ПОСТАНОВА
Іменем України
27 травня 2021 року
Київ
справа №140/2192/19
адміністративне провадження №К/9901/5194/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач),
суддів: Гусака М.Б., Усенко Є.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу №140/2192/19 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Волинській області, яке є правонаступником Головного управління ДФС у Волинській області, на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2019 року (головуючий суддя - Сорока Ю. Ю.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14 січня 2020 року (суддя-доповідач - Гінда О. М., судді: Большакова О. О., Ніколін В. В.),
ВСТАНОВИВ:
У липні 2019 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_1 ) звернулася до суду з позовом до Головного управління ДФС у Волинській області (далі - відповідач, ГУ ДФС), в якому просила визнати протиправним та скасувати рішення №1101 від 27 червня 2019 року про анулювання свідоцтва платника єдиного податку.
На обґрунтування своїх вимог посилалася на те, що податкові зобов`язання нею сплачувалися вчасно та в повному обсязі, тобто податковий борг був відсутній, що виключає підставу для анулювання свідоцтва платника єдиного податку. Крім того, спірне рішення прийняте контролюючим органом не на підставі акту перевірки, а на підставі даних картки особового рахунку платника податку, що суперечить вимогам пункту 299.11 статті 299 Податкового кодексу України (далі - ПК України).
Волинський окружний адміністративний суд рішенням від 17 вересня 2019 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14 січня 2020 року, позов задовольнив.
Вирішуючи спір між сторонами, суди встановили такі обставини.
Посадовою особою Головного управління ДФС у Волинській області проведено камеральну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 щодо порушень платником єдиного податку вимог перебування на спрощеній системі оподаткування, за результатами якої складено акт перевірки №12111 від 11 червня 2019 року.
Перевіркою встановлено, що в порушення абзацу 8 підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 ПК України, абзацу 3 пункту 299.11 статті 299 ПК України, ФОП ОСОБА_1 не сплачено протягом двох послідовних кварталів податкові зобов`язання по єдиному податку в сумі 84,10 грн.
Суди встановили, що згідно з інтегрованою карткою платника єдиного податку з 19 листопада 2018 року за ФОП ОСОБА_1 рахувався податковий борг в сумі 84,10 грн, у тому числі на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів з 1 січня 2019 року по 1 червня 2019 року.
Цей борг виник внаслідок того, що грошове зобов`язання за податковою декларацією платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця за IV квартал 2017 року № 3257 від 26 січня 2018 року в сумі 2399,56 грн та терміном сплати до 19 лютого 2018 року було погашено лише 3 серпня 2018 року, у зв`язку з чим була нарахована пеня в сумі 84,54 грн за період з 21 травня 2018 року по 3 серпня 2018 року.
Пеня була погашена згідно з платіжним дорученням № 18 від 10 серпня 2018 року на загальну суму 10350,00 грн.
Як наслідок, станом на 19 серпня 2018 року - граничний термін для сплати грошового зобов`язання за декларацією платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця за півріччя 2018 року №15003 від 27 липня 2018 року за позивачем рахувалася переплата в сумі 7865,90 грн, тоді як сума задекларованого грошового зобов`язання згідно з вказаною декларацією становила 7950,00 грн, і відповідно утворилася недоїмка в розмірі 84,10 грн.
Станом на кожне перше число протягом двох послідовних кварталів з 1 січня 2019 року (І квартал 2019 року) та 1 червня 2019 року (II квартал 2019 року) сума заборгованості (пені) сплачена не була.
Ці обставини стали підставою для прийняття Головним управління ДФС у Волинській області рішення №1101 від 27 червня 2019 року про анулювання свідоцтва платника єдиного податку ФОП ОСОБА_1 з 1 липня 2019 року.
Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з того, що в порушення вимог пункту 59.4 статті 59 ПК України ГУ ДФС не направило податкову вимогу позивачеві в той час, як саме винесення контролюючим органом податкової вимоги про сплату боргу є підтвердженням наявності у платника податків, в даному випадку у ФОП ОСОБА_1, податкового боргу, адже саме у зв`язку із наявністю податкового боргу законодавець пов`язує право податкового органу на прийняття рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку. Суди дійшли висновку, що сам факт встановлення ГУ ДФС в акті камеральної перевірки ФОП ОСОБА_1 наявності недоїмки зі сплати єдиного податку в сумі 84,10 грн є недостатнім для винесення рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції та постановою апеляційного суду, Головне управління ДПС у Волинській області (далі - ГУ ДПС) подало касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить судові рішення скасувати і ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в постановах Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі №813/1465/17, від 20 червня 2019 року у справі №822/1807/17, а саме, що контролюючий орган приймає рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку у разі встановлення під час проведення перевірки факту наявності у такого платника податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів, що повинно бути зафіксовано у відповідному акті перевірки.
Оскаржуване рішення № 1101 від 27 червня 2019 року про анулювання свідоцтва платника єдиного податку ФОП ОСОБА_1 було прийняте саме на підставі акта перевірки № 12111 від 11 червня 2019 року, тобто із дотриманням встановленої ПК України процедури, а відтак, підстави для його скасування відсутні.
Крім того, ГУ ДПС зазначає, що у контролюючого органу відповідно до абзацу 3 пункту 59.1 статті 59 ПК України був відсутній обов`язок з направлення податкової вимоги, оскільки сума податкового боргу не перевищувала шістдесяти розмірів неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. На переконання скаржника, встановлене в абзаці 3 пункту 59.1 статті 59 ПК України виключення стосується як випадків несплати у встановлені законодавством терміни, грошового зобов`язання визначеного контролюючим органом, так і несплати грошових зобов`язань самостійно визначених платником податків, у поданих деклараціях.
У відзиві на касаційну скаргу ФОП ОСОБА_1, посилаючись на правильність висновків судів попередніх інстанцій, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.
Верховний Суд ухвалою від 25 березня 2020 року відкрив касаційне провадження у цій справі на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) з метою перевірки доводів ГУ ДПС про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права без урахування висновків Верховного Суду щодо питання застосування цих норм права у подібних правовідносинах.
Враховуючи реформування податкової системи і реорганізацію податкових органів, на час розгляду цієї справи органом, який виконує функції, зокрема у сфері реалізації державної податкової політики, є Державна податкова служба України та її територіальні органи. Отже, у цій справі наявні підстави для здійснення заміни сторони у справі в порядку, встановленому статтею 52 КАС України, шляхом заміни Головного управління ДФС у Волинській області на його правонаступника - Головне управління ДПС у Волинській області, для якого усі дії, вчинені в адміністративному процесі, обов`язкові в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання ними норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Згідно з пунктом 54.1 статті 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою..
Підпунктом 49.18.2 пункту 49.18 статті 49 ПК України передбачено, що податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).
Відповідно до абзацу 2 пункту 294.1 статті 294 ПК України податковим (звітним) періодом для платників єдиного податку третьої групи є календарний квартал.
Податковий (звітний) період починається з першого числа першого місяця податкового (звітного) періоду і закінчується останнім календарним днем останнього місяця податкового (звітного) періоду (пункт 294.2 статті 294 ПК України).
Згідно