ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 травня 2021 року
м. Київ
справа № 120/1073/19-а
адміністративне провадження № К/9901/34357/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Чиркіна С.М.,
суддів: Бевзенка В.М., Кравчука В.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Козятинського районного військового комісаріату на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 28 травня 2019 року (головуючий суддя: Яремчук К.О.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2019 року (головуючий суддя: Капустинський М.М., судді: Охрімчук І.Г., Смілянець Е.С.) у справі № 120/1073/19-а за позовом Козятинського районного військового комісаріату до Відділу державної реєстрації Козятинської міської ради про скасування запису та зобов`язання вчинити дії,
В С Т А Н О В И В:
І. РУХ СПРАВИ
28 березня 2019 року Козятинський районний військовий комісаріат (далі - позивач) звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до відділу державної реєстрації Козятинської міської ради (далі - відповідач), у якому просив:
скасувати запис в Єдиному державному реєстрі підприємців та організацій України про включення до реєстру Козятинського районного військового комісаріату, вчинений 09 жовтня 1997 року;
зобов`язати відповідача внести відповідні зміни в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 28 травня 2019 року, яке залишено без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2019 року, у задоволені позову відмовлено.
Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач направив на адресу Верховного Суду касаційну скаргу (надійшла поштою 10 грудня 2019 року), у якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій.
Ухвалою Верховного Суду від 20 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі.
В порядку статті 31 КАС України, пункту 15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за результатами автоматизованого розподілу визначений новий склад суду.
Ухвалою Верховного Суду від 24 травня 2021 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до вимог статті 345 КАС України.
II. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на те, що на адресу Козятинського районного військового комісаріату надійшло рішення Державного секретаря Міністерства оборони України від 20 квітня 2018 року та розпорядження начальника штабу - першого заступника командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 28 квітня 2018 року щодо виключення з державних реєстрів органів військового управління Збройних Сил України, які всупереч вимогам чинних нормативно-правових актів зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
З метою виключення з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань інформації про Козятинський районний військовий комісаріат останній звернувся до відділу державної реєстрації Козятинської міської ради із листом від 08 серпня 2018 року, проте листом від 10 серпня 2018 року відділ державної реєстрації Козятинської міської ради відмовив у вчиненні такої дії.
Позивич вважає зазначену відмову протиправною.
ІІI. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Відповідно до довідки № 587 про включення до Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України від 09 жовтня 1997 року відомості про Козятинський районний військовий комісаріат внесено до Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України 09 жовтня 1997 року.
За змістом матеріалів реєстраційної справи Козятинського районного військового комісаріату 02 квітня 2007 року позивачем надано необхідні документи для включення відомостей про юридичну особу до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців, громадських формувань, про що відповідно було вчинено запис у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців, громадських формувань.
В подальшому, 18 червня 2008 року, 02 вересня 2009 року, 14 квітня 2011 року позивачем подавалися документи про підтвердження відомостей про юридичну особу, про що відповідно було вчинено реєстраційні записи у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців, громадських формувань.
Також 23 вересня 2015 року позивачем подано необхідні документи для внесення змін до відомостей про юридичну особу, про що також вчинено запис у Єдиному державному реєстрі.
Встановлюючи обставини справи, суди першої та апеляційної інстанцій зазначили, що включення Козятинського військового комісаріату до Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України та до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців, громадських формувань відбулось на підставі чинних на час включення до цих реєстрів нормативно-правових актів, а саме: пункту 9 Положення про Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 січня 1996 року №118, та частини 3 статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" (у діючих на момент вчинення реєстраційних дій редакціях).
Суди попередніх інстанцій констатували, що вказані обставини визнаються учасниками справи.
З метою виключення з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань інформації про Козятинський районний військовий комісаріат, позивач звернувся до відділу державної реєстрації Козятинської міської ради із листом від 08 серпня 2018 року, проте листом від 10 серпня 2018 року відділ державної реєстрації Козятинської міської ради відмовив у вчиненні такої дії.
Вважаючи дану відмову протиправною, позивач звернувся з позовом до суду.
ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що вчинення реєстраційної дії 09 жовтня 1997 року про включення до Єдиного державного реєстру підприємців та організацій України здійснено з дотриманням вимог чинного на той момент законодавства України.
За позицією суду апеляційної інстанції, чинним законодавством України не передбачено вчинення такої реєстраційної дії, як виключення відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, про що відповідач обґрунтовано повідомив позивача листом від 10 серпня 2018 року.
Водночас суд апеляційної інстанції зазначив, що Єдиний державний реєстр не містить інформації щодо чисельності відповідача, що становило б державну таємницю, а отже посилання на державну таємницю, як на підставу для задоволення позову, є необґрунтованим.
V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНИХ СКАРГ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ
В обґрунтування вимог касаційної скарги позивач зазначив, що в період з 15 лютого 1994 року по 03 червня 2013 року всі військові комісаріати були юридичними особами, мали рахунки в органах Державного казначейства та печатку із зображенням Державного герба України та свої найменування. Починаючи з 03 червня 2013 року відповідно до Положення про військові комісаріати № 389 тільки обласні військові комісаріати повинні мати статус юридичних осіб.
Скаржник стверджує, що Козятинський районний військовий комісаріат з 03 червня 2013 року є відокремленим підрозділом Вінницького обласного військового комісаріату, не має рахунку в органах Державного казначейства та не може бути юридичною особою.
З покликанням на частину 4 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", за змістом якої до державного реєстру не заносять відомості, що становлять державну таємницю, скаржник зазначає, що Козятинський районний військовий комісаріат входить до складу Збройних сил України та відомості, що характеризують дислокацію військової установи становлять державну таємницю.
VІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи із меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України (в редакції до набрання чинності змінами, внесеними Законом України від 15.01.2020 № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справі"; далі - Закон № 460-IX) Верховний Суд зазначає таке.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Повноваження державного реєстратора у спірних правовідносинах регулюються, зокрема, Законом України від 15 травня 2003 року № 755-IV "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" (далі також Закон № 755-IV).
Згідно з пунктом 2 Прикінцевих положень вказаного Закону державний реєстратор протягом 2004-2005 років при надходженні від юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців реєстраційної картки, відповідно до вимог статті 19 цього Закону, зобов`язаний провести заміну раніше виданих їм свідоцтв про державну реєстрацію на свідоцтва про державну реєстрацію єдиного зразка.
Відповідно до частини першої статті 24 Закону № 755-IV (у редакції, чинній на момент проведення державної реєстрації) для проведення державної реєстрації юридичної особи засновник (засновники) або уповноважена ними особа повинні особисто подати державному реєстратору (надіслати рекомендованим листом з описом вкладення) такі документи:
заповнену реєстраційну картку на проведення державної реєстрації юридичної особи;
копію рішення засновників або уповноваженого ними органу про створення юридичної особи у випадках, передбачених законом;
два примірники установчих документів;
документ, що засвідчує внесення реєстраційного збору за проведення державної реєстрації юридичної особи.
Частиною другою статті 4 Закону № 755-IV (у редакції, чинній на момент проведення державної реєстрації) було встановлено, що порядок проведення державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців включає, зокрема:
перевірку комплектності документів, які подаються державному реєстратору, та повноти відомостей, що вказані в реєстраційній картці;
перевірку документів, які подаються державному реєстратору, на відсутність підстав для відмови у проведенні державної реєстрації;
внесення відомостей про юридичну особу або фізичну особу-підприємця до Єдиного державного реєстру;
оформлення і видачу свідоцтва про державну реєстрацію та виписки з Єдиного державного реєстру.
Вичерпний перелік підстав для відмови у здійснення державної реєстрації визначено у частині першій статті 27 Закону № 755-IV. Зокрема, встановлювалось, що підставами для відмови у проведенні державної реєстрації юридичної особи є:
невідповідність відомостей, які вказані в реєстраційній картці на проведення державної реєстрації юридичної особи, відомостям, які зазначені в документах, що подані для проведення державної реєстрації юридичної особи;
невідповідність установчих документів вимогам частини третьої статті 8 цього Закону;
порушення порядку створення юридичної особи, який встановлено законом, зокрема:
наявність обмежень на зайняття відповідних посад, встановлених законом щодо осіб, які зазначені як посадові особи органу управління юридичної особи;
невідповідність відомостей про засновників (учасників) юридичної особи відомостям щодо них, які містяться в Єдиному державному реєстрі;
наявність обмежень щодо вчинення засновниками (учасниками) юридичної особи або уповноваженою ними особою юридичних дій, які встановлені абзацом четвертим частини другої статті 35 цього Закону;
наявність в Єдиному державному реєстрі найменування, яке тотожне найменуванню юридичної особи, яка має намір зареєструватися;
використання у найменуванні юридичної особи повного чи скороченого найменування органу державної влади або органу місцевого самоврядування, або похідних від цих найменувань, або історичного державного найменування, перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відмова у проведенні державної реєстрації юридичної особи з інших підстав не допускається.
Отже, зміст викладених правових норм дає підстави дійти до висновку, що законодавством регламентовано перелік підстав для відмови у державній реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі, який є вичерпним і не підлягає розширеному тлумаченню.
Державна реєстрація змін до установчих документів позивача проводилась у порядку, визначеному частиною другою статті 4 Закону № 755-IV.
26 листопада 2015 року прийнято нову редакцію Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", яка набула чинності 13 грудня 2015 року.
Відповідно до частини четвертої статті 17 Закону № 755-IV (у редакції, чинній після 26 листопада 2015 року) для державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі, у тому числі змін до установчих документів юридичної особи, подаються такі документи:
заява про державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі;
примірник оригіналу (нотаріально засвідчена копія) рішення уповноваженого органу управління юридичної особи про зміни, що вносяться до Єдиного державного реєстру, крім внесення змін до інформації про кінцевих бенефіціарних власників (контролерів) юридичної особи, у тому числі кінцевих бенефіціарних власників (контролерів) її засновника, якщо засновник - юридична особа, про місцезнаходження та про здійснення зв`язку з юридичною особою;
примірник оригіналу (нотаріально засвідчена копія) протоколу засідання керівного органу громадського формування, на якому відповідно до установчого документа було скликано засідання вищого органу управління, - у разі державної реєстрації змін до відомостей про громадське формування;
документ, що підтверджує правомочність прийняття рішення відповідно до статуту громадського формування про внесення змін до Єдиного державного реєстру, - у разі державної реєстрації змін до відомостей про громадське формування;
відомості про керівні органи громадського формування (ім`я, дата народження керівника, членів інших керівних органів, реєстраційний номер облікової картки платника податків (за наявності), посада, контактний номер телефону та інші засоби зв`язку) - у разі внесення змін до складу керівних органів;
документ, що підтверджує реєстрацію іноземної особи в країні її місцезнаходження (витяг із торговельного, банківського, судового реєстру тощо), - у разі змін, пов`язаних із входженням до складу засновників юридичної особи іноземної юридичної особи;
документ про сплату адміністративного збору - у випадках, передбачених статтею 36 цього Закону;
установчий документ юридичної особи в новій редакції - у разі внесення змін, що містяться в установчому документі;
примірник оригіналу (нотаріально засвідчена копія) передавального акта - у разі внесення змін, пов`язаних із внесенням даних про юридичну особу, правонаступником якої є зареєстрована юридична особа;
примірник оригіналу (нотаріально засвідчена копія) рішення уповноваженого органу управління юридичної особи про вихід із складу засновників (учасників) та/або заява фізичної особи про вихід із складу засновників (учасників), та/або договору, іншого документа про перехід чи передачу частки засновника (учасника) у статутному (складеному) капіталі (пайовому фонді) юридичної особи, та/або рішення уповноваженого органу управління юридичної особи про примусове виключення із складу засновників (учасників) юридичної особи або ксерокопія свідоцтва про смерть фізичної особи, судове рішення про визнання фізичної особи безвісно відсутньою - у разі внесення змін, пов`язаних із зміною складу засновників (учасників) юридичної особи.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 02 квітня 2007 року позивачем надано необхідні документи для включення відомостей про юридичну особу до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців, громадських формувань, про що відповідно і було вчинено запис у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців, громадських формувань. В подальшому, 18 червня 2008 року, 02 вересня 2009 року, 14 квітня 2011 року позивачем подавалися документи про підтвердження відомостей про юридичну особу, про що вчинялися відповідні реєстраційні записи у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців, громадських формувань. Також 23 вересня 2015 року позивачем подано необхідні документи для внесення змін до відомостей про юридичну особу, про що також вчинено запис у Єдиному державному реєстрі.
Для здійснення зазначеної реєстраційної дії заявником подано всі, передбачені статтею 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", документи.
Частиною другою статті 25 цього Закону передбачено, що порядок проведення державної реєстрації та інших реєстраційних дій на підставі документів, що подаються заявником для державної реєстрації, включає:
1) заповнення форми заяви про державну реєстрацію - у разі подання документів особисто заявником (за бажанням заявника);
2) прийом документів за описом - у разі подання документів у паперовій формі;
3) виготовлення копій документів в електронній формі - у разі подання документів у паперовій формі;
4) внесення копій документів в електронній формі до Єдиного державного реєстру;
5) перевірку документів на наявність підстав для зупинення розгляду документів;
6) перевірку документів на наявність підстав для відмови в державній реєстрації;
7) прийняття рішення про проведення реєстраційної дії - для громадських формувань, символіки та засвідчення факту наявності всеукраїнського статусу громадського об`єднання;
8) проведення реєстраційної дії (у тому числі з урахуванням принципу мовчазної згоди) за відсутності підстав для зупинення розгляду документів та відмови в державній реєстрації шляхом внесення запису до Єдиного державного реєстру;
9) формування та оприлюднення на порталі електронних сервісів виписки, результатів надання адміністративних послуг у сфері державної реєстрації та установчих документів;
10) видача за бажанням заявника виписки з Єдиного державного реєстру у паперовій формі за результатами проведеної реєстраційної дії (у разі подання заяви про державну реєстрацію у паперовій формі).
За позицією судів попередніх інстанцій, з якою погоджується Верховний Суд, державний реєстратор під час проведення державної реєстрації на підставі перевірки вичерпного переліку документів лише засвідчує факт, тобто виконує функцію легалізації події. Виконання цієї функції не передбачає і не наділяє його повноваженнями перевірки (контролю) інших критеріїв, ніж визначені Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань".
Також Верховний Суд вважає правильним висновок судів попередніх інстанцій, що лист Козятинського районного військового комісаріату від 08 серпня 2018 року вих. №1504, адресований відділу державної реєстрації Козятинської міської ради, про виключення Козятинського районного військового комісаріату з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань не відповідає формі і змісту встановленому законодавством України зразку заяви про державну реєстрацію припинення юридичної особи.
Водночас судами попередніх інстанцій встановлено, що документи, визначені статтею 17 Закону № 755-IV до відділу державної реєстрації Козятинської міської ради не подавалися.
Стосовно доводів позивача з приводу того, що відомості про дислокацію, чисельність особового складу Козятинського районного військового комісаріату становлять державну таємницю, Верховний Суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 8 Закону України "Про державну таємницю", пункту 1.4.4 Зводу №440 відомості про організаційно-штатну структуру, дислокацію, систему охорони, оборони, чисельність особового складу військових частин (установ) Збройних Сил України на мирний час, а також їх підпорядкованості становить державну таємницю.
Частиною шостою статті 5 Закону України "Про державну таємницю" передбачено, що забезпечення охорони державної таємниці відповідно до вимог режиму секретності в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, діяльність яких пов`язана з державною таємницею, покладається на керівників зазначених органів, підприємств, установ і організацій.
Частиною п`ятою статті 5 Закону України "Про Збройні Сили України" передбачено, що відомості про особовий склад Сил спеціальних операцій Збройних Сил України, а також про осіб, які співпрацюють або раніше співпрацювали на конфіденційній основі із Силами спеціальних операцій Збройних Сил України, становлять державну таємницю і підлягають захисту відповідно до Закону України "Про державну таємницю".
Згідно з положеннями статті 15 Закону України "Про державну таємницю" засекречування матеріальних носіїв інформації здійснюється шляхом надання на підставі Зводу відомостей, що становлять державну таємницю (розгорнутих переліків відомостей, що становлять державну таємницю), відповідному документу, виробу або іншому матеріальному носію інформації грифа секретності посадовою особою, яка готує або створює документ, виріб або інший матеріальний носій інформації. Засекречування документів здійснюється лише в частині відомостей, що становлять державну таємницю. У разі подання запиту на документ, частина якого засекречена, доступ до такого документа забезпечується в частині, що не засекречена.
З аналізу наведених правових норм вбачається, що забезпечення охорони державної таємниці покладається на керівників відповідних органів. При цьому, у разі віднесення конкретної інформації до державної таємниці, у тому числі на підставі Зводу відомостей, така інформація, носії інформації підлягають засекречуванню у встановленому порядку.
Отже, оскільки вчинення реєстраційної дії 09 жовтня 1997 року про включення позивача до Єдиного державного реєстру підприємців та організацій України здійснено з дотриманням вимог чинного, на той час, законодавства України, а Єдиний державний реєстр не містить інформації щодо чисельності відповідача, що становило б державну таємницю, то посилання на державну таємницю, як підставу для задоволення позову, є необґрунтованими.
За такого правового регулювання та встановлених обставин, Верховний Суд вважає правильним висновок судів попередніх інстанцій щодо вчинення реєстраційної дії 09 жовтня 1997 року про включення до Єдиного державного реєстру підприємців та організацій України з дотриманням вимог чинного на той момент законодавства України, адже підстав для відмови у проведенні державної реєстрації юридичної особи не існувало.
Отже, колегія суддів погоджується з позицією судів першої та апеляційної інстанції та не вбачає підстав для їх скасування.
Доводи касаційної скарги не містять належних та об`єктивно обумовлених міркувань, які б спростовували наведені висновки судів першої та апеляційної інстанцій, та є аналогічними тим, які зазначені у позові та в апеляційній скарзі. Проте таким доводам, з огляду на вищенаведені висновки, судами попередніх інстанцій надано належну правову оцінку з дотриманням норм матеріального права.
За правилами частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
За вказаних обставин, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення рішень суду першої та апеляційної інстанції без змін.
Керуючись статті 341, 345, 349, 350, 355, 356, КАС України, суд