ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 травня 2021 року
м. Київ
справа №521/21455/16-а
адміністративне провадження №К/9901/29826/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Коваленко Н.В., суддів: Берназюка Я.О., Желєзного І.В., розглянувши у письмовому провадженні в касаційному порядку справу за позовом ОСОБА_1 до Малиновського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі про визнання протиправними дій та бездіяльності, скасування розпоряджень, зобов`язання вчинити певні дії, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Домусчі С.Д., Коваля М.П., Кравця О.О. від 03.10.2017,
УСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. У грудні 2016 року ОСОБА_1 (далі у тексті цієї постанови також ОСОБА_1, позивачка) звернулася з позовом до Малиновського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі (далі у тексті цієї постанови також Управління, пенсійний орган, відповідач), у якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просила:
- визнати протиправними дії та бездіяльність щодо непроведення службового розслідування стосовно виявлених порушень матеріальних норм пенсійного законодавства за заявою позивачки від 21.10.2016, та щодо відмови виконати законний належний розрахунок розміру пенсії та сплатити різницю несплаченого розміру пенсії та допомоги як дитині війни;
- визнати неправомірними та скасувати розпорядження пенсійної справи №100128 позивачки у період з 01.01.2004, якими незаконно врахований зменшений коефіцієнт стажу у наступних розмірах: 1) 0,29333, 2) 0,29417, 3) 0,39713 та зобов`язати відповідача виконати належний розрахунок розміру пенсії позивача із застосуванням коефіцієнту стажу у розмірі 0,64 (64%), який був визначений при призначення пенсії в 1989 році та застосовувався до 01.01.2004 та зобов`язати сплатити різницю несплаченої пенсії за цей період;
- визнати неправомірними дії відповідача щодо несплати позивачу соціальної допомоги як дитині війни за період з 01.01.2007 по 01.01.2008, а також сплаті в зменшеному розмірі за період з 01.01.2008 по теперішній час та зобов`язати відповідача, на підставі матеріальних норм Закону України "Про соціальний захист дітей війни", з урахуванням рішень Конституційного Суду України та правових позицій Верховного Суду України та Вищого адміністративного суду України щодо положень Конституції України в питанні, що Закони мають вищу силу ніж Постанови КМУ та ПФУ в публічно-правових спорах цих правовідносин та зобов`язати відповідача виконати нарахування державної соціальної допомоги у розмірі 30 відсотків відповідно до правової оцінки вищих судів до теперішнього часу та сплатити різницю несплаченої державної допомоги за цей період (далі - спірний перерахунок пенсії).
2. У позові наводились аргументи про те, що відповідач, на переконання позивачки, незаконно і всупереч вимог законодавства, самостійно без подання нею відповідної заяви, починаючи з 01.01.2004 провів перерахунок розміру призначеної з 1989 року пенсії за нормами Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", при цьому протиправно та відсутності передбачених на те правових підстав зменшив коефіцієнт стажу, що призвело до порушення її права на соціальне забезпечення, гарантованого їй Конституцією України.
3. Позивач у своїй позовній заяві також зазначала, що їй незаконно не сплачувались допомога як дитині війни за період з 01.01.2006 до 01.01.2008, а з 01.01.2008 ця допомога сплачувалась у меншому розмірі, ніж передбачено законодавством.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
4. Постановою Малиновського районного суду м. Одеси від 30.05.2017 позов задоволено частково, а саме:
- визнано неправомірним та скасовано Розпорядження УПФ в Малиновському районі м. Одеси від 01.01.2004 по пенсійній справі №100128 ОСОБА_1 за період з 01.01.2004, якими застосовано зменшений коефіцієнт стажу у наступних розмірах: 1) 0,29333; 2) 0,29417; 3) 0,39713;
- зобов`язано Малиновське об`єднане Управління пенсійного фонду України в м. Одесі провести розрахунок розміру пенсії ОСОБА_1 із застосуванням коефіцієнту стажу у розмірі - 0,64 ( 64%), який був визначений при призначенні пенсії в 1989 році та застосовувався до 01.01.2004, і сплатити різницю несплаченої пенсії за відповідний період;
- визнані неправомірними дії Малиновського об`єднаного Управління пенсійного фонду України в м. Одесі щодо несплати ОСОБА_1 допомоги дітям війни за період з 01.01.2007 до 01.01.2008, а також сплаті в зменшеному розмірі за період з 01.01.2008 по теперішній час;
- зобов`язано Малиновське об`єднане Управління пенсійного фонду України в м. Одесі відповідно до Закону України "Про соціальний захист дітей війни" провести нарахування державної соціальної допомоги у розмірі 30% та виплатити різницю несплаченої державної допомоги за період з 01.01.2007 по теперішній час.
- в решті позову відмовлено.
5. Приймаючи таку постанову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не має повноважень самостійно та без подання відповідної заяви особою, яка отримує пенсійну виплату, проводити перерахунок пенсії за нормами законодавства, чинного після 01.01.2004 - дати набрання чинності Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".
6. Суд першої інстанції вказував й на те, що норми Закону України "Про соціальний захист дітей війни" мають вищу юридичну силу ніж відповідні постанови Кабінету Міністрів України, якими врегульовувались питання розміру державної соціальної допомоги дітям війни, а тому дійшов висновку, що саме норми закону повинні застосовуватись при обчисленні розміру вищезгаданої допомоги.
7. Окрім цього, постанова суду першої інстанції містить мотиви й про те, що перерахунок пенсії позивачки, в тому числі й з урахуванням сум недоплаченої державної соціальної допомоги дітям війни, повинен здійснюватися відповідачем без обмеження будь-яким строком на підставі положень статті 46 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", тобто, починаючи з 01.01.2004.
8. У постанові суду першої інстанції містяться мотиви й про те, що строк звернення до суду позивачкою пропущено не було, оскільки ОСОБА_1 звернулась до відповідача з заявою 21.10.2016, на яку отримала відповідь 04.11.2016, а з позовом до суду звернулася 16.12.2016, тобто у межах шестимісячного строку, встановленого процесуальним законом, чинним на час звернення до суду.
9. Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 03.10.2017 ухвалене судом першої інстанції судове рішення скасоване, а позовні вимоги ОСОБА_1 про: визнання неправомірними та скасування розпоряджень пенсійної справи позивачки №100128 в період з 01.01.2004, якими врахований зменшений коефіцієнт стажу у наступних розмірах: 1) 0,29333, 2) 0,29417, 3) 0,39713 та зобов`язання виконати належний розрахунок розміру пенсії із застосуванням коефіцієнту стажу у розмірі 0,64 (64%), який був визначений при призначення пенсії в 1989 році та застосовувався до 01.01.2004 та зобов`язання сплатити різницю несплаченої пенсії з 01.01.2004; про визнання неправомірними дій щодо не сплати ОСОБА_1 соціальної допомоги як дитині війни за період з 01.01.2007 по 01.01.2008, а також щодо сплати в зменшеному розмірі за період з 01.01.2008 по 15.06.2016 та зобов`язання сплатити за цей період різницю несплаченої державної допомоги - залишені без розгляду. У задоволенні позовних вимог про визнання протиправними дій та бездіяльності щодо не проведення службового розслідування стосовно виявлених порушень матеріальних норм пенсійного законодавства за заявою позивачки від 21.10.2016, та щодо відмови виконати законний належний розрахунок розміру пенсії та сплатити різницю несплаченого розміру пенсії та допомоги як дитині війни; про визнання неправомірними дій щодо сплати в зменшеному розмірі з 16.06.2016 соціальної допомоги як дитині війни - відмовлено.
10. Апеляційна скарга була подана відповідачем на судове рішення суду першої інстанції лише в частині задоволених позовних вимог і в цій частині здійснювався апеляційний перегляд справи.
11. Залишаючи без розгляду частину позовних вимог, суд апеляційної інстанції зазначав, що ОСОБА_1 пропущено строк звернення до адміністративного суду, встановлений Кодексом адміністративного судочинства, а поважних підстав для його поновлення не вбачається з матеріалів справи та не наведено позивачкою.
12. Поряд із цим, суд апеляційної інстанції вказував на помилкове застосування до спірних правовідносин приписів статті 46 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", оскільки ця правова норма стосується саме нарахованих сум пенсії, на які позивачка мала право, однак такі не були виплачені з вини пенсійного органу.
13. У справі ж, яка розглядається, як відзначав апеляційний суд, спір стосувався сум пенсії, які не були нараховані позивачці й були спірними, а тому, за таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для поширення на спірні правовідносини приписів вищезгаданої статті Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".
14. Суд апеляційної інстанції, проаналізувавши норми статті 43 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", дійшов висновку про те, що для здійснення перерахунку пенсії у зв`язку зі змінами у законодавстві не вимагається подання пенсіонером відповідної заяви, а пенсія, призначена до набрання чинності цим Законом підлягає перерахунку за правилами, встановленими вищезгаданим актом законодавства, а не законодавством, яке діяло раніше.
15. Відмовляючи у задоволенні решти позовних вимог, суд апеляційної інстанції у оскаржуваному рішенні посилався на те, що з 01.01.2015 частина перша статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" викладена у новій редакції згідно із Законом України від 28.12.2014 №VIII, відповідно до якої дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України. Зазначені зміни неконституційними не визнавались.
16. Апеляційний суд відзначав, що сторони у справі не заперечують той факт, що з 16.06.2016, позивачці нараховується та сплачується допомога як дитині війни в розмірі, встановленому Постановою КМУ №1381 від 12.12.2011.
17. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що виплата позивачці підвищення до пенсії як дитині війни здійснюється Управлінням, у розмірах та в порядку визначеними чинним законодавством, з урахуванням наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
18. Не погоджуючись із вищевказаним судовим рішенням апеляційного суду, ОСОБА_1 подала касаційну скаргу в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить його скасувати та залишити в силі постанову суду першої інстанції.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
19. Суди попередніх інстанцій установили, що після ознайомлення з матеріалами пенсійної справи №100128 представник позивача звернулась особисто до заступника відділу з призначення пенсії (вул. Космонавтів 26-а) з питанням про виправлення порушень, а 21.10.2016 звернулась із заявою-скаргою до управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі м. Одеси.
20. У заяві-скарзі зазначалось про виявлені в пенсійній справі неправомірні розрахунки пенсії та пропонувалось скласти комісію і провести службове розслідування для виявлення винних осіб та поновити порушені права ОСОБА_1 шляхом повернення законних розрахунків та сплати різниці несплаченої пенсії.
21. У задоволення заяви від 21.10.2016 було відмовлено листом №283 від 04.11.2016, у якому пенсійний орган повідомив про відсутність для цього законних підстав.
22. Судами також встановлено, що 15.11.2016 під підпис отримано лист № 233 від 04.11.2016, в якому відповідач наголосив, що розпорядження від 01.01.2004 прийнято ним на підставі вимог статті 43 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".
23. Розпорядженням (без номерів аркушів) зменшений коефіцієнт стажу ОСОБА_1 з розміру 0,64 (64%) на розмір 0,29333 (29,333%)
24. Розмір пенсії ОСОБА_1 за розпорядженням 100128 від 21.01.2004 склав - 110,06 грн, а за розпорядженням від 12.01.2005 - 341,91 грн.; за розпорядженням з 01.01.2006 - 375,91 грн.; за розпорядженням з 01.01.2007 - 404,93 грн.; з 01.06.2007 - 486,88 грн.
25. Відповідно до проведених відповідачем перерахунків пенсії позивачки та згідно з розпорядженням відповідача від 01.12.2012 їй нарахована пенсія у розмірі 1056,57 грн. З 01 березня 2013 року пенсія позивача дорівнює: П - 971,76 х 1,0298 + (83,80 + 100) - 1184,52 грн. Допомога за даними відповідача - 58,66 грн.
26. Судовим розглядом справи встановлено і те, що позивачка не зверталася до відповідача з заявою про перерахунок за новими нормами закону, не надавала ніяких нових довідок про заробітну плату, що підтверджено всіма розпорядженнями про перерахунки пенсії за період з 1989 року по 2016 року, в яких зазначено, що до перерахунку розміру пенсії була врахована заробітна плата до 31.08.1984.
27. З установлених судами попередніх інстанцій обставин справи убачається і те, що позивачу вперше призначена пенсія 27.12.1989 відповідно до матеріальних норм Закону СРСР "Про державні пенсії" та призначено майже максимальний розмір пенсії - 113,43 руб. з розрахунку 64% від заробітку (коефіцієнт стажу - 0,64) та коефіцієнтом заробітку - 2,9.
28. Відповідно до розпорядження відповідача у 2013 році пенсія позивача на 01.03.2013 становить 1097,23 грн.
29. Станом на час розгляду і вирішення цієї справи у судах попередніх інстанцій позивачці виплачується підвищення до пенсії, передбачене статтею 6 Закону України від 18.11.2004 №2195-IV "Про соціальний захист дітей війни" (у редакції, чинній з 01.01.2015) у розмірі 66,43 гривень згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2011 №1381 "Про підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення".
30. Не погоджуючись із обчисленим відповідачем розміром її пенсії та підвищення до пенсії, передбаченого Законом України "Про соціальний захист дітей війни", позивачка звернулась до суду з цим позовом.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
31. У касаційній скарзі наводяться аргументи про те, що апеляційний суд, на її думку, помилково скасував законну та обґрунтовану постанову суду першої інстанції, оскільки відповідач упродовж усього розгляду справи судами, в порушення вимог частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України у редакції, чинній до 15.12.2017, так і не надав жодних доказів правомірності своїх дій.
32. Позивачка, повторюючи доводи та аргументи, наведені нею у позовній заяві, вкотре наполягає на тому, що перерахунок її пенсії проведено відповідачем безпідставно і всупереч вимог законодавства, однак такі порушення залишились поза увагою суду апеляційної інстанції і їм не було надано належної правової оцінки.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
33. Так, згідно з статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
34. Законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, цього Закону, закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відмінні від загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні (частина перша статті 4 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування").
35. Стаття 43, частина перша статті 44, частини четверта, п`ята статті 45, стаття 46 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" у редакції, чинній станом на день подання позивачкою заяви про перерахунок пенсії, визначала такий порядок регулювання спірних правовідносин.
Перерахунок пенсій за віком, по інвалідності, в разі втрати годувальника, за вислугу років, призначених до набрання чинності цим Законом, здійснюється за нормами цього Закону на підставі документів про вік, страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час перерахунку в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло раніше, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
Для перерахунку пенсій, призначених до набрання чинності цим Законом, враховується заробітна плата (дохід), з якої було раніше обчислено пенсію, за документами, наявними в пенсійній справі, або за вибором пенсіонера - заробітна плата (дохід) за період, передбачений абзацом першим частини першої статті 40 цього Закону. При цьому заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається відповідно до частини другої статті 40 цього Закону із застосуванням середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, за 2002 рік.
Заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених частиною першою статті 35, частиною другою статті 38, частиною третьою статті 42 і частиною п`ятою статті 48 цього Закону, провадиться в такі строки:
у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа;
у разі настання обставин, які тягнуть за собою зменшення пенсії, - з першого числа місяця, в якому настали ці обставини, якщо вони мали місце до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо вони мали місце після 15 числа.
Документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
Нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії.
Нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Компенсація втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.
36. За приписами частини першої статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" (у редакції, чинній з 01.01.2015) дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.
37. Абзацом першим пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України "Про підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення" установлено, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення, встановлене статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", провадиться у розмірі 66,43 гривні.
Оцінка доводів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій
38. За змістом частин першої - третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, а до 15.12.2017 статті 159 цього ж Кодексу, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
39. Перевіряючи дотримання апеляційним судом норм процесуального права у частині оскаржуваного судового рішення, яким позовну заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду, колегія суддів зазначає таке.
40. Процесуальний закон, чинний станом на час звернення до суду ОСОБА_1 з цим позовом, встановлював шестимісячний строк звернення до адміністративного суду, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина друга статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України у редакції, чинній до 15.12.2017).
41. Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду визначала стаття 100 Кодексу адміністративного судочинства України у вищенаведеній редакції, згідно з частиною першою якої, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.
42. Питання стосовно застосування строку звернення до суду у соціальних спорах, що виникають з органами Пенсійного фонду України, вже вирішувалось Верховним Судом у справі №240/12017/19, де у постанові від 31.03.2021 колегія суддів у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних Касаційного адміністративного суду зазначила про таке.
43. Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.
44. Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
45. Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
46. Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
47. Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав, розглядаючи у касаційному порядку справу №240/12017/19, зазначила, що загальне правило щодо необхідності вчинення особою активних дій з метою призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший чи з`ясування видів та розміру складових, які враховані при розрахунку пенсії шляхом подання відповідних заяв визначено Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (зокрема, статті 44, 45) та Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженим постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1.
48. Зокрема, як засвідчує зміст статей 42, 44, 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", призначення, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється територіальним органом Пенсійного фонду України за заявою особи, яка має право на призначення, перерахунок, перехід з одного виду пенсії на інший чи поновлення відповідної пенсії.
49. Аналогічне правило закріплене й у пункті 4.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", згідно з яким орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою.
50. Пунктом 4.9 вищевказаного Порядку також передбачено, що у разі звернення пенсіонера видається виписка з розпорядження про призначення (перерахунок) пенсії з інформацією про періоди страхового стажу та заробітної плати (доходу), яка врахована при розрахунку пенсії.
51. Вирішуючи ж питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття "дізнався" та "повинен був дізнатись".
52. Так, під поняттям "дізнався" необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.
53. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.12.2020 у справі №510/1286/16-а вказала на те, що у спорах, які виникають з органами Пенсійного фонду України, особа може дізнатися, що її права порушені, зокрема, при отриманні від органу Пенсійного фонду України відповіді (листа-відповіді, листа-роз`яснення) на надісланий запит щодо розміру пенсії, нормативно-правових документів (про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку), на підставі яких був здійснений саме такий розрахунок.
54. При цьому, поняття "повинен був дізнатися" необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 №340/1019/19).
55. У постанові Верховного Суду від 31.03.2021 у справі №240/12017/19 наголошено й на тому, що пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об`єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових.
56. Отже, з дня отримання пенсійної виплати особою, якій призначена пенсія вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання пенсійної виплати, демонструючи свою необізнаність щодо видів та розміру складових призначеної (перерахованої) їй пенсії звернулась до пенсійного органу із заявою про надання їй відповідної інформації. В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від пенсійного органу відповіді на подану нею заяву.
57. Колегія суддів бере до уваги й те, що обмеження на законодавчому рівні права звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів відповідними строками узгоджується із принципом "Leges vigilantibus non dormientibus subveniunt", згідно з яким закони допомагають тим, хто пильнує.
58. З урахуванням зазначеного, Верховний Суд у постанові від 31.03.2021 у справі №240/12017/19 дійшов такого висновку щодо застосування строку звернення до суду, передбаченого процесуальним законом у спорах цієї категорії, а саме:
1) для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
2) пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує щомісячно. Відтак, отримання пенсіонером листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку тощо.
59. У справі, яка розглядається, суди попередніх інстанцій установили, що позивачка, вважаючи протиправними дії пенсійного органу стосовно обчислення розміру її пенсії, вчинені починаючи з січня 2004 року, вперше звернулась до відповідача із заявою щодо здійснення перерахунку пенсії лише 21.10.2016, на яку листом №283 від 04.11.2016 отримала відповідь від Управління, у якій останнє повідомило про відсутність правових підстав для здійснення такого перерахунку пенсії.
60. Судовим розглядом справи установлено й те, що позивачка, до моменту звернення до суду з цим позовом, тобто, упродовж більше ніж дванадцяти років, щомісяця отримуючи пенсійну виплату і проживаючи в Україні, не проявляла жодної зацікавленості стосовно того, з яких складових та на підставі яких норм законодавства така виплата була обчислена, а також жодного разу не оскаржувала такі дії пенсійного органу з приводу обчислення розміру її пенсії у адміністративному чи судовому порядку, й не зверталась з вимогами щодо здійснення перерахунку пенсії.
61. Зважаючи на викладене, колегія суддів констатує, що реалізація позивачкою права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від неї самої, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивачка, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, нереалізація цього права зумовлена її власною пасивною поведінкою.
62. Суд апеляційної інстанції, залишаючи без розгляду позовну заяву в частині вимог про зобов`язання відповідача перерахувати і виплатити позивачці підвищення до пенсії, передбачене статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", за період з 01.01.2007 по 15.06.2016, вказував на те, що про порушення своїх прав щодо одержання вищевказаного підвищення, ОСОБА_1 повинна була б дізнатись ще у 2009 році, скільки у червні цього ж року остання зверталась до суду з вимогами про зобов`язання здійснити з 01.01.2006 перерахунок та виплату підвищення до пенсії як дитині війни у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком (справа №2А-2478 2009).
63. Постановою Малиновського районного суду м. Одеси від 19.11.2009 року у справі №2А-2478 2009, яка залишена без змін ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 22.06.2011, відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2, заявлених за період з 01.01.2006 по 02.06.2008, про зобов`язання здійснити перерахунок та виплату підвищення до пенсії як дитині війни в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, та зобов`язано пенсійний орган провести відповідний перерахунок та виплату у зазначеному розмірі за період з 03.06. 2008 по 12.12.2008.
64. Верховний Суд відзначає й те, що згідно зі статтею 17 Закону України від 23.02.2006 №3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
65. У рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" ЄСПЛ вказав, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте, навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. Від судів вимагається вказувати підстави. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні в часі, ні в підставах для поновлення строків (пункт 41).
66. Аналіз практики Європейського суду з прав людини у питанні поновлення строку звернення до суду здійснювався й Судовою палатою з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду під час касаційного розгляду справи №240/12017/19, яка, у постанові від 31.03.2021 (пункт 46) зазначила про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, ЄСПЛ виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних причин, внаслідок непереборних, незалежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.
67. Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав звертала увагу й на те, що за умови відсутності часових обмежень для звернення до суду за минулі періоди Пенсійний фонд України як центральний орган виконавчої влади був би позбавлений можливості реалізовувати покладені на нього завдання, зокрема здійснювати ефективний розподіл фінансових ресурсів для пенсійного забезпечення; така ситуація не відповідала б принципу юридичної визначеності у правовідносинах щодо пенсійного забезпечення у солідарній системі.
68. До того ж, чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. Для цього, а також з огляду на необхідність дотримання принципу юридичної визначеності, має бути виконано умову щодо недопустимості безпідставного поновлення судами пропущеного строку після спливу значного періоду часу (у даному випадку понад дванадцять років).
69. Оскільки, як установлено апеляційним судом, з наведених позивачкою аргументів та матеріалів справи не вбачається наявності об`єктивних обставин непереборного характеру, які унеможливили або ж значно утруднили можливість реалізації нею права на звернення до суду у межах строків, встановлених для цього процесуальним законом, колегія суддів констатує, що суд апеляційної інстанції не допустив порушення норм процесуального права, залишаючи без розгляду частину вимог позовної заяви про: визнання неправомірними та скасування розпоряджень пенсійної справи ОСОБА_1 № НОМЕР_1 в період з 01.01.2004, якими врахований зменшений коефіцієнт стажу у наступних розмірах: 1) 0,29333, 2) 0,29417, 3) 0,39713 та зобов`язання виконати належний розрахунок розміру пенсії із застосуванням коефіцієнту стажу у розмірі 0,64 (64%), який був визначений при призначення пенсії в 1989 році та застосовувався до 01.01.2004; про зобов`язання сплатити різницю несплаченої пенсії з 01.01.2004; про визнання неправомірними дій щодо не сплати ОСОБА_1 соціальної допомоги як дитині війни за період з 01.01.2007 по 01.01.2008, а також щодо сплати в зменшеному розмірі за період з 01.01.2008 по 15.06.2016 та зобов`язання сплатити за цей період різницю несплаченої державної допомоги.
70. Разом з тим, на чому також наголошено й у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.12.2020 у справі №510/1286/16-а, питання щодо застосування строків звернення до адміністративного суду, що передує вирішенню спору по суті (стаття 99 Кодексу адміністративного судочинства України у редакції, чинній до 15.12.2017, стаття 122 цього ж Кодексу у наступній редакції), слід розмежовувати з питанням щодо застосування строку (періоду), за який проводиться перерахунок пенсії, у разі встановлення судом вини пенсійного органу відповідно до статті 46 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (щодо необмеження будь-яким строком невиплаченої пенсіонерові суми пенсії).
71. У цій же постанові Велика Палата Верховного Суду зазначала, що буквальне тлумачення наведеної вище норми права дає підстави вважати, що ці норми стосуються вже нарахованих сум пенсій за минулий час, однак не виплачених з вини пенсійного органу.
72. Визначаючи поняття "нарахованої пенсії", колегія суддів звертає увагу на висновки Великої Палати Верховного Суду, наведені у постанові від 20.05.2020 у справі №815/1226/18, згідно з якими пенсія за віком призначається особі один раз та виплачується державою протягом всього життя пенсіонера, крім виняткових випадків, що можуть бути встановлені законом. Водночас, пенсія стає "нарахованою" в момент призначення пенсії і залишається такою ("нарахованою") до її чергової зміни.
73. За такого правового регулювання, норми статті 46 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" в частині необмеження будь-яким строком невиплаченої пенсіонерові суми пенсії підлягають застосуванню у справах за позовами про оскарження бездіяльності, дій та/або рішень суб`єкта владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку пенсійних виплат виключно за наявності таких умов:
1) ці суми мають бути нараховані пенсійним органом;
2) ці суми мають бути не виплаченими саме з вини держави в особі пенсійного органу.
74. Разом із цим, як встановлено судами у справі, яка розглядається, пенсія позивачці виплачувалась упродовж періоду з січня 2004 року і по день звернення до суду з цим позовом у грудні 2016 року в розмірі, нарахованому у 2004 році (з урахуванням наступних перерахунків, проведених пенсійним органом). У цей проміжок часу позивачка не зверталася до Управління щодо проведення перерахунку пенсії та не оскаржувала дії чи бездіяльність останнього. Пенсійний орган у судах попередніх інстанцій заперечував право позивачки на отримання сум пенсії, про які іде мова у позовній заяві. Такі суми не були нараховані позивачці у складі пенсійної виплати, а отже є спірними та не підлягали виплаті за минулий час без обмеження буд-яким строком.
75. З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає правильними висновки апеляційного суду про відсутність у даному конкретному випадку підстав для застосування до спірних правовідносин положень статті 46 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", оскільки наведені у диспозиції цієї норми умови не настали.
76. На правильному застосуванні норм матеріального права ґрунтуються й висновки апеляційного суду про відсутність підстав для задоволення цього позову в частині вимог позовної заяви про визнання протиправними дій та бездіяльності щодо відмови виконати законний належний розрахунок розміру пенсії та сплатити різницю несплаченого розміру пенсії та допомоги як дитині війни, а також про визнання неправомірними дій щодо сплати в зменшеному розмірі з 16.06.2016 підвищення до пенсії, передбаченого статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
77. З цього приводу колегія суддів зазначає, що згідно з вимогами статті 43, пункту 4 Розділ XV "ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" перерахунок пенсій, в тому числі за віком, призначених до набрання чинності цим Законом, здійснюється за нормами цього Закону на підставі документів про вік, страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час перерахунку в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло раніше. При цьому заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається відповідно до частини другої статті 40 цього Закону із застосуванням середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, за 2002 рік. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсії за нормами цього Закону її розмір зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.
78. Як установлено судом апеляційної інстанції, пенсія позивачки була перерахована з 01.01.2004 у зв`язку з набранням чинності Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" на підставі документів про вік, страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходились на час перерахунку в пенсійній справі ОСОБА_1, як це передбачено статтею 43 вказаного Закону, із визначенням заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії відповідно до частини другої статті 40 цього Закону із застосуванням середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, за 2002 рік.
79. За нормами Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", а не за правилами законодавства, яке діяло раніше, було визначено й коефіцієнт страхового стажу позивачки, що відповідає вищенаведеним вимогам закону.
80. Враховуючи, що підставою для проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 слугували зміни у законодавстві та необхідність, у зв`язку з цим, приведення розміру пенсії у відповідність до вимог законодавства, чинного після 01.01.2004, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про відсутність у такому випадку, як обов`язкової передумови для реалізації пенсійним органом покладених на нього повноважень, звернення позивачки до цього органу з відповідною заявою про перерахунок пенсії.
81. Оскільки розмір пенсійної виплати, призначеної ОСОБА_1, після її перерахунку за нормами Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" фактично не зменшився, суд апеляційної інстанції обґрунтовано відхилив доводи позивачки про звуження її права на пенсійне забезпечення.
82. Суд апеляційної інстанції, здійснюючи апеляційний перегляд справи в частині вимог про перерахунок і виплату підвищення до пенсії, передбаченого статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", в межах строку звернення до адміністративного суду, тобто, у даному випадку, враховуючи дату подання цього позову, починаючи з 16.06.2016, правильно застосував норми матеріального права і дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення цих позовних вимог.
83. Так, у справі, яка розглядається, апеляційний суд підтвердив встановлені судом першої інстанції обставини, що виплата позивачці підвищення до пенсії як дитині війни у 2016 році проводилась у розмірі, встановленому постановою Кабінету Міністрів України "Про підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення".
84. При цьому, колегія суддів наголошує, що згідно пункту 3 статті 116 Конституції України Кабінет Міністрів України забезпечує, зокрема, проведення фінансової, цінової, інвестиційної та податкової політики; політики у сферах праці й зайнятості населення, соціального захисту, освіти, науки і культури, охорони природи, екологічної безпеки і природокористування.
85. Верховний Суд звертає увагу на Рішення Конституційного Суду України від 26.12.2011 №20-рп/2011 та від 25.01.2012 №3-рп/2012, якими підтверджено конституційність повноважень Кабінету Міністрів України щодо реалізації політики у сфері соціального захисту, в тому числі регулювання порядку та розмірів соціальних виплат і допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, виходячи з фінансових можливостей держави.
86. Право встановлювати порядок і розмір виплати спірного підвищення до пенсії делеговано Кабінету Міністрів України частиною першою статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" і такі положення законодавства неконституційними не визнавались, а відповідні нормативно - правові акти Уряду України, прийняті на виконання таких приписів закону, в силу вимог статті 117 Конституції України, підлягали обов`язковому виконанню, в тому числі й відповідачем.
87. Отже, відповідач, виплачуючи позивачці у 2016 році підвищення до пенсії як дитині війни у порядку та розмірах, встановлених постановою Кабінету Міністрів України "Про підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення", діяв правомірно та у межах наданих йому повноважень.
88. Аналогічна правова позиція викладена й у постановах Верховного Суду від 17.07.2018 у справі №602/58/17, від 24.03.2021 у справі №345/3651/16-а, правовідносини у яких також виникли щодо виплати у 2016 році підвищення до пенсії як дитині війни та є подібними до правовідносин, що виникли у справі, яка розглядається. Відступу від такої правової позиції колегія суддів не вбачає.
89. Касаційна ж скарга не містить належних, настільки вагомих і обґрунтованих міркувань, переконливих доводів та аргументів, які б спростовували вищевикладені висновки і давали підстави вважати інакше.
90. Колегія суддів враховує і те, що на стадії касаційного розгляду справи до Верховного Суду надійшли документи (заява ОСОБА_3 про заміну позивачки її правонаступницею, зареєстрована у канцелярії Суду 16.04.2019, з додатками), зі змісту яких вбачається, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 померла.
91. Ухвалою Верховного Суду від 27.05.2021, постановленої в порядку підготовки справи до касаційного розгляду, у задоволенні заяви про заміну позивачки її правонаступницею було відмовлено, оскільки спірні правовідносини не допускають правонаступництва.
92. Пунктом 5 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд закриває провадження у справі у разі смерті або оголошення в установленому законом порядку померлою фізичної особи або припинення юридичної особи, за винятком суб`єкта владних повноважень, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.
93. Згідно з положеннями абзацу першого частини першої, частини другої статті 354 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.
Якщо суд першої або апеляційної інстанції ухвалив законне і обґрунтоване рішення, смерть фізичної особи чи припинення юридичної особи - сторони в спірних правовідносинах, що не допускають правонаступництва, після ухвалення рішення не може бути підставою для застосування положення частини першої цієї статті.
94. Беручи до уваги те, що, як встановлено під час касаційного розгляду справи, суд першої інстанції ухвалив законне і обґрунтоване рішення, підстави для застосування частини першої статті 354 КАС України та закриття провадження у справи, у такому випаду, відсутні.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
95. За правилами частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
96. Зважаючи на вищезазначене, Верховний Суд, провівши касаційний розгляд справи у межах вимог і доводів касаційної скарги та повноважень, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, не виявив неправильного застосування судом апеляційної інстанцій норм матеріального та/або порушень норм процесуального права, а тому не вбачає підстав для скасування оскаржуваного судового рішення, яке ухвалене відповідно до закону.
97. Керуючись статтями 340, 341, 344, 349, 350, 355, 356, підпунктом 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України, пунктом 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15.01.2020 №460-IX,