ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 травня 2021 року
м. Київ
справа № 1940/1505/18
адміністративне провадження № К/9901/10774/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Дашутіна І.В.,
суддів: Шишова О.О., Яковенка М.М.,
розглянув в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДФС у Тернопільській області на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2018 року у складі судді Мірінович У.А. та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2019 року у складі колегії суддів: Обрізко І.М., Іщук Л.П., Носа С.П. у справі № 1940/1505/18 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Тернопільській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
1. ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Тернопільській області (далі - ГУ ДФС у Тернопільській області, відповідач), в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 04 травня 2018 року № 0379764-1305-1915.
2. Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2018 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2019 року, адміністративний позов задоволено.
3. Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено:
3.1. ОСОБА_1 є власником об`єкта житлової нерухомості, а саме житлового будинку загальною площею 275,1 кв.м., що знаходиться по АДРЕСА_1 .
3.2. 04 травня 2018 року ГУ ДФС у Тернопільській області згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 та пунктом 266.7 статті 266 Податкового кодексу України прийнято податкове повідомлення-рішення форми "Ф" № 0379764-1305-1915, яким визначено позивачу суму грошового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості, в розмірі 2378,20 грн за податковий період 2017 рік.
4. Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що відповідач не надав належних доказів на підтвердження того, що на дату прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, рішення Підгороднянської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області від 31 січня 2017 року № 195 "Про затвердження ставок на нерухоме майно" було офіційно оприлюднене відповідно до вимог підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України та статті 12 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:
5. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ГУ ДФС у Тернопільській області звернулося з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову у повному обсязі.
6. На обґрунтування касаційної скарги відповідач посилається на те, що спірне податкове повідомлення-рішення прийнято ним правомірно, оскільки позивачем не заперечується факт наявності у нього на праві власності об`єкта нерухомого майна, яке є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно. При цьому на вимогу суду надано відповідні документи на підтвердження факту оприлюднення рішення Підгороднянської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області від 31 січня 2017 року № 195.
7. Позивач не скористався своїм правом подати відзив на касаційну скаргу, що не перешкоджає розгляду справи по суті.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:
8. Порядок справляння податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки визначено статтею 266 Податкового кодексу України.
9. Підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України встановлено, що платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
10. Згідно з підпунктом 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
11. Відповідно до підпункту 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.
12. За змістом підпункту 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 Податкового кодексу України ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує три відсотки розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.
13. Відповідно до підпункту 266.6.1 пункту 266.6 статті 266 Податкового кодексу України, базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.
14. Згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості.
15. Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).
16. За положеннями підпункту 266.4.2 пункту 266.4 статті 266 Податкового кодексу України сільські, селищні, міські ради та ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, встановлюють пільги з податку, що сплачується на відповідній території, з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, громадських об`єднань, благодійних організацій, релігійних організацій України, статути (положення) яких зареєстровані у встановленому законом порядку, та використовуються для забезпечення діяльності, передбаченої такими статутами (положеннями). Пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об`єктів житлової нерухомості, для фізичних осіб визначаються виходячи з їх майнового стану та рівня доходів.
Пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об`єктів нежитлової нерухомості, встановлюються в залежності від майна, яке є об`єктом оподаткування.
Органи місцевого самоврядування до 1 лютого поточного року подають до відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням об`єкта житлової нерухомості відомості стосовно пільг, наданих ними відповідно до цього підпункту.
17. Податковий період, порядок обчислення суми податку, порядок сплати податку, строки сплати податку врегульовані положеннями пунктів 266.6. 266.7. 266.8. 266.9. 266.10. статті 266 Податкового кодексу України, дотримання яких не є спірним в межах цієї справи.
18. Підпунктом 12.1.2 пункту 12.1. статті 12 Податкового кодексу України визначено, що Верховна Рада України встановлює на території України загальнодержавні податки та збори і визначає перелік місцевих податків та зборів, установлення яких належить до компетенції сільських, селищних, міських рад та рад об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад.
19. Як передбачено пунктом 12.3. статті 12 Податкового кодексу України сільські, селищні, міські ради та ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.
20. Відповідно до пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України копія прийнятого рішення про встановлення місцевих податків чи зборів надсилається у десятиденний строк з дня оприлюднення до контролюючого органу, в якому перебувають на обліку платники відповідних місцевих податків та зборів (підпункт 12.3.3). Рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом (підпункт 12.3.4).
21. Згідно з підпунктом 12.4.3 пункту 12.4 статті 12 Податкового кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад та рад об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, щодо податків та зборів належать: до початку наступного бюджетного періоду прийняття рішення про встановлення місцевих податків та зборів, зміну розміру їх ставок, об`єкта оподаткування, порядку справляння чи надання податкових пільг, яке тягне за собою зміну податкових зобов`язань платників податків та яке набирає чинності з початку бюджетного періоду.
22. Пункт 12.5. статті 12 Податкового кодексу України встановлює, що офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, який набирає чинності з урахуванням строків, передбачених підпунктом 12.3.4 цієї статті.
23. Відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" від 11.09.2003 № 1160-IV регуляторні акти, прийняті органами та посадовими особами місцевого самоврядування, офіційно оприлюднюються в друкованих засобах масової інформації відповідних рад, а у разі їх відсутності - у місцевих друкованих засобах масової інформації, визначених цими органами та посадовими особами, не пізніш як у десятиденний строк після їх прийняття та підписання.
24. Пунктом 4 Розділу ІІ Закону України від 20.12.2016 № 1791-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2017 році" (далі - Закон № 1791-VIII) установлено, що в 2017 році до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів, які прийняті на виконання цього Закону, не застосовуються вимоги підпункту 4.1.9 пункту 4.1 та пункту 4.5 статті 4, підпункту 12.3.4 пункту 12.3, підпункту 12.4.3 пункту 12.4 та пункту 12.5 статті 12 Податкового кодексу України та Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".
25. Суди попередніх інстанцій установили, що рішенням чотирнадцятої сесії сьомого скликання Підгороднянської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області від 31 січня 2017 року № 195 "Про затвердження ставок на нерухоме майно" встановлено на 2017 рік ставки податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки для фізичних осіб, зокрема, для житлової нерухомості, яка перебуває у власності фізичних осіб - 0, 5% розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня звітного (податкового) року за 1 кв. м. бази оподаткування.
26. Верховний Суд визнає, що при прийнятті податкового повідомлення-рішення від 04 травня 2018 року № 0379764-1305-1915, податковий орган, як суб`єкт виконавчої влади, застосував чинне рішення органу місцевого самоврядування, яке в свою чергу прийняте на виконання положень Закону 1791-VIII, норми якого були чинними та не визнані неконституційними.
27. Ураховуючи наведені положення, Суд уважає, що податковий орган при визначенні позивачу податкового зобов`язання діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначений законодавством України, тому суди першої та апеляційної інстанцій дійшли помилкового висновку про відсутність підстав для нарахування позивачу, як власнику нежитлової нерухомості, що є об`єктами оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, грошового зобов`язання за 2017 рік на загальну суму 2378, 20 грн.
28. Слід звернути увагу на те, що предметом оскарження у цій справі є виключно податкове повідомлення-рішення відповідача від 04.05.2018 року, прийняте ним на виконання своїх функцій шляхом реалізації повноважень, передбачених підпунктом 20.1.18 пункту 20.1 статті 20 та підпунктом 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 ПК України щодо визначення податкового зобов`язання.
29. Правомірність рішення органу місцевого самоврядування, яким встановлено на 2017 рік ставки податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки для фізичних осіб, не є предметом оскарження в цій справі, повноваження міських (селищних, сільських) рад в частині встановлення місцевих податків і зборів хоча і визначені в тому числі ПК України, проте є виключною "правовстановлюючою" компетенцією цих органів, правомірність реалізації якої не має перевірятися в межах цієї справи.
30. Позивач не скористався правом звернення до суду з позовом про оскарження рішення органу місцевого самоврядування, яким в тому числі керувався відповідач приймаючи податкове повідомлення-рішення.
31. Рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, за загальним правилом, не можна визнати неправомірними якщо вони ґрунтуються на законі, чинному на момент прийняття відповідного рішення таким суб`єктом.
32. Правовий висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах викладений у постановах Верховного Суду від 08.08.2018 у справі № 825/1403/17 та від15.05.2019 №825/1496/17.
33. Щодо доводів позивача про невідповідність спірного податкового повідомлення-рішення Конституції України, Верховний Суд уважає за необхідне зазначити наступне.
34. Відповідно до Конституції України народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування (частина друга статті 5). В Основному Законі України встановлено, що місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України (частина перша статті 140).
35. Гарантоване державою місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи і передбачає правову, організаційну та матеріально-фінансову самостійність, яка має певні конституційно-правові межі, встановлені, зокрема, приписами статей 19, 140, 143, 144, 146 Основного Закону України. З аналізу вказаних конституційних положень вбачається, що ці органи місцевого самоврядування, здійснюючи владу і самостійно вирішуючи питання місцевого значення, віднесені законом до їх компетенції, та приймаючи рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території, зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
36. У Конституції України передбачено форми та засоби реалізації права територіальних громад на місцеве самоврядування і вказано, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території (частина перша статті 144). На основі цього положення Конституції України в Законі України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що у формі рішень рада приймає нормативні та інші акти (частина перша статті 59).
37. Згідно з частиною першою статті 73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов`язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об`єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.
38. У межах спірних правовідносин прийняте Підгороднянською сільською радою Тернопільського району Тернопільської області рішення від 31 січня 2017 року № 195 "Про затвердження ставок на нерухоме майно" є нормативно-правовим актом, приписи якого, зокрема, змінюють для позивача права та обов`язки, є способом реалізації владних управлінських функцій радою як суб`єктом владних повноважень у відповідності до комплексного правового регулювання в межах розсуду цього органу, з урахуванням інтересів членів територіальної громади та кожного члена цієї громади, а також згідно з приписами підпункту 266.4.2 пункту 266.4 статті 266 Податкового кодексу України. Дане рішення не скасовано в судовому або іншому порядку, внаслідок чого є обов`язковим як для позивача, так і для відповідача у справі.
39. Аналогічну правову позицію висловила, зокрема, палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у справі № 825/1496/17 (постанова від 15 травня 2019 року).
40. Таким чином, ураховуючи вищевикладене, колегія суддів убачає підстави для задоволення касаційної скарги та скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки суди неправильно застосували норми матеріального права.
41. Відповідно до статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
42. Положення статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України застосовуються Верховним Судом з урахуванням положень пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15.01.2020 № 460-IX.
43. Керуючись статтями 341, 345, 349, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд