідними органами місцевого самоврядування. Типові правила розробляються та затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства. Правила включають, зокрема: порядок здійснення благоустрою та утримання територій об`єктів благоустрою; інші вимоги, передбачені цим та іншими законами.
59. Зважаючи на викладене, у випадку наявності порушень законодавства у сфері благоустрою населеного пункту уповноважені суб`єкти владних повноважень повинні встановити осіб, що їх вчинили, або ж у випадку неможливості встановлення таких осіб з дотриманням порядку, передбаченого законодавством у сфері благоустрою населених пунктів, зокрема правилами благоустрою населеного пункту, забезпечити усунення таких порушень.
60. Колегія суддів відхиляє доводи відповідача 1, викладені у касаційній скарзі про безпідставність посилань представника позивача на недотримання відповідачами вимог Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" при прийнятті наказу та проведенні перевірки, оскільки під час ухвалення судових рішень у цій справі суди першої та апеляційної інстанцій не керувались положеннями цього Закону. Натомість згідно з положеннями частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування саме судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права.
61. Інші аргументи касаційної скарги не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанції, зводяться до переоцінки доказів і свідчать про незгоду позивача із правовою оцінкою судів попередніх інстанцій щодо обставин справи, які суд встановив у процесі її розгляду. Водночас, за приписами частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
62. Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
63. Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
64. Суд під час ухвалення рішення враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
65. На підставі викладеного Верховний Суд констатує, що підстави для скасування чи зміни рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 19.02.2019 та постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27.05.2019 відсутні.
66. Оскільки колегія суддів залишає в силі рішення судів першої та апеляційної інстанцій, то відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.
Керуючись статтями 341, 349, 350, 356, 359 КАС України, Верховний Суд