ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 травня 2021 року
м. Київ
справа № 821/1171/16
адміністративне провадження № К/9901/31720/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,
суддів - Пасічник С.С., Юрченко В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження
касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 02.12.2016 (суддя Кисильова О.Й.)
та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 31.01.2017 (Головуючий суддя Ступакова І.Г., судді: Бітов А.І., Милосердний М.М.)
у справі № 821/1171/16
за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
В С Т А Н О В И В:
У серпні 2016 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_1 ) звернувся до Херсонського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Херсонській області (далі - відповідач, ГУ ДФС у Херсонській області) про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 20.07.2016 № 0002661405 про застосування штрафних санкцій у сумі 3597,75 грн та № 0002671405 про застосування штрафних санкцій у сумі 10 000,00 грн.
Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 02.12.2016, залишеною без змін постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 31.01.2017, адміністративний позов задоволено частково. Скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Херсонській області від 20.07.2016 № 0002661405 в частині застосування до ФОП ОСОБА_1 штрафних санкції у розмірі 1365,50 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 02.12.2016 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 31.01.2017 в частині відмови у задоволенні позову та прийняти в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Обґрунтовуючи касаційну скаргу, позивач зазначає, що адміністративний суд встановлює обставини, які стосуються діяльності органу державної влади, а не позивача. Звертаючись до суду з адміністративним позовом, позивач не оскаржував рішення про застосування фінансових санкцій, а зазначав про порушення статей 116, 20, 21, 41, 80, 81, 83, 84, 85, 86 Податкового кодексу України. Суди попередніх інстанцій перевірили лише законність прийнятого відповідачем рішення та здійснили повторну процедуру притягнення позивача до відповідальності. Отже доводи касаційної скарги позивача зводяться до неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права в частині процедури проведення перевірки, що закріплена положеннями Податкового кодексу України.
Відповідач письмово проти доводів касаційної скарги заперечує, вважає оскаржувані судові рішення законними, обґрунтованими, а тому просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.
Рішення судів попередніх інстанцій в частині задоволення позовних вимог відповідачем не оскаржувалися.
За правилами частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 08.06.2016 на підставі наказу ГУ ДФС у Херсонській області від 03 червня 2016 року № 248, направлень на перевірку від 06.06.2016 № 0552 та № 0553 головними державними ревізорами-інспекторами Вершиною А.О. та Аркаєвим К.О. проведена фактична перевірка кафетерію за адресою: АДРЕСА_1, що належить позивачу, за результатами якої було складено акт №167/21/22/РРО/ НОМЕР_1 від 08.06.2016 (а.с.17-21).
Разом з цим, до початку перевірки посадовою особою відповідача була проведена контрольна розрахункова операція, а саме придбано пачку цигарок "Винстон" за ціною 19, 95 грн, що підтверджується відповідним фіскальним чеком № 5408 від 08 червня 2016 року (а.с.24).
Також, 08.06.2016 року посадовими особами податкового органу було складено акт №56 про відмову ФОП ОСОБА_1, від отримання копії наказу на проведення перевірки, від підпису про те, що ознайомлений із направленнями на перевірку та актом перевірки (а.с.23).
Під час проведення фактичної перевірки встановлено порушення позивачем вимог п.2.6 глави 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті України, затвердженого постановою правління Нацбанку від 15 грудня 2004 року №637, а саме: несвоєчасне оприбуткування готівкових коштів, що надійшли до каси РРО у відповідному розділі КОРО та постанови Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2008 року №957 "Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв", а саме: продаж окремих алкогольних напоїв за ціною нижчою, ніж встановлено законодавством.
На підставі висновків перевірки ГУ ДФС у Херсонській області прийняті податкові повідомлення - рішення від 20 липня 2016 року № 0002661405 про застосування штрафних санкцій у сумі 3 597, 75 грн. та № 0002671405 у сумі 10 000 грн, які направлені позивачу засобами поштового зв`язку та 28 серпня 2016 року отримані особисто ОСОБА_1 .
Касаційна скарга не містить доводів, якими б позивач спростовував факт вчинення ним порушення, за яке до нього було застосовано штрафні санкції оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями. Доводи касаційної скарги зводяться до того, що позивач посилається на порушення податковим органом проведення перевірки суб`єкта господарювання-позивача.
За приписами пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами). (підпункт 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України).
Згідно пункту 80.1 статті 80 Податкового кодексу України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).
Посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника та скріплення печаткою контролюючого органу; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.
Непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.
Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п`ятому цього пункту, не дозволяється.
При пред`явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.
У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки (пункт 81.1 статті 81 Податкового кодексу України).
Позовна заява, апеляційна та касаційна скарги позивача не містять обґрунтованих доводів, які б свідчили про порушення відповідачем процедури проведення перевірки. Крім того, згідно підпункту 83.1.2 пункту 83.1 статті 83 Податкового кодексу України, для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є, зокрема, податкова інформація. Положення пункту 83.1 статті 83 Податкового кодексу України містить перелік підстав для висновків контролюючого органу про порушення вчинені платниками податків. При цьому кожен із підпунктів пункту 83.1 статті 83 Податкового кодексу України може бути самостійною підставою для висновків про порушення позивачем податкового законодавства.
Згідно частини 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що судами попередніх інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій не встановлено.
Керуючись статтями 243, 246, 250, 341, 345, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд