ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 травня 2021 року
м. Київ
справа №813/2650/18
адміністративне провадження №К/9901/7781/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Мороз Л.Л.,
суддів: Бучик А.Ю., Рибачука А.І.,
розглянувши у порядку попереднього розгляду у касаційній інстанції адміністративну справу № 813/2650/18
за позовом ОСОБА_1 до державного кадастрового реєстратора Відділу у Жидачівському районі Головного управління Держгеокадастру у Львівській області Стадник Ірини Ярославівни, Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_2, про визнання незаконною відмови та зобов`язання вчинити дії, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2019 року, прийняту у складі колегії суддів: головуючого судді: Хобор Р.Б., суддів Попка Я.С., Сеника Р.П.,
в с т а н о в и в :
Позивач звернувся з позовом до суду у якому просить суд визнати незаконною відмову Державного кадастрового реєстратора Відділу у Жидачівському районі Головного управління Держгеокадастру у Львівській області Стадник Ірини Ярославівни від 17.01.2018 року у прийнятті заяви позивача про внесення відомостей до Державного земельного кадастру про земельну ділянку, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер - 4621510100:01:009:0046) щодо виду використання земельної ділянки, в межах категорії земель та основного цільового призначення землі, з виду використання "для обслуговування офісно-складських приміщень" на вид використання "для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд"; зобов`язати відповідачів прийняти до розгляду по суті заяву позивача про внесення відомостей до Державного земельного кадастру про земельну ділянку, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер - 4621510100:01:009:0046) щодо виду використання земельної ділянки, в межах категорії земель та основного цільового призначення землі, з виду використання "для обслуговування офісно-складських приміщень" на вид використання "для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд".
Позовні вимоги мотивовано тим, що згідно з пунктом "б" частини 2 статті 21 Закону України "Про Державний земельний кадастр" для внесення змін до відомостей про вид використання земельної ділянки в межах одного цільового призначення, а саме земель житлової та громадської забудови, проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки не подається.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2018 року адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення державного кадастрового реєстратора Відділу у Жидачівському районі Головного управління Держгеокадастру у Львівській області Стадник Ірини Ярославівни про відмову в прийнятті заяви про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру, оформлене повідомленням № ПВ-4600008772018 від 17.01.2018 року.
Зобов`язано державного кадастрового реєстратора Відділу у Жидачівському районі Головного управління Держгеокадастру у Львівській області Стадник Ірину Ярославівну прийняти до розгляду заяву ОСОБА_2 та ОСОБА_1 від 19.11.2017 року про внесення змін до Державного земельного кадастру щодо земельної ділянки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер - 4621510100:01:009:0046) про вид використання земельної ділянки в межах категорії земель та основного цільового призначення землі, з виду використання "для обслуговування офісно-складських приміщень" на вид використання "для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд" та прийняти рішення по суті заяви.
В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2019 року скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нове рішення, яким у позові відмовлено.
Як встановлено, ОСОБА_1 та його дружина ОСОБА_2 на праві спільної часткової власності володіють земельною ділянкою площею 0,0882 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер - 4621510100:01:009:0046), з цільовим призначенням - 03.15 для будівництва та обслуговування інших будівель, громадської забудови, за видом використання земельної ділянки - для обслуговування офісно-складських приміщень. За цією ж адресою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 володіють житловим будинком загальною площею 593 кв.м.
29 листопада 2017 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися через Центр надання адміністративних послуг до відділу у Жидачівському районі Управління Держгеокадастру у Львівській області із заявою про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру. Просили внести зміни щодо виду використання земельної ділянки в межах категорії земель та основного цільового призначення землі житлової та громадської забудови з виду використання "для обслуговування офісно-складських приміщень" на вид використання "для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд". До заяви додали копії паспортів, довідок про присвоєння податкового номера та відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
17 січня 2018 року державний кадастровий реєстратор Відділу у Жидачівському районі Управління Держгеокадастру у Львівській області Стадник І.Я. видала ОСОБА_1 повідомлення № ПВ-4600008772018 про відмову в прийнятті заяви про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру. Це рішення мотивоване тим, що документи подані не в повному обсязі та рекомендовано подати проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позивач просить змінити вид використання земельної ділянки в межах однієї категорії земель з цільовим призначенням землі житлової та громадської забудови. При цьому суд першої інстанції вважає, що використання земельної ділянки для обслуговування офісно-складських приміщень" чи для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд є видом використання в межах цільового призначення - землі житлової та громадської забудови.
Натомість, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що в даному випадку, зміна використання земельної ділянки з виду "для обслуговування офісно-складських приміщень" на вид використання "для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд" призводить до зміни цільового призначення земельної ділянки. Водночас, зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.
У касаційній скарзі позивач заявив вимогу про скасування постанови суду апеляційної інстанції та залишення в силі рішення суду першої інстанції.
В обґрунтування своїх вимог заявник посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.
Суд, переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскарженого судового рішення - без змін, оскільки відсутні підстави для його скасування.
Відповідно до ч.1 ст. 19 ЗК України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на категорії.
Частиною 1 ст. 20 ЗК України встановлено, що віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.
Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.
Отже, земельним законодавством чітко встановлено, що за проектами землеустрою та з дотриманням відповідної процедури здійснюється зміна цільового призначення земельних ділянок.
Відповідно до ч. 5 ст. 20 ЗК України види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.
Отже, зміна виду використання земельної ділянки в межах однієї категорії земель (за виключенням земель сільськогосподарського призначення та земель оборони), здійснюється її власником самостійно з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.
Стаття 1 Закону України "Про землеустрій" містить наступне визначення: "цільове призначення земельної ділянки - використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку".
Виходячи з наведеного, цільове призначення конкретної земельної ділянки формується на підставі проекту землеустрою та фіксується у рішенні уповноваженого органу про передачу її у власність або надання у користування та в документі, що посвідчує право на земельну ділянку.
Частиною 1 статті 193 ЗК України визначено, що державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах кордонів України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.
Пунктом 12 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051, встановлено, що відомості Державного земельного кадастру є офіційними і вважаються об`єктивними та достовірними, якщо інше не доведено судом.
Статтею 20 Закону України "Про Державний земельний кадастр" встановлено, що відомості Державного земельного кадастру є офіційними.
Внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про об`єкти Державного земельного кадастру є обов`язковим.
Статтею 15 Закону України "Про Державний земельний кадастр" визначено перелік відомостей про земельну ділянку, які включаються до Державного земельного кадастру, зокрема, цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель).
Пунктом "б" ч. 2 ст. 21 Закону України "Про Державний земельний кадастр" передбачено, що відомості про цільове призначення земельних ділянок вносяться до Державного земельного кадастру щодо виду використання земельної ділянки в межах певної категорії земель:
- на підставі відповідної документації із землеустрою, яка розробляється при формуванні земельних ділянок, - щодо земельних ділянок, які формуються;
- на підставі письмової заяви власника (користувача) земельної ділянки державної чи комунальної власності, - у разі зміни виду використання земельної ділянки (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони);
- на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яким передбачена зміна її цільового призначення.
У цій справі встановлено, що відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку Відділом Держземагенства у Жидачівському районі Львівської області 30 квітня 2015 року зареєстровано земельну ділянку з кадастровим номером: 4621510100:01:009:0046, площею 0.0882 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, цільове призначення - 03.15 "для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови, вид використання - для обслуговування офісно-складських приміщень, категорія земель - землі житлової та громадської забудови.
Вказане дає колегії суддів підстави погодитись із висновком суду апеляційного суду, що, в даному випадку, зміна використання земельної ділянки з виду "для обслуговування офісно-складських приміщень" на вид використання "для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд" призводить до зміни цільового призначення земельної ділянки. Водночас, зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.
Відповідно до ч. 3 ст. 20 ЗК України зміна цільового призначення земельних ділянок приватної власності здійснюється за ініціативою власників земельних ділянок.
Колегія суддів вважає, що зміна виду використання земельної ділянки (в межах однієї категорії та цільового призначення), яка належить особі на праві приватної власності можлива, але порядок вказаної зміни не врегульовано земельним законодавством України.
Виходячи з принципу ЗК України щодо раціонального використання та охорони земель, зміна виду використання землі в межах її цільового призначення повинна проводитися у порядку, встановленому для зміни цільового призначення землі.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 826/8492/17 та в постанові Верховного Суду від 08 травня 2018 року у справі № 521/4789/17.
Пунктом 69 Порядку ведення Державного земельного кадастру затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051 (далі - Порядок № 1051) визначено, що внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру здійснюється за заявою згідно з додатком 12 замовника документації із землеустрою та оцінки земель або її розробника від імені замовника, якщо це передбачено договором на виконання відповідних робіт.
Заява разом з документацією із землеустрою або оцінки земель, електронним документом та іншими документами, зазначеними у пунктах 91-137 цього Порядку, подається заявником Державному кадастровому реєстраторові особисто або надсилається рекомендованим листом з описом вкладення та повідомленням про вручення.
Статтею 25 Закону України передбачено, що до документації із землеустрою належить і проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, який, зокрема, необхідний у випадку зміни цільового призначення земельної ділянки.
Відповідно до п. 70 Порядку № 1015 державний кадастровий реєстратор у момент надходження до нього заяви про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру разом з документами, зазначеними у пункті 69 цього Порядку, перевіряє:
1) повноваження особи, що звернулася за внесенням відповідних відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру;
2) наявність повного пакета документів, необхідних для внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру;
3) розташування об`єкта Державного земельного кадастру на території дії його повноважень;
4) придатність електронного документа для проведення його перевірки за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру.
У разі, зокрема, подання заявником не повного пакета документів Державний кадастровий реєстратор відмовляє такій особі у прийнятті заяви безпосередньо у момент її подання або у день надходження рекомендованим листом зазначених документів за формою згідно з додатком 13 із зазначенням рекомендацій щодо усунення причин, що є підставою для такої відмови.
Як встановлено, з відповідною заявою про внесення відомостей до Державного земельного кадастру позивач звернувся 17 січня 2018 року та цього ж числа прийнято відповідачем та отримано позивачем оскаржуване повідомлення про відмову в прийнятті заяви про внесення відомостей до Державного земельного кадастру про земельну ділянку.
Таким чином, відповідач не допустив порушення встановленого вище порядку при прийнятті оскаржуваного рішення.
За таких обставин, відсутні підстави для задоволення позовних вимог.
Суд апеляційної інстанції ухвалив судове рішення, правильно застосувавши норми матеріального права та не допустив порушень норм процесуального права, тому касаційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанцій - без змін.
Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд