ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 травня 2021 року
м. Київ
справа №520/9272/18
адміністративне провадження №К/9901/17860/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Желєзного І. В.,
суддів: Берназюка Я.О., Чиркіна С. М.
розглянув у порядку письмового провадження
касаційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Харківського окружного адміністративного суду у складі головуючого судді Шевченка О. В. від 23.01.2019 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Спаскіна О. А., суддів: Присяжнюк О. В., Любчич Л. В. від 10.05.2019
у справі № 520/9272/18
за позовом ОСОБА_1
до Харківської міської ради, Виконавчого комітету Харківської міської ради,
про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування акта, зобов`язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. У жовтні 2018 року ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернулася до суду з позовом до Харківської міської ради (далі також - відповідач 1), Виконавчого комітету Харківської міської ради (далі також - відповідач 2), в якому просила визнати протиправними дії суб`єкта владних повноважень - Харківської міської ради та його структурного підрозділу - виконавчого комітету щодо позбавлення її майна у вигляді торгового павільйону; визнати протиправним та скасувати рішення Виконавчого комітету Харківської міської ради № 277 від 25.04.2018 в частині віднесення павільйону, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, до самовільно розміщених об`єктів; зобов`язати уповноважених осіб Харківської міської ради повернути ОСОБА_1 належне їй майно - торговий павільйон.
2. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 23.01.2019 позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано рішення Виконавчого комітету Харківської міської ради № 277 від 25.04.2018 в частині звільнення території м. Харкова від тимчасової споруди, розміщеної у АДРЕСА_1, (пункт 12 Додатку до рішення Виконавчого комітету Харківської міської ради № 277 від 25.04.2018); зобов`язано Харківську міську раду повернути ОСОБА_1 тимчасову споруду (павільйон), демонтовану біля будинку по АДРЕСА_1 на підставі рішення Виконавчого комітету Харківської міської ради № 277 від 25.04.2018; у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено; стягнуто на користь ОСОБА_1 судові витрати в загальному розмірі 3 524,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань Харківської міської ради.
3. Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 10.05.2019 апеляційну скаргу Харківської міської ради задоволено частково: рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.01.2019 скасовано в частині задоволення позову та ухвалено у цій частині постанову, якою у задоволенні позову відмовлено у повному обсязі.
4. 25.06.2019 від позивача до Верховного Суду надійшла касаційна скарга на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.01.2019 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 10.05.2019, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити повністю.
5. Ухвалою Верховного Суду від 01.07.2019 відкрито касаційне провадження у справі.
6. 24.07.2019 від відповідача 1 надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому просить постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 10.05.2019 залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
II. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, УСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
7. Судами попередніх інстанцій встановлені наступні обставини.
8. Розпорядженням голови Московської районної ради м. Харкова від 05.06.2001 № 369 позивачу надано дозвіл на установку кіоску для продажу продовольчих товарів за адресою: АДРЕСА_1 . Дозвіл надано на один рік.
9. У 2001 році на підставі цього дозволу позивач за зазначеною адресою встановив кіоск для здійснення продажу продовольчих товарів.
10. Посадовою особою Департаменту територіального контролю Харківської міської ради 20.04.2018 складено акт обстеження земельної ділянки, згідно з яким відомості про особу, що здійснила встановлення об`єкта або заявляє про права на майно (об`єкт), або про відсутність власника майна не встановлено.
11. 20.04.2018 начальником відділу контролю за розміщенням малих архітектурних форм та тимчасових споруд Департаменту територіального контролю Харківської міської ради прийнято припис №764 про усунення порушень шляхом демонтажу об`єкта.
12. Цей припис прикріплено посадовою особою Харківської міської ради на самому павільйоні, про що свідчать фотоматеріали, надані представниками відповідачів.
13. У акті обстеження земельної ділянки від 20.04.2018 зазначено, що на момент обстеження відомості про особу, що здійснила встановлення об`єкта або заявляє про права на майно (об`єкт), або про відсутність власника майна, не встановлено.
14. Відповідно до листа Управління містобудування та архітектури Департаменту містобудування, архітектури та генерального плану Харківської міської ради від 13.04.2018 № 3158/0/27-18 інформація стосовно прийнятих рішень Харківською міською радою щодо надання земельних ділянок у власність або користування для розміщення, здійснення будівництва, збереження об`єкта тимчасової споруди - павільйону без логотипу поруч з будинком АДРЕСА_1 згідно з наданою схемою відсутня.
15. Згідно з листом Управління Держгеокадастру у Харківській області відділу у м. Харкові від 12.04.2018 станом на 29.12.2012 правовстановлюючі документи на право власності або користування земельною ділянкою, яка розташована поруч з будинком АДРЕСА_1, не обліковуються.
16. Відповідно до листа Департаменту земельних відносин Харківської міської ради від 13.04.2018 № 2385/0/225-18 у Департаменті земельних відносин міститься інформація на земельні ділянки, які розташовані по АДРЕСА_1, укладено договори оренди землі з ТОВ ТБ "Салтівський", СГІД-ФО ОСОБА_2, ФОП ОСОБА_3 .
17. Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна право власності за ОСОБА_1 на виявлене майно як нерухоме не зареєстровано.
18. Відповідно до Положення про тимчасове користування окремими елементами благоустрою комунальної власності для розміщення малих архітектурних форм та тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного та іншого призначення на території міста Харкова, затвердженого рішенням Харківської міської ради від 21.06.2017 № 688/17, Комунальне підприємство "Сучасне місто" визначено виконавцем послуг щодо надання у тимчасове користування окремих елементів благоустрою комунальної власності міста Харкова, знаходяться на балансі підприємства, для розміщення тимчасових об`єктів підприємницької та іншої діяльності.
19. Згідно з листом Комунального підприємства "Сучасне місто" від 12.04.2018 інформація стосовно оформлення права користування окремими елементами благоустрою комунальної власності міста Харкова для розміщення малих архітектурних форм та тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного та іншого призначення біля будинку по АДРЕСА_1 не обліковується.
20. Рішенням Виконавчого комітету Харківської міської ради від 25.04.2018 №277 "Про звільнення території міста Харкова від самовільно розміщених об`єктів" вирішено звільнити територію міста Харкова, зокрема, від тимчасової споруди (павільйону) біля будинку по АДРЕСА_1 .
21. Не погодившись з таким рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.
ІІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
22. Позивач свої вимоги обґрунтовував тим, що оскаржуваним рішенням відповідача її протиправно позбавлено майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, дозвіл на установку якого їй надано на підставі розпорядження голови Московської районної ради м. Харкова від 05.06.2001 № 369.
23. Відповідачі проти позову заперечували, посилаючись на те, що у спірних правовідносинах діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, встановлений законодавством.
ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
24. Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, виходив з того, що розпорядження голови Московської районної ради м. Харкова від 05.06.2001 № 369 "Про надання дозволу на установку кіоску по продажу продовольчих товарів ПП ОСОБА_1" на момент його прийняття суперечило чинному на той час Порядку надання дозволу на розміщення стаціонарних малих архітектурних форм. Тимчасова споруда (павільйон), встановлений позивачем за адресою: АДРЕСА_1 є самовільно розміщеним об`єктом. На час прийняття припису у Департаменті територіального контролю Харківської міської ради була в наявності інформація про власника об`єкта. Доказів того, що позивач ухилявся від вручення припису про усунення порушень шляхом демонтажу об`єкта №764 від 20.04.2018 відповідачами до суду не надано, як не надано і доказів того, що позивач був обізнаний про дату та час проведення заходів самоврядного контролю, за результатом яких складено акт обстеження земельної ділянки та винесено припис. У посадової особи Департаменту територіального контролю Харківської міської ради були відсутні підстави діяти відповідно до вимог пункту 5.10.12 Правил благоустрою території міста Харкова в частині, що стосується доведення змісту припису до позивача шляхом прикріплення припису на павільйон. Позбавивши позивача можливості самостійно виконати вимоги припису №764 від 20.04.2018, відповідач передчасно застосував до ОСОБА_1 примусовий порядок демонтажу належного їй павільйону.
25. Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині, в якій позов задоволено, та ухвалюючи нове в цій частині про відмову у задоволенні позову, виходив з того, що помилковим є висновок суду в частині передчасного застосування відповідачем до ОСОБА_1 примусового порядку демонтажу належного їй павільйону, що свідчить, на думку суду першої інстанції, про позбавлення позивача можливості самостійно виконати вимоги припису №764 від 20.04.2018, оскільки суд першої інстанції помилково пов`язав процедуру видачі припису з прийняттям виконавчим комітетом рішення про звільнення території. Порядок не містить застережень щодо обов`язковості винесення припису перед прийняттям відповідного рішення та звільнення території.
V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
26. Позивач у касаційній скарзі не погоджується з рішеннями судів попередніх інстанцій, посилаючись на те, що суди помилково враховують положення Правил благоустрою території м. Харкова від 2011 року. Судами не враховано положень статей 41 та 42 Конституції України. Відповідачам було відомо, хто є власником кіоску, однак ними зазначено недостовірну інформацію, що власника майна не встановлено. Судами не взято до уваги статтю 206 Кримінального кодексу України, адже разом з павільйоном було викрадено й опломбовану електроустановку та протиправно припинено електропостачання. Також в непередбачений спосіб розірвано договірні відносини з орендарем ФОП ОСОБА_4, що зумовило негативні наслідки. Відповідачем не доведено, що розпорядження голови Московської райради м. Харкова про надання дозволу на установку кіоску не відповідало чинному на той час Порядку надання дозволу на розміщення стаціонарних малих архітектурних форм.
27. Відповідач у відзиві на касаційну скаргу зазначає, що рішення суду апеляційної інстанції є законним та обґрунтованим, а тому не підлягає скасуванню.
VI. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
28. Перевіривши доводи касаційної скарги, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України), колегія суддів зазначає наступне.
29. Правові, економічні, екологічні, соціальні та організаційні засади благоустрою населених пунктів, заходи створення умов, сприятливих для життєдіяльності людини визначено Законом України "Про благоустрій населених пунктів" (далі також - Закон №2807-IV, в редакції, чинній на момент прийняття оспорюваного рішення).
30. Відповідно до частини першої статті 1 Закону № 2807-IV благоустрій населених пунктів - це комплекс робіт з інженерного захисту, розчищення, осушення та озеленення території, а також соціально-економічних, організаційно-правових та екологічних заходів з покращання мікроклімату, санітарного очищення, зниження рівня шуму та інше, що здійснюються на території населеного пункту з метою її раціонального використання, належного утримання та охорони, створення умов щодо захисту і відновлення сприятливого для життєдіяльності людини довкілля.
31. Управління у сфері благоустрою населених пунктів здійснюють Кабінет Міністрів України, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, органи місцевого самоврядування та інші органи влади в межах їх повноважень (стаття 5 Закону № 2807-IV).
32. Підпунктом 7 пункту "а" частини першої статті 30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (тут і далі також - в редакції, чинній на момент прийняття оспорюваного рішення) передбачено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження, зокрема, організація благоустрою населених пунктів, залучення на договірних засадах з цією метою коштів, трудових і матеріально-технічних ресурсів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, а також населення; здійснення контролю за станом благоустрою населених пунктів, організації озеленення, охорони зелених насаджень і водойм, створення місць відпочинку громадян.
33. Відповідно до частини другої статті 10 Закону № 2807-IV до повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить, зокрема, забезпечення виконання місцевих програм та здійснення заходів з благоустрою населених пунктів; здійснення самоврядного контролю за станом благоустрою та утриманням територій населених пунктів, інженерних споруд та об`єктів, підприємств, установ та організацій, майданчиків для паркування транспортних засобів (у тому числі щодо оплати послуг з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів), озелененням таких територій, охороною зелених насаджень, водних об`єктів тощо; інформування населення про здійснення заходів з благоустрою населених пунктів.
34. Частина третя статті 28 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" №3038-VI від 17.02.2011 (далі також - Закон №3038-VI, в редакції, чинній на момент прийняття оспорюваного рішення) передбачає, що розміщення малих архітектурних форм здійснюється відповідно до Закону України "Про благоустрій населених пунктів".
35. Відповідно до частини першої статті 38 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" у разі виявлення факту самочинного будівництва об`єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису. У разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об`єкта та компенсацію витрат, пов`язаних з таким знесенням.
36. На підставі аналізу наведених вище положень законодавства вбачається, що порядок та реалізація повноважень суб`єктом владних повноважень щодо демонтажу тимчасової споруди залежить від виду об`єкта, що підлягає демонтажу.
37. Орган місцевого самоврядування має повноваження приймати рішення про демонтаж об`єктів, якщо такі належать до тимчасових споруд у розумінні Правил благоустрою.
38. Якщо об`єкт не є тимчасовою спорудою, його може бути примусово знесено в порядку, встановленому Законом №3038-VI, за судовим рішенням, ухваленим за позовом органу державного архітектурно-будівельного контролю.
39. Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 27.01.2020 у справі № 465/249/15-а, від 13.03.2020 у справі № 161/14543/16-а, від 28.05.2020 у справі №644/3036/17, від 10.08.2020 у справі № 161/13062/18, від 11.08.2020 у справі № 161/13492/16-а, від 03.12.2020 у справі № 161/13645/16-а.
40. Відповідно до частини другої статті 28 Закону №3038-VI тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності - одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту. Тимчасова споруда для здійснення підприємницької діяльності може мати закрите приміщення для тимчасового перебування людей (павільйон площею не більше 30 квадратних метрів по зовнішньому контуру) або не мати такого приміщення.
41. Порядок розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності затверджено наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21.10.2011 № 244.
42. Згідно із пунктом 1.1 Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності цей Порядок визначає механізм розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності.
43. Пунктами 2.1, 2.30, 2.34 розділу ІІ Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності передбачено, що підставою для розміщення тимчасових споруд (далі - ТС) є паспорт прив`язки ТС; розміщення ТС самовільно забороняється. Документація щодо встановлення ТС, видана до набрання чинності цим Порядком, дійсна до закінчення її терміну дії.
44. Відповідно до частин першої, другої статті 34 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" правила благоустрою території населеного пункту (далі - Правила) - нормативно-правовий акт, яким установлюються вимоги щодо благоустрою території населеного пункту. Правила включають: порядок здійснення благоустрою та утримання територій об`єктів благоустрою; вимоги до впорядкування територій підприємств, установ, організацій; вимоги до утримання зелених насаджень на об`єктах благоустрою - територіях загального користування; вимоги до утримання будівель і споруд інженерного захисту території; вимоги до санітарного очищення території; розміри меж прилеглої до підприємств, установ та організацій території у числовому значенні; порядок розміщення малих архітектурних форм; порядок здійснення самоврядного контролю у сфері благоустрою населених пунктів; інші вимоги, передбачені цим та іншими законами.
45. Згідно з пунктом 5.10.3 Правил благоустрою міста Харкова, затверджених рішенням Харківської міської ради 16.11.2011 № 504/11 (далі також - Правила № 504/11, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) самовільно встановлені (розміщені) об`єкти - це об`єкти, розміщені на земельній ділянці комунальної власності без документа, що посвідчує право власності або користування такою земельною ділянкою, та/або без належного дозволу на розміщення такого об`єкта або договору, встановленого актами чинного законодавства та рішеннями Харківської міської ради, її виконавчих органів.
46. Відповідно до пунктів 5.10.9, 5.10.12 Правил №504/11 у разі підтвердження факту самовільного розміщення об`єкта його власнику або особі, яка заявила право на такий об`єкт, Департаментом територіального контролю Харківської міської ради виноситься припис із вимогою про усунення порушень шляхом демонтажу об`єкта у триденний строк. Якщо власника об`єкта або особу, яка здійснила встановлення об`єкта, від якого звільняється територія міста Харкова, не встановлено або особа ухиляється від вручення припису, припис кріпиться на самовільно розміщеному об`єкті з фотофіксацією факту його прикріплення, а також розміщується на офіційному сайті Харківської міської ради.
47. Пунктом 5.10.13 Правил №504/11 передбачено, що звільнення території міста Харкова від самовільно розміщених об`єктів у примусовому порядку здійснюється на підставі рішення виконавчого комітету Харківської міської ради.
48. Як встановлено судами попередніх інстанцій, об`єкт, що знаходиться адресою: АДРЕСА_1, являє собою одноповерхову, металеву, полегшену конструкцію збірного типу без логотипу, коричневого кольору, прямокутної форми, розміром орієнтовно 6х4 м. Інформація стосовно прийнятих рішень Харківською міською радою щодо надання земельних ділянок у власність або користування для розміщення, здійснення будівництва, збереження об`єкта тимчасової споруди - павільйону без логотипу поруч з будинком АДРЕСА_1 згідно з наданою схемою відсутня. Дозвільні документи (паспорт прив`язки тощо) на розміщення вищезазначеного об`єкта не надавались. Рішення про присвоєння, зміну та впорядкування адрес, рішення постійно діючої комісії з питань самочинного будівництва щодо збереження об`єктів самочинного будівництва щодо вказаного об`єкта не приймались. Правовстановлюючі документи на право власності або користування земельною ділянкою, яка розташована поруч з будинком АДРЕСА_1, не обліковуються. Право власності за ОСОБА_1 на виявлене майно як нерухоме не зареєстровано. Інформація стосовно оформлення права користування окремими елементами благоустрою комунальної власності міста Харкова для розміщення малих архітектурних форм та тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного та іншого призначення біля будинку по АДРЕСА_1 не обліковується.
49. Суди першої та апеляційної інстанцій, ураховуючи встановлені у цій справі обставини, дійшли висновку, що тимчасова споруда (павільйон), встановлений позивачем за адресою: АДРЕСА_1, є самовільно розміщеним об`єктом.
50. Водночас у касаційній скарзі позивач посилається на те, що дана обставина спростовується наявністю розпорядження голови Московської районної ради м. Харкова від 05.06.2001 № 369 "Про надання дозволу на установку кіоску по продажу продовольчих товарів ПП ОСОБА_1" та про помилковість висновків судів попередніх інстанцій щодо його невідповідності чинному на той час Порядку надання дозволу на розміщення стаціонарних малих архітектурних форм.
51. У даному контексті колегія суддів зазначає наступне.
52. Як встановлено судами попередніх інстанцій, згідно з пунктом 1 розпорядження голови Московської районної ради м. Харкова від 05.06.2001 № 369 "Про надання дозволу на установку кіоску по продажу продовольчих товарів ПП ОСОБА_1" дозвіл на установку кіоску для продажу продовольчих товарів за адресою: АДРЕСА_1, надавався на один рік. Доказів продовження дозволу не надано.
53. Зважаючи на те, що оскаржуване в частині рішення Виконавчого комітету Харківської міської ради № 277 прийняте 25.04.2018, а відтак на момент його прийняття термін, на який надавався дозвіл позивачу на установку кіоску для продажу продовольчих товарів за адресою: АДРЕСА_1 згідно з розпорядженням голови Московської районної ради м. Харкова від 05.06.2001 № 369, закінчився та доказів продовження дозволу позивачем не надано, колегія суддів дійшла висновку, що наявність цього розпорядження та його правомірність/неправомірність не впливає на спірні правовідносини у цій справі, а відтак відхиляє відповідні доводи позивача.
54. Крім цього колегія суддів зауважує, що позивачем апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції не подавалася, тобто позивач не оспорювала вищезазначену встановлену, зокрема, судом першої інстанції обставину.
55. Також колегія суддів вважає помилковими доводи позивача щодо помилкового застосування судами у спірних правовідносинах Правил благоустрою міста Харкова, затверджених рішенням Харківської міської ради 16.11.2011 № 504/11 (далі також - Правила № 504/11, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), оскільки такі були чинними на момент виникнення спірних правовідносин та підлягали застосуванню.
56. Безпідставними є посилання позивача у касаційній скарзі щодо незастосування судами під час вирішення спору у цій справі положень статей 41 та 42 Конституції України, згідно з якими ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, право приватної власності є непорушним та кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом, оскільки судами достовірно встановлено, що тимчасова споруда (павільйон), розташований позивачем за адресою: АДРЕСА_1, є самовільно розміщеним об`єктом, відтак прийняття оскаржуваного рішення не порушує право власності ОСОБА_1, як і не може впливати на здійснення нею підприємницької діяльності згідно з вимогами законодавства.
57. Також колегія суддів відхиляє доводи позивача щодо неврахування судами положень статті 206 Кримінального кодексу України (протидія законній господарській діяльності) та настання негативних наслідків для третьої особи ФОП ОСОБА_4, оскільки внаслідок демонтажу павільйону припинено електропостачання у ньому та у непередбачуваний спосіб розірвано відносини між нею та позивачем, так як дані доводи не стосуються предмета спору у цій справі та не можуть впливати на правомірність оскаржуваного рішення.
58. Згідно з положеннями частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, а відтак встановлення наявності/відсутності у діях відповідачів складу кримінального правопорушення виходить за межі завдань адміністративного судочинства.
59. Відповідно до статті 1173 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
60. Водночас колегія суддів зауважує, що підприємницька діяльність передбачає ведення господарської діяльності на власний ризик, який включає в себе можливі втрати інвестицій, виникнення додаткових витрат та інше.
61. У випадку оскарження відповідного акта суб`єкта владних повноважень особа має право разом з іншими позовними вимогами заявити вимоги про відшкодування спричиненої таким актом шкоди. У межах цієї справи вимоги про відшкодування шкоди, завданої діями відповідачів, не заявлялися.
62. Щодо доводів позивача, викладених у касаційній скарзі, про неврахування судами тієї обставини, що відповідачам було відомо, хто є власником кіоску, а відтак припис повинен був бути врученим позивачу, колегія зазначає наступне.
63. Відповідно до пунктів 5.10.9, 5.10.12 Правил №504/11 у разі підтвердження факту самовільного розміщення об`єкта його власнику або особі, яка заявила право на такий об`єкт, Департаментом територіального контролю Харківської міської ради виноситься припис із вимогою про усунення порушень шляхом демонтажу об`єкта у триденний строк. Якщо власника об`єкта або особу, яка здійснила встановлення об`єкта, від якого звільняється територія міста Харкова, не встановлено або особа ухиляється від вручення припису, припис кріпиться на самовільно розміщеному об`єкті з фотофіксацією факту його прикріплення, а також розміщується на офіційному сайті Харківської міської ради.
64. Пунктом 5.10.13 Правил №504/11 передбачено, що звільнення території міста Харкова від самовільно розміщених об`єктів у примусовому порядку здійснюється на підставі рішення виконавчого комітету Харківської міської ради.
65. Як встановлено судом першої інстанції, з листа адміністрації Московського району Харківської міської ради від 13.04.2018 №786/0/161-18, зареєстрованого в Департаменті територіального контролю Харківської міської ради 17.04.2018 за вх. № 5629/0/39-18, вбачається, що адміністрація повідомила Департамент, що кіоск належить ФОП ОСОБА_1, підприємницьку діяльність здійснює ФОП ОСОБА_4 на підставі договору оренди нежитлового приміщення від 01.01.2018 б/н.
66. З листа Управління споживчого ринку Департаменту адміністративних послуг та споживчого ринку виконавчого комітету Харківської міської ради від 13.04.2018 №638/0/505-18, зареєстрованого в Департаменті територіального контролю Харківської міської ради 17.04.2018 за вх. № 5640/0/39-18, вбачається, що Управління повідомило Департамент, що підприємницьку діяльність у вказаному павільйоні здійснює ФОП ОСОБА_4, павільйон використовується на підставі договору оренди приміщення з ОСОБА_1 .
67. З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов висновку, що на час винесення припису у Департаменту територіального контролю Харківської міської ради була наявна інформація про особу - власника об`єкта; доказів того, що позивач ухилявся від вручення припису про усунення порушень шляхом демонтажу об`єкта №764 від 20.04.2018 відповідачами не надано.
68. Зважаючи на викладене, суд першої інстанції дійшов висновку, що у посадової особи Департаменту територіального контролю Харківської міської ради були відсутні підстави діяти відповідно до вимог пункту 5.10.12 Правил в частині, що стосується доведення змісту припису до позивача шляхом прикріплення припису на павільйон, а відтак, позбавивши позивача можливості самостійно виконати вимоги припису №764 від 20.04.2018, відповідач передчасно застосував до ОСОБА_1 примусовий порядок демонтажу належного їй павільйону.
69. Суд апеляційної інстанції, не погодившись з цим висновком суду першої інстанції, зауважив, що суд першої інстанції помилково пов`язав процедуру видачі припису з прийняттям виконавчим комітетом рішення про звільнення території. Порядок не містить застережень щодо обов`язковості винесення припису перед прийняттям відповідного рішення та звільнення території.
70. У цьому контексті колегія суддів зауважує, що позивач у цій справі не оспорює припис №764 від 20.04.2018, винесений начальником відділу контролю за розміщенням малих архітектурних форм та тимчасових споруд Департаменту територіального контролю Харківської міської, про усунення порушень шляхом демонтажу об`єкта, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, а відтак дотримання відповідачем порядку його винесення/повідомлення про його прийняття за встановлених у цій справі судами обставин щодо самовільного розміщення позивачем за адресою: АДРЕСА_1 об`єкта та ненадання позивачем судам попередніх інстанцій доказів щодо спростування таких обставин не впливає на правильність висновку суду апеляційної інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову.
71. Окрім цього колегія суддів звертає увагу, що припис №764 про усунення порушень шляхом демонтажу об`єкта винесений 20.04.2018 (інформації про його скасування судам не надано), тоді як оскаржуване рішення Виконавчого комітету Харківської міської ради № 277 прийнято 25.04.2018, тобто після триденного строку для здійснення добровільного демонтажу об`єкта.
72. Колегія суддів відхиляє інші доводи позивача, викладені у касаційній скарзі, оскільки такі зводяться до переоцінки доказів і свідчать про його незгоду із правовою оцінкою судів попередніх інстанцій щодо обставин справи, які суди встановили у процесі її розгляду. Водночас за приписами частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
73. Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
74. Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
75. Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
76. Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
77. Зважаючи на вищенаведене, враховуючи положення статей 350, 351 КАС України, касаційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню, рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.01.2019 в частині, в якій відмовлено у задоволенні позову, та постанова Другого апеляційного адміністративного суду від 10.05.2019 - зміні шляхом викладення їх мотивувальних частин в редакції цієї постанови, в іншій частині рішення суду першої інстанції в частині, в якій відмовлено у задоволенні позову, та рішення суду апеляційної інстанції необхідно залишити без змін.
Керуючись статтями 341, 349, 350, 351, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд