Постанова
Іменем України
27 травня 2021 року
м. Київ
справа № 803/159/20
провадження № 61-6528ав19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Шиповича В. В.,
секретар судового засідання Романенко О. Ю.,
учасники справи:
заявник (позивач) - акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",
заінтересовані особи (відповідачі): товариство з обмеженою відповідальністю "Сереніті Тревел", ОСОБА_1,
за участі представника заявника - Колодочки Павла Олександровича,
розглянув у відкритому судовому засіданні у приміщенні Верховного Суду (м. Київ, проспект Повітрофлотський, 28) у режимі відеоконференції апеляційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" на ухвалу Дніпровського апеляційного суду, у складі судді Свистунової О. В., від 29 березня 2021 року у справі за заявою акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення постійно діючого третейського суду при Асоціації "Дніпровський Банківський Союз" від 30 червня 2020 року у справі за позовом акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до товариства з обмеженою відповідальністю "Сереніті Тревел", ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Короткий зміст заяви
У грудні 2020 року акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк") звернулось до суду із заявою про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення постійно діючого третейського суду при Асоціації "Дніпровський Банківський Союз"
від 30 червня 2020 року у справі № 101/2020 за позовом
АТ КБ "ПриватБанк" до товариства з обмеженою відповідальністю "Сереніті Тревел" (далі - ТОВ Сереніті Тревел"), ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором № б/н від 15 березня 2017 року.
Свої вимоги заявник мотивував тим, що вказаним рішенням постійно діючого третейського суду при Асоціації "Дніпровський Банківський Союз"
від 30 червня 2020 року задоволено позов АТ КБ "ПриватБанк", однак боржником та поручителем рішення третейського у добровільному порядку виконано не було, будь-яких дій щодо погашення заборгованості відповідачами не здійснено.
Із урахуванням зазначеного, АТ КБ "ПриватБанк" просило видати виконавчі листи на виконання зазначеного рішення третейського суду.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 29 березня 2021 року
у задоволенні заяви АТ КБ "ПриватБанк" про видачу виконавчого листа
на примусове виконання рішення постійно діючого третейського суду
при Асоціації "Дніпровський Банківський Союз" від 30 червня 2020 року
у справі № 101/2020 за позовом АТ КБ "ПриватБанк" до ТОВ "Сереніті Тревел", ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовлено.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що заявником не надано належних доказів, що сторони обумовили у письмовому вигляді третейську угоду (третейське застереження). Заяву про відкриття поточного рахунку, згідно якої ТОВ "Сереніті Тревел" приєдналося до умов та правил надання банківських послуг, тарифів банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua, не містить умов погодження між АТ КБ "ПриватБанк" та ТОВ "Сереніті Тревел"третейської угоди. Наданий заявником витяг з умов та правил надання банківських послуг не підписаний ні позичальником, ні поручителем.
Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що третейська угода, на яку посилається заявник, за формою не відповідає статті 12 Закону України "Про третейські суди", не підписана позичальником ТОВ "Сереніті Тревел" та поручителем.
Короткий зміст апеляційної скарги та доводи особи, яка її подала
В апеляційній скарзі АТ КБ "ПриватБанк" просить скасувати ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 29 березня 2021 року та постановити нове судове рішення, яким заяву АТ КБ "ПриватБанк" про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення постійно діючого третейського суду при Асоціації "Дніпровський Банківський Союз"
від 30 червня 2020 року у справі № 101/2020 задовольнити у повному обсязі.
АТ КБ "ПриватБанк" зазначає, що суд першої інстанції фактично здійснив оцінку законності і обґрунтованості рішення третейського суду в цілому, чим порушив приписи статті 56 Закону України "Про третейські суди" та статті 486 ЦПК України. Встановивши, що банк надав відповідачу кредит, а відповідач його не повернув, місцевий суд не мав підстав для відмови у стягненні фактично отриманої суми кредитних коштів у повному обсязі, яка заявлена АТ КБ "ПриватБанк".
Заявник стверджує, що відсутність підпису боржника на відповідних тарифах, умовах та правилах не свідчить про неукладення договору, позаяк суть договору приєднання і полягає у тому, що його умови визначаються однією стороною одноособово та викладаються у певних формулярах або інших стандартах, а інша сторона може лише приєднатися до таких умов, висловивши певним чином згоду на них. Відповідач, підписавши анкету-заяву, користуючись кредитними коштами та здійснюючи погашення заборгованості, висловив свою згоду з формою договору та його умовами. Відповідач користувався кредитними коштами, а тому зобов`язаний повернути суму отриманих кредитних коштів та сплатити неустойку у зв`язку із порушенням взятих на себе зобов`язань. У суду першої інстанції були відсутні підстави вважати, що банком не дотримано вимоги законодавства щодо узгодження з відповідачем умов кредитування щодо сплати відсотків, оскільки такі висновки суду спростовуються матеріалами справи. АТ КБ "ПриватБанк" вважає, що наявні підстави для видачі виконавчого листа на виконання рішення третейського суду.
Представник АТ КБ "ПриватБанк" - Колодочка П. О. в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги, просив апеляційну скаргу задовольнити.
Ухвалою від 26 квітня 2021 року відкрито апеляційне провадження у справі.
Відзиви на апеляційну скаргу не надходили
Фактичні обставини, встановлені судом першої інстанції
Судом першої інстанції витребувано із постійно діючого третейського суду при Асоціації "Дніпровський Банківський Союз" та оглянуто третейську справу № 101/2020 за позовом АТ КБ "ПриватБанк" до ТОВ "Сереніті Тревел", ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
15 березня 2017 року ТОВ "Сереніті Тревел" було підписано заяву про відкриття поточного рахунку, в якій вказано, що останнє погоджується з умовами та правилами надання банківських послуг, тарифами банку, що розміщені в мережі інтернет на сайті http://privatbank.ua, які разом із заявою складають договір банківського обслуговування, та взяло на себе зобов`язання виконувати умови договору.
25 жовтня 2017 року між АТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 було укладено договір поруки № Р1508936896117645218, предметом якого є надання поруки ОСОБА_1 за виконання зобов`язань ТОВ "Сереніті Тревел", які випливають з кредитного договору (пункт 1.1 договору поруки).
Заява про відкриття поточного рахунку, згідно якої ТОВ "Сереніті Тревел" приєдналося до умов та правил надання банківських послуг, тарифів банку, що розміщені в мережі інтернет на сайті http://privatbank.ua, не містить умов погодження між АТ КБ "ПриватБанк" та ТОВ "Сереніті Тревел" третейської угоди.
Наданий АТ КБ "ПриватБанк" витяг з умов та правил надання банківських послуг не підписаний ні позичальником, ні поручителем.
30 червня 2020 року постійно діючим третейським судом при Асоціації "Дніпровський Банківський Союз" було ухвалено рішення у справі № 101/2020 за позовом АТ КБ "ПриватБанк" до ТОВ "Сереніті Тревел", ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, яким задоволено позовні вимоги АТ КБ "ПриватБанк". Стягнуто солідарно з ТОВ "Сереніті Тревел", ОСОБА_1 на користь АТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за договором б/н від 15 березня 2017 року у загальному розмірі 208 592, 25 грн, з яких: 199 998, 68 грн - заборгованість за кредитом; 3 534, 64 грн - пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором; 2 058, 96 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом; 2 999, 97 грн - заборгованість по комісії за користування кредитом.
Стягнуто солідарно з ТОВ "Сереніті Тревел", ОСОБА_1 на користь АТ КБ "ПриватБанк" третейський збір за подання позовної заяви у розмірі 4 тис. грн.
Позиція суду апеляційної інстанції
Частиною другою статті 24, частиною другою статті 351 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що Верховний Суд переглядає в апеляційному порядку судові рішення апеляційних судів, ухвалені ними як судами першої інстанції.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника заявника, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Частиною першою статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до статті 51 Закону України "Про третейські суди" рішення третейського суду є остаточним і оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених цим Законом.
Статтею 55 Закону України "Про третейські суди" визначено, що рішення третейського суду виконуються зобов`язаною стороною добровільно, в порядку та строки, що встановлені в рішенні. Якщо в рішенні строк його виконання не встановлений, рішення підлягає негайному виконанню.
Відповідно до статті 56 Закону України "Про третейські суди" заява про видачу виконавчого документа може бути подана до компетентного суду протягом трьох років з дня прийняття рішення третейським судом.
Згідно з частиною першою статті 483 ЦПК України питання видачі виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду розглядається судом за заявою особи, на користь якої прийнято рішення третейського суду.
При розгляді справи в судовому засіданні суд встановлює наявність чи відсутність підстав для відмови у видачі виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду, передбачених статтею 486 цього Кодексу (частина третя статті 485 ЦПК України).
Статтею 486 ЦПК України встановлено, що суд відмовляє у видачі виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду, якщо: 1) на день ухвалення рішення за заявою про видачу виконавчого листа рішення третейського суду скасовано судом; 2) справа, у якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону; 3) пропущено встановлений строк для звернення за видачею виконавчого листа, а причини його пропуску не визнані судом поважними; 4) рішення третейського суду прийнято у спорі, не передбаченому третейською угодою, або цим рішенням вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди. Якщо рішенням третейського суду вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди, то скасовано може бути лише ту частину рішення, що стосується питань, які виходять за межі третейської угоди; 5) третейська угода визнана недійсною; 6) склад третейського суду, яким прийнято рішення, не відповідав вимогам закону; 7) рішення третейського суду містить способи захисту прав та охоронюваних інтересів, не передбачені законом; 8) постійно діючий третейський суд не надав на вимогу суду відповідну справу; 9) третейський суд вирішив питання про права та обов`язки осіб, які не брали участі у справі.
Подібні за змістом положення містяться у частині шостій статті 56 Закону України "Про третейські суди".
У відповідності до норм чинного законодавства при розгляді заяви про видачу виконавчого документа суд не здійснює оцінки законності і обґрунтованості рішення третейського суду в цілому, а лише встановлює відсутність або наявність підстав для відмови у задоволенні заяви про видачу виконавчого документа, визначених у статті 56 Закону України "Про третейські суди"та у статті 486 ЦПК України.
Водночас, з`ясування відсутності або наявності підстав для відмови у задоволенні заяви про видачу наказу на примусове виконання рішення третейського суду здійснюється судом, зокрема і на підставі третейської угоди, обов`язок подання якої одночасно із вказаною заявою передбачений пунктом 2 частини третьої статті 484 ЦПК України.
Згідно з частиною другою статті 1 Закону України "Про третейські суди"до третейського суду за угодою сторін може бути переданий будь-який спір, що виникає з цивільних та господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом.
Частиною першою статті 5 Закону України "Про третейські суди"передбачено, що юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону.
У пункті 4 частини першої статті 2 Закону України "Про третейські суди" зазначено, що третейська угода - це угода сторін про передачу спору на вирішення третейським судом.
Відповідно до частин першої, четвертої-шостої статті 12 Закону України "Про третейські суди"третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди. Третейська угода укладається у письмовій формі. Третейська угода вважається укладеною, якщо вона підписана сторонами чи укладена шляхом обміну листами, повідомленнями по телетайпу, телеграфу або з використанням засобів електронного чи іншого зв`язку, що забезпечує фіксацію такої угоди, або шляхом направлення відзиву на позов, в якому одна із сторін підтверджує наявність угоди, а інша сторона проти цього не заперечує. Третейська угода має містити відомості про найменування сторін та їх місцезнаходження, предмет спору, місце і дату укладання угоди. Посилання у договорі на документ, який містить умову про третейський розгляд спору, є третейською угодою за умови, що договір укладений у письмовій формі і це посилання є таким, що робить третейську угоду частиною договору.
У разі недодержання правил, передбачених цією статтею, третейська угода є недійсною (частина сьома статті 12 Закону України "Про третейські суди").
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (частина друга статті 215 ЦК України).
Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю (частина перша статті 216 ЦК України).
АТ КБ "ПриватБанк" до заяви про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення постійно діючого третейського суду при Асоціації "Дніпровський Банківський Союз" від 30 червня 2020 року у справі № 101/2020, крім зазначеного рішення третейського суду, надало копію заяви на відкриття поточного рахунку та анкету про приєднання до умов і правил надання банківських послуг, а також витяг з умов та правил надання банківських послуг, які розміщені на сайті АТ КБ "ПриватБанк" і згідно доводів заявника у поєднанні складають договір від 15 березня 2017 року № б/н, що містить третейське застереження.
У пункті 1.1.7.29 витягу з умов та правил надання банківських послуг зазначено, що сторони домовилися, що усі спори, розбіжності або вимоги, які виникають з даного договору та інших договорів між банком та клієнтом або у зв`язку з ними, у тому числі такі, що стосуються їх виконання, порушення, припинення або визнання дійсними, підлягають вирішенню в одному із зазначених судів (за вибором сторони, яка ініціює звернення до суду): Постійно діючий третейський суд при Асоціації "Дніпровський Банківський Союз"; Постійно діючий третейський суд при Асоціації "Юридичні компанії України"; суд загальної юрисдикції.
АТ КБ "ПриватБанк" стверджує, що підписавши заяву про відкриття поточного рахунку, відповідач ТОВ "Сереніті Тревел" приєдналося до умов та правил надання банківських послуг, тарифів банку, розміщених в мережі інтернет на сайті http://privatbank.ua, які разом із заявою складають договір банківського обслуговування № б/н від 15 березня 2017 року. Відсутність підпису боржника на відповідних умовах та правилах, тарифах не свідчить про неукладенність договору. Банк вважає, що відповідач, підписуючи анкету-заяву, користуючись кредитними коштами та здійснюючи погашення заборгованості, висловив свою згоду з формою договору та його умовами.
За приписами статті 207 Цивільного кодексу Україниправочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Вирішуючи питання щодо можливості поширення на правовідносини у даній справі положень статей 633, 634 ЦК України, колегія суддів зауважує, що умови договору приєднання, що розробляються банком, повинні бути зрозумілі усім сторонам і доведені до їх відома, а банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші.
Як встановлено Дніпровським апеляційним судом та підтверджується матеріалами справи, додані до заяви АТ КБ "ПриватБанк" про видачу виконавчого листа на виконання рішення третейського суду умови та правила надання банківських послуг не містять підпису уповноваженої особи ТОВ "Сереніті Тревел" про ознайомлення з ними.
Із урахуванням зазначеного, слід дійти висновку, що матеріали справи не містять підтверджень, що саме із наданими заявником до суду першої інстанції умовами та правилами надання банківських послуг був ознайомлений боржник та поручитель і погодилися з ними, зокрема з передачею спорів між сторонами на вирішення третейським судом, підписуючи заяву на відкриття рахунку, в якій міститься положення про згоду з умовами та правилами надання банківських послуг, розміщених на сайті АТ КБ "ПриватБанк", а також того, що на час укладення договорів вказаний документ містив саме ці умови, а не інші, зокрема, й щодо третейського застереження.
Слід зауважити, що умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті АТ КБ "ПриватБанк", не можуть бути належним доказом, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може самостійно вносити відповідні зміни в такі умови та правила споживчого кредитування.
Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 та усталеною практикою Верховного Суду.
У відповідності до зазначеного висновку Великої Палати Верховного Суду, банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. З огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що інший контрагент лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Із урахуванням зазначеного слід погодитися із висновком суду першої інстанції про те, що заявником не надано належних доказів на підтвердження тієї обставини, що між кредитором і боржником у письмовій формі було укладено третейську угоду (третейське застереження), оскільки наданий позивачем витяг з умов та правил надання банківських послуг не підписаний відповідачами, а заява на відкриття рахунку та анкета про приєднання до умов і правил надання банківських послуг від 15 березня 2017 року та договір поруки від 25 жовтня 2017 року третейського застереження або посилання на укладену сторонами третейську угоду не містять.
Правильно встановивши обставини справи, Дніпровський апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні заяви АТ КБ "ПриватБанк" про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду.
Згідно статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, встановивши в межах вимог і доводів апеляційної скарги відсутність підстав для скасування правильного по суті судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржена ухвала Дніпровського апеляційного суду - без змін.
Керуючись статтями 24, 351, 367, 368, 369, 374, 375, 381-384 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду