ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 травня 2021 року
м. Київ
справа № 826/4925/17
адміністративне провадження № К/9901/42699/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,
суддів - Пасічник С.С., Юрченко В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження
касаційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві
на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.07.2017 (суддя Смолій І.В.)
та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03.10.2017 (Головуючий суддя Мацедонська В.Е., судді: Лічевецький І.О., Мельничук В.П.)
у справі № 826/4925/17
за позовом приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1
до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві
про визнання протиправними та скасування вимоги і рішення, -
У С Т А Н О В И В:
У квітні 2017 року приватний нотаріус ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - відповідач, ГУ ДФС у м. Києві) про визнання протиправним та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 03.04.2017 №Ф-270 та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 03.04.2017 №0002711306.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.07.2017, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03.10.2017, адміністративний позов задоволено.
Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.07.2017 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03.10.2017 і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Касаційну скаргу обґрунтовано тим, що в порушення вимог абзацу 1 пункту 2 частини 1 статті 7, пункту 11 статті 8, пункту 2 статті 9 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування", самозайнятою особою ОСОБА_1 не в повному обсязі сплачено єдиний соціальний внесок за 2013-2014 роки, в результаті чого донараховано єдиного внеску в сумі 174 018, 60 грн, а саме: за 2013 рік на суму 56 915, 25грн, за 2014 рік на суму 44 978, 66 грн та за 2015 рік в сумі 72 124,69 грн. Крім того, за 2015 рік єдиний внесок позивачем не сплачувався.
Позивач процесуальним правом надати письмові заперечення не скористався, що не перешкоджає розгляду справи по суті.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.03.2018 касаційну скаргу було передано судді-доповідачу Васильєвій І.А. та визначено склад колегії суддів, до якої також входять судді: Пасічник С.С. та Юрченко В.П.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач є приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, що підтверджується свідоцтвом про право на зайняття нотаріальною діяльністю № 8657 від 28.11.2011 та реєстраційним посвідченням про реєстрацію приватної нотаріальної діяльності 1352 від 21.01.2013.
В період з 27.02.2017 по 13.03.2017 на підставі плану-графіка проведення документальних перевірок самозайнятих осіб на І квартал 2017 року та відповідно до статей 20, 77, 82 Податкового кодексу України, пункту 2 частини 1 статті 13 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", відповідно до наказу ГУ ДФС у м. Києві "Про проведення документальної планової виїзної перевірки самозайнятої особи ОСОБА_1" № 1148 від 16.02.2017 посадовими особами контролюючого органу проведено документальну планову виїзну перевірку фізичної особи, яка провадить незалежну професійну діяльність ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2013 по 31.12.2015, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2015, якою встановлено порушення позивачем, зокрема:
- абзацу 1 пункту 2 частини 1 статті 7, пункту 11 статті 8, пункту 2 статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", у результаті чого визначено суму єдиного внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування у загальному розмірі 174 018,60 грн, в тому числі за 2013 рік в сумі - 56 915,25 грн, 2014 рік в сумі - 44 978,66 грн та за 2015 рік в сумі - 72 124,69 грн;
- пункту 4 частини 2 статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" в частині неподання звітності щодо єдиного соціального внеску за 2015 рік.
Виявлені порушення зафіксовані в акті перевірки №18/26-15-13-06-14-2937512768_від 20 березня 2017 року, на підставі якого 03 квітня 2017 року ГУ ДФС у м. Києві винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-270, відповідно до якої позивач має сплатити недоїмку в сумі 174 018,70 грн та прийнято рішення № 0002711306 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску у розмірі 32 554,81 грн.
Суди попередніх інстанцій, з висновками яких погоджується колегія суддів суду касаційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходили з наступних мотивів.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначається Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 8 липня 2010 року №2464-VI (далі - Закон №2464).
За положеннями пункту п`ятого частини першої статті 4 цього Закону позивач є платником єдиного внеску, як особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, а саме займається нотаріальною діяльністю.
Відповідно до частини 8 статті 9 Закону № 2464 ( в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) платники єдиного внеску, зазначені у пункті 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 1 травня наступного року.
Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах четвертому і п`ятому частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік.
Відтак, вказаною нормою встановлюються особливості сплати єдиного внеску для різних платників, перелік яких визначений у статті 4 Закону № 2464.
За приписами пункту 5 статті 1 Закону №2464-VI мінімальний страховий внесок - це сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.
Відповідно до частини 3 статті 7 Закону №2464-VI нарахування єдиного внеску здійснюється в межах максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом.
Пунктом 4 статті 1 Закону №2464-VI передбачено, що максимальна величина бази нарахування єдиного внеску - це максимальна сума доходу застрахованої особи, що дорівнює сімнадцяти розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом, на яку нараховується єдиний внесок.
З огляду на системний аналіз наведених норм, суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що приватні нотаріуси сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 1 травня наступного року. Звітним періодом для приватних нотаріусів визначено календарний рік.
Відповідно до пункту 3.4 Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 08.10.2010 року №22-2, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 01.11.2010 року за №1014/18309 (надалі - Порядок №22-2) фізичні особи, які забезпечують себе роботою самостійно - займаються незалежною професійною діяльністю, а саме науковою, літературною, артистичною, художньою, освітньою або викладацькою, а також медичною, юридичною практикою, в тому числі адвокатською, нотаріальною діяльністю, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід безпосередньо від цієї діяльності, за умови, що такі особи не є найманими працівниками чи підприємцями, самі за себе формують та подають до органів Пенсійного фонду звіт один раз на рік до 1 травня року, наступного за звітним періодом. Звіт подається за формою згідно з додатком 5 до Порядку №22-2.
Аналогічні норми закріплені і в пункті 3.4 Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 09.09.2013 року №454 (надалі - Порядок 454), відповідно до якого фізичні особи, які забезпечують себе роботою самостійно - займаються незалежною професійною діяльністю, а саме науковою, літературною, артистичною, художньою, освітньою або викладацькою, а також медичною, юридичною практикою, у тому числі адвокатською, нотаріальною діяльністю, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід безпосередньо від цієї діяльності, за умови, що такі особи не є найманими працівниками чи підприємцями, самі за себе формують та подають до органів доходів і зборів звіт один раз на рік до 1 травня року, наступного за звітним періодом. Звітним періодом для них є календарний рік. Звіт подається за формою згідно з таблицею 3 додатка 5 до Порядку №454.
Отже, сума доходу приватного нотаріуса, з якої розраховується єдиний внесок, має відповідати чистому доходу, заявленому в податковій декларації, яка подається фізичною особою, яка забезпечує себе роботою самостійно, до органів доходів і зборів за результатами календарного року.
До зазначеної суми, з урахуванням максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, застосовується відповідна ставка, визначена у частині 11 статті 8 Закону №2464-VI (34.7 %).
Водночас, вказані норми законодавства не зобов`язують самозайнятих осіб (приватного нотаріуса) проводити обчислення суми єдиного внеску з середньомісячного чистого доходу, вирахуваного шляхом ділення річного чистого доходу на 12 місяців. Встановлений механізм визначення суми доходу, на яку нараховується єдиний внесок, передбачає, що приватний нотаріус самостійно визначає таку суму доходу кожного місяця та переносити такі дані до таблиці 3 Додатка №5 відповідно до Порядку №454 та Порядку №22-2. Єдиною вимогою при цьому є відповідність загальної суми за період 12 місяців річній податковій декларації.
Спір виник внаслідок того, що податковим органом обчислення єдиного внеску проведено без врахування звітного періоду встановленого для позивача, як самозайнятої особи, яка здійснює незалежну професійну діяльність (приватний нотаріус). Враховуючи викладене, вірними є висновки судів попередніх інстанцій, що при визначенні бази для нарахування єдиного соціального внеску контролюючим органом порушені вимоги підпункту 2 пункту 1 статті 7 Закону № 2464.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 11.11.2020 у справі № 820/3449/16.
Крім того, судами встановлено, що з наказу ГУ ДФС у м. Києві від 16 лютого 2017 року №1148 "Про проведення документальної планової виїзної перевірки самозайнятої особи ОСОБА_1" та акту перевірки №18/26-15-13-06-14-293712768 від 20 березня 2017 року вбачається, що перевірка позивача була проведена за період з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2015 року. Таким чином, період перевірки не охоплював граничний термін подачі позивачем звітності та сплати єдиного внеску за 2015 рік.
В той же час, в матеріалах справи наявна копія платіжного доручення від 22 квітня 2016 року № 155 на суму 87 163,60 грн, відповідно до якого платником є приватний нотаріус ОСОБА_1 та призначення платежу " 101; НОМЕР_1 ; ЄСВ за 2015 рік від незалежної професійної діяльності, Без ПДВ". Сплачена позивачем сума є більшою, ніж визначена ГУ ДФС у м. Києві в акті перевірки №18/26-15-13-06-14-293712768 від 20 березня 2017 року.
Касаційна скарга податкового органу не містить доводів про порушення судами норма матеріального чи процесуального права. В касаційній скарзі лише констатовано факт вчиненого позивачем порушення за висновками акта перевірки.
Доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи і не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального та процесуального права.
Згідно частини 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.
Керуючись статтями 243, 246, 250, 341, 343, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд