ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 травня 2021 року
м. Київ
справа №820/7060/16
адміністративне провадження №К/9901/35725/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,
суддів - Пасічник С.С., Юрченко В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження
касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області
на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.07.2017 (Головуючий суддя Жигилій С.П., судді: Дюкарєва С.В., Перцова Т.С.)
у справі № 820/7060/16
за позовом Приватного акціонерного товариства "Харківстальконструкція"
до Центральної об`єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області
про скасування податкових повідомлень-рішень, -
В С Т А Н О В И В:
У грудні 2016 року Приватне акціонерне товариство "Харківстальконструкція" (далі - позивач, ПАТ "Харківстальконструкція") звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Центральної об`єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області (далі - відповідач, Центральна ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області), в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення від 14.12.2016 № 0001581402 та № 0001571402.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 11.04.2017 у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.07.2017 скасовано постанову Харківського окружного адміністративного суду від 11.04.2017 та задоволено адміністративний позов.
Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.07.2017 та залишити в силі постанову Харківського окружного адміністративного суду від 11.04.2017.
Касаційну скаргу обґрунтовано тим, що господарські операції позивача з ТОВ "Петра Транс Груп", ТОВ "Бізнес Страйк", ТОВ "Воркхорс" є нереальними та такими, що не спричиняють правових наслідків, обумовлених змістом правочинів. Такі висновки контролюючого органу ґрунтуються на отриманій податковій інформації щодо контрагентів позивача та недоліках в оформленні товарно-транспортних накладних, сертифікатах якості. Позивачем не надано документів, які б підтверджували приймання, оприбуткування та рух товару, що унеможливлює встановлення факту подальшого використання ТМЦ.
Позивач процесуальним правом надати письмові заперечення не скористався, що не перешкоджає розгляду справи по суті.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.03.2018 касаційну скаргу разом з матеріалами справи було передано судді-доповідачу Васильєвій І.А. та визначено склад колегії суддів, до якої також входять судді: Пасічник С.С. та Юрченко В.П.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі Наказу Центральної ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області від 22.11.2016 року №1594 та направлення від 22.11.2016 року № 1506 згідно з підпунктом 78.1.4 пункту 78.1 статті 78, статті 82 Податкового кодексу України Центральноб ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області проведено позапланову документальну виїзну перевірку ПАТ "Харківстальконструкція" з питань дотримання вимог податкового законодавства України в частині господарських взаємовідносин з ТОВ "Петра Транс Груп" за травень 2016 року, ТОВ "Воркхорс" за червень 2016 року, ТОВ "Бізнес Страйк" за липень 2016 року та подальшої реалізації або використання у власній господарській діяльності товарів (робіт, послуг), отриманих від вищевказаних контрагентів-постачальників, відображення здійснених фінансово-господарських операцій у податковій звітності.
За результатами перевірки складено акт від 05.12.2016 року № 4855/20-30-14-02/01413848 про порушення ПАТ "Харківстальконструкція": пунктів 198.2, 198.3 статті 198, пунктів 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено податковий кредит за період травень, червень 2016 року, що призвело до заниження суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у розмірі 434 054 грн., в т.ч. за травень 2016 року на суму 185 937 грн., за червень 2016 року на суму 248 117 грн; підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, статті 137 Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено витрати за 9 місяців 2016 року, а отже занижено прибуток (фінансовий результат до оподаткування) за 9 місяців 2016 року на суму 870 263,2 грн та як наслідок занижено податок на прибуток 156 647 грн.
На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення -рішення від 14.12.2016 № 0001581402 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток у розмірі 234 970,50 грн, в тому числі 156 647 грн - за основним платежем та 78 323,50 - за штрафними (фінансовими) санкціями, № 0001571402 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 651 081,00 грн, в тому числі 434 054 грн - за основним платежем та 217 027 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що подані позивачем первинні документи бухгалтерського та податкового обліку (податкові накладні тощо) не є достатніми доказами фактичного виконання операцій; спірні господарські операції не підтверджені належними первинними документами, що в сукупності з виявленими ДПІ фактами щодо відсутності реальної діяльності Контрагентів позивача, свідчить про безтоварність господарських операцій, що виключає правомірність їх відображення у податковому обліку позивача.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, з чим погоджується колегія суддів суду касаційної інстанції, суд апеляційної інстанції виходив з такого.
Згідно підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Згідно пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Згідно пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Згідно пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.
Із зазначених правових норм вбачається, що податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість та показники фінансового результату мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, що стала підставою для формування податкового обліку платника податку.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що 04.05.2016 між позивачем та ТОВ "ПЕТРА ТРАНС ГРУП" укладено договір поставки № 26/5, згідно п. 1.1. якого Постачальник (ТОВ "ПЕТРА ТРАНС ГРУП") зобов`язується поставити, а Покупець (ПАТ "ХАРКІВСТАЛЬКОНСТРУКЦІЯ") прийняти та оплатити матеріали (надалі - Продукція) на умовах, вказаних в Договорі.
Згідно пункту 4.1. статті 4 договору поставки № 26/5 від 04.05.2016 року, ціна на Продукцію, яка поставляється, вказується у видатковій накладній.
Строк дії договору - до 31.12.2016.
Згідно пунктів 5.2. та 5.3. статті 5 договору поставки № 26/5 від 04.05.2016 року, оплата Продукції здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника у розмірі 100% вартості Продукції відповідно до видаткової накладної, в термін 5 (п`яти) банківських днів.
Придбання Продукції підтверджується видатковими накладними № РН-0000006 від 11.05.2016 року, № РН-0000008 від 16.05.2016 року та № РН-0000009 від 17.05.2016 року та відповідними товарно-транспортними накладними за вказані дати.
Розрахунки за Продукцію здійснювались на поточний рахунок ТОВ "ПЕТРА ТРАНС ГРУП", про що свідчать відповідні виписки з особового рахунку за 19.05.2016 року та 26.05.2016 року, засвідчені підписом та печаткою банку.
Щодо господарських взаємовідносин з ТОВ "БІЗНЕС СТРАЙК".
01.06.2016 року між Позивачем та ТОВ "БІЗНЕС СТРАЙК" укладено договір поставки № 31/16, згідно п. 1.1. якого Постачальник (ТОВ "БІЗНЕС СТРАЙК") зобов`язується поставити, а Покупець (ПАТ "ХАРКІВСТАЛЬКОНСТРУКЦІЯ") прийняти та оплатити матеріали (надалі - Продукція) на умовах, вказаних в Договорі.
Згідно пункту 4.1. статті 4 договору поставки № 31/16 від 01.06.2016 року, ціна на Продукцію, яка поставляється, вказується у видатковій накладній.
Строк дії договору - до 31.12.2016.
Згідно пунктів 5.2. та 5.3. статті 5 договору поставки № 31/16 від 01.06.2016 року, оплата Продукції здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника у розмірі 100% вартості Продукції відповідно до видаткової накладної, в термін 5 (п`яти) банківських днів.
Придбання Продукції підтверджується видатковими накладними № РН-0000018 від 07.07.2016 року, № РН-0000017 від 06.07.2016 року та № РН-0000016 від 04.07.2016 року та відповідними товарно-транспортними накладними за вказані дати.
Розрахунки за Продукцію здійснювались на поточний рахунок ТОВ "БІЗНЕС СТРАЙК", про що свідчать відповідні виписки по рахунку за 06.07.2016 року, 14.07.2016 року та 20.07.2016 року, засвідчені підписом та печаткою банку.
Щодо господарських взаємовідносин з ТОВ "ВОРКХОРС".
01.06.2016 року між Позивачем та ТОВ "ВОРКХОРС" було укладено договір поставки № 31/16, згідно п. 1.1. якого Постачальник (ТОВ "ВОРКХОРС") зобов`язується поставити, а Покупець (ПАТ "ХАРКІВСТАЛЬКОНСТРУКЦІЯ") прийняти та оплатити матеріали (надалі - Продукція) на умовах, вказаних в Договорі.
Згідно пункту 4.1. статті 4 договору поставки № 31/16 від 01.06.2016 року, ціна на Продукцію, яка поставляється, вказується у видатковій накладній.
Строк дії договору - до 31.12.2016.
Згідно пунктів 5.2. та 5.3. статті 5 договору поставки № 31/16 від 01.06.2016 року, оплата Продукції здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника у розмірі 100% вартості Продукції відповідно до видаткової накладної, в термін 5 (п`яти) банківських днів.
Придбання Продукції підтверджується видатковими накладними № РН-0000012 від 07.06.2016 року, № РН-0000013 від 10.06.2016 року, № РН-0000014 від 15.06.2016 року, та № РН-0000015 від 17.06.2016 року, та відповідними товарно-транспортними накладними за вказані дати.
Розрахунки за Продукцію здійснювались на поточний рахунок ТОВ "ВОРКХОРС", про що свідчать відповідні виписки по рахунку за 04.07.2016 року, 23.06.2016 року та 29.06.2016 року, засвідчені підписом та печаткою банку.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що ПАТ "Харківстальконструкція" придбало будівельні матеріали для проведення ремонтних робіт виробничих цехів та складів на виробничій базі, що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Велозаводська, буд. 3.
Оскільки на момент придбання матеріалів у контрагентів були відсутні у достатній кількості автотранспортні засоби для перевезення великих об`ємів матеріалів в замовлені строки, позивачем було укладено договір №160512 від 12.05.2016 з ТОВ "ВКФ "Союз-Центр" для транспортування зазначених матеріалів.
Позивачем було укладено додаткові угоди до договорів постачання № 31/16 від 01.06.2016 року, № 31/16 від 01.06.2016 року та № 25/6 від 04.05.2016, якими внесено зміни до п. 3.1 Договорів та передбачено, що "Продукція постачається з орендованого складу Постачальника, який знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Морозова, 13, на склад Покупця, який знаходиться за адресою: вул. Велозаводська, 3, силами та за рахунок Покупця".
Отримання ТМЦ від контрагентів позивача підтверджується видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, а факт оприбуткування останніх підтверджується прибутковими накладними, актами на списання товарів, оборотно-сальдовими відомостями.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції щодо необґрунтованості доводів відповідача про неможливість постачання товарів позивачу з приміщень, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 у зв`язку з тим, що контрагенти позивача зареєстровані у Київській та Запорізькій областях.
Вірними є і висновки суду апеляційної інстанції, що сертифікати якості та сертифікати відповідності товару не є первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податків, отже у позивача відсутній обов`язок зберігати отримані документи щодо якості товару.
Відсутність сертифікатів якості товару не спростовують факту доставки ТМЦ, оскільки такий факт підтверджено не лише товарно-транспортними.
Позивачем зазначалося, що подальшої реалізації ТМЦ не відбувалося, оскільки всі ТМЦ були використані для ремонту виробничих цехів, що підтверджується актами на списання матеріалів та оборотно-сальдовими відомостями.
Крім того, в основу висновку податкового органу про відсутність реального вчинення господарських операцій між позивачем та його контрагентами покладено інформацію, отриману від Києво-Святошинської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області щодо ТОВ "ПЕТРА ТРАНС ГРУП", від Запорізької ОДПІ м. Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізької області щодо ТОВ "ВОРКХОРС" та Броварської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області щодо ТОВ "БІЗНЕС СТРАЙК".
Колегія суддів зазначає, що реальність господарських операцій повинна оцінюватися на підставі аналізу первинних документів та не можу ґрунтуватися на отриманій податковій інформації щодо порушення податкової дисципліни контрагентами позивача.
Таким чином, висновки податкового органу про вчинення платником податків порушень податкового законодавства, щодо неправомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість та віднесення відповідних сум до складу витрат по взаєморозрахунках з вказаними контрагентами за період, що перевірявся, мають характер припущень та є необґрунтованими, а відтак, не можуть бути покладені в основу спірних податкових повідомлень-рішень.
Доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи і не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного рішення, судом апеляційної інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права.
Згідно частини 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення
- без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись статтями 243, 246, 250, 341, 345, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд