ПОСТАНОВА
Іменем України
27 травня 2021 року
Київ
справа №500/1124/20
адміністративне провадження №К/9901/30766/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Бучик А.Ю.,
суддів: Мороз Л.Л., Рибачука А.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 10.07.2020 (суддя Баранюк А.З.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20.10.2020 (колегія суддів: Шавель Р.М., Довга О.І., Глушко І.В.) у справі №500/1124/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,
УСТАНОВИВ:
В травні 2020 року ОСОБА_1, звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправними дії відповідача Головного управління Пенсійного фонду /ГУПФ/ України в Тернопільській області щодо непроведення позивачу перерахунку, нарахування та виплати підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, що проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що дорівнює одній мінімальній заробітній платі (згідно із Законом про Державний бюджет України на відповідний рік); зобов`язати відповідача здійснити ОСОБА_1 з 17.07.2018 нарахування та виплату підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, що проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному ст.39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що дорівнює одній мінімальній заробітній платі (згідно із Законом про Державний бюджет України на відповідний рік).
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 10.07.2020, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20.10.2020, позов задоволено.
Не погоджуючись з судовими рішеннями, відповідач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, в задоволенні позову відмовити.
Касаційну скаргу обгрунтовано тим, що частиною другою статті 39 Закону №796-ХІІ у редакції до моменту її виключення з 01.01.2015, передбачалось щомісячне підвищення пенсії непрацюючим пенсіонерам. Проте, Законом №76-VIII вказану статтю було виключено. Конституційний Суд України у Рішенні №6-р/2018 від 17 липня 2018 року визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), окремі положення Закону №76-VIII, зокрема, підпункт 7 пункту 4 розділу І Закону №76-VIII. Однак Законом №76-VIII також внесено зміни до Закону України від 27.02.1991 № 791а-ХІІ "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи", якими виключено поняття зони посиленого радіоекологічного контролю. Вказані зміни неконституційними не визнавались. Відтак, відсутні підстави для виплати підвищення до пенсії, оскільки позивач не проживає на території радіоактивного забруднення.
Ухвалою Верховного Суду від 16.12.2020 відкрито касаційне провадження, оскільки скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Відзиву на касаційну скаргу не надходило.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи та вимоги касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Судами встановлено, що позивач ОСОБА_1 проживає у м. Заліщики Заліщицького району Тернопільської обл., що стверджується копією паспорта громадянина України.
Згідно посвідчення серії НОМЕР_1 від 26.03.1993 ОСОБА_1 є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 4).
Позивач перебуває на обліку у ГУ ПФ України в Тернопільській області, належить до непрацюючих пенсіонерів.
12.05.2020 позивач звернувся до відповідача зі заявою від 06.05.2020, в якій просив здійснити з 17.07.2018 нарахування та виплату підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, що проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному ст.39 Закону України "Про статус та соціальний захист осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Листом № 1900-0701-8/0912 від 15.05.2020 відповідач відмовив позивачу в задоволенні такої заяви, мотивуючи тим, що Законом України "Про внесення зміни до Закону України "Про статус та соціальний захист осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" до Закону України "Про статус та соціальний захист осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" включено статтю 39, яка передбачає встановлення доплати виключно особам, які працюють у зоні відчуження.
Вважаючи відмову протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що з 17.07.2018 відновила дію редакція ст.39 Закону України "Про статус та соціальний захист осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", яка була чинна до 01.01.2015, та встановлює підвищення до пенсії в розмірі однієї мінімальної заробітної плати. При цьому, суди зазначили, що м. Заліщики Заліщицького району Тернопільської обл. віднесено до зони посиленого радіоекологічного контролю.
Дослідивши спірні правовідносини, колегія суддів зазначає таке.
За змістом статті 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Стаття 39 Закону №796-ХІІ, у редакції чинній до 1 січня 2015 року, передбачала:
"Громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата в таких розмірах:
- у зоні безумовного (обов`язкового) відселення - три мінімальні заробітні плати;
- у зоні гарантованого добровільного відселення - дві мінімальні заробітні плати;
- у зоні посиленого радіоекологічного контролю - одна мінімальна заробітна плата.
Пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на цих територіях, і стипендії студентам, які там навчаються, підвищуються у розмірах, встановлених частиною першою цієї статті. Пенсіонерам, які працюють у зонах радіоактивного забруднення, оплата праці додатково підвищується на 25 процентів від розміру мінімальної заробітної плати.
Громадянам, які працюють у зоні відчуження, а також у зоні безумовного (обов`язкового) відселення після повного відселення жителів, за рішенням Адміністрації зони відчуження, встановлюється доплата згідно з положенням, затвердженим Кабінетом Міністрів України."
28 грудня 2014 року прийнято Закон №76-VIII "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України", який набрав чинності 01 січня 2015 року, підпунктом 7 пункту 4 Розділу І якого внесено зміни до Закону №796-ХІІ шляхом виключення статей 31, 37, 39 та 45.
4 лютого 2016 року прийнято Закон №987-VIII "Про внесення зміни до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", який згідно Прикінцевих положень, набрав чинності з 1 січня 2016 року, яким включено до Закону №796-ХІІ статтю 39 такого змісту:
"Стаття 39. Доплата громадянам, які працюють у зоні відчуження
Громадянам, які працюють у зоні відчуження, встановлюється доплата у порядку і розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України".
Рішенням Конституційного Суду України №6-р/2018 від 17 липня 2018 року визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, підпункт 7 пункту 4 розділу І Закону №76-VІІІ. Вирішено, що положення підпункту 7 пункту 4 розділу І Закону №76-VІІІ визнані неконституційними та втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
За змістом частин другої і третьої статті 152 Конституції України, закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності. Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Водночас Закон № 796 не регулює питання поділу території на відповідні зони, режим їх використання та охорони, умови проживання та роботи населення, господарську, науково - дослідну та іншу діяльність у цих зонах тощо.
Зазначені правовідносини, зокрема питання поділу території на відповідні зони врегульовано Законом України від 27.02.1991 № 791а-ХІІ "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Закон № 791а).
<