Постанова
Іменем України
26 травня 2021 року
м. Київ
справа № 519/783/16-ц
провадження № 61-1222св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого -Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - акціонерне товариство "Укрсиббанк",
представник позивача -Безушко Вікторія Валеріївна,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу акціонерного товариства "Укрсиббанк" на заочне рішення Южного міського суду Одеської області, у складі судді Барановської З. І., від 23 грудня
2016 року та постанову Одеського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Вадовської Л. М., Колеснікова Г. Я., Сєвєрової Є. С., від 21 грудня 2020 року.
Короткий зміст позовної заяви та її обґрунтування
У вересні 2016 року акціонерне товариство "Укрсиббанк"
(далі - АТ "УкрСиббанк", банк) звернулось до суду з позовом до
ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між акціонерним комерційним інноваційним банком та ОСОБА_5 було укладено кредитний договір
від 28 квітня 2006 року № 463-554 ДОУ 1 Н, відповідно до умов якого останньому надано кредит в розмірі 30 тис. доларів США строком
до 28 квітня 2021 року. Також між банком та ОСОБА_5 було укладено договір про надання споживчого кредиту № 11121107000 від 28 лютого
2007 року, згідно з яким позичальник отримав кредитні кошти у розмірі
10 тис. доларів США строком до 28 лютого 2017 року. Виконання зобов`язань за вказаними кредитними договорами було забезпечено іпотекою нерухомого майна, а саме квартири АДРЕСА_1, належної на праві власності ОСОБА_5 та майновим поручителям ОСОБА_2,
ОСОБА_3, ОСОБА_4 . ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер, на момент його смерті існувала заборгованість за вказаними кредитними договорами. Позивач зазначав, що дізнався про смерть позичальника
02 квітня 2008 року та одразу направив на адресу Южненської міської державної нотаріальної контори Одеської області вимогу до спадкоємців про погашення боргу спадкодавця. Вказував, що спадкова справа щодо майна померлого не відкрита, проте з розрахунку заборгованості слідує, що спадкоємці сплачували заборгованість за кредитами до 27 листопада
2014 року. Позивач стверджував, що вимоги банка у повному обсязі не задоволені.
Посилаючись на зазначене, позивач просив суд стягнути з відповідачів на його користь заборгованість за кредитним договором № 463-554ДОУ 1Н
від 28 квітня 2006 року в сумі 15 694, 22 доларів США та пеню
в сумі 165 331, 27 грн, а також заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 11121107000 від 28 лютого 2007 року у сумі
4 368, 23 доларів США та пеню в сумі 46 017, 42 грн, а всього
заборгованість - 20 062, 45 доларів США та 21 1348, 69 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Южного міського суду Одеської області від 23 грудня
2016 року у задоволенні позову АТ "УкрСиббанк" відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що спадкоємці не прийняли спадщину, а тому у задоволенні позову ПАТ "УкрСиббанк" до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором слід відмовити.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Одеського апеляційного суду від 21 грудня 2020 року апеляційну скаргу АТ "УкрСиббанк" задоволено частково.
Заочне рішення Южного міського суду Одеської області від 23 грудня
2016 року змінено в його мотивувальній частині, викладено мотивувальну частину заочного рішення суду першої інстанції в редакції цієї постанови
та залишено його без змін в резолютивній частині.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що позивач на дату звернення до суду не надав інформації нотаріуса щодо спадкової справи, яка була б відкрита у період з 16 травня 2008 року (дата відповіді нотаріуса) по 26 вересня 2016 року (дата звернення до суду), чи щодо спадкоємців, які відмовились від спадщини, а також щодо спадкового майна після смерті ОСОБА_5 . Суд апеляційної інстанції виходив із того, що не встановленими є спадкове майно (крім, 1/4 частки квартири), на яке відкрилась спадщина після смерті ОСОБА_5, а також вартість спадкового майна. Крім того, суд апеляційної інстанції зазначив, що АТ "УкрСиббанк" просив стягнути з відповідачів, які можуть відповідати перед банком лише в порядку статті 1282 ЦК України, заборгованість, розраховану станом на 19 вересня
2016 року, а не на час смерті ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 . Та обставина, що відповідачі продовжували після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 вносити кошти в рахунок повернення кредитів, взятих ОСОБА_5, не є підставою для того, що борг спадкодавця ОСОБА_5 був нарахований та пред`явлений спадкоємцям станом на 19 вересня 2016 року
Короткий зміст вимог касаційної скарги та доводи особи, яка їх подала
У касаційній скарзі АТ "УкрСиббанк" просить скасувати заочне рішення Южного міського суду Одеської області від 23 грудня 2016 року та постанову Одеського апеляційного суду від 21 грудня 2020 року і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Підставами касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказавши, що суди в оскаржуваних судових рішеннях застосували норму права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі
№ 522/407/15-ц, у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2019 року у справі
№ 640/6274/16-ц, від 29 січня 2020 року у справі № 496/4363/15-ц,
від 15 липня 2020 року у справі № 645/1566/16-ц, від 04 березня 2020 року у справі № 2609/30529/12, від 14 березня 2018 року у справі № 191/4771/16-ц, від 23 січня 2018 року у справі № 755/7704/15-ц, від 03 квітня 2019 року у справі № 461/10303/15-ц (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України), а також не дослідили належним чином зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Доводи касаційної скарги зводяться до того, що суд апеляційної інстанції не врахував, що обов`язком кредитора є доведення наявності заборгованості, а обсяг спадкового майна та його вартість повинен доводити спадкоємець. Заявник зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази на спростування заявлених банком грошових вимог. Вважає, що факт відмови від спадщини також має доводитись відповідачами, а не банком як кредитором. Особа, яка подала касаційну скаргу, стверджує, що розрахунок заборгованості, доданий до позовної заяви, складений виходячи з боргу, який існував у ОСОБА_5 на дату смерті, та зменшений на суму, яка була погашена спадкоємцями.
У визначений судом строк відзиви на касаційну скаргу не надійшли
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 04 березня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі за поданою касаційною скаргою.
Ухвалою Верховного Суду від 17 травня 2021 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
28 квітня 2006 року між акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк" та ОСОБА_5 було укладено кредитний договір
№ 463-554 ДОУ 1 Н, відповідно до умов якого позичальнику надано кредит у розмірі 30 тис. доларів США строком до 28 квітня 2021 року.
З метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором
від 28 квітня 2006 року № 463-554 ДОУ 1 Н у той же день між акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк" та ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_2 укладено іпотечний договір, за яким передано в іпотеку нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 .
28 лютого 2007 року між акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк" та ОСОБА_5 укладено договір про надання споживчого кредиту № 11121107000, відповідно до умов якого позичальнику надано кредит в сумі 10 тис. доларів США строком до 28 лютого 2017 року.
З метою забезпечення виконання зобов`язань за договором про надання споживчого кредиту від 28 лютого 2007 року № 11121107000 у той же день між акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк" та ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_2 укладено іпотечний договір від 28 лютого 2007 року, відповідно до умов якого в іпотеку передано нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер.
02 квітня 2008 року АТ "УкрСиббанк" через Южненську міську державну нотаріальну контору Одеської області подало вимогу до спадкоємців ОСОБА_6 про погашення нарахованої станом на 28 березня 2008 року заборгованості за кредитним договором від 28 квітня 2006 року
№ 463-554 ДОУ 1 Н в сумі 32 573,44 доларів США та за договором про надання споживчого кредиту від 28 лютого 2007 року № 11121107000 в сумі
10 310,72 доларів США.
16 травня 2008 року Южненською міською державною нотаріальною конторою Одеської області на звернення АТ "УкрСиббанк" надано відповідь про відсутність відомостей щодо відкриття спадкової справи після смерті ОСОБА_5 та звернення спадкоємців з заявами про прийняття спадщини.
Квартира
АДРЕСА_1 згідно свідоцтва про право власності на житло, виданого 19 січня 1998 року Фондом комунального майна Южненської міської ради Одеської області на підставі розпорядження органу приватизації від 19 січня 1998 року № 979, належала на праві спільної часткової власності ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_2 (частка кожного дорівнює 1/4 частині).
З 03 серпня 1993 року у квартирі АДРЕСА_1 були зареєстровані ОСОБА_5 (до дня смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ), ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_2 . За інформацією відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області зазначені особи (крім померлого ОСОБА_5 ) були зареєстровані за вказаною адресом на момент розгляду справи судами попередніх інстанцій.
Позиція Верховного Суду
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (частина перша
статті 15 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Згідно зі статтею 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
За правилом статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до частини другої статті 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.
За змістом частин першої, третьої, п`ятої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Згідно з частиною першою статті 1282 ЦК України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.
Законодавством визначено, що у подібних випадках відбувається припинення одних правовідносин і виникнення інших, при цьому правовідносини за змістом і природою продовжують існувати за основними своїми характеристиками.
Таким чином, у разі смерті спадкодавця спадкоємці, які прийняли спадщину, не відмовились від її прийняття, замінюють його у всіх правовідносинах, що існували на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок смерті спадкодавця.
При цьому необхідно враховувати, що спадкування - це вольовий акт (окрім деяких винятків), яким спадкоємець свідомо приймає рішення про прийняття спадщини або свідомо не користується правом відмовитися від такого прийняття спадщини.
Виходячи з існування вольового критерію, у цивільних правовідносинах прийнято вважати, що кожен спадкоємець діє добросовісно, є зваженим, передбачливим і розсудливим під час прийняття юридично значимих рішень та обранні варіанта власної поведінки. Дотримання наведених норм забезпечуватиме стабільність цивільного обороту.
Відповідно до частини першої статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.
За змістом частини першої статті 1297 ЦК України (у редакції на час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_5 ) спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.
Однак відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296 ЦК України).
У разі смерті фізичної особи, боржника за зобов`язанням у правовідносинах, що допускають правонаступництво у порядку спадкування, обов`язки померлої особи (боржника) за загальним правилом переходять до іншої особи її спадкоємця, тобто відбувається передбачена законом заміна боржника у зобов`язанні, який несе відповідальність у межах вартості майна, одержаного у спадщину.
Таким чином, правовідносини, що виникли між банком та боржником (який помер), після його смерті трансформуються у зобов`язальні правовідносини, що виникли між кредитодавцем та спадкоємцями боржника і вирішуються у порядку, передбаченому положеннями статті 1282 ЦК України.
При вирішенні спорів про стягнення заборгованості за вимогами кредитора до спадкоємців боржника судам для правильного вирішення справи необхідно встановлювати такі обставини:
- чи пред`явлено вимогу кредитором спадкодавця до спадкоємців боржника у строки, визначені частинами другою та третьою статті 1282 ЦК України, оскільки у разі пропуску таких строків, на підставі частини четвертої статті 1281 ЦК України кредитор позбавляється права вимоги;
- коло спадкоємців, які прийняли спадщину;
- при дотриманні кредитором строків, визначених статтею 1282 ЦК України, та правильному визначенні кола спадкоємців, які залучені до участі у справі як відповідачі, суд встановлює дійсний розмір вимог кредитора (перевіряє розрахунок заборгованості станом на день смерті боржника, який є днем відкриття спадщини);
- при доведеності та обґрунтованості вимог кредитора боржника, суду належить встановити обсяг спадкового майна та його вартість, визначивши тим самим межі відповідальності спадкоємця (спадкоємців) за боргами спадкодавця відповідно до частини першої статті 1282 ЦК України.
Подібні за змістом висновки викладені у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2019 року у справі № 640/6274/16-ц, від 29 січня 2020 року у справі № 496/4363/15-ц,
від 15 липня 2020 року у справі № 645/1566/16-ц, від 04 березня 2020 року
у справі № 2609/30529/12.
Вирішуючи спір, встановивши відповідно до положень статті 1282 ЦК України наявність порушеного права (наявність непогашеної спадкодавцем заборгованості за кредитними договорами), факт прийняття спадщини відповідачами після смерті позичальника ОСОБА_5, наявність спадкового майна у вигляді 1/4 частини квартири АДРЕСА_1, суд апеляційної інстанції не врахував, що принцип змагальності цивільного процесу, який закріплений у статті 81 ЦПК України, передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а доводити обсяг спадкового майна та його вартість повинен спадкоємець, який заперечує проти вимог кредитора спадкодавця, оскільки відповідальність спадкоємця за зобов`язаннями спадкодавця обмежена вартістю успадкованого майна, та дійшов передчасного висновку про те, що позивачем не надано доказів на підтвердження наявності спадкового майна, його вартості.
Висновки суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні позову з вказаних вище підстав суперечать вимогам процесуального закону, оскільки суд безпідставно поклав обов`язок доказування наведених обставин на сторону позивача.
Суд апеляційної інстанції, вказуючи про те, що позивач надав розрахунок заборгованості за спірними кредитним договорами станом день звернення до суду, а не на день смерті позичальника, не встановив розмір заборгованості позичальника на момент смерті спадкодавця і розмір заявленої банком заборгованості з урахуванням сум, сплачених спадкоємцями після смерті позичальника. При цьому в результаті розгляду справи не був встановлений загальний розмір платежів, проведених спадкоємцями після смерті спадкодавця в рахунок погашення заборгованості останнього за кредитними договорами, не визначено, чи перевищує розмір сплачених спадкоємцями на користь АТ "УкрСиббанк" платежів перевищує вартість успадкованого майна.
У відповідності до частин третьої та четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази і при цьому застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду.
Суд касаційної інстанції в силу своїх процесуальних повноважень позбавлений можливості встановлювати нові обставини, які не були встановлені під час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанції, а тому касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду апеляційної інстанції - скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
При новому розгляді справи суду необхідно об`єктивно дослідити вказані у цій постанові докази в сукупності з іншими доказами у справі, надати оцінку як доказам в цілому, так і кожному доказу окремо, мотивуючи відхилення або врахування кожного доказу.
З огляду на висновок щодо суті касаційної скарги судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, підлягають розподілу за результатами розгляду справи по суті.
Керуючись статтями 400, 402, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду