ПОСТАНОВА
Іменем України
28 травня 2021 року
Київ
справа №280/475/19
адміністративне провадження №К/9901/35340/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Желєзного І. В.,
суддів: Берназюка Я. О., Коваленко Н. В.
розглянув у порядку письмового провадження
касаційну скаргу Головного управління Держпраці у Запорізькій області
на рішення Запорізького окружного адміністративного суду у складі головуючого судді Киселя Р. В. від 25.03.2019 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Шлай А. В., суддів: Кругового О. О., Прокопчука Т. С. від 12.11.2019
у справі № 280/475/19
за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Головного управління Держпраці у Запорізькій області
про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу
ВСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. У лютому 2019 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі також - позивач, ФОП ОСОБА_1 ) звернулася до суду з позовом до Головного управління Держпраці у Запорізькій області (далі також - відповідач, ГУ Держпраці у Запорізькій області), в якому просила визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Запорізькій області від 04.09.2018 №ЗП1544/5/АВ/П/ТД-ФС про накладення штрафу в розмірі 223380,00 грн.
2. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 25.03.2019, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 12.11.2019, позов задоволено: визнано протиправною та скасовано постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ЗП1544/5/АВ/П/ТД-ФС від 04.09.2018, прийняту заступником начальника Головного управління Держпраці у Запорізькій області Ганненко О. О., якою на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 223 380,00 грн; стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судові витрати у розмірі суми сплаченого судового збору 2810,10 грн.
3. 18.12.2019 від відповідача до Верховного Суду надійшла касаційна скарга, в якій просить скасувати рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 25.03.2019 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 12.11.2019 і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги залишити без розгляду.
4. Ухвалою Верховного Суду від 23.12.2019 відкрито касаційне провадження у справі.
II. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, УСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
5. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 02.08.2018 між позивачем (Замовником) та ОСОБА_2 (Виконавцем) укладено цивільно-правовий договір. Предмет договору - надання послуг адміністратора та покоївки. Строк дії договору встановлено з 02.08.2018 по 16.08.2018. Згідно з положеннями договору Виконавець виконує роботу на свій ризик, самостійно організовує виконання роботи, не підпадає під дію внутрішнього трудового розпорядку, не має права на одержання допомоги із соціального страхування, не сплачує страхові внески на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням (пункт 1.1 Договору). Пунктом 2.1 Договору визначено, що за виконану роботу Замовник сплачує Виконавцеві винагороду у розмірі 2000,00 грн за домовленістю. Оплата виконується не пізніше трьох днів з дня прийняття замовником роботи за актом.
6. Також судами встановлено, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 02.08.2018 укладено цивільно-правовий договір. Предмет договору - надання послуг охорони. Строк дії договору - з 02.08.2018 по 16.08.2018. Виконавець виконує роботу на свій ризик, самостійно організовує виконання роботи, не підпадає під дію внутрішнього трудового розпорядку, не має права на одержання допомоги із соціального страхування, не сплачує страхові внески на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами зумовленими народженням та похованням (пункт 1.1 Договору). Пунктом 2.1 Договору визначено, що за виконану роботу Замовник сплачує Виконавцеві винагороду у розмірі 2000,00 грн за домовленістю. Оплата виконується не пізніше трьох днів з дня прийняття замовником роботи згідно з актом.
7. За результатами виконаних ОСОБА_2 робіт (наданих послуг) складено акт приймання-передачі виконаної роботи №01 від 17.08.2018, згідно з пунктом першим якого ОСОБА_2 виконала роботи, передбачені пунктом першим договору - послуги адміністратора та послуги покоївки. У пункті другому акта зазначено, що за виконану роботу Замовник сплатив Виконавцю винагороду в розмірі 2000,00 грн.
8. За результатами виконаних ОСОБА_3 робіт (наданих послуг) складено акт приймання-передачі виконаної роботи №02 від 17.08.2018, згідно з пунктом першим якого ОСОБА_3 виконав роботи, передбачені пунктом першим договору: послуги охоронця. У пункті другому акта зазначено, що за виконану роботу Замовник сплатив Виконавцю винагороду в розмірі 2000,00 грн.
9. З 10.08.2018 по 13.08.2018 інспектором праці ГУ Держпраці у Запорізькій області Савочкою В. В. здійснено інспекційне відвідування ФОП ОСОБА_1, (юридична адреса: АДРЕСА_1 ; фактична адреса: АДРЕСА_2 ).
10. За результатами інспекційного відвідування посадовою особою відповідача складено Акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю № ЗП 1544/5/АВ від 13.08.2018.
11. За результатами розгляду цього акта 04.09.2018 заступником начальника ГУ Держпраці у Запорізькій області Ганненко О. О. винесено постанову про накладення штрафу уповноваженими особами №ЗП1544/5/АВ/П/ПТ/ТД-ФС, якою на позивача накладено штраф у розмірі 223 380,00 грн за виявлені порушення: всупереч частині третій статті 24 Кодексу законів про працю України (далі також - КЗпП України, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) ОСОБА_2 та ОСОБА_3 допущено до роботи без належного оформлення трудових відносин.
12. Не погодившись з висновками, викладеними в акті інспекційного відвідування №ЗП1544/5/АВ від 13.08.2018, та постановою про накладення штрафу №ЗП1544/5/АВ/П/ПТ/ТД-ФС від 04.09.2018, позивач звернулася з цим позовом до суду.
ІІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
13. Позивач свої вимоги обґрунтовувала тим, що відсутні підстави для застосування штрафу відносно неї, оскільки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 виконували роботу за цивільно-правовими договорами про надання послуг. Ці особи за умовами договорів виконували роботу на свій ризик, самостійно організовували виконання роботи, не підпадали під дію правил внутрішнього трудового розпорядку, не мали права на одержання допомоги із соціального страхування, не сплачували страхові внески на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.
14. Відповідач заперечував щодо задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що правовідносини позивача з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 передбачають виконання робіт на постійній основі, у певний проміжок часу та мають на меті процес праці, що притаманно саме трудовим відносинам, а не виконанням робіт (наданням послуг) на підставі цивільно-правових угод.
ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
15. Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що законодавство України не містить обов`язкових приписів, в яких випадках сторони зобов`язані укладати трудові договори, а в яких цивільно-правові договори (угоди) на виконання певних робіт, сторони договору вільні у своєму виборі щодо форми оформлення правовідносин, а тому на свій розсуд вправі визначати вид такого договору. Висновок в Акті інспекційного відвідування №ЗП1544/5/АВ від 13.08.2018 про те, що у відносинах між позивачем та вищезазначеними особами вбачаються ознаки трудових відносин є помилковим, оскільки однією із обов`язкових умов трудових відносин є те, що працівник зобов`язується виконувати визначену трудову функцію відповідно до трудового розпорядку. Те, що відносини між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_2, ОСОБА_3 мають ознаки трудових відносин спростовується наданими суду цивільно-правовими договорами, які мають певний строк дії та передбачають виконання певних замовлених послуг. Характерною відмінністю є оплата наданих ОСОБА_2 та ОСОБА_3 послуг, оскільки оплата передбачена за фактично надані послуги, а не за весь час перебування вказаних осіб у відносинах з позивачем. Зазначене підтверджується додатковими угодами від 03.08.2018 до цивільно-правових договорів від 02.08.2018, в яких деталізовано об`єм виконаних робіт (наданих послуг), та детальними розрахунками до актів здачі-прийняття наданих послуг від 17.08.2018, в яких зазначено перелік наданих послуг та вартість кожної з них. Зміст вищезазначених договорів свідчить про те, що виконавці не підпорядковуються правилам внутрішнього трудового розпорядку; самостійно та на власний ризик організовують виконання договору відповідно до його умов та вимог цивільного законодавства; документом, який підтверджує факт виконання робіт виконавцями є акт приймання виконаних робіт; за виконану роботу виконавці отримують від замовника винагороду. Оскільки правочини, які укладені ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з позивачем за їх волею, не є нікчемними відповідно до чинного законодавства та суду не надано доказів про визнання їх недійсними в судовому порядку, судом не може прийнятись рішення про їх невідповідність закону в рамках розгляду цієї адміністративної справи.
V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
16. Відповідач у касаційній скарзі не погоджується з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на те, що судами не враховано, що обов`язок виконання певної трудової функції означає, що працівник у трудових правовідносинах зобов`язаний до періодичного виконання певної роботи, що визначається спеціальністю, кваліфікацією або посадою. Натомість цивільно-правові договори застосовуються, як правило, для виконання разової конкретної роботи, що спрямована на одержання результатів і у разі досягнення цієї мети договір вважається виконаним і його дія припиняється.
VI. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
17. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, з урахуванням положень статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України), колегія суддів зазначає наступне.
18. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
19. Згідно з положеннями частини другої статті 2 КАС України в справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
20. Згідно з частиною першою статті 259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами-підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
21. Відповідно до частини першої статті 259 КЗпП України Кабінет Міністрів України постановою від 26.04.2017 № 295 затвердив Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (далі також - Порядок №295, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
22. Згідно з пунктом 2 Порядку № 295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці, зокрема, Держпраці та її територіальних органів.
23. Колегія суддів зважає на ту обставину, що постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.05.2019 у справі №826/8917/17 постанову Кабінету Міністрів України "Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України "Про місцеве самоврядування Україні" від 26.04.2017 №295 визнано нечинною.
24. Водночас за змістом частини другої статті 265 КАС України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.
25. Зважаючи на викладене, постанова Кабінету Міністрів України "Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України "Про місцеве самоврядування Україні" від 26.04.2017 №295 вважається такою, що втратила чинність з дня набрання законної сили постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.05.2019.
26. Інспекційне відвідування відповідачем проведено у період, коли Порядок №295 був чинним.
27. Згідно з приписами статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
28. Частиною першою статті 3 КЗпП України передбачено, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
29. Статтею 4 КЗпП України визначено, що законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.
30. За змістом статті 21 КЗпП України трудовий договір є угодою між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.
31. Статтею 24 КЗпП України передбачено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України. При укладенні трудового договору громадянин зобов`язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров`я та інші документи. Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
32. З аналізу наведених норм вбачається, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється.
33. Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №820/1432/17, від 24.12.2019 у справі №823/1167/16, від 05.02.2020 у справі №620/3913/18, від 06.02.2020 у справі №0840/3690/18, від 03.03.2020 у справі №1540/3913/18.
34. У той же час взаємовідносини фізичної особи і роботодавця можуть виникати як на підставі трудового, так і на підставі цивільно-правового договору. При цьому сторони цивільно-правової угоди укладають договір в письмовій формі згідно з вимогами, зокрема, статті 208 Цивільного кодексу України (далі також - ЦК України).
35. Частиною першою статті 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
36. Відповідно до статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
37. Згідно зі статтею 902 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.
38. Основною ознакою, що відрізняє цивільні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.
39. При цьому виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ними ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, працівник не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду.
40. Згідно з частиною другою статті 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи-підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків.
41. Як встановлено судами попередніх інстанцій, між позивачем та ОСОБА_2 02.08.2018 укладено цивільно-правовий договір. Предметом договору було надання послуг адміністратора та покоївки. Строк дії договору встановлено з 02.08.2018 по 16.08.2018. Згідно з положеннями договору Виконавець виконує роботу на свій ризик, самостійно організовує виконання роботи, не підпадає під дію внутрішнього трудового розпорядку, не має права на одержання допомоги із соціального страхування, не сплачує страхові внески на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням (пункт 1.1 Договору). Пунктом 2.1 Договору визначено, що за виконану роботу Замовник сплачує Виконавцеві винагороду у розмірі 2000,00 грн за домовленістю. Оплата виконується не пізніше трьох днів з дня прийняття замовником роботи за актом. За результатами виконаних ОСОБА_2 робіт (наданих послуг) був складений акт приймання-передачі виконаної роботи №01 від 17.08.2018. У пункті першому акта від 17.08.2018 зазначено що ОСОБА_2 виконала роботи, передбачені пунктом першим договору: послуги адміністратора та послуги покоївки. У пункті другому акта зазначено, що за виконану роботу Замовник сплатив Виконавцю винагороду в розмірі 2000,00 грн.
42. Також судами встановлено, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 02.08.2018 укладено цивільно-правовий договір. Предметом договору було надання послуг охорони. Строк дії договору встановлено з 02.08.2018 по 16.08.2018. Виконавець виконує роботу на свій ризик, самостійно організовує виконання роботи, не підпадає під дію внутрішнього трудового розпорядку, не має права на одержання допомоги із соціального страхування, не сплачує страхові внески на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами зумовленими народженням та похованням (пункт 1.1 Договору). Пунктом 2.1 Договору визначено, що за виконану роботу Замовник сплачує Виконавцеві винагороду у розмірі 2000,00 грн за домовленістю. Оплата виконується не пізніше трьох днів з дня прийняття замовником роботи згідно з актом. За результатами виконаних ОСОБА_3 робіт (наданих послуг) складено акт приймання-передачі виконаної роботи №02 від 17.08.2018. У пункті першому акта від 17.08.2018 зазначено, що ОСОБА_3 виконав роботи, передбачені пунктом першим договору: послуги охоронця. У пункті другому акта зазначено, що за виконану роботу Замовник сплатив Виконавцю винагороду в розмірі 2000,00 грн.
43. Відповідно до Національного класифікатора України "Класифікатор професій ДК 003:2010", затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 28.07.2010 №327, роботи (послуги), що становлять предмет цих цивільно-правових угод, відповідають професіям "покоївка" (код НОМЕР_1 ), "охоронець" (код НОМЕР_2 ) та "адміністратор" (код КП 4222).
44. Зважаючи на викладене, колегія суддів погоджується із доводами відповідача, що предметом цих договорів є процес праці, що є ознакою трудових відносин та суперечить природі договору цивільно-правового характеру, предметом якого є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт. Натомість, уклавши цивільно-правові договори (з урахуванням додаткових договорів до них) з ОСОБА_2, ОСОБА_3 позивач фактично здійснила спробу підміни трудових відносин цивільно-правовими.
45. Колегія суддів зазначає, що попри підписання сторонами цивільно-правових договорів, оскільки особи виконували конкретні трудові функції робота мала не індивідуально-визначений характер, а надавалася в процесі виконання трудової функції (тобто не мала кінцевого результату, а носила системний, постійний характер, відтак не була юридично самостійною). Зазначені вище угоди, укладені позивачем з фізичними особами, не були спрямовані на кінцевий результат, що характеризує цивільно-правові (договірні) відносини, а були пов`язані із самим процесом праці, мали триваючий характер, що є характерним для трудових функцій.
46. Зазначене спростовує висновки судів попередніх інстанцій про безпідставне визначення відповідачем цивільних відносин між позивачем та ОСОБА_2, ОСОБА_3 як трудових, а відтак помилковими є висновки судів про наявність підстав для задоволення позову.
47. Колегія суддів звертає увагу, що деталізація об`єму робіт (послуг), які ОСОБА_2 та ОСОБА_3 повинні були надати згідно з цивільно-правовими договорами у додаткових договорах до них, та зазначення у розрахунках до актів здачі-прийняття наданих послуг від 17.08.2018 переліку наданих послуг та вартості кожної з них, з урахуванням предмету вищезазначених цивільно-правових договорів, не спростовує викладених у цій постанові висновків Суду про виконання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 саме трудової функції.
48. Колегія суддів наголошує, що особа має право реалізовувати свої здібності до праці шляхом укладення трудового договору або цивільно-правового, водночас зазначене залежить від характеру праці і якщо ці відносини мають ознаки трудових, то відповідно до імперативних положень частини третьої статті 24 КЗпП України роботодавцю забороняється залучати працівника до роботи без укладення трудового договору в усній або письмовій формі.
49. Колегія суддів Верховного Суду враховує, що шляхом укладення з особою цивільно-правового договору порушуються права такої особи, оскільки юридичні та фізичні особи-підприємці, залучаючи працівників до найманої оплачуваної праці та укладаючи з такими особами цивільно-правові договори, замість трудових, позбавляють останніх основних прав та гарантій, встановлених Конституцією (стаття 43-46) та законами України, а саме: на оплату праці не нижче встановленого державою мінімального розміру, права на відпочинок, на щорічні і додаткові оплачувані відпустки, права на здорові і безпечні умови праці, на об`єднання в професійні спілки та на вирішення колективних трудових конфліктів (спорів) у встановленому законом порядку, на участь в управлінні підприємством, установою, організацією, на матеріальне забезпечення в порядку соціального страхування в старості, а також у разі хвороби, повної або часткової втрати працездатності, на матеріальну допомогу в разі безробіття, на право звернення до суду для вирішення трудових спорів незалежно від характеру виконуваної роботи або займаної посади тощо.
50. Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 16.06.2020 у справі №815/5427/17, від 04.09.2020 у справі №160/8039/18 та від 07.09.2020 у справі №520/526/19.
51. Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
52. Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
53. Суд при прийнятті рішення враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
54. Підстав для залишення позову без розгляду (як про це просить відповідач у касаційній скарзі) Верховний Суд не встановив, а тому, враховуючи положення статті 351 КАС України, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню: рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 25.03.2019 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 12.11.2019 необхідно скасувати і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Керуючись статтями 345, 351, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд