ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 травня 2021 року
м. Київ
справа № 818/1264/16
адміністративне провадження № К/9901/44641/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді Бучик А.Ю.,
суддів: Мороз Л.Л., Рибачука А.І.,
розглянувши в письмовому провадженні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СУМИГАЗ ЗБУТ" постанову Сумського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2016 року (головуючий суддя Осіпова О.О.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2017 року (колегія суддів: Бондар В.О., Калиновський В.А., Калитка О. М.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СУМИГАЗ ЗБУТ" до Головного управління Держпродспоживслужби у Сумській області про визнання протиправним та скасування припису, -
В С Т А Н О В И В:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Сумигаз збут" звернулося до суду з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати припис, який є розділом IV акту №000009 від 11.07.2016 про результати перевірки дотримання законодавства про захист прав споживачів, складений головним спеціалістом Головного управління Держпроспоживслужби в Сумській області Землюком Я.М., яким зобов`язано виправити та надати рахунки за газ та послуги з газопостачання, що не містять інформації про загальну суму перерахунку через різницю норм споживання, та встановити вартість роботи з обліку та надання інформації споживачам про надану послугу (надання рахунку) в загальній вартості послуг та провести перерахунок за два місяці за відсутності цього показника.
Свої вимоги мотивувало тим, що перерахунок здійснено на підставі судового рішення у справі №826/16447/15, яким визнано незаконною та нечинною з моменту прийняття Постанову Кабінету Міністрів України від 29.04.2015 №237 "Про внесення змін до норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників". Крім того, на думку позивача, оскаржуваним приписом неправомірно зобов`язано товариство встановити вартість роботи з обліку та надання інформації споживачам про надану послугу (надання рахунку) в загальній вартості послуг та провести перерахунок за два місяці за відсутності цього показника, оскільки такі дії фактично спрямовані на зміну формули реалізації газу для населення, що суперечить вимогам Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності".
Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2016 року, залишеною без змін Харківського апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2017 року, в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погодившись з указаними судовими рішеннями, позивач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та ухвалити нове про задоволення позову.
Касаційну скаргу обґрунтовано тим, що судами не надано належної правової оцінки тому факту, що всі питання щодо правильності визначення обсягу спожитого газу споживачами відноситься до компетенції ПАТ "Сумигаз". Також наголошував, що, зокрема, встановлення вартості роботи та надання інформації споживачам про надану послугу в загальній вартості послуги з проведення перерахунку - компетенція КМУ та ПАТ "Сумигаз".
У запереченні на касаційну скаргу відповідач просив в задоволенні касаційної скарги відмовити повністю.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 28 березня 2017 року відкрито касаційне провадження за вказаною скаргою.
Справу передано до Верховного Суду.
У зв`язку з відсутністю клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю, справа розглядається в письмовому провадженні.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що посадовою особою Головного управління Держпродспоживслужби в Сумській області на підставі звернення гр. ОСОБА_1 № 28/04-15 щодо порушення прав споживачів при отриманні послуг з газопостачання, в якому було вказано, що протягом березня та квітня 2016 року він не отримував платіжне доручення про оплату послуг з газопостачання, які надаються ТОВ "Сумигаз збут", а рахунок за лютий місяць 2016 року, на його думку, містить безпідставні нарахування, а саме загальну суму перерахунку 591,86грн., розподілену на дев`ять місяців по 65,76 грн., проведено позапланову перевірку, за результатами якої складено акт №000009 від 11.07.2016.
Перевіркою встановлено, що підприємством-надавачем послуг з газопостачання рахунок за газ та за послуги з газопостачання в березні та квітні 2016 року не надавався, чим порушено вимоги пункту 12 Постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.1999 №2246, ст.32 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", пункт 24 Постанови НКРЕКП від 30.09.2015р. №2496, а також встановлено, що рахунки за лютий 2016 року містить загальну суму перерахунку за відсутності підстав для його проведення, що порушує вимоги ст.22,31,32 Закону України "Про житлово-комунальні послуги".
За результатами перевірки винесено припис, що міститься в розділі акту, яким ТОВ "Сумигаз збут" зобов`язано виправити та надати рахунки за газ та послуги з газопостачання, що не містять інформації про загальну суму перерахунку через різницю норм споживання, та встановити вартість роботи з обліку та надання інформації споживачам про надану послугу (надання рахунку) в загальній вартості послуг та провести перерахунок за два місяці за відсутності цього показника.
Вважаючи такий припис неправомірним, позивач звернувся до суду.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з позицією якого погодилась колегія суддів апеляційного суду, дійшов висновку про наявність в діях позивача порушень, які інкриміновано ТОВ "СУМИГАЗ ЗБУТ" та виявлено в ході проведення позапланової перевірки Головним управлінням Держпродспоживслужби у Сумській області.
З такими висновками судів попередніх інстанцій колегія суддів погоджується з наступних мотивів.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Так, відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів регулює Закон України "Про захист прав споживачів" від 12.05.1991 за № 1023-XII (далі - Закон № 1023-XII).
Відповідно до положень статті першої указаного Закону, послуга - діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб; споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.
Статтею 11 Закону № 1023-XII передбачено, що цей Закон регулює відносини між споживачами товарів (крім харчових продуктів, якщо інше прямо не встановлено цим Законом), робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг.
Споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на:
1) захист своїх прав державою;
2) належну якість продукції та обслуговування;
3) безпеку продукції;
4) необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію про продукцію, її кількість, якість, асортимент, а також про її виробника (виконавця, продавця);
5) відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону;
6) звернення до суду та інших уповноважених державних органів за захистом порушених прав;
7) об`єднання в громадські організації споживачів (об`єднання споживачів).
Споживачі також мають інші права, встановлені законодавством про захист прав споживачів (стаття 4 Закону № 1023-XII).
Відповідно до ч.3 ст.5 Закону України "Про захист прав споживачів" захист прав споживачів здійснюють центральний орган виконавчої влади, що формує та забезпечує реалізацію державної політики у сфері захисту прав споживачів, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, місцеві державні адміністрації, інші органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування згідно із законом, а також суди.
Положеннями частини 1 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05.04.2007 № 877-V ( далі - Закон № 877-V ) передбачено, що державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.
При цьому заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються шляхом проведення перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та інших дій.
Дія цього Закону поширюється на відносини, пов`язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності (стаття 2 Закону № 877-V).
Статтею 6 указаного Закону зазначено, що підставами для здійснення позапланових заходів є: подання суб`єктом господарювання письмової заяви до відповідного органу державного нагляду (контролю) про здійснення заходу державного нагляду (контролю) за його бажанням; виявлення та підтвердження недостовірності даних, заявлених у документах обов`язкової звітності, поданих суб`єктом господарювання; перевірка виконання суб`єктом господарювання приписів, розпоряджень або інших розпорядчих документів щодо усунення порушень вимог законодавства, виданих за результатами проведення планових заходів органом державного нагляду (контролю); обґрунтоване звернення фізичної особи про порушення суб`єктом господарювання її законних прав. Позаплановий захід у цьому разі здійснюється тільки за наявності згоди центрального органу виконавчої влади на його проведення; неподання у встановлений термін суб`єктом господарювання документів обов`язкової звітності без поважних причин, а також письмових пояснень про причини, які перешкоджали поданню таких документів; настання аварії, смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку або професійного захворювання, що було пов`язано з діяльністю суб`єкта господарювання.
Під час проведення позапланового заходу з`ясовуються лише ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення цього заходу, з обов`язковим зазначенням цих питань у посвідченні (направленні) на проведення державного нагляду (контролю).
Проведення позапланових заходів з інших підстав, крім передбачених цією статтею, забороняється, якщо інше не передбачається законом або міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.
Суб`єкт господарювання повинен ознайомитися з підставою проведення позапланового заходу з наданням йому копії відповідного документа.
Строк здійснення позапланового заходу не може перевищувати десяти робочих днів, а щодо суб`єктів малого підприємництва - двох робочих днів, якщо інше не передбачено законом.
Так, положеннями статті 7 закріплено, що за результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю), у разі виявлення порушень вимог законодавства, складає акт, який повинен містити такі відомості: дату складення акта; тип заходу (плановий або позаплановий); вид заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд тощо); предмет державного нагляду (контролю); найменування органу державного нагляду (контролю), а також посаду, прізвище, ім`я та по батькові посадової особи, яка здійснила захід; найменування юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснювався захід.
Посадова особа органу державного нагляду (контролю) зазначає в акті стан виконання вимог законодавства суб`єктом господарювання, а в разі невиконання - детальний опис виявленого порушення з посиланням на відповідну вимогу законодавства.
В останній день перевірки два примірники акта підписуються посадовими особами органу державного нагляду (контролю), які здійснювали захід, та суб`єктом господарювання або уповноваженою ним особою, якщо інше не передбачено законом.
Якщо суб`єкт господарювання не погоджується з актом, він підписує акт із зауваженнями.
Зауваження суб`єкта господарювання щодо здійснення державного нагляду (контролю) є невід`ємною частиною акта органу державного нагляду (контролю).
У разі відмови суб`єкта господарювання підписати акт посадова особа органу державного нагляду (контролю) вносить до такого акта відповідний запис.
Один примірник акта вручається суб`єкту господарювання або уповноваженій ним особі, а другий - зберігається в органі державного нагляду (контролю).
Припис - обов`язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи органу державного нагляду (контролю) суб`єкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства. Припис не передбачає застосування санкцій щодо суб`єкта господарювання. Припис видається та підписується посадовою особою органу державного нагляду (контролю), яка здійснювала перевірку.
Резюмуючи наведене можна дійти висновку, що Держпродспоживслужба, як контролюючий орган має право, на підставі звернення фізичної особи про порушення суб`єктом господарювання її законних прав, провести позапланову перевірку такого суб`