Постанова
іменем України
25 травня 2021 року
м. Київ
справа № 643/8378/18
провадження № 51-4681км20
Верховний Суд колегією суддів другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Матієк Т.В.,
суддів Наставного В.В., Слинька С.С.,
за участю:
секретаря судового засідання Матвєєвої Н.В.,
прокурора Шевченко О.О.,
засудженого ОСОБА_1,
захисника (в режимі відеоконференції) Новікової А.І.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на вирок Московського районного суду м. Харкова від 15 лютого 2019 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від 19 травня 2020 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018220470002483, за обвинуваченням
ОСОБА_1,ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, раніше неодноразово судимого, останній раз 3 лютого 2016 року Московським районним судом м. Харкова за ч. 2 ст. 190, ст. 71 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки 6 місяців, звільненого 20 вересня 2017 року за відбуттям покарання,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 186 КК.
Зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і встановлені обставини
За вироком Московського районного суду м. Харкова від 15 лютого 2019 року ОСОБА_1 визнано винуватим за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 186 КК і призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.
Цим вироком було також засудженого ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 186 КК до покаранняу виді позбавлення волі на строк 4 роки. Вирок щодо ОСОБА_2 в касаційному порядку не оскаржується.
Вирішено питання щодо речових доказів.
За вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим за вчинення кримінального правопорушення за таких обставин.
07 травня 2018 року ОСОБА_1 і ОСОБА_2 приблизно о 3:00, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння поблизу кіоска, розташованого за адресою: м. Харків, вул. Валентинівська, 18, за попередньою змовою групою осіб, повторно, із корисливих мотивів з умислом на незаконне заволодіння чужим майном із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя і здоров`я ОСОБА_3, скориставшись тим, що мають фізичну перевагу над потерпілим, та знаходячись безпосередньо перед ОСОБА_3, ОСОБА_2 схопив рукою сумку, яку ОСОБА_3 утримував у правій руці, і почав її виривати. У цей час ОСОБА_1 утримував ОСОБА_3 за праву руку, чим обмежував можливість останнього чинити опір. Потім ОСОБА_2 завдав ОСОБА_3 один удар кулаком правої руки у ліву виличну частину обличчя, від якого останній втратив рівновагу і впав на землю, що спричинило йому фізичного болю. Скориставшись тим, що ОСОБА_3 знаходиться у лежачому положенні, ОСОБА_2 почав обшукувати кишені брюк останнього, а ОСОБА_1 наступив стопою правої ноги, взутою у кросівок, на ліве плече ОСОБА_3 і став його утримувати. Після чого ОСОБА_2 відкрито заволодів мобільним телефоном потерпілого ОСОБА_3 вартістю 246,40 грн. У подальшому, продовжуючи свої злочинні дії, направлені на отримання можливості розпорядитися майном, яким незаконно заволоділи, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 бажали покинути місце вчинення злочину, однак свій злочинний умисел до кінця не довели з причин, які не залежали від їх волі, оскільки були затримані працівниками патрульної поліції.
Ухвалою Харківського апеляційного суду від 19 травня 2020 року вирок суду щодо ОСОБА_1 і ОСОБА_2 залишено без змін, а апеляційні скарги засудженого ОСОБА_1 та захисника - без задоволення.
Вимоги та узагальнені доводи осіб, які подали касаційні скарги
Засуджений ОСОБА_1 у касаційній скарзі порушує питання про скасування судових рішень на підставах, передбачених п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 438 КПК, із закриттям кримінального провадження щодо нього за відсутності в його діях складу кримінального правопорушення. Засуджений вказує на неправильну оцінку доказів судами першої та апеляційної інстанцій, зазначає про неповноту та невідповідність висновків цих судів фактичним обставинам провадження. Він не причетний до злочину, про що зазначили в суді потерпілийта ОСОБА_2, цим показанням суди оцінки не надали, а безпідставно взяли до уваги показання свідків працівників поліції ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які є недопустимими доказами. Автор касаційної скарги зазначає про те, що судами не розглянуто його заяви та клопотання, а апеляційному суді приймав участь інший прокурор, чим той, що зазначений в ухвалі, та ухвала апеляційного суду підписана не суддею Савченко І.Б.
Позиції учасників судового провадження
Засуджений ОСОБА_1 та його захисник підтримали подану касаційну скаргу, а прокурор заперечувала проти задоволення касаційної скарги, просила оскаржені судові рішення залишити без зміни.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Відповідно до ч. 1 ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни касаційним судом судового рішення є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Суд касаційної інстанції не перевіряє судові рішення на предмет неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків місцевого суду фактичним обставинам кримінального провадження, натомість при перегляді судових рішень виходить з фактичних обставин, установлених судами першої та апеляційної інстанцій.
Відповідно до ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу.
Зі змісту касаційної скарги засудженого ОСОБА_1 вбачається, що він, надаючи оцінку доказам, по суті заперечує достовірність окремих із них та правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження, тоді як їх перевірка, відповідно до ст. 433 КПК, до повноважень суду касаційної інстанції законом не віднесена.
Разом із тим, як вбачається з матеріалів кримінального провадження, висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення зроблено з дотриманням вимог ст. 23 КПК на підставі об`єктивного з`ясування всіх обставин, підтверджених доказами, які було досліджено і перевірено під час судового розгляду, а також оцінено відповідно до ст. 94 КПК.
Так, свої висновки щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні закінченого замаху на відкрите викрадення чужого майна, вчиненому повторно за попередньою змовою групою осіб, суд першої інстанції обґрунтував показаннямипотерпілого ОСОБА_3, який пояснив, що 7 травня 2018 року насильство до нього застосував ОСОБА_2 . Коли він впав від удару ОСОБА_2, ОСОБА_1 сидів поряд з ним напівсидячи. Побачивши працівників поліції, останні почали втікати. При цьому ОСОБА_1 не пропонував йому допомогу. Показання потерпілого підтверджуються даними, які містяться у протоколі слідчого експерименту від 24 травня 2018 року за участю потерпілого та понятих, де він, крім іншого, вказував, що ОСОБА_1 наступав на його ліве плече стопою правої ноги та утримував його. Потерпілий не зміг пояснити у суді, чому в його показаннях, наданих суду, та обставинах вказаних у протоколі слідчого експерименту, є розбіжності.
Свідки ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у суді першої інстанції показали, що працюють у поліцейському управлінні патрульної поліції в Харківській області. У ніч на 7 травня 2018 року патрулювали. На зупинці громадського транспорту метро "Студентська" побачили чоловіка, який лежав на землі, а біля нього сиділи двоє чоловіків. При цьому ліва рука ОСОБА_1 була в кармані брюк потерпілого, а права на тулубі. ОСОБА_2 сидів біля голови потерпілого і правою рукою копирсався в нагрудних карманах сорочки. Вони увімкнули спецсигнали і прискорили швидкість руху. ОСОБА_2 почав тікати. ОСОБА_1 був у стані алкогольного сп`яніння і вони йому сказали чекати біля потерпілого, а самі затримали ОСОБА_2 . У останнього було виявлено телефон потерпілого.
Показання цих свідків місцевий суд обґрунтовано поклав в основу вироку, оскільки вони давали показання про обставини, очевидцями яких були.
Доводи засудженого ОСОБА_1 про те, що нічим не підтверджено, що він був у стані алкогольного сп`яніння, є безпідставними та спростовуються показами вищезазначених свідків.
Отже, обставин, які б ставили під сумнів достовірність цих показань, за результатами судового розгляду, не встановлено.
Крім того, показання зазначених свідків підтверджується даними, що містяться в протоколі огляду диску з відеозаписом від 15 травня 2018 року, відповідно до якого оглянуто DVD-R диск, на якому присутні три папки з назвами: 1898-два відеофайли; 2001- один відеофайл; 2153 - один відеофайл. З відеозапису в папці 2153 вбачається, як 07 травня 2018 року о 03:51:30 патрульний екіпаж рухався по вул. Валентинівській у бік вул. Гвардійців Широнінців у м. Харкові, де на громадській зупинці метро "Студентська" на землі лежить потерпілий ОСОБА_3, а біля нього знаходяться ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . При цьому ОСОБА_1, напівсидячи по ліву сторону від потерпілого, тримає його за руку, а ОСОБА_2 у цей час піднявся та направився у бік кіоску, за громадську зупинку, намагаючись покинути місце скоєння злочину. З відеозапису в папці 2001 видно, що працівники патрульної поліції затримали ОСОБА_1 та ОСОБА_2, де в останнього був виявлений мобільний телефон потерпілого ОСОБА_3 .
У касаційній скарзі засудженого не наведено доводів, які б ставили під сумнів ці відеозаписи на компакт-дисках.
Окрім того, судом першої інстанції правильно зазначено, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення також підтверджується даними, які містяться в протоколах: огляду місця події від 07 травня 2018 року; огляду речей від 07 травня 2018 року; пред`явлення особи для впізнання та фототаблицею до нього від 07 травня 2018 року; огляду речей від 08 травня 2018 року; огляду речей від 09 травня 2018 року; у висновку товарознавчої експертизи № 11930 від 25 травня 2018 року. Також даними відеозаписів з внутрішньої камери відеонагляду кіоску "Посад" та з нагрудних камер патрульної поліції, що досліджені в ході судового розгляду, які містяться на DVD-R дисках.
Що стосується тверджень засудженого ОСОБА_1 про те, що судом не дано оцінки показанням ОСОБА_2 та потерпілого про його непричетність до вчинення кримінального правопорушення, то вони є безпідставними. Показанням вказаних осіб суди попередніх інстанцій надали критичну оцінку, навівши в судових рішеннях мотиви і аргументи своїх висновків, з якими погоджується Суд (з метою пом`якшення кримінальної відповідальності ОСОБА_2 та зменшення суспільно небезпеки дій ОСОБА_1 ).
Встановивши фактичні обставини, дослідивши та проаналізувавши зібрані докази у їх сукупності, надавши їм належну оцінку, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 та правильність кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 186 КК. Дії ОСОБА_1 та ОСОБА_2 були узгодженими, послідовними та конклюдентними, направленими на відкрите заволодіння майном потерпілого.
При цьому суд оцінив докази з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Доводи засудженого про те, що слідчим не проведено очні ставки та слідчий експеримент, не є слушними. Так, згідно вимог ч. 5 ст. 40 КПК слідчий, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, а сторона захисту під час досудового розслідування не була позбавлена можливості заявляти слідчому клопотання про проведення відповідних слідчих дій, проте цим правом не скористалася.
Судом провадження розглянуто повно та дотримано змагальності його розгляду. Доводи, наведені в касаційній скарзі щодо інших порушень кримінального процесуального закону, не є такими, що тягнуть скасування оскаржуваних судових рішень.
Крім того, суд апеляційної інстанції, переглянувши кримінальне провадження, в тому числі і за апеляційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок місцевого суду, належним чином, відповідно до вимог статей 404, 405, 407, 412-414 КПК, перевірив викладені у ній доводи, які аналогічні доводам касаційної скарги, визнав її безпідставною, мотивувавши належним чином своє рішення та зазначивши підстави, з яких апеляційну скаргу засудженого визнано необґрунтованою. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК.
Доводи засудженого про те, що в судовому засіданні суду апеляційної інстанції приймав участь інший прокурор, чим той, що зазначений в ухвалі апеляційного суду, є безпідставними та спростовуються журналом судових засідань й технічним носієм інформації, на якому зафіксовано судовий процес в апеляційному суді. У судовому засіданні брав участь прокурор Ізотова М.О.
Що стосується тверджень засудженого про те, що ухвалу апеляційного суду підписано не суддею Савченко І.Б., то вони є необґрунтованими та нічим не підтверджені.
Доводи засудженого ОСОБА_1 про те, що судами не розглянуто всі його заяви та клопотання, є безпідставними. Як убачається зі скарги, засуджений не зазначає, які саме його заяви та клопотання не були розглянуті судами. Крім того, з матеріалів провадження вбачається, що в апеляційній скарзі з доповненнями ОСОБА_1 не зазначав про порушення місцевим судом ст. 350 КПК, та у порядку ч. 3 ст. 404 КПК жодних клопотань не заявляв, про що свідчить журнал та аудіо запис судового засідання в суді апеляційної інстанції.
Оскільки кримінальний закон застосовано правильно, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону не допущено, а тому судові рішення слід залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 - без задоволення.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд