ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 травня 2021 року
м. Київ
справа № 1.380.2019.005964
адміністративне провадження № К/9901/14935/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Рибачука А.І.,
суддів: Стеценка С.Г., Бучик А.Ю.
розглянувши у попередньому провадженні у касаційній інстанції адміністративну справу № 1.380.2019.005964
за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 27.12.2019, постановлену судом у складі головуючого судді Братичак У.В.
та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25.02.2020, ухвалену судом у складі колегії суддів: головуючого судді - Ніколіна В.В, суддів: Гінди О.М., Старунського Д.М.
УСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. 07.11.2019 ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України (далі - відповідач), в якому просив:
- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови йому у проведенні перерахунку та виплати заборгованості з державної пенсії у розмірі шести мінімальних пенсій за віком та з додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком за період з 01.01.2014 по 02.08.2014 відповідно до статей 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991№ 796-XII (далі - Закон № 796-XII);
- зобов`язати відповідача здійснити йому перерахунок та виплату заборгованості з державної пенсії у розмірі шести мінімальних пенсій за віком та з додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком за період з 01.01.2014 по 02.08.2014 відповідно до статей 50, 54 Закону № 796-XII.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у період з 01.01.2014 по 02.08.2014 нарахування та виплата основної та щомісячної додаткової пенсій за шкоду, заподіяну здоров`ю мала здійснюватися у розмірах та на підставі статей 50, 54 Закону №796-XII, а не в порядку та розмірах, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Постанова №1210).
2. Суддя Львівського окружного адміністративного суду ухвалою від 15.11.2019 прийняла позовну заяву ОСОБА_1 до розгляду та відкрила провадження у справі за його позовом.
3. Львівський окружний адміністративний суд ухвалою від 27.12.2019, залишеною без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25.02.2020, на підставі статті 123 Кодексу адміністративного суду України (далі - КАС України) залишив без розгляду вказану позовну заяву.
4. 16.06.2020 ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення ними норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 27.12.2019 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25.02.2020, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
5. Верховний Суд ухвалою від 25.06.2020 відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та витребував матеріали справи.
ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
6. Як свідчать матеріали справи ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області як особа з інвалідністю ІІІ групи внаслідок захворювання, пов`язаного з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції (далі - ЧАЕС), ліквідатор наслідків аварії на ЧАЕС І категорії, отримує пенсію по інвалідності відповідно до статті 54 Закону № 796-XII.
Постановою Шевченківського районного суду м. Львова від 22.03.2011, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.10.2011 у справі № 2а-518/11 зобов`язано Управління Пенсійного фонду України у Шевченківському районі м. Львова здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату державної пенсії, встановленої до рівня нижче шести мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії до рівня 50 % мінімальної пенсії за віком відповідно до статей 50, 54, 67 Закону № 796-XII з 01.08.2010.
Позивач звернувся до відповідача із заявою від 11.10.2019 про проведення перерахунку його пенсії на підставі рішення суду у справі № 2а-518/11, за результатами розгляду якої відповідач листом від 05.11.2019 №4392/102/24-20/11.03-06 повідомив позивача про те, що 15.12.2011 позивачу було проведено перерахунок пенсії з 01.08.2010 по 22.07.2011 у розмірі 43 627,41 грн, що свідчить про те, що судове рішення виконано органами Пенсійного фонду України в межах покладених зобов`язань та оскільки судом не визначено кінцевої дати його виконання, перерахунок пенсії проведено до внесення відповідних змін в законодавство, яке регулює спірні правовідносини, тобто до 22.07.2011.
Позивач, посилаючись на відсутність з 01.01.2014 по 02.08.2014 правових обмежень для нарахування та виплати пенсій у розмірах встановлених статями 50, 54 Закону № 796-XII, а також на відсутність в судовому рішенні у справі №2а-518/11 кінцевої дати проведення перерахунку пенсії, стверджує, що перерахунок його пенсії має бути проведено за період з 01.01.2014 по 02.08.2014 на підставі Закону № 796-XII, а не Постанови № 1210, у зв`язку з чим звернувся до суду з цим позовом.
ІІІ. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
7. Залишаючи без розгляду позовну заяву ОСОБА_1 суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що позивач пропустив строк звернення до адміністративного суду та відхилив доводи позивача про те, що строк звернення до суду ним не пропущено з посиланням на положення статті 46 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-IV), оскільки вказана норма права стосується лише нарахованих пенсій.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
8. Касаційну скаргу ОСОБА_1 обґрунтував тим, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано положення статті 46 Закону № 1058-IV та не враховано практику Верховного Суду щодо відсутності строкових обмежень стосовно виплати пенсії у визначеному законом розмірі за минулий час, яку особа не отримувала у зв`язку з непроведенням перерахунку пенсії з вини відповідного суб`єкта владних повноважень.
9. У відзиві на касаційну скаргу відповідач вказав на обґрунтованість та законність судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки вимоги ОСОБА_1 заявлені поза межами строку звернення до суду, визначеного частиною першою статті 122 КАС України.
V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
10. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи із меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, суд виходить із такого.
11. Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
12. Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб`єктів у сфері управлінської діяльності в Україні створено систему адміністративних судів.
13. Порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначає КАС України, частиною першою статті 5 якого визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
14. Частина перша статті 118 КАС України визначає, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.
15. Відповідно до частин першої та другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
16. Згідно із частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
17. Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
18. Питання застосування строку звернення до суду, передбаченого статтею 122 КАС України, у соціальних спорах було предметом розгляду Верховним Судом у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у справі №240/12017/19, в якій відступаючи від висновків про те, що при застосуванні строків звернення до адміністративного суду у соціальних спорах слід виходити з того, що встановлені процесуальним законом строки та повернення позовної заяви без розгляду на підставі їх пропуску не можуть слугувати меті відмови у захисті порушеного права, легалізації триваючого правопорушення, в першу чергу, з боку держави, а також про те, що строк звернення позивача до суду у випадку спірних правовідносин розпочав перебіг після отримання позивачем листа-відповіді від органу Пенсійного фонду, а не після отримання пенсії за відповідний період, Суд зазначив наступне.
19. Для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
20. Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України, відповідно до частини третьої якої якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
21. Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.
22. Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
23. Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
24. Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
25. Пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об`єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових.
26. Отже, з дня отримання пенсійної виплати особою, якій призначена пенсія вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання пенсійної виплати, демонструючи свою необізнаність щодо видів та розміру складових призначеної (перерахованої) їй пенсії звернулась до пенсійного органу із заявою про надання їй відповідної інформації. В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від пенсійного органу відповіді на подану нею заяву.
27. У цій справі позивач у 2019 році звернувся до пенсійного органу з запитом щодо надання інформації про здійснення перерахунку його пенсії на підставі постанови Шевченківського районного суду м. Львова від 22.03.2011 у справі № 2а-518/11, який було проведено пенсійним органом 15.12.2011, що свідчить про те, що позивач лише у 2019 році виявив належну зацікавленість та вчинив активні дії щодо отримання інформації про розрахунок його пенсії за період з 01.01.2014 по 02.08.2014.
28. Щодо посилання позивача на положення статті 46 Закону № 1058-ІV (щодо необмеження будь-яким строком невиплаченої пенсіонерові суми пенсії), то таке є безпідставним, оскільки за змістом наведеної норми строк давності не застосовується лише до вимог щодо нарахованих пенсій, в спірних же правовідносинах суми пенсії не були нараховані пенсійним органом.
29. До того ж, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.12.2020 у справі № 510/1286/16-а дійшла висновку, що норма, зокрема статті 46 Закону № 1058-ІV (щодо необмеження будь-яким строком невиплаченої пенсіонерові суми пенсії), підлягає застосуванню у справах за позовами про оскарження бездіяльності, дій та/або рішень суб`єкта владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку пенсійних виплат виключно за наявності таких умов: 1) ці суми мають бути нараховані пенсійним органом; 2) ці суми мають бути не виплаченими саме з вини держави в особі пенсійного органу.
30. За таких обставин суд касаційної інстанції погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про те, що позивач пропустив строк звернення до суду з цим позовом, не навівши при цьому поважних та об`єктивних причин пропуску вказаного строку.
31. Враховуючи наведене, Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень і погоджується з їх висновками.
32. Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356 КАС України, Верховний Суд,