Постанова
іменем України
25 травня 2021 року
м. Київ
справа № 727/7577/19
провадження № 51-585км20
Верховний Суд колегією суддів другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Матієк Т.В.,
суддів Марчука О.П., Слинька С.С.,
за участю:
секретаря судового засідання Матвєєвої Н.В.,
прокурора Шевченко О.О.,
засудженого ОСОБА_1,
захисника Продана М. О.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на ухвалу Чернівецького апеляційного суду від 9 грудня 2020 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019260040001062, за обвинуваченням
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Жмеринки Вінницької області та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, такого, що в силу ст.89 КК не має судимостей,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК.
Зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і встановлені обставини
Вироком Шевченківського районного суду м. Чернівці від 12 листопада 2019 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК, і призначено покарання із застосуванням ст. 69 КК у виді позбавлення волі на строк 2 роки.
Вирішено питання щодо цивільного позову та речових доказів у цьому кримінальному провадженні.
За вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 15 травня 2019 року в період часу з 09:00 до 20:20 проник у кв. АДРЕСА_2, звідки таємно викрав 2500 доларів США та інше майно потерпілого ОСОБА_2 на загальну суму 226 500 грн, чим спричинив потерпілому матеріальну шкоду у вищевказаному розмірі.
Ухвалою Чернівецького апеляційного суду від 08 січня 2020 року зазначений вирок залишений без зміни.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 порушує питання про скасування ухвали апеляційного суду та просить призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Однак у доповненнях до касаційної скарги ОСОБА_1 змінив вимогу та просить ухвалу апеляційного суду змінити та звільнити його на підставі статей 75, 76 КК від відбування призначеного покарання з випробуванням. При цьому вказує на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, а саме на те, що суд апеляційної інстанції не виконав вказівки касаційного суду та порушив його право на захист, оскільки його не було належно повідомлено про розгляд провадження в апеляційному суді та він не зміг надати відповідні аргументи на підтримку доводів апеляційної скарги. Зазначає, що суд апеляційної інстанції, не перевіривши даних чи належно повідомлений обвинувачений про час, дату та місце апеляційного розгляду, розглянув справу за його відсутності. Також у матеріалах провадження відсутні дані про його належне повідомлення про апеляційний розгляд. Крім того, вказує на те, що судами при призначенні покарання належно не враховано фактичні обставини і характер вчиненого ним злочину, його молодий вік, має на утриманні малолітніх дітей, працює, повністю відшкодував шкоду, також не враховано його ставлення до вчиненого кримінального правопорушення, визнання вини, сприяння розкриттю кримінального правопорушення, щире каяття, внаслідок чого безпідставно не застосовано положення ст. 75 КК.
Позиції учасників судового провадження
До початку касаційного розгляду захисник та засуджений ОСОБА_1 змінили свої касаційні вимоги, просили не розглядати доводи щодо істотного порушення вимог КПК, пов`язаних з неповідомленням засудженого про дату і час апеляційного розгляду, та здійснення цього розгляду без захисника.
Прокурор заперечувала проти задоволення касаційної скарги, просила оскаржуване судове рішення залишити без зміни.
Мотиви Суду
Відповідно до вимог ст. 433 КПК касаційний суд перевіряє законність та обґрунтованість судових рішень у тій частині, в якій вони були оскаржені.
Правильність встановлення фактичних обставин, доведеність винуватості та застосування закону України при кваліфікації дій ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 185 КК у касаційній скарзі не заперечується та не є предметом перегляду суду касаційної інстанції.
Що стосується доводів, викладених у касаційній скарзі щодо невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого через суворість, то вони є необґрунтованими.
Зі змісту скарги вбачається, що засуджений ОСОБА_1 порушує питання про недотримання судом визначених законом вимог, які стосуються призначення покарання і пов`язані із суддівським розсудом (дискреційними повноваженнями).
Поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.
Підставами для судового розсуду при призначенні покарання є: кримінально-правові відносно визначені (де встановлюються межі покарання) та альтернативні (де передбачено декілька видів покарань) санкції; принципи права; уповноважувальні норми, в яких використовуються щодо повноважень суду формулювання "може", "вправі"; юридичні терміни та поняття, які є багатозначними або не мають нормативного закріплення, зокрема "особа винного", "щире каяття" тощо; оціночні поняття, зміст яких визначається не законом або нормативним актом, а правосвідомістю суб`єкта правозастосування, наприклад, при врахуванні пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин (статті 66, 67 КК), визначенні "інших обставин справи", можливості виправлення засудженого без відбування покарання, що має значення для застосування ст. 69 КК тощо; індивідуалізація покарання - конкретизація виду й розміру міри державного примусу, який суд призначає особі, котра вчинила злочин, залежно від особливостей цього злочину та його суб`єкта.
За ч. 2 ст. 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів.
<