Постанова суду № 540/942/20 від 28.05.2021 про визнання протиправним, дискримінаційним та скасування рішення, визнання протиправними та дискримінаційними дії та...

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2021 року

м. Київ

справа № 540/942/20

адміністративне провадження № К/9901/7929/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Тацій Л.В.,

суддів: Бучик А.Ю., Стеценка С.Г.,

розглянувши в письмовому провадженні в касаційному порядку адміністративну справу №540/942/20

за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання протиправним, дискримінаційним та скасування рішення, визнання протиправними та дискримінаційними дії та бездіяльність, зобов`язання вчинити певні дії, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Херсонського окружного адміністративного суду від 15.04.2020 (головуючий суддя- Дубровна В.А.) та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 15.10.2020 (колегія у складі: головуючого судді: Турецької І.О., суддів: Стас Л.В., Шеметенко Л.П.),-

В С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

ОСОБА_1 (далі-позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Херсонського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (далі- відповідач, ГУ ПФУ в Херсонській області) з позовом, у якому просив:

- визнати протиправним та дискримінаційним та скасувати рішення відповідача, викладене в листі № 6697/04-04 від 18.12.2019 про незаконну відмову у виплаті пенсії на визначений позивачем банківський рахунок, в тому числі якщо воно було прийнято, але не передано позивачу;

- визнати дії відповідача по невиплаті пенсії позивача на визначений ним банківський рахунок - протиправними та дискримінаційними;

- визнати бездіяльність відповідача, щодо не виплати пенсії позивачу з 05.12.2018 - протиправною та дискримінаційною;

- зобов`язати відповідача виплатити на визначений ним банківський рахунок усі недотримані позивачем пенсійні виплати з урахуванням усіх підвищень з 05.12.2018, з проведенням індексації і компенсацією втрати частини доходів на усі несвоєчасно виплачені суми позивача, починаючи з 05.12.2018 до їх фактичної виплати та продовжити виплату пенсії позивачу на банківський рахунок довічно.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 15.05.2019 у справі № 540/537/19 ГУ ПФУ в Херсонській області зобов`язано розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 05.12.2018, з урахуванням висновків суду. З метою сприяння відповідачу у добровільному виконанні даного судового рішення позивачем надіслані заяви від 18.10.2019 та від 01.11.2019, до яких додано оригінал заяви про перерахування пенсії на його особистий банківський рахунок. 16.12.2019 позивачем оновлено свої банківські реквізити та надано до ПФУ оригінал банківської заяви. Листом від 16.12.2019 № 16407/03-01 відповідач повідомив позивача, що пенсійна справа ОСОБА_1 відпрацьована, нарахування пенсійних коштів здійснено у жовтні 2019 року та в найближчий виплатний період буде проведена доплата пенсії за період з 05.12.2018 через поточний рахунок банківської установи. Проте, листом від 18.12.2019 № 6697/04-04 відповідач повідомив про своє рішення припинити виплату позивачу пенсії, відмовляючись її перераховувати на визначений позивачем банківський рахунок на тій підставі, що виплата пенсії здійснюється лише за місцем проживання одержувачів пенсії. Вважаючи, відмову відповідача у виплаті призначеної пенсії, оформлену листом від 18.12.2019 №6697/04-04, протиправною позивач звернувся до суду з цим позовом.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Херсонського окружного адміністративного суду від 15.04.2020 відмовлено у відкритті провадження, на підставі пункту 2 частини 1 статті 170 КАС України.

П`ятий апеляційний адміністративний суд постановою від 15.10.2020 залишив без змін ухвалу Херсонського окружного адміністративного суду від 15.04.2020.

Відмовляючи у відкритті провадження, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що вимоги позивача направлені на спонукання суб`єкта владних повноважень виконати судове рішення щодо зобов`язання ГУ ПФУ в Херсонській області розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 05.12.2018, з урахуванням висновків суду. Спірні правовідносини між сторонами вже вирішені судом та перейшли до стадії виконання судового рішення, тому суди зазначили, що права позивача щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, вчинених на виконання судового рішення повинні бути захищені, в порядку статті 383 КАС України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Не погоджуючись із ухвалою Херсонського окружного адміністративного суду від 15.04.2020 та постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 15.10.2020, позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати зазначені судові рішення, а матеріали справи направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу, заявник зазначає, що порушення прав позивача, які є предметом оскарження у цій справі відбулось з боку відповідача саме через прийняття ним рішення про відмову у виплаті вже призначеної пенсії на особистий рахунок ОСОБА_1 . Такі позовні вимоги не були предметом оскарження раніше.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Ухвалою Верховного суду від 07.04.2021 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 .

Ухвалою Верховного Суду від 27.05.2021 закінчено підготовку справи до касаційного розгляду і, враховуючи приписи пункту 3 частини 1 статті 345 КАС України постановлено здійснювати такий в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до статті 372 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Згідно з положеннями частини першої статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження, та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

В частині першій статті 11 Закону України "Про виконавче провадження" йдеться про те, що державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

З аналізу вищезазначених законодавчих норм убачається, що не можна зобов`язати суб`єкта владних повноважень виконувати судове рішення шляхом ухвалення з цього приводу іншого судового рішення, оскільки примусове виконання рішення суду здійснюється в порядку, передбаченому Законом України "Про виконавче провадження".

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 686/23317/13-а.

Згідно статті 382 КАС України визначаються спеціальні способи судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, зокрема, до них належать: зобов`язання суб`єкта владних повноважень надати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу за невиконання судового рішення та інше.

Відповідно до вимог статті 383 КАС України особа-позивач на користь якої ухвалено постанову суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такої постанови суду або порушення прав позивача, підтверджених такою постановою суду.

Отже, процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов`язати відповідача належним чином виконати рішення суду.

Верховний Суд звертає увагу, що вищезазначені правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача, та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.

Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.

Як убачається з матеріалів справи, рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 15.05.2019 у справі №540/537/19 зобов`язано ГУ ПФУ в Херсонській області розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 05.12.2018, з урахуванням висновків суду.

Цим судовим рішенням визнано право позивача як громадянина України на призначення пенсії за віком. При цьому, суд вказав, що таке право не може пов`язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні.

Крім того, судом визнано безпідставним нездійснення пенсійним органом фактичного розгляду заяви про призначення ОСОБА_1 пенсії за віком, оскільки не було прийнято ані рішення про призначення пенсії, ані рішення про відмову в призначенні пенсії, а відповідь на заяву позивача оформлена листом, що суперечить приписам частини 5 статті 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Судом також зроблено висновки, що вимоги позивача про зобов`язання призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком з 05.12.2018 (з дати звернення за призначенням пенсії) у розмірі не меншому за прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, з проведенням індексації і компенсації втрати частини доходів, є формою втручання в дискреційні повноваження відповідача та виходить за межі завдань адміністративного судочинства, а тому не підлягають задоволенню.

Також суд зазначив, що права позивача в частині нарахування та виплати пенсії у розмірі не меншому за прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, на підставі документів, що знаходяться в її пенсійній справі, з проведенням індексації і компенсацією втрати частини доходів, на час розгляду даної справи не порушені, оскільки нарахування пенсії не проведено, а суд не може під час прийняття рішення вирішувати питання щодо правовідносин, які можливо будуть мати місце в майбутньому.

Виконуючи дане судове рішення, ГУ ПФУ в Херсонській області нараховано ОСОБА_1 пенсійні виплати за період з 05.12.2018 по 31.10.2019, проте, на визначений позивачем банківський рахунок такі кошти не переведені.

Такі дії відповідача обґрунтовані положеннями Порядку виплати пенсій та грошової допомоги за згодою пенсіонерів та одержувачів допомоги через їх поточні рахунки у банках, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.1999 № 1596.

Суди попердніх інстанцій обгрунтовано зазначили, що аналіз вказаного судового рішення у справі №540/537/19 свідчить про те, що заявлені позовні вимоги у справі №540/942/20 безпосередньо пов`язані з виконанням рішення суду, а саме: щодо обов`язку виплати пенсії через банківський рахунок.

Поряд з цим, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до суду з позовними вимогами щодо визнання протиправною бездіяльності пенсійного органу щодо невиконання рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 15.05.2019 у справі №540/537/19, позаяк в якості підстави цього позову ОСОБА_1 вказує саме на невиконання рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 15.05.2019.

Стверджуючи про протиправність допущеної у такий спосіб бездіяльності відповідача щодо невиконання рішення суду, позивач зазначає, що відповідач протиправно відмовив у перерахуванні на визначений позивачем банківський рахунок нарахованих на виконання судового рішення сум пенсії.

З аналізу наведених у позовній заяві доводів, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що спір у даній справі фактично спрямований на виконання іншого судового рішення, а доводи позивача, викладені в позовній заяві щодо неперерахування пенсії на банківський рахунок, зводяться до незгоди позивача із діями (бездіяльністю) відповідача щодо виконання судового рішення.

Тобто, у спірних правовідносинах наявні обставини, з якими стаття 382 КАС України пов`язує наявність підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення.

За приписами частини п`ятої статті 383 КАС України розгляд заяви про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень здійснюється судом протягом 10 днів, з дня її отримання.

Відповідно до частини шостої цієї статті, за наявності підстав для задоволення заяви, суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб`єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону; у разі необхідності суд може постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними.

Суд також враховує, що винесення судового рішення, яке передбачає оцінку судового рішення прийнятого в іншій справі, буде суперечити статті 129-1 Конституції України.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не усуває юридичного конфлікту та не відповідає об`єкту порушеного права, а тому в такий спосіб неможливо захистити чи відновити право у разі визнання його судом порушеним.

Аналогічна правова позиція висловлена в постановах Верховного Суду від 17.04.2019 у справі № 355/1648/15-а та від 21.11.2019 у справі № 802/1933/18-а.

Як зазначено вище, відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що обраний позивачем спосіб захисту не усуває юридичний конфлікт та не відповідає об`єкту порушеного права, а тому в такий спосіб неможливо захистити чи відновити право у разі визнання його судом порушеним. При розгляді позовних вимог позивача стосовно невиконання окремого судового рішення у іншій справі, суд не може зобов`язувати виконувати рішення суду шляхом ухвалення нового судового рішення, оскільки виконавче провадження являє собою завершальну стадію судового провадження.

Є обґрунтованим також застосування судами правових висновків Великої Палати Верховного Суду, що викладені в рішеннях від 16.01.2019 у справі №686/23317/13-а та від 06.02.2019 у справі №816/2016/17.

Доводи завника про відмінність заявлених вимог в даному позові від вимог, за результатом розгляду яких прийнято рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 15.05.2019, правильно визнані судами необгрунтованими, позаяк позивач у цій справі оскаржує бездіяльність відповідача щодо виплати призначеної пенсії на визначений позивачем банківський рахунок.

Таке питання має вирішуватися в порядку виконання судового рішення, а не в порядку подання нового позову, адже рішенням суду у справі №540/537/19 визначено право ОСОБА_1 на одержання призначеної пенсії незалежно від такої умови як постійне проживання в Україні.

Отже, у спірних правовідносинах наявні обставини, з якими стаття 383 КАС України пов`язує виникнення підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення.

Відповідно, якщо позивач вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання вищевказаного судового рішення порушувалися його права, свободи чи інтереси, то він повинен був звертатися до суду в порядку статті 383 КАС України із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача (тобто в порядку судового контролю за виконанням рішення), а не подавати новий адміністративний позов.

Підсумовуючи вище наведене, колегія суддів зазначає, що вимоги про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, які прийняті (вчинені або не вчинені) на виконання судового рішення в окремому судовому провадженні не розглядаються.

Тобто, якщо позивач вважав, протиправними рішення, дії чи бездіяльність відповідача, вчинені на виконання вищевказаного рішення суду у справі №540/537/19, то він може звернутись до суду в порядку статті 383 КАС України із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача, а не пред`являти новий адміністративний позов.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 22.08.2019 у справі № 522/10140/17.

З огляду на вказане, колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли обгрунтованого висновку про відмову у відкритті провадження у справі, згідно з вимогами пункту 2 частини 1 статті 170 КАС України.

Частиною 2 статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

У пункті 40 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Горнсбі проти Греції", Суд зазначив, що, право на судовий захист було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок. (Hornsby v. Greece № 18357/91).

У пункті 28 рішення Європейського суду з прав людини від в справі "Антонюк проти України" (заява № 17022/02) зазначено, що відповідальність держави за виконання судових рішень щодо приватних осіб зводиться до участі державних органів у виконавчому провадженні.

Відповідно до частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи наведене, колегія суддів не встановила порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, а тому ухвалу Херсонського окружного адміністративного суду від 15.04.2020 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 15.10.2020 слід залишити без змін.

Керуючись статтями 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -

................

Перейти до повного тексту