ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 травня 2021 року
м. Київ
справа № 820/584/17
адміністративне провадження № К/9901/36956/18
Колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду:
суддя-доповідач - Гусак М. Б., судді - Гімон М. М., Усенко Є.А.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Чернігівської митниці Державної фіскальної служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 4 квітня 2017 року (суддя - Панченко О. В.), ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2017 року (судді: Мельнікова Л. В., Бенедик А. П., Донець Л. О.) у справі № 820/584/17 за позовом приватного підприємства "АЗЧ Постач" до Чернігівської митниці Державної фіскальної служби про скасування рішень,-
УСТАНОВИЛА:
У лютому 2017 року приватне підприємство "АЗЧ Постач" (далі- ПП "АЗЧ Постач") звернулось до суду з позовом, в якому просило скасувати рішення Чернігівської митниці Державної фіскальної служби (далі-Чернігівська митниця) від 5 січня 2017 року № 102000010/2017/000001/1 про коригування митної вартості (далі-рішення про коригування митної вартості) та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 5 січня 2017 року № 102110001/2017/00002 (далі-картка відмови в прийнятті митної декларації).
Позивач зазначив, що Чернігівська митниця безпідставно відмовила у прийнятті митної декларації та митному оформленні товару за визначеною відповідно до ціни договору (контракту) митною вартістю, оскільки подані на її підтвердження документи містили інформацію про всі складові митної вартості. Оскільки витрати на транспортування за умовами договору включались до ціни товару, а страхування не здійснювалось, посилання у спірних рішеннях на не підтвердження зазначених складових митної вартості вважає незаконним.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 4 квітня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2017 року, позов задоволений повністю.
Не погоджуючись з ухваленими судовими рішеннями, Чернігівська митниця у липні 2017 року подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення - про відмову у задоволенні позову.
У касаційній скарзі відповідач посилається, що ПП "АЗЧ "Постач"" при митному оформленні товару не надав інформації щодо числових значень витрат, пов`язаних з транспортуванням товару в місце призначення та його страхуванням. Оскільки згідно з частиною десятою статті 58 Митного кодексу України (у редакції чинній на час виникнення спірних відносин, далі-МК України) зазначені витрати є складовими митної вартості, відсутність відомостей унеможливило перевірку розрахунку ціни товару за поданими позивачем для митного оформлення документами. Подані позивачем додаткові документи: прайс-лист, звіт про оцінку майна, калькуляція від постачальника також не містили числових значень складових митної вартості оцінюваного товару.
Зазначені факти, як вважає скаржник, залишились поза увагою суду, що вказує на порушення вимог статей 7, 11 Кодексу адміністративного судочинства України (далі-КАС України), внаслідок чого суди ухвалили рішення, які не відповідають вимогам статей 49, 53, 54, 58 МК України.
Водночас Чернігівська митниця послалась на правову позицію Вищого адміністративного суду України у справі № 825/880/15-а (провадження К/800/32392/15), в якій суд у подібних, на думку скаржника, спірних відносинах ухвалив рішення на користь митного органу.
Ухвалою від 7 серпня 2017 року Вищий адміністративний суд України відкрив касаційне провадження у справі.
У серпні 2017 року позивач подав заперечення до касаційної скарги, в яких, посилаючись на аналогічні висновкам судів попередніх інстанції у справі доводи, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення в силі.
13 березня 2018 року касаційну скаргу разом з матеріалами справи № 820/584/17 передано до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду в порядку, передбаченому підпунктом 4 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" КАС України (у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", що набрав чинності 15 грудня 2017 року ).
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями 26 листопада 2020 року матеріали справи разом з касаційною скаргою передані на розгляд колегії суддів (Гусак М.Б-головуючий суддя, Гімон М. М., Усенко Є.А.).
Згідно з пунктом 2 Розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (набрав чинності 8 лютого 2020 року) касаційна скарга розглядається у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Касаційний розгляд здійснюється в порядку письмового провадження на підставі матеріалів справи без виклику учасників справи та проведення судового засідання.
Колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду (далі-Колегія суддів), переглянувши рішення Харківського окружного адміністративного суду від 4 квітня 2017 року, Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2017 року в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі- КАС України) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Судами попередніх інстанцій у справі встановлені наступні обставини.
Між ПП "АЗЧ Постач" (покупець) та Changxing Baite Import and Export Co., Lrd (постачальник) 2 вересня 2016 року укладений контракт № АВ2916 про поставку товару (далі-Контракт).
Згідно з Контрактом сторони домовились, що поставка товару здійснюється у повній відповідності з "Інкотермс-2010", а умови поставки для кожної партії товару визначаються і узгоджуються сторонами в рахунку-фактурі (стаття 3 Контракту).
Задекларована позивачем партія товару на виконання Контракту поставлялася відповідно до інвойсу № BTCN2016614 від 16 листопада 2016 року на умовах поставки CFR Одеса (вартість і фрахт) у розумінні Інкотермс-2010.
Інформація, що містилась в інвойсі та пакувальному листі, свідчила, що партія товару (шина бензопили, бензокоса), яка підлягає поставці складається з товару в асортименті, загальною вартістю 26652 доларів США.
Видатковою накладною №0000002016614 від 16 листопада 2016 року підтверджувалось, що на виконання Контракту у контейнері ООLU3777440 здійснено поставку товару в асортименті, загальною вартістю 26652,00 доларів США.
До порту призначення поставлений на умовах контракту товар прибув у січні 2017 року.
Товар, вказаний в інвойсі №BTCN2016614 від 16 листопада 2016 року та пакувальному листі до нього прибув у місце призначення порт (м. Одеса) контейнером ООLU377744 та переданий перевізнику - Товариству з обмеженою відповідальністю "Алідарт", що підтверджується коносаментом № D0116110802 від 21 листопада 2016 року.
Зазначене підприємство на умовах укладеного 15 квітня 2016 року з ПП "АЗЧ Постач" договору №1504200-К про транспортно-експедиторське обслуговування доставило до Чернігівської митниці партію товару для митного оформлення.
З метою митного оформлення поставленої на умовах контракту партії товару декларант позивача-Приватне підприємство "Національні традиції" подав 5 січня 2017 року до Чернігівської митниці електронну митну декларацію IM 40 ДЕ № 102110001/2017/010018, в якій задекларував імпорт шин бензопили, бензокоси загальною митною вартістю у сумі 26652 доларів США. Митна вартість імпортованого товару визначена декларантом за ціною контракту (основним методом визначення митної вартості).
Для підтвердження заявленої митної вартості ввезеної партії товарів, позивач надав Чернігівській митниці документи: контракт № AB2916 від 2 вересня 2016 року; інвойс № BTCN2016614 від 16 листопада 2016 року; пакувальний лист до інвойсу № BTCN2016614 від 16 листопада 2016 року; видаткову накладну № 0000002016614 від 16 листопада 2016 року; відвантажувальну специфікацію № BTCN2016614/100614-1 від 21 листопада 2016 року; міжнародну товарно-транспортну накладну № 2900 від 4 січня 2017 року; коносамент № D0116110802 від 21 листопада 2016 року; листи Changxing Baite Import and Export Co., Lrd; листи Приватного підприємства "АЗЧ Постач";прайс -лист, калькуляцію № ВТСN2016614/01від 2 грудня 2016 року; звіт про оцінку майна № 05-07/01/02 від 4 січня 2017 року.
Після розгляду поданих для митного оформлення документів Чернігівська митниця дійшла висновку, що заявлена позивачем митна вартість товару документально не підтверджена і прийняла рішення про її коригування за резервним методом, внаслідок чого митну вартість було підвищено. Також Чернігівська митниця прийняла картку відмови в прийнятті митної декларації.
Підставою для прийняття спірних рішень Чернігівська митниця зазначила пункт 2 частини шостої статті 54 МК України, посилаючись на відсутність можливості здійснити розрахунки на основі об`єктивних даних, що підтверджуються документально та підлягають обчисленню, оскільки під час митного оформлення товару декларант не надав документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості.
Причинами, які унеможливили визнання заявленої декларантом митної вартості у цих актах, зазначено:
-відсутність в порушення пункту 6 частини другої статті 53 МК України документального підтвердження вартості перевезення оцінюваних товарів;
-неповноту звіту про оцінку майна та його невідповідність вимогам Закону України від 12 липня 2001 року № 2