ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 травня 2021 року
м. Київ
справа № 826/13159/17
адміністративне провадження № К/9901/54384/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Юрченко В.П.,
суддів: Васильєвої І.А., Пасічник С.С.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Київської міської митниці ДФС на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.01.2018 (суддя - Маруліна Л.О.) та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 13.06.2018 (колегія суддів: Є.В. Чаку, В.В. Файдюк, Є.І. Мєзєнцев) у справі № 826/13159/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "САРГАСС ГРУП" до Київської міської митниці ДФС про визнання протиправними дій, рішень та скасування рішень
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "САРГАСС ГРУП" (далі також - Позивач, ТОВ"САРГАСС ГРУП") звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Київської міської митниці Державної фіскальної служби України (далі також - Відповідач, КММ ДВС України), в якому, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог, просило:
1. визнати протиправними дії Київської міської митниці ДФС України по прийняттю Рішення про коригування митної вартості товарів №100250004/2016/000049/2 від 21.09.2016 року.
2. визнати протиправним та скасувати повністю Рішення про коригування митної вартості товарів № 100250004/2016/000049/2 від 21.09.2016 року.
3. зобов`язати визнати заявлену TOB "САРГАСС ГРУП" митну вартість товарів в розмірі 22 180,30 євро, зазначену в Митній декларації № 100250004/2016/168278.
4. визнати протиправними дії Київської міської митниці ДФС України по прийняттю Рішення про коригування митної вартості товарів № 100250004/2016/000053/2 від 29.09.2016 року.
5. визнати протиправним та скасувати повністю Рішення про коригування митної вартості товарів № 100250004/2016/000053/2 від 29.09.2016 року.
6. зобов`язати визнати заявлену TOB "САРГАСС ГРУП" митну вартість товарів в розмірі 23 566,90 євро, зазначену в Митній декларації 100250004/2016/168454.
7. визнати протиправними дії Київської міської митниці ДФС України - по прийняттю Рішення про коригування митної вартості товарів № 100250004/2016/000054/2 від 07.10.2016 року.
8. визнати протиправним та скасувати повністю Рішення про коригування митної вартості товарів № 100250004/2016/000054/2 від 07.10.2016 року.
9. зобов`язати визнати заявлену TOB "САРГАСС ГРУП" митну вартість товарів в розмірі 28 569,39 євро, зазначену в Митній декларації 100250004/2016/168646.
10. визнати протиправними дії Київської міської митниці ДФС України по прийняттю Рішення про коригування митної вартості товарів № 100250004/2016/000056/2 від 13.10.2016 року.
11. визнати протиправним та скасувати повністю Рішення про коригування митної вартості товарів № 100250004/2016/000056/2 від 13.10.2016 року.
12. зобов`язати визнати заявлену TOB "САРГАСС ГРУП" митну вартість товарів в розмірі 20 117,60 євро, зазначену в Митній декларації 100250004/2016/168753.
13. визнати протиправними дії Київської міської митниці ДФС України по прийняттю Рішення про коригування митної вартості товарів № 100250004/2016/000057/2 від 20.10.2016 року.
14. визнати протиправним та скасувати повністю Рішення про коригування митної вартості товарів № 100250004/2016/000057/2 від 20.10.2016 року.
15. зобов`язати визнати заявлену TOB "САРГАСС ГРУП" митну вартість товарів в розмірі 18 888,00 євро, зазначену в Митній декларації 100250004/2016/168919.
16. визнати протиправними дії Київської міської митниці ДФС України по прийняттю Рішення про коригування митної вартості товарів № 100250004/2016/000059/2 від 25.10.2016 року.
17. визнати протиправним та скасувати повністю Рішення про коригування митної вартості товарів № 100250004/2016/000059/2 від 25.10.2016 року.
18. зобов`язати визнати заявлену TOB "САРГАСС ГРУП" митну вартість товарів в розмірі 13 515,36 євро, зазначену в Митній декларації 100250004/2016/169042.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначав про те, що Митниця безпідставно визначила іншу митну вартість імпортованих товарів і відмовив позивачу у їх митному оформленні. Товариство надало Митниці всі документи, які підтверджують складову декларованої ним митної вартості, що не містять жодних неточностей чи розбіжностей.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.01.2018, залишеною без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.06.2018 позов задоволено повністю. Визнано протиправними дії Київської міської митниці ДФС України по прийняттю рішень про коригування митної вартості товарів №100250004/2016/000049/2 від 21.09.2016; № 100250004/2016/000053/2 від 29.09.2016 № 100250004/2016/000054/2 від 07.10.2016 року; №100250004/2016/000056/2 від 13.10.2016; №100250004/2016/000057/2 від 20.10.2016; №100250004/2016/000059/2 від 25.10.2016. Визнано протиправним та скасовано повністю рішення про коригування митної вартості товарів №100250004/2016/000049/2 від 21.09.2016; № 100250004/2016/000053/2 від 29.09.2016; № 100250004/2016/000054/2 від 07.10.2016; №100250004/2016/000056/2 від 13.10.2016; №100250004/2016/000057/2 від 20.10.2016; №100250004/2016/000059/2 від 25.10.2016. Зобов`язано Київську міську митницю ДФС України визнати заявлену TOB "САРГАСС ГРУП" митну вартість товарів: в розмірі 22 180,30 євро, зазначену в Митній декларації №100250004/2016/168278; в розмірі 23 566,90 євро, зазначену в Митній декларації 100250004/2016/168454; в розмірі 28 569,39 євро, зазначену в Митній декларації 100250004/2016/168646; в розмірі 20 117,60 євро, зазначену в Митній декларації 100250004/2016/168753; в розмірі 18 888,00 євро, зазначену в Митній декларації 100250004/2016/168919; в розмірі 13 515,36 євро, зазначену в Митній декларації 100250004/2016/169042.
Рішення судів мотивовано тим, що позивачем подано відповідачу всі достатні відомості для застосування методу визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, а тому відповідачем безпідставно обрано другорядний метод визначення митної вартості.
При цьому судом першої інстанції під час вирішення клопотання Митниці про залишення позовної заяви без розгляду, у зв`язку із пропуском шестимісячного строку звернення, до суду перевагу надано вимогам Податкового кодексу України, застосовано 1095 денний строку, у зв`язку із чим дане клопотання було відхилене.
Не погоджуючись з рішенням судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в яких просить їх скасувати, відмовивши у задоволені позові або залишивши позов без розгляду. Вказується на те, що позивачем було порушено строк звернення із позовом до суду. Також Митниця, серед іншого, вказує, що суди попередніх інстанцій не звернули увагу про ненадання позивачем до митного органу документів, які б могли підтвердити дійсну вартість імпортованого позивачем товару.
В письмовому відзиві на вказану касаційну скаргу, які надійшли до Верховного Суду позивач просить залишити її без задоволення, а оскаржувані нею рішення без змін.
Переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що між ТОВ "САРГАСС ГРУП" та "ВІОНОLD АВ" (Королівство Швеція) 15.02.2016 було укладено контракт купівлі-продажу №1502/16 (урахуванням додаткових угод від 29.03.2016 № 1, від 25.04.2016 року № 2) на підставі яких протягом строку дії вказаного контракту "ВІОНОLD АВ" (продавець) здійснює поставку, товарів на умовах СІР Київ позивачу (згідно з Міжнародними правилами тлумачення термінів ІНКОТЕРМС 2010).
З метою здійснення митного оформлення ввезеного на територію України товару позивачем подано митному органу електронні митні декларації №100250004/2016/168278 на загальну суму 22 180,30 євро від 21.09.2016; №100250004/2016/168454 на загальну суму 23 566,90 євро від 28.09.2016, №100250004/2016/168646 на загальну суму 28 569,39 євро від 05.10.2016, №100250004/2016/168753 на загальну суму 20 117,60 євро від 12.10.2016, №100250004/2016/168919 на загальну суму 18 888,00 євро від 19.10.2016; №100250004/2016/169042 на загальну суму 13 515,36 євро від 25.10.2016, якими до митного оформлення за основним методом - за ціною контракту, в режимі імпорт - 40, заявлений відповідний товар.
Для підтвердження митної вартості товару разом із ВМД позивачем надано наступні товаросупровідні документи: контракт (код документа 4100) та додаткові угоди до нього (код документа 4103), інвойси (код документа 3105), міжнародні товарно-транспортні накладні CMR(код товару 2730), сертифікати походження товарів (код товару 7011), сертифікати перевезення (походження) товарів форми EUR.1 (код товару 7003), документи на перевезення товарів (код документа 2950), інші некласифіковані документи (код документа 9000), платіжні доручення на оплату товарів.
Під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товару, заявленого до митного оформлення за вказаними митними деклараціями, відповідач, посилаючись на ст. 53 Митного кодексу України, дійшов висновку про те, що поданих позивачем документів недостатньо для підтвердження визначеної ним за основним методом митної вартості таких товарів, а тому митний орган запропонував позивачу протягом 10 календарних днів надати такі додаткові документи:
- інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; якщо здійснювалося страхування,
- страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування, договори та рахунки з третіми особами, пов`язані з договором на поставку товарів, митна вартість яких визначається, каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
- виписку з бухгалтерської документації;
- копію митної декларації країни відправлення (експорту);
- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.
За результатами перевірки, враховуючи подання позивачем тільки митної декларації країни відправлення, відповідачем встановлено, що заявлені рівні митної вартості окремих товарів значно менші за рівні митної вартості подібних товарів, оформлених іншими суб`єктами господарювання найближчим часом, що суперечить поняттю дійсної вартості товарів у розумінні статті VII Генеральної угоди з тарифів та торгівлі.
На підставі викладеного, відповідачем прийняті оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів №100250004/2016/000049/2 від 21.09.2016; № 100250004/2016/000053/2 від 29.09.2016; №100250004/2016/000054/2 від 07.10.2016; № 100250004/2016/000056/2 від 13.10.2016; №100250004/2016/000057/2 від 20.10.2016; №100250004/2016/000059/2 від 25.10.2016, відповідно до яких митна вартість визначена за резервним методом.
Позивач, не погоджуючись з такими рішеннями відповідача, звернувся до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.
Частиною 1 статті 2 КАС України (тут і надалі в редакції чинній на час звернення позивача до суду, 17.10.2017) передбачалось, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Відповідно до частини 1 статті 6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Особи, які беруть участь у справі, зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки (стаття 49 КАС України).
За змістом частин 1 та 2 статті 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
При цьому, процесуальним строком є проміжок часу, встановлений законом або судом, у який суд та особи, що беруть участь у справі, та інші учасники процесу вчиняють певні процесуальні дії, передбачені КАС України, в результаті вчинення яких настають певні правові наслідки.
За загальним правилом перебіг строку звернення до адміністративного суду починається з дня виникнення права на адміністративний позов, тобто коли особа дізналася або могла та повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Статтею 100 КАС України закріплювалось, що адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.
Позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.
Сам по собі інститут строку звернення до адміністративного суду має на меті полегшення надання учасниками адміністративного процесу доказів, підвищує їх достовірність, а також забезпечує правову визначеність учасників спірних правовідносин. Іншими словами, обмеження строку реалізації права на судовий захист покликане передусім дисциплінувати учасників адміністративних правовідносин.
Поважними ж причинами пропуску строку звернення до суду відповідно до вимог КАС України визнаються обставини, які є об`єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій.
Згідно з пунктом 9 частини 1 статті 155 КАС України суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду, якщо позовну заяву подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до адміністративного суду і суд не знайшов підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.
Згідно із приписами статті 56 ПК України з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.
Статтею 102 ПК України передбачено, що контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
Приписами частин 1 та 2 статті 24 МК України визначено, що кожна особа має право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів доходів і зборів, їх посадових осіб та інших працівників, якщо вважає, що цими рішеннями, діями або бездіяльністю порушено її права, свободи чи інтереси. Предметом оскарження є: 1) рішення - окремі акти, якими митні органи або їх посадові особи приймають рішення з питань, передбачених законодавством України з питань митної справи, а також задовольняють скарги, заяви, клопотання конкретних фізичних чи юридичних осіб або відмовляють у їх задоволенні; 2) дії - вчинки посадових осіб та інших працівників митних органів, пов`язані з виконанням ними обов`язків, покладених на них відповідно до цього Кодексу та інших актів законодавства України; 3) бездіяльність - невиконання митними органами, їх посадовими особами та іншими працівниками обов`язків, покладених на них відповідно до цього Кодексу та інших актів законодавства України, або неприйняття ними рішень з питань, віднесених до їх повноважень, протягом строку, визначеного законодавством.
Разом з тим, у порядку, встановленому Податковим кодексом України, можуть бути оскаржені податкові повідомлення-рішень органів доходів і зборів (частина 5 статті 24 МК України).
У відповідності до статті 29 МК України рішення, дії або бездіяльність органів доходів і зборів або їх посадових осіб можуть бути оскаржені безпосередньо до суду в порядку, визначеному законом.
Враховуючи, що позивач в даній справі оскаржує дії митного органу та рішення, яке прийнято з питань державної митної справи, то з урахуванням положень статті 29 МК України строк його оскарження визначається згідно із вимогами КАС України.
Висновок у подібних правовідносинах вже викладався в постановах Верховного Суду від 07 червня 2018 року у справі №813/1276/16 та від 18 червня 2020 року у справі №805/1536/17-а та від 18 лютого 2021 року у справі № 826/14826/16.
З урахуванням зазначеного, Верховний Суд вважає, що суд першої інстанції (з яким погодився й апеляційний суд), розглядаючи клопотання відповідача про залишення позову без розгляду у зв`язку із пропуском строку звернення позивача до суду та відмовляючи в його задоволенні, неправильно застосував до даних правовідносин приписи частини 5 статті 24 МК України та статті 102 ПК України.
Таким чином фактичні дані та обставини, що мають значення для справи, залишились поза межами дослідження судами першої та апеляційної інстанцій, що, з урахуванням повноважень касаційного суду (які не дають касаційній інстанції права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні), виключає можливість перевірити правильність висновків судів попередніх інстанцій в цілому по суті спору.
Під час нового розгляду справи судам слід взяти до уваги викладене в цій постанові, встановити наведені у ній обставини, що входять до предмета доказування у даній справі, дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та постановити рішення відповідно до вимог статті 242 КАС України.
За правилами пункту 1 частини 2 статті 353 КАС України (в чинній редакції) підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.
Таким чином, ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Водночас, зважаючи на наведене вище в цій постанові, касаційний суд не знаходить підстав для задоволення заявленого Митницею клопотання про передачу даної справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду як такої, що містить виключну правову проблему, розв`язання якої необхідне для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд