ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 травня 2021 року
м. Київ
справа № 1.380.2019.005965
адміністративне провадження № К/9901/27812/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Єресько Л.О.,
суддів: Загороднюка А.Г., Соколова В.М.,
розглянув у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу № 1.380.2019.005965
за позовом ОСОБА_1 до Херсонського прикордонного загону Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина 2161) про визнання протиправною бездіяльності та стягнення сум
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2020 року, ухвалену колегією суддів у складі: головуючого судді Мікули О.І., суддів Гінди О.М., Курильця А.Р.
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їх обгрунтування
1. У листопаді 2019 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Херсонського прикордонного загону Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина 2161) (далі - відповідач), у якому просив:
1.1. визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати йому грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2019 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 02 липня 2019 року та ненарахування й невиплати одноразової грошової допомоги у разі звільнення;
1.2. стягнути з відповідача на його користь грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки у розмірі 35044 грн 80 коп;
1.3. стягнути з відповідача на його користь одноразову грошову допомогу у разі звільнення з військової служби у зв`язку із закінченням строку контракту в розмірі 91116,48 грн.
2. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що до 02 липня 2019 року позивач проходив військову службу у Збройних Силах України. Під час проходження служби, у зв`язку з настанням особливого періоду ОСОБА_1 не мав змоги скористатися додатковою відпусткою із збереженням заробітної плати. На час прийняття наказу про виключення позивача зі списків особового складу частини та усіх видів забезпечення від 02 липня 2019 року № 375-ОС, відповідач не провів усі необхідні розрахунки щодо нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані в період з 2015 по 2019 роки календарні дні додаткової відпустки, передбачені статтею 10-1 Закону Уураїни "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ (далі - Закон № 2011-ХІІ), пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
3. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 18 травня 2020 року позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність військової частини 2161 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби встановленої частиною другою статті 15 Закону № 2011-ХІІ та зобов`язано військову частину 2161 нарахувати та виплати ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у вказаному розмірі. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
4. Задовольняючи адміністративний позов у вказаній частині, суд першої інстанції, виходив з того, що оскільки загальна вислуга років ОСОБА_1 на час його звільнення становить понад 10 років, що надає йому право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до частини другої статті 15 Закону № 2011-ХІІ, тому бездіяльність військової частини 2161 щодо невиплати позивачу одноразової грошової допомоги у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби є протиправною, а вказана допомога підлягає стягненню з відповідача на користь ОСОБА_1 у судовому порядку.
4.1. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015 - 2019 роки та стягнення на його користь такої компенсації, суд першої інстанції виходив з того, що 27 січня 2020 року військова частина 2161 виплатила позивачу спірну суму компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій. Тому суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову в цій частині.
5. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2020 року апеляційну скаргу Херсонського прикордонного загону Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина 2161) задоволено частково.
5.1. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18 травня 2020 року у справі № 1.380.2019.005965 в частині задоволених позовних вимог скасовано та прийнято нову постанову, якою відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльності військової частини 2161 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби встановленої частиною 2 статті 15 Закону № 2011-ХІІ та зобов`язання відповідача нарахувати та виплати ОСОБА_1 таку одноразову грошову допомогу у вказаному розмірі.
5.2. У решті рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18 травня 2020 року у справі № 1.380.2019.005965 залишено без змін.
6. Переглядаючи справу в апеляційному порядку, суд апеляційної інстанції підкреслив, що рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015 - 2019 роки та стягнення на його користь такої компенсації, в апеляційному порядку не оскаржується, у зв`язку з чим судом апеляційної інстанції оцінка рішенню суду першої інстанції в цій частині не надавалася.
6.1. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи позивачу у задоволенні позовної вимоги про стягнення з військової частини 2161 на користь позивача одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби у зв`язку із закінченням строку контракту в розмірі 91116,48 грн, суд апеляційної інстанції виходив з того, що на позивача на момент його звільнення зі служби не поширювалися положення частини другої статті 15 Закону № 2011-ХІІ, позаяк грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше (саме календарної вислуги років). На думку суду положення пункту 1 глави 9 розділу 5 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом МВС України від 25 червня 2018 року № 558 (далі - Інструкція № 558) не суперечать приписам частини другої статті 15 Закону №2011-ХІІ, натомість конкретизують цю норму закону, яка за своїм змістом для розрахунку періоду щодо виплати вказаної допомоги містить вказівку саме на календарні роки служби, а не загальну вислугу, яка може включати в себе також і пільгові періоди служби. У свою чергу, календарна вислуга років ОСОБА_1 складає лише 08 років 10 місяців 26 днів, що не надає позивачу права на виплату одноразової грошової допомоги на підставі частини другої статті 15 Закону № 2011-ХІІ.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух в касаційній інстанції
7. 26 жовтня 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1, у якій скаржник просить скасувати постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2020 року та залишити в силі рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18 травня 2020 року.
8. В обґрунтування касаційної скарги зазначено, що в оскаржуваному судовому рішенні суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку Верховного Суду, викладеного у постановах від 15 серпня 2019 року у справі №281/459/17, від 24 жовтня 2019 року у справі № 761/14626/17 та від 08 квітня 2020 року у справі № 826/25373/15.
8.1. Скаржник указує, що дана касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, зокрема щодо застосування частини другої статті 15 Закону № 2011-ХІІ та пункту 1 глави 9 розділу V Інструкції № 558, що мають різну юридичну силу.
8.2. Скаржник наголошує, що згідно правової позиції, сформованої у вищенаведених постановах Верховного Суду, поняття "календарна вислуга років" у частині другій статті 15 Закону № 2011-ХІІ застосовується не для позначення необхідної для призначення допомоги вислуги років, а для визначення розміру грошової допомоги: "в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби". При цьому, умовою набуття права на призначення та виплату одноразової грошової допомоги відповідно до частини 2 статті 15 Закону № 2011-ХІІ є наявність "вислуги 10 років і більше". Оскільки позивач має загальну вислугу років - 13 років 10 місяців 17 днів, то, на його думку, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для виплати йому одноразової грошової допомоги у разі звільнення у встановленому законом розмірі.
9. 26 жовтня 2020 року відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя - доповідач) Єресько Л.О., судді Загороднюк А.Г., Соколов В.М.
10. Ухвалою Верховного Суду від 16 листопада 2020 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
11. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О. від 25 травня 2021 року закінчено підготовчі дії у справі та призначено її до розгляду у порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами у відповідності до пункту 3 частини першої статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Позиція інших учасників справи
12. 07 грудня 2020 року від Херсонського прикордонного загону Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина 2161) надійшов відзив на касаційну скаргу, де відповідач посилається на не обґрунтованість доводів даної касаційної скарги та просить її відхилити, а рішення прийняте судом апеляційної інстанції залишити без змін.
12.1. Відповідач наполягає, що норма спеціального підзаконного нормативно-правового акту (Інструкція № 558) просто деталізує норму загального нормативно-правового акту, жодним чином їй не суперечить та цілком із нею узгоджується. На думку відповідача, правове регулювання спірних відносин здійснюється із застосуванням цих норм синхронно та без розбіжностей. Зауважує, що незгода ОСОБА_1 з подібним правовим регулюванням не створює саме по собі юридичну колізію. Звертає увагу, що посилання позивача на постанови Верховного Суду від 15 серпня 2019 року у справі № 281/459/17, від 24 жовтня 2019 року у справі № 761/14626/17 та від 08 квітня 2020 року у справі № 826/25373/15 не є ревалентними, позаяк висновки суду у цих постановах стосуються відносин, які регулювалися іншими нормативно правовими актами, зокрема інструкцією, яка втратила чинність, у зв`язку з прийняттям Інструкції № 558.
Установлені судами фактичні обставини справи
13. ОСОБА_1 до 02 липня 2019 року проходив військову службу за контрактом в Херсонському прикордонному загоні Азово-Чорноморського регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина 2161).
14. Згідно з посвідченням серії НОМЕР_1, виданого 30 квітня 2015 року Східним регіональним управлінням Державної прикордонної служби України, ОСОБА_1 є учасником бойових дій.
15. Наказом т.в.о. начальника 79 Прикордонного загону (по особовому складу) від 02 липня 2019 року № 375-ОС позивача звільнено з військової служби відповідно до пп. "а" (у зв`язку із закінченням строку контракту) пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу". Цим наказом позивача виключено зі списку особового складу частини та зараховано на службу у військовому оперативному резерві першої черги 79 прикордонного загону (військової частини 2161) на посаду начальника відділення вогневої підтримки оперативно-бойової прикордонної комендатури "Сиваш" (м.д.н.п. Макарівка). На момент звільнення вислуга років становить: календарна 08 років 10 місяців 26 днів, пільгова 04 років 11 місяців 21 день; всього 13 років 10 місяців 17 днів, тобто понад 10 років.
Нормативне регулювання
16. Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
17. Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі, визначено відповідно до Конституції України Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII, у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).
18. Статтею 1 Закону № 2011-XII передбачено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
19. Частиною першою статті 9 Закону № 2011-XII обумовлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
20. За приписами частини другої цієї ж статті до складу грошового забезпечення входять:
посадовий оклад, оклад за військовим званням;
щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);
одноразові додаткові види грошового забезпечення.
21. Абзацом першим частини другої статті 15 Закону № 2011-XII визначено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров`я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв`язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.
22. Відповідно до пункту 1 глави 9 розділу 5 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої Наказом МВС України від 25 червня 2018 року № 558 (далі - Інструкція № 558, у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які звільняються зі служби за станом здоров`я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу жінкою-військовослужбовцем, яка має дитину (дітей) віком до 18 років, грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше (у цьому та інших пунктах цієї глави мається на увазі наявність календарної вислуги років).