Постанова
Іменем України
19 травня 2021 року
м. Київ
справа № 761/1386/19
провадження № 61-16065св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Хопти С. Ф. (суддя-доповідач),
Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - публічне акціонерне товариство "Комерційний Банк "Надра",
третя особа - філія м. Києва та Київської області державного підприємства "Національні інформаційні системи",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 23 квітня 2019 року у складі судді Фролової І. В. та постанову Київського апеляційного суду від 23 липня 2019 року у складі колегії суддів: Желепи О. В., Іванченка М. М., Рубан С. М.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до публічного акціонерного товариства "Комерційний Банк "Надра" (далі - ПАТ "КБ "Надра"), третя особа - філія м. Києва та Київської області державного підприємства "Національні інформаційні системи" (далі - філія м. Києва та Київської області ДП "Національні інформаційні системи"), про усунення перешкод в користуванні власністю шляхом зняття обтяження.
Позов мотивовано тим, що вона є власником транспортного засобу Fiat DUCATO, 2003 року випуску, VIN: НОМЕР_1, який придбано нею
06 червня 2015 року у ОСОБА_2 28 серпня 2015 року транспортний засіб було знято з реєстраційного обліку та зареєстровано за нею. Під час реєстрації автомобіля будь-які обтяження щодо нього були відсутні, однак, 04 лютого 2016 року реєстратором філії м. Києва та Київської області
ДП "Національні інформаційні системи" зареєстровано обтяження за
№ 15685011, підстава - договір застави транспортного засобу від 14 серпня 2008 року № 1Н/2008/980-МКС/76/3А. Таким чином, вона вважала, що їй, як власнику рухомого майна, створені перешкоди у вільному здійсненні його права власності шляхом реєстрації обтяження на автомобіль, а тому звернулася із відповідним позовом до суду.
Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просила суд визнати припиненим приватне обтяження рухомого майна, що зареєстроване 04 лютого
2016 року за № 15685011, об`єктом якого є автомобіль легковий Fiat DUCATO, 2003 року випуску, колір сірий, VIN: НОМЕР_1, тип - загально легковий, вантажно-пасажирський - В, що належить на праві власності ОСОБА_1, а також зобов`язати ПАТ "КБ "Надра" подати реєстратору Державного реєстру обтяжень рухомого майна заяву про припинення такого обтяження.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 23 квітня 2019 року у задоволені позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що оскільки позивачем не доведено відсутність запису у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна про перебування автомобіля під заставою на момент оформлення договору купівлі-продажу, позивач мав право перевірити відповідні відомості перед купівлею транспортного засобу, при цьому, застава зберігає чинність при переході права власності на предмет застави до іншої особи, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач як на підставу для задоволення позову, не знайшли своє підтвердження у судовому засіданні, суд дійшов висновку, що поданий позов задоволенню не підлягає.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 23 липня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 23 квітня 2019 року залишено без змін.
Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що позивачем не доведено відсутність запису у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна про перебування автомобіля під заставою на момент його відчуження боржником, позивач мав право перевірити відповідні відомості перед купівлею транспортного засобу, при цьому, застава зберігає чинність при переході права власності на предмет застави до іншої особи.
Оскільки на момент відчуження транспортного засобу боржником ОСОБА_3 у 2010 році, що було встановлено на підставі пояснень представника позивача та вбачається з біржової угоди, обтяження було зареєстроване, ОСОБА_2, який придбав автомобіль та в подальшому відчужив його позивачу в 2015 році мав можливість перевірити це обтяження, тому відсутні підстави вважати, що саме банк, до якого заявлені позовні вимоги, порушив права позивача.
Позивачем не було надано доказів, що банк звертався з відповідною заявою про припинення обтяження, яке існувало станом на листопад
2010 року, коли автомобіль продавався боржником ОСОБА_2, який є продавцем, в свою чергу цього ж автомобіля позивачу. Зобов`язання, яке було забезпечено транспортним засобом не виконано, а відповідно позивач не довів настання обставин, які є підставою для припинення застави, також не довів, що з реєстру обтяження запис був виключений через шість місяців після припинення застави.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У касаційній скарзі, поданій у серпні 2019 року до Верховного Суду, ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення норм процесуального права, просила скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким її позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що на час відчуження автомобіля позивачу на оплатній основі на підставі довідки-рахунку в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна бути відсутні відомості про обтяження цього транспортного засобу. З розширеного витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна вбачається, що застава автомобіля Fiat DUCATO, 2003 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2, із забороною його відчуження була зареєстрована 13 квітня 2009 року за № 8638201 з кінцевим терміном дії - 13 квітня 2014 року, після чого запис було вилучено за завершенням п`ятирічного терміну зберігання та відображатися у державному реєстрі обтяжень нерухомого майна припинився з 13 жовтня 2014 року. Відомості про обтяження предмету застави вдруге внесені заставодержателем до відповідного реєстру лише 04 лютого 2016 року після того як в транспортного засобу змінився не один власник на підставі договору відчуження без участі заставодавця.
Відмовляючи у задоволенні позовної заяви, суди попередніх інстанцій зазначають, що позивач не є добросовісним набувачем у розумінні статті 388 ЦК України, при цьому не зазначають яким чином позивач знала або могла дізнатися про перебування транспортного засобу в заставі та під обтяженням.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 04 вересня 2019 року було відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано із суду першої інстанції матеріали указаної цивільної справи.
У вересні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.
Відзив на касаційну скаргу до суду не надійшов
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1 є власником автомобіля Fiat DUCATO, 2003 року випуску, колір сірий, VIN: НОМЕР_1, тип - загально легковий, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу
НОМЕР_3 (а. с. 5).
У відповідності до витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна № 57284293 від 23 жовтня 2018 року, на вказаний транспортний засіб
04 лютого 2016 року зареєстровано обтяження, а саме заставу рухомого майна, на підставі договору застави від 14 серпня 2008 року
№ 1Н/2008/980-МКС/76/3А (а. с. 9).
Згідно із договором застави транспортного засобу від 14 серпня 2008 року 1Н/2008/980-МКС/76/3А, що укладений між ВАТ КБ "Надра" та ОСОБА_3, заставодавець для забезпечення виконання в повному обсязі своїх зобов`язань за кредитним договором від 14 серпня 2008 року
№ 1Н/2008/980-МКС/76 та додаткових угод до нього, що укладений між заставодержателем та заставодавцем щодо повернення кредитних коштів у строк до 13 серпня 2013 року у розмірі 48 000,00 грн та відсотків за користування кредитними коштами із розрахунку 20,4 % річних за строковим кредитом і 40,8 % річних за простроченим кредитом, збитків, пені, штрафів та інших витрат, передає в заставу заставодержателю автомобіль, який належить заставодавцю на праві приватної власності, а саме вантажний вантажопасажир, марка FIAT модель DUCATO, рік випуску - 2003, сірого кольору, заводський номер кузова № НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2, зареєстрований Нововолинським МРЕВ при УДАІ УМВС України у Волинській області 05 липня 2008 року, який належить ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про реєстрацію
ACC НОМЕР_4, виданого тим же МРЕВ.
Відповідно до витягу про реєстрацію в Державному реєстру обтяжень рухомого майна від 13 квітня 2009 року № 23193736, автомобіль FIAT DUCATO, реєстраційний номер НОМЕР_2, перебуває під заставою, обтяжувачем зазначено ВАТ КБ "Надра".
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі в редакції до наведених змін) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Так, згідно з частиною першою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Частиною першою статті 15 ЦК України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення (можливого порушення), невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.
Відтак суд повинен установити, чи були порушені (чи існує можливість порушення), не визнані або оспоренні права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
З цією метою суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.
Звертаючись до суду із цим позовом про усунення перешкод у користуванні автомобілем Fiat DUCATO, 2003 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_5, ОСОБА_1 вказувала, що на час придбання цього транспортного засобу у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна були відсутні відомості про обтяження цього майна.
Застава є способом забезпечення зобов`язань; у силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом
(стаття 572 ЦК України та стаття 1 Закону України "Про заставу").
Відповідно до частин першої, другої статті 20 Закону України "Про заставу" заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави у разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов`язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором. У разі ліквідації юридичної особи заставодавця заставодержатель набуває право звернення стягнення на заставлене майно незалежно від настання строку виконання зобов`язання, забезпеченого заставою.
Згідно із частиною першою статті 589 ЦК України у разі невиконання зобов`язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.
Звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов`язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом (частини перша, друга
статті 590 ЦК України).
Відповідно до статті 27 Закону України "Про заставу" застава зберігає силу, якщо за однією з підстав, зазначених в законі, майно або майнові права, що складають предмет застави, переходять у власність іншої особи; застава зберігає силу і у випадках, коли в установленому законом порядку відбувається уступка заставодержателем забезпеченої заставою вимоги іншій особі або переведення боржником боргу, який виник із забезпеченої заставою вимоги.
Зазначені норми застосовуються з урахуванням положень Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", який визначає правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених з метою забезпечення виконання зобов`язань, оприлюднення та реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна.
Відповідно до частини третьої статті 9 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", якщо інше не встановлено законом, зареєстроване обтяження зберігає силу для нового власника (покупця) рухомого майна, що є предметом обтяження, за винятком таких випадків: 1) обтяжувач надав згоду на відчуження рухомого майна боржником без збереження обтяження; 2) відчуження належного боржнику на праві власності рухомого майна здійснюється в ході проведення господарської діяльності, предметом якої є систематичні операції з
купівлі-продажу або інші способи відчуження цього виду рухомого майна.
Статтею 10 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" визначено, що у разі відчуження рухомого майна боржником, який не мав права його відчужувати, особа, що придбала це майно за відплатним договором, вважається його добросовісним набувачем згідно зі статтею 388 ЦК України за умови відсутності в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відомостей про обтяження цього рухомого майна. Добросовісний набувач набуває право власності на таке рухоме майно без обтяжень.
Згідно зі статтею 12 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" взаємні права та обов`язки за правочином, на підставі якого виникло обтяження, виникають у відносинах між обтяжувачем і боржником з моменту набрання чинності цим правочином, якщо інше не встановлено законом. Реєстрація обтяження надає відповідному обтяженню чинності у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом. У разі відсутності реєстрації обтяження таке обтяження зберігає чинність у відносинах між боржником і обтяжувачем, проте воно є не чинним у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом. На підставі реєстрації встановлюється пріоритет обтяження, якщо інші підстави для виникнення пріоритету не визначені цим Законом.
Таким чином, відповідно до вимог чинного законодавства України застава зберігає свою силу для нового власника майна за умови наявності у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відповідних відомостей про обтяження, які внесені до такого реєстру перед відчуженням предмета застави.
У протилежному випадку набувач вважається добросовісним і набуває право власності на таке рухоме майно без обтяжень.
Вказаний правовий висновок висловлений у постановах Верховного Суду України: від 03 квітня 2013 року у справі № 6-7цс13, від 19 листопада
2014 року у справі № 6-168цс14 та у постановах Верховного Суду:
від 10 жовтня 2019 року у справі №463/3582/17, від 18 грудня 2019 року у справі № 619/4033/18 та від 18 березня 2020 року у справі № 202/5584/18 (провадження № 61-18857св19).
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшли висновку про те, що оскільки на момент відчуження транспортного засобу боржником ОСОБА_3 у 2010 році, що було встановлено на підставі пояснень представника позивача та вбачається з біржової угоди, обтяження було зареєстроване, ОСОБА_2, який придбав автомобіль та в подальшому відчужив його позивачу в 2015 році мав можливість перевірити це обтяження, тому відсутні підстави вважати, що саме банк, до якого позивається позивач порушив її права.
Проте з такими висновками судів колегія суддів не погоджується з огляду на наступне.
Відповідно до витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна
від 13 квітня 2009 року № 23193736, на спірний транспортний засіб
зареєстровано обтяження, а саме заставу рухомого майна, на підставі договору застави від 14 серпня 2008 року № 1Н/2008/980-МКС/76/3А, термін дії такого обтяження - 13 квітня 2014 року.
Відповідно до частини другої статті 44 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" записи зберігаються в Державному реєстрі протягом п`яти років з моменту їх внесення. Обтяжувач має право в будь-який час подати заяву про припинення обтяження і подальше виключення запису або про продовження строку дії реєстрації на не більш як п`ятирічний строк.
Згідно із абзацом п`ятим пункту 24 Порядку ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05 липня 2004 року № 830 "Про затвердження Порядку ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна" записи про обтяження, які втратили чинність, підлягають виключенню з Реєстру через шість місяців після реєстрації відомостей про припинення обтяження.
У відповідності до витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна № 57284293 від 23 жовтня 2018 року, на вказаний транспортний засіб
04 лютого 2016 року зареєстровано обтяження, а саме заставу рухомого майна, на підставі договору застави від 14 серпня 2008 року
№ 1Н/2008/980-МКС/76/3А.
Тобто на момент придбання спірного автомобіля позивачем (06 червня
2015 року) у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна були відсутні відомості про його обтяження, оскільки термін дії обтяження від 13 квітня 2009 року сплив 13 квітня 2014 року, а наступне обтяження за заявою банку було зареєстровано 04 лютого 2016 року, коли автомобіль вже було зареєстровано за ОСОБА_1, яка є добросовісним набувачем автомобіля Fiat DUCATO, 2003 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2, а тому відповідно до статті 391 ЦК України має право вимагати усунення перешкод у здійсненні нею права користування та розпоряджання своїм майном.
За таких обставин, колегія суддів вважає наявними підстави для визнання припиненим обтяження рухомого майна, накладеного на автомобіль
Fiat DUCATO, 2003 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 .
Щодо позовних вимог ОСОБА_1 про зобов`язання ПАТ "КБ "Надра" подати реєстратору Державного реєстру обтяжень рухомого майна заяву про припинення і виключення з реєстру приватного обтяження, то в цій частині позовних вимог колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні цих позовних вимог, оскільки відповідно до частини п`ятої статті 43 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" відомості про припинення обтяження реєструються держателем або реєстратором Державного реєстру на підставі рішення суду або заяви обтяжувача, в якій зазначаються реєстраційний номер запису, найменування боржника, ідентифікаційний код боржника в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України чи індивідуальний ідентифікаційний номер боржника в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обов`язкових платежів та інформація про припинення обтяження. Записи щодо обтяжень, які втратили свою чинність, підлягають вилученню з Державного реєстру через шість місяців після реєстрації відомостей про припинення обтяження.
Частиною першою статті 412 ЦПК України передбачено, що підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Враховуючи те, що під час розгляду справи судами повно встановлені обставини справи, однак суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували вищенаведені норми права, судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_1 .